Питання регулювання державних закупівель в усьому світі є об’єктом пильної уваги з боку законодавців – адже в даному випадку сам покупець, тобто держава, зацікавлений у максимальній ефективності процесу. Одним з важливих напрямків в законотворчій діяльності в усьому світі стала боротьба за чесну конкуренцію, яка, відповідно до економічної теорії, повинна привести до зниження цін.
Українським законодавством також передбачено нецінові інструменти регулювання зазначеної проблематики, а саме – визначення в закупівлі нецінових критеріїв та їхню питому вагу, що сумарно не може перевищувати 30%.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Проте, чи отримує місто справжню економію та переваги від проведення тендерів у яких частіше перемагають або іноземні компанії, або компанії-одноденки? Адже, національна політика не є політикою протекціонізму, наш принцип – “всі бачать все, всі мають рівний доступ до вітчизняного ринку”. Чи правильно це? Це призводить до низького освоєння бюджетних коштів, неякісного виконання тендерних умов, низької якості продукції тощо. Додатково слід зазначити про те, що РНБО спільно з НБУ було запропоновано накласти заборону щодо виводу капіталу банками, що у своїй структурі активів мають державні кошти Російської Федерації. Держава може із впевненістю очікувати зустрічних санкцій з боку Російської Федерації, що матиме такий наслідок як формування досить великого вітчизняного ринку. Виникає потреба пошуку нових шляхів залучення фінансових коштів (капіталу) вирішенням або втамуванням якої буде саме механізм виваженої політики державних закупівель. Проаналізуємо зазначене питання детальніше у розрізі податкових відрахувань.
Таким чином, без заперечень можна стверджувати, що вітчизняний виробник сплатить більше коштів до місцевого та державного бюджетів, сформує робочі місця, сприятиме зростанню валового регіонального продукту. Проте, законодавець не бере це до уваги, це не є перевагою для держави, а в тому числі й для регіонів, навіть, у процесі децентралізації. Головне – це зменшення ціни товару. Але ж, договори з іноземними компаніями-переможцями мають багато підводних каменів, що можуть призвести до такого явища, коли компанія сплачуватиме лише державне мито при ввозі продукції й місто не отримає ні копійки. Тобто, коротше кажучи – витрати є, переваг немає.
Аналізуючи обсяги податкових надходжень до бюджетів міста Києва (загальний та спеціальний), то можемо спостерігати позитивну динаміку, проте – не завдяки промисловості, що генерує найвищу додану вартість, а за рахунок сфери послуг.
Таким чином, Київ займає перше місце серед регіонів нашої держави у таких секторах як:
“торгівля та ремонт” – приблизно 30%;
“фінансова та страхова діяльність” – 12,1%;
“інформація та телекомунікація” – 12,8%.
Промисловість же, у той час, лише скорочує свої обсяги виробництва та виробничі потужності. Наша держава цілеспрямовано крокує до знищення вітчизняної промисловості, беззаперечного захоплення національного ринку “азійськими тиграми” за рахунок демпінгу й перетворення України на сировинну державу. Чи є хоч одна сировинна країна – розвинутої чи постіндустріальною? Однозначно, ні.
Все ж, останнім часом активізується діяльність урядів різних країн щодо протекціонізму вітчизняних виробників від наслідків експансії Азійських країн, яка має наступну специфіку:
“Азійські тигри” заходять на відповідний ринок із найнижчою демпінговою ціною, зазнають втрат, проте поступово здійснюють захоплення ринку через беззаперечні перемоги у тендерних процедурах. З часом, вітчизняні підприємства та промисловість, що є суб’єктами господарювання на даному ринку – з-за відсутності точок збуту, припиняють своє існування тим самим даючи “Азійським тиграм” монопольне становище та повний контроль над ситуацією. А вже, отримавши вищезазначене право, Азійські підприємства піднімають ціну до рівня “піднебесної” тим самим, маючи новий ринок збуту, нагромаджують величезний капітал збуваючи свою продукцію.
