25 травня цього року Верховна Рада прийняла законопроект №5678, з приводу якого Представництво Американського Об’єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (UCSJ) і громадськість Львова закликають Вас, пане президент, звернути увагу на невідповідність цього закону нормам європейського права.
Прийнятий парламентом документ не узгоджується із визначенням “культурна спадщина”, що наведено у ст. 1 р. 1 Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, у якій під “культурною спадщиною” розуміються: пам’ятки, в т.ч. групи елементів, які мають видатну універсальну цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки. Законопроект №5678 суперечить Європейській конвенції про охорону археологічної спадщини, де у ч. 2. ст. 2 зазначено, що складовими частинами археологічної спадщини вважаються всі матеріальні залишки та об’єкти, а також будь-які інші сліди існування людства у минулих епохах.
Законопроект суперечить Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи, де всі елементи є пам’яткою. Також документ суперечить Угоді між урядами України і США “Про охорону і збереження культурної спадщини”. Ми вимушені констатувати, що закон містить чимало вад, які можуть звести нанівець усі високі прагнення й ініціативи щодо збереження культурної спадщини.
Так, законопроектом № 5678 внесено зміни в п. 5 ч. 1. ст. 1 і викладено в наступній редакції: “Пам’ятка культурної спадщини (далі – пам’ятка) – об’єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, або об’єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об’єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”.
Тобто, пам’яткою вважатимуться об’єкти культурної спадщини, які занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України або які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, тобто, до 25 травня 2017 року. Відповідно до ст. 16 закону УРСР “Про охорону і використання пам’яток історії та культури”, пам’ятки історії та культури, незалежно від того, в чиїй власності вони перебувають, підлягають державному облікові. Відповідно до закону СРСР “Про охорону і використання пам’яток історії та культури” державний облік пам’яток історії та культури здійснюється в порядку, який визначається Радою Міністрів СРСР.
Єдиним діючим актом щодо наведеного є постанова Ради міністрів УРСР від 28 березня 1956 року №320 “Про затвердження списку пам’ятників архітектури по Українській РСР”, що передбачала проведення обліку, проте, виконана не була. Тобто, облік відсутній.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 14 закону України “Про охорону культурної спадщини”, занесення об’єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам’ятки) провадяться відповідно до категорії пам’ятки, зокрема:
а) пам’ятки національного значення – постановою Кабміну;
б) пам’ятки місцевого значення – наказом Мінкультури.
Таким чином, щоб об’єкт культурної спадщини перебував на обліку, чи був внесений до Реєстру, необхідним є прийняття рішення вище наведеними органами. Проте такі рішення щодо перелічених заповідників не прийнято, а попередні – втратили чинність.
Всі заповідники (національні, державні, культурні, меморіальні, архітектурні, археологічні, етнографічні, музеї-заповідники) утворювались виконавчим органом влади шляхом прийняття відповідних рішень, єдиним обліком заповідників була постанова уряду №1761. Яку, у свою чергу, було скасовано постановою КМУ №928 від 3 вересня 2009 року.
Пам’ятки, перелік яких був затверджений постановою КМУ № 1761, на облік не взято. Отже, із введенням в дію законопроекту № 5678, вони перестають бути пам’ятками культурної спадщини та залишаються поза межами охорони, оскільки станом на 25 травня 2017 року постанова втратила чинність. Мова йде про 56 заповідників!
Читайте: Киево-Печерскому заповеднику грозит банкротство и уничтожение
Ось їх перелік: державний історико-культурний заповідник “Стародавній Київ”, державний історико-меморіальний заповідник “Лук’янівський цвинтар”, державний історико-меморіальний заповідник “Биківнянські могили”, архітектурно-історичний заповідник “Судацька фортеця” (філія національного заповідника “Софія Київська”), державний історико-культурний заповідник у Бахчисараї, державний історико-культурний заповідник у Керчі, державний палацо-парковий музей-заповідник у Алупці, республіканський історико-археологічний заповідник “Калос Лімен”, історико-культурний заповідник “Старий Крим”, національний заповідник “Херсонес Таврійський”, державний історико-культурний заповідник “Буша”, історико-культурний заповідник у Луцьку, державний історико-культурний заповідник “Стародавній Володимир”, державний історико-архітектурний заповідник у Слов’яногірську, національний заповідник “Хортиця”, державний історико-археологічний заповідник “Кам’яна могила”, історико-архітектурний заповідник “Садиба Попова”, національний заповідник “Давній Галич”, національний історико-етнографічний заповідник “Переяслав”, державний історико-культурний заповідник у Вишгороді, державний музей-заповідник “Битва за Київ у 1943 році”, державний музей-заповідник І.