Отримати право розривати договори оренди, отримати право на самостійне господарювання, не продовжити договір оренди і почати самостійно господарювати на землі одноосібно чи через участь у товариствах власників землі, отримувати в 2-4 рази більше прибутку від землі – це значить повернути землю собі.
На сьогоднішній день один гектар чорнозему спроможний давати від 15 до 25 тис. гривень прибутку щороку. А скільки отримуєш ти у вигляді орендної плати за Богом дану тобі землю? Розумію, соромно сказати.
Після розпаювання колгоспів, замість організованої спільної роботи зі своєю землею і своїм майном, селянам нав’язали оренду. Селян цинічно надурили, пообіцявши великі доходи від оренди та роботу на селі з високою платнею за неї.
Держава мала б супроводжувати ефективність процесів після розпаювання колективного майна – підтримати, організувати і роз’яснити селянам, що краще бути власниками аграрного виробництва на свої землі, а не віддавати землю і майно в оренду.
Держава повинна була і профінансувати за потреби спільно-колективні аграрні підприємства селян. Але цього не сталося. Держава кинула селян у вирій ринкових відносин, де вони програли оренді й жадібним фермерам, орендарям та олігархам.
Зараз селяни без роботи і без землі. Фактично через оренду в селян вже забрали землю – селяни не мають відношення ні до її обробітку, ні до врожаю з неї. Земля належить селянам тільки на папері. Без землі селянин нічого не вирішує і тому не має роботи. Це необхідно змінювати. Час селянам повертати землю собі.
Землю селянину потрібно обробляти самостійно. І кращого способу, як робити це в об’єднанні з таким ж самими селянами, не придумано, весь розвинутий світ об’єднується, щоб досягти кращих результатів.
У багатьох країнах Європи саме за об’єднавчим принципом існує так зване фермерство. Фермери за кордоном – це ті ж самі селяни в Україні. Вони об’єднуються, обробляють землю, спільно володіють тваринництвом і переробкою.
Тих, кого в Україна називають фермерами, – то такі ж орендарі, як і агрохолдинги, які хочуть тільки збагачуватися. Щороку купуючи нові машини і квартири, фермери-орендарі вимушені приховувати статки від селян, задобрюючи їх кашею на свято села чи паскою на Великдень. У той же час селянин не має змоги задовольнити нагальні побутові чи медичні потреби, вимушений продавати землю, і при цьому ніяк не вирішувати свої проблеми.
Порівнювати ситуацію з земельними відносинами в Європі, мабуть, і недоречно – є приклади наших дідів, які спільно обробляли землю. І не тільки обробляли, але й захищали її. Кожне село фактично було товариством власників землі, вільних власників – села формувалися тільки за суспільним об’єднавчим принципом навколо спільного обробітку землі. В українських селах була кооперація і 120, і 150 років тому, і навіть давніше, адже громада чи община утворювалась на принципах кооперації – об’єднавчому принципі спільного обробітку землі. За кооперативним рухом з Україною конкурувала тільки Німеччина. На жаль, “Столипінська реформа” зламала здійснення прогресивного напряму розвитку кооперації в Україні, при цьому певні європейські країни посилили цей розвиток, і він ще більше закріпився з механізацією обробітку землі.
Відомий український економіст кінця XVIII сторіччя-початку XIX сторіччя Микола Туган-Баранівський (1865-1919 рр) у своїй роботі про кооперацію (об’єднання ) селян для спільного обробітку землі описував кооперацію на селі як “… таке господарське підприємство декількох добровільно об’єднавшихся осіб, яке має на меті не отримання найбільшого баришу на витрачений капітал, але збільшення, завдяки загальному веденню господарства, трудових доходів його членів або скорочення витрат останніх”. Тобто головною метою об’єднання власників є отримання ними більшого прибутку.
Коли ж українському селянину надавали землю, то наобіцяли омріяну заможну земельну індивідуальність, яка реалізувалася, але тільки для орендарів-олігархів та псевдофермерів. Орендарі індивідуально й одноосібно обробляють “скооперовану” в “одних руках” землю. Власник землі перед орендарем став безправним. Таке їхнє поняття кооперації й захисту приватної власності.
Чи влаштовує власників землі такий стан речей, чи влаштовує він українське суспільство? Безумовно, ні.
