Я люблю цей світ і всіх, хто мене оточує

Хто я? Що люблю? Що ненавиджу? В першу чергу я особистість, яка має певну ціль і хоче її досягти. Мене тяжко знайти і легко втратити. Я прямолінійна, не вмію тримати емоції в собі. Я ніколи не помиляюсь. Всі мої рішення грунтуються на певному досвіді, про який ніхто ніколи не дізнається. Я відкрита. Я люблю більше розповідати, аніж слухати. Я можу говорити довго і багато, а після розмови у вас з’явиться відчуття, ніби ви витратили годину свого життя даремно. Іноді мені здається, що я енергетичний вампір.

Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“

Що я люблю, а що ненавиджу? Коли я думаю про це, то відразу згадую вірш В.Висоцького “Я не люблю”, який я переклала українською мовою:

Я не люблю фатальної кончини

I втоми вiд життя не вiдчував.

У порах року не люблю години,

Коли пiсень веселих не спiвав.

Цинiзм вiдвертий я не допускаю,

У екзальтованiсть не вiрю та iще,

коли чужий мої листи читає,

За моє зазираючи плече.

Я не люблю, коли наполовину,

або, коли розмову перервуть.

Я не люблю, коли стрiляють в спину,

Але я буду проти, як в лице пальнуть.

Я не люблю себе, коли боюся

Менi досадно, як невинних б’ють.

Я не люблю, коли нам лiзуть в душу,

Тим паче, коли в душу нам плюють.

Плiтки я ненавиджу в масцi версiй,

Дошкульство сумнiвiв, пошанування млу,

Або, коли нас гладять проти шерстi,

або коли залiзом – та по склу.

Я не люблю самодовольство сите.

Вже краще, нехай гальма пiдведуть.

Як прикро те, що слово “честь” забуте

i наклепи на чеснiсть боєм йдуть.

Коли я бачу зламанiї крила,

Не маю жалю я , i неспроста.

Я не люблю насилля та безсилля.

От, тiльки жаль розп’ятого Христа

Я не люблю манежi та арени:

На них мільйон мiняють по рублю,

Нехай попереду чекають перемiни –

Нiколи я це все не полюблю.

Але якщо серйозно, то…

Я люблю простих людей, які нічого не потребують за спілкування. Мені не по душі, коли кажуть: “якщо дружба не має взаємовигоди, то це – не дружба”.

Я неймовірно люблю солодке і не розумію тих, кому це не до вподоби.

Я люблю безтурботність.

Я люблю спокій і поважаю тих, хто не порушує його. Мені подобається, що я живу в 30-ти хвилинах від автобусної зупинки, через це, коли я до неї йду, я можу багато міркувати та мріяти, і ніхто не заважатиме.

Я люблю свою роботу офіціанта, і якби не навчання, то працювала б кожного дня. Вона допомагає краще розуміти людей та добряче навчає самоконтролю.

Я люблю подорожувати, але в подорожі найбільше ціную дорогу. Тоді я можу насолоджуватись краєвидами своєї країнами, а вони, до речі, прекрасні! Я люблю, коли стрілки на очах виходять з першого разу ідеальними. Люблю дивитися серіали та їсти чіпси.

Я люблю цей світ і всіх, хто мене оточує.

Не люблю писати твори тоді, коли цього не хочу і на теми, які мені не подобаються.

Я не люблю раптовий сніг чи дощ.

Не люблю, коли треба обирати між тим, що подобається.

Не люблю ламати нігті і терпіти не можу на них малюнки.

Не люблю надмірну агресію в свою сторону.

Терпіти не можу, коли на мене кричать, але ще більше – ананаси в піці.

Я не люблю зарозумілих людей, які потребують більше, аніж самі можуть дати.

Я не люблю жарти з приводу росту та питання типу ” А чому ти така маленька?”

Я не люблю, коли люди заганяють інших комплексами та забирають надію у власні сили.

Я не люблю надмірну політичну агітацію.

Не люблю думки про те, що скупість і корупція губить мою країну. Я не люблю російськомовних та російську мову.