К. Тобілевича, державний історико-архітектурний заповідник у Львові, історико-культурний заповідник “Личаківський цвинтар”, державний музей-заповідник “Олеський замок”, державний історико-архітектурний заповідник у Жовкві, музей-заповідник “Золочівський замок”, державний історико-культурний заповідник “Тустань”, державний історико-культурний заповідник у Белзі, історико-археологічний заповідник “Ольвія”, державний історико-культурний заповідник “Поле Полтавської битви”, національний музей-заповідник українського гончарства в смт Опішня, державний музей-заповідник М.В. Гоголя, державний історико-культурний заповідник у Дубно, державний історико-культурний заповідник у Острозі, державний історико-меморіальний заповідник “Поле Берестецької битви”, державний історико-культурний заповідник у Путивлі, державний історико-культурний заповідник у Глухові, Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, державний історико-архітектурний заповідник в Бережанах, історико-археологічний музей-заповідник “Верхній Салтів”, Чугуївський історико-культурний заповідник імені І. Рєпіна, національний історико-архітектурний заповідник “Кам’янець”, історико-культурний заповідник “Самчики”, державний історико-культурний заповідник “Межибіж”, національний історико-культурний заповідник “Чигирин”, Шевченківський національний заповідник у Каневі, державний історико-культурний заповідник “Батьківщина Тараса Шевченка”, державний історико-культурний заповідник у Кам’янці, державний історико-культурний заповідник “Трахтемирів”, державний історико-культурний заповідник у Корсунь-Шевченківському, державний історико-архітектурний заповідник “Хотинська фортеця”, національний архітектурно-історичний заповідник “Чернігів стародавній”, державний історико-культурний заповідник “Гетьманська столиця”, національний історико-культурний заповідник “Качанівка”, державний історико-культурний заповідник “Слово о полку Ігоревім”.
Читайте: Кличко и Спасибко решили застроить “Пирогово” многоэтажками
Уточнимо, що указами президента статус національних надано заповідникам:
• Чигиринському державному історико-культурному заповіднику;
• Києво-Печерському державному історико-культурному заповіднику;
• Переяслав-Хмельницькому державному історико-етнографічному заповіднику;
• Державному історико-культурному заповіднику “Качанівка”;
• Державному історико-культурному заповіднику “Батьківщина Тараса Шевченка”;
• Державному історико-меморіальному заповіднику “Биківнянські могили”;
• Державному історико-культурному заповіднику “Гетьманська столиця”;
• Державному історико-археологічному заповіднику “Кам’яна Могила”;
• державному історико-меморіальному заповіднику “Поле Берестецької битви”
• Історико-меморіальному заповіднику “Бабин Яр”
Але всі ці заповідники, включаючи національні, втрачають статус пам’ятки, оскільки не перебувають на обліку! На обліку перебувають лише національний заповідник “Софія Київська” та національний історико-культурний Києво-Печерський заповідник – на підставі постанови Ради міністрів УРСР № 970 від 24 серпня 1963 р. “Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території УРСР”.
Поза межами охорони залишаються також інші об’єкти культурної спадщини – городища, кургани тощо. Бо законопроектом № 5678, внесено зміни і до ст. 13 закону “Про охорону культурної спадщини”, що суперечить нормам, викладеним у пп 2,7,9, 10, 11, 21 ст. 1 закону “Про охорону культурної спадщини”, а також ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 33, ч.1 ст. 39 цього ж закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 цього Закону, комплекс (ансамбль) пам’яток з усією сукупністю компонентів, що становить культурну, історичну та наукову цінність, просторово, планувально і функціонально виділений у структурі населеного пункту або локалізований поза його межами, може бути оголошений історико-культурним заповідником державного або місцевого значення.
Читайте: В Киеве собираются реконструировать Софийскую площадь
До об’єкту культурної спадщини закон відносить: визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов’язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об’єкти (об’єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об’єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
До предмету охорони об’єкта культурної спадщини Закон включає характерні властивості об’єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі яких цей об’єкт визнається пам’яткою.
Отже, виключення хоча б одного із складових елементів об’єкту культурної спадщини виключає предмет охорони всього об’єкта культурної спадщини. Отже – сприяє втраті об’єктом статусу пам’ятки культурної спадщини, спрощує процедуру вилучення пам’ятки з Реєстру нерухомих пам’яток та сприяє безперешкодній реалізації ст. 15 чинного закону.
Внесення таких змін законопроектом № 5678 звужено зміст та обсяг існуючих прав людини і громадянина! Бо ст. 22 Конституції каже: “Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод”.
Ч. 4,5 ст. 54 Конституції визначає, що культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Зважаючи на викладене, ми вимагаємо від Президента України скористатися його конституційним правом та накласти вето на зазначений закон, оскільки такий прийнято без урахування юридичного аналізу матеріального права України. Крім того, законопроект №5678 має негативний висновок ГНЕУ і суперечить численним нормам міжнародного права.
Читайте: В Киеве произошел пожар в Национальном музее народной архитектуры и быта Украины
Мейлах Шейхет, директор Представництва Американського Об’єднання комітетів для євреїв колишнього СРСР