Кожна спроба відібрати в українців землю закінчувалась боротьбою українського селянства за неї. Повстання в Україні в 21 сторіччі через землю, безумовно, неприпустиме. Та й ситуація не настільки критична. Просто необхідно зрозуміти, що селянин – уособлення українського народу як єдиного власника української землі.
Більшість політиків вважають селян дурними, нездатними об’єднатися, нездатними зрозуміти, що в об’єднанні ефективність, висока продуктивність та непорівняльні можливості організації аграрного виробництва.
Ці горе-політики вважають селян бидлом, нездатним бути власниками аграрного підприємств і управляти ними. Ці політики-крадії хочуть, щоб земля була відібрана у селян за копійки, як у тих, які не мають права жити, окрім як рабами-заробітчанами.
Такі політики є двох типів: одні за вільний ринок землі, інші – за оренду й “чорний” викуп землі під прикриттям мораторію на продаж землі. Але прийнятий закон про так званий ринок землі всіх політиків-лобістів від орендарів примирив. Під красивою назвою “земельної реформи” закладено продуманий “віджим” землі у її власників – те, чого хотіли орендарі вже давно.
Українцям необхідно повертати землю собі, і найкращим механізмом повернення землі є об’єднання власників землі – кооперація зусиль і можливостей.
Повернути землю собі – це значить:
1. Стати учасником створеного Товариства власників землі, яке буде обробляти землю селян-учасників товариства. Фактично це самостійний обробіток землі її власником через участь у Товаристві власників землі. На початку існування Товариства можна наймати підрядні організації для обробітку землі.
2. Почати отримувати в Товаристві власників землі в 2-4 рази більші доходи від землі, ніж ті, що отримує селянин від оренди.
3. Отримати зміни до законодавства, яке б передбачало право селянина-власника землі за його бажанням припинити достроково будь-який договір користування землею – чи то оренди, чи то емфітевзису.
4. Отримати державне фінансування Товариств власників землі як єдиних суспільно значимих аграрних виробництв.
5. Створювати й розвивати тваринницьку і переробну інфраструктуру на селі та бути її співвласником й отримувати ще більше доходів як справжні господарі.
6. Створювати власноруч нові робочі місця з гідною оплатою праці.
7. Вільно розпоряджатися землею.
8. Отримати від держави дешеве споживче кредитування учасників Товариств власників для задоволення нагальних споживчих проблем, які накопичилися за десятки років знущальної оренди.
Запропонована мною Народна земельна реформа – це та можливість, яка за ініціативою селян спроможна повернути землю селянину, повернути землю українському народу та створювати добробут для селян і містян України.
На сьогоднішній день тільки кілька партій відстоювали не продажність української землі. Але це ще не значить, що ці партії захищають право українського народу, право селянина бути уособленням українського народу як власника української землі.
Саме підтримка партією позицій, що тільки українець може бути власником землі, що тільки селяни-власники землі можуть бути власниками аграрного виробництва, дає змогу партії називатися захисником української землі та українського селянства, і тільки це є фактом, який підтверджує відстоювання партією інтересів українців, а не бізнесу чи будь-якого капіталу. Такі позиції є і моїми.
Перед тим, як голосувати за партію чи кандидата, треба визначитися, чи їхня позиція збігається з озвученою мною і підтриманою вами. А все інше: чи то мовчання і відмовчування, чи якесь “бекання” і “мекання” про фермерів і добрих орендарів – шлях до поглиблення кризи, втрати народовладдя, втрати національних українських інтересів і держави.
Час діяти – ставати реальним власником землі, працювати на ній, отримувати справжні доходи, творити спільну країну для українців, а не олігархів та бізнесменів.
Як самостійно господарювати, як перейти до самостійного господарювання і отримувати більші прибутки від землі ви можете дізнатися на сторінках нашого “ОБ’ЄДНАННЯ ВЛАСНИКІВ ЗЕМЛІ”.
Щоб долучитися до об’єднання, тисніть на це посилання і долучайтеся:
https://www.facebook.com/groups/144907373624154/
Самостійно господарювати неважко – ми допоможемо!
Через діяльність нашого Об’єднання власників землі ми будемо реалізовувати права і можливості власників землі.
Наше ОБ’ЄДНАННЯ:
– за право розривати договори оренди;
– за непереукладення договорів оренди;
– за збільшення доходів від землі у її власників у 2-4 рази;
– за самостійне господарювання на власній землі;
– за вільне розпоряждення землею.
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
