Навколо Ірпінської центральної міської лікарні та пологового будинку у Ворзелі розгорівся конфлікт між Бучанською та Ірпінською громадами. Початком стала заява мера Бучі Анатолія Федорука про готовність модернізувати вказані медзаклади за умови їхньої передачі у власність Бучі. Це викликало різку реакцію з боку влади Ірпеня та лікарні, а також швидко переросло у масштабну публічну суперечку в соцмережах, де переплелися майнові, фінансові, управлінські та політичні аргументи.
Як дізналася КВ, 29 січня у соціальній мережі голова Бучанської громади Анатолій Федорук опублікував пост, в якому заявив про необхідність комплексної модернізації Ірпінської міської лікарні в центрі Бучі та пологового будинку у Ворзелі, які, за його словами, тривалий час перебувають у неналежному стані. Федорук заявив, що Бучанська громада готова повністю оновити обидва медзаклади, однак для цього Ірпінська міська рада має передати їх у власність Бучі.
Що передувало
У своєму дописі очільник Бучі наголосив, що така передача відповідала б принципам децентралізації та є обґрунтованою з огляду на те, що більшість пацієнтів лікарні та пологового будинку є мешканцями саме Бучанської громади.
Він також зазначив, що громада вже має готові проєктні рішення та планує реалізовувати не поетапні косметичні ремонти “по дві палати на pік”, а повне оновлення.
За словами Федорука, це питання він вже обговорив під час візиту до Бучі міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка, а також узгодив з головою КОДА Миколою Калашником. За підсумками зустрічей сторони домовилися про спільні дії з метою отримання конкретного результату вже у 2026 році.
“Тепер очікуємо на позитивне й людяне рішення від Ірпінської міської ради. Бо це рішення – насамперед про комфорт, якісну медицину і добробут наших людей”, – резюмував тоді Федорук.
“Рейдерські амбіції”
В Ірпені не забарилися з реакцією. Так, секретарка Ірпінської міської ради Анжела Макєєва, своєю чергою, назвала такі наміри «рейдерськими амбіціями», які, за її словами, Буча демонструє вже понад 10 років.
“Тоді, коли Буча абсолютно не бере участі у фінансуванні нашої лікарні, саме Ірпінська громада щороку вкладає у її розвиток мільйони. За останні роки в модернізацію багатопрофільного стаціонару вкладено близько 100 мільйонів гривень, а в закупівлю обладнання для пологового будинку – близько 20 мільйонів гривень”, – наголошується в дописі.
Вона уточнює, що всі ремонти, закупівля обладнання, створення кисневої системи, відкриття відділення гемодіалізу та запуск комп’ютерної томографії здійснювалися без фінансової участі Бучанської громади.
До дискусії долучився і керівник Ірпінської центральної міської лікарні Антон Довгопол, який заявив, що позиція Бучі руйнує ідею об’єднання зусиль двох громад.
“Позиція Федорука – це позиція загарбника. Ми пропонували Бучі стати співвласником закладу відповідно до відсоткової частки, розробити спільну концепцію розвитку і рухатися разом. Натомість знову бачимо спробу тиску”, – зазначив він.
За словами Довгопола, твердження про те, що більшість пацієнтів лікарні – мешканці Бучанської громади, не відповідає дійсності.
“60 відсотків наших пацієнтів – мешканці Ірпінської громади, близько 27 відсотків – Бучанської, 8 відсотків – Гостомельської, 5 відсотків – Коцюбинської. Це близько 12 тисяч пацієнтів на рік і майже дві тисячі операцій”, – наголосив він.
Також зауважується, що у 2023 році суд визнав єдиним законним власником будівель стаціонару та пологового будинку саме Ірпінську громаду.
«Ірпінська ЦМЛ пережила орду, витримає і рейдерську атаку. Крапка», – резюмував Антон Довгопол.
Друга хвиля
Після заяв Бучі і Ірпеня у соціальних мережах розгорнулася публічна дискусія, яка швидко переросла у взаємні звинувачення між посадовцями, керівництвом медзакладу та мешканцями обох громад.
Одна із активних перепалок розгорнулася саме під дописом секретарки Ірпеня Макеєвої. До обговорення долучився і міський голова Бучі Анатолій Федорук, який у коментарях наголосив, що його позиція не має на меті конфронтацію чи «захоплення» майна, а стосується пошуку реального управлінського рішення та фінансової відповідальності за медзаклад. Також у коментарях з’явилася і народна депутатка від “Слуги народу” Ольга Василевська-Смаглюк (округ 96, Київщина), яка публічно порушила питання можливих ознак рейдерства, що одразу перевело дискусію з господарської у політичну площину. У відповідь опоненти закидали їй вибірковість позиції та емоційне загострення ситуації.
Окрему позицію у коментарях виклав керівник лікарні Антон Довгопол. Він заявив, що можливі сценарії реорганізації закладу обговорювалися на рівні Міністерства охорони здоров’я і передбачають не «відбирання», а структурне розмежування: добудову стаціонару в Ірпені, створення в Бучі окремого медзакладу та потенційне формування спільного медичного об’єднання двох громад.
Паралельно до дискусії активно долучилися мешканці Бучі та Ірпеня. Частина з них наголошувала, що проблема використання майна однієї громади на території іншої є системною і не унікальною для Київщини. Інші звертали увагу на незадовільний стан будівель лікарні та пологового будинку в Бучі, ставлячи під сумнів твердження про належне фінансування і розвиток закладу в попередні роки. Інші говорили про фактичне розташування лікарні в Бучі, і щоб саме громада, на території якої знаходиться заклад, мала реальні важелі впливу на його розвиток.
Правова колізія
У Бучанській міській раді пояснюють, що питання навколо Ірпінської лікарні, розташованої в центрі Бучі, є наслідком давнього майнового конфлікту, який тягнеться ще з початку 2000-х років. До 2007 року Буча входила до так званого Ірпінського регіону – державно-правового експерименту місцевого самоврядування, створеного на підставі окремого указу президента та закону. До цієї агломерації входили Ірпінь, Буча, Ворзель, Гостомель і Коцюбинське, а все майно на їхній території вважалося спільною комунальною власністю.
Як розповів у коментарі КВ секретар міської ради Тарас Шаправський, після того, як Буча отримала статус міста обласного значення і почала виходити зі складу Ірпінського регіону, виникли численні суперечки щодо передачі майна – котелень, трансформаторних підстанцій, водоканалу, лікарні в Бучі та пологового будинку у Ворзелі. Упродовж багатьох років тривали переговори, судові процеси та претензійна робота. Частину майна згодом передали, нещодавно вдалося врегулювати питання водоканалу, після чого логічно і постало питання лікарні.
Лікарня, яка має назву Ірпінської, фактично розташована в центрі Бучі – навпроти будівлі міської ради. Саме тому в межах децентралізації Буча неодноразово зверталася до Ірпеня з пропозицією передати лікарню у її власність.
“Було б правильно, щоб лікарня, яка знаходиться в Бучі, належала Бучанській громаді. Це дало б нам можливість вкладати кошти в капітальний ремонт, реконструкцію, укриття, парковки, нормальну інфраструктуру. Заклад цього об’єктивно потребує”, – каже Шаправський.
Аналогічна ситуація, за його словами, і з Ворзельським пологовим будинком, який також формально належить Ірпеню, хоча територіально