Також, резонансною подією стало рішення Європейського Союзу від 13 грудня 2016 року щодо підвищення тарифів на імпорт задля захисту європейських товаровиробників. Також, Парламентом Європейського Союзу активно проводяться заходи стосовно антидемпінгової політики (антидемпінгові мита – від 19,8% до 26,2% – на ввезення холоднокатаного прокату з Росії та Китаю у 2016 році).
У той же час, Національна палата підприємців Республіки Казахстан 20 грудня 2016 року підписала тристоронню Угоду між Палатою підприємців, генпідрядчиками і вітчизняними товаровиробниками. Основна мета цього документа полягає в збільшенні частки місцевого змісту та реалізації програми імпортозаміщення.
У ряді країн здійснюється державне регулювання міжнародних тендерних процедур з метою упорядкування припливу іноземного підприємницького капіталу і захисту інтересів місцевих фірм. Наприклад, законодавчо закріплюється право місцевих компаній на пріоритет в рівні цін, т. ч. При інших рівних умовах виграш присуджується місцевого постачальника, навіть якщо запропонована ним ціна вище, ніж у закордонних учасників. Цінова “фора” для місцевих гравців може становити від 6% (США, Канада) до 15% (Кувейт, Індія) і більш.
У ряді країн до торгів не допускаються ті іноземні учасники, які в своїх пропозиціях не передбачають передачу частини підряду місцевим фірмам, визначено перелік робіт та послуг, які іноземний підрядник зобов’язаний передавати місцевим фірмам.
У багатьох державах участь зарубіжних компаній в тендерах можливо тільки через місцевих агентів або партнерів (Єгипет, Оман). Іноді іноземним підрядникам забороняється ввозити обладнання та матеріали, що випускаються місцевою промисловістю, існує правило потрійного перевищення числа місцевого персоналу над іноземним для підрядних об’єктів.
У деяких країнах частина держзамовлення резервується для певних категорій постачальників, наприклад малого бізнесу, організацій інвалідів, установ пенітенціарної системи і т. д. (США).
Великі контракти навмисне розбиваються на більш дрібні для полегшення доступу національним виробникам. Для подолання таких обмежень і підвищення можливості виграшу замовлень іноземних компаній стали вдаватися до створення консорціумів за участю місцевих фірм.
Тому, задля уникнення нагромадження негативних наслідків для національних виробників, прийнято стратегічне рішення в місті Києві – підтримати, відновити та розвинути промисловість в столиці саме сьогодні, адже Україна й місто Київ мають величезний промисловий потенціал в тандемі з наявними сировинними ресурсами! Державі й муніципальним органам влади слід брати до уваги не лише економію від зменшення ціни, але й, головне, переваги для бюджету не тільки міста, а й нашої славетної держави!
Таким чином, 15 березня 2017 року Тимчасовою робочою групою (голова – Левін В.І.), створеною Постійною комісією Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку, було затверджено рекомендаційний перелік та зміни до проекту рішення Київради “Про здійснення публічних закупівель у місті Києві” (від 21.09.2016 №08/231-3901/ПР), що передбачають стратегічний перелік преференцій для місцевих товаровиробників усіх форм власності (у тому числі, – комунальної). У чому ж особливість та стратегічний характер? А саме в тому, що рішення прийнято на перекір заборонам Антимонопольного комітету України й Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, рішення прийнято у зв’язку із численними зверненнями місцевої громади й для місцевої громади. Адже, саме столичні підприємства та промисловість є ключовими платниками податків не лише до бюджету міста Києва, а й до державного бюджету. Саме до них столична влада й повинна прислухатися. Проте, як зазначається, це лише перший крок до порятунку та розбудови столичної промисловості та підприємництва.
Тож, застосування іноземної практики протекціонізму вітчизняних товаровиробників обумовить зростання валового регіонального продукту, зростання податкових надходжень, зменшення безробіття й головне – формування вітчизняного ринку збуту й розвиток вітчизняних підприємців та промисловців. А вже в довгостроковій перспективі це – збільшення якості продукції, посилення конкурентоспроможності України на іноземних ринках, зростання іноземних інвестицій, консолідованих доходів, а головне – покращення рівня життя населення, про що наш законодавець повинен піклуватися в першу чергу.
Владимир Левин, депутат Киевсовета VIII созыва, фракция “Солидарность”
