Актуальним питанням оподаткування у Київської області є питання щодо обов’язку сплачувати орендну плату за землі державної та/або комунальної власності, які були надані фізичній особі для ведення фермерського господарства, а земельна ділянка фактично використовується фермерським господарством, при цьому в договір оренди не внесені зміни стосовно орендаря.
Судова практика, у тому числі найвищої судової інстанції – Верховного Суду, із вказаного питання до останнього часу була неоднозначною.
В одних випадках суди вказували, що обов’язок сплачувати плату за землю у вигляді орендної плати на підставі договору оренди, укладеного між райдержадміністрацією та фізичною особою – засновником та керівником фермерського господарства, лежить на фермерському господарстві, для створення якого була надана земельна ділянка в оренду і яке є фактичним землекористувачем.
В інших – суди вказували, що незважаючи на перебування земельних ділянок у фактичному користуванні фермерського господарства, обов’язок щодо сплати орендної плати лежить на орендарі земельних ділянок – засновнику фермерського господарства. Оскільки земельні ділянки не були передані фермерському господарству як землекористувачу в установленому законом порядку. В силу положень статті 125 Земельного кодексу право користування землею, так само як і суміжні права та обов’язки землекористувача, виникають з моменту реєстрації права оренди або права власності на землю.
Порядок сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності врегульований положеннями Податкового кодексу, Земельного кодексу, Закону “Про оренду землі”, Закону “Про фермерське господарство”.
Так, підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, що плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно із ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу, платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПК).
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Права власності/користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.
Для забезпечення єдності судової практики колегія суддів судової палати в рамках розгляду справи № 400/1730/19 щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформувала 18 червня 2021 року такий висновок: у правовідносинах з орендної плати за землі державної та комунальної власності, які були надані фізичній особі для створення фермерського господарства податковий обов’язок щодо сплати орендної плати лежить на орендарі земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав.
Таким чином, зараз сформовано єдиний підхід застосування наведених норм як під час адміністрування податків податковими органами, так і під час судового розгляду.
Читайте: Як оскаржити рішення контролюючих органів
Михайло Огерук, заступник начальника Головного управління ДПС у Київській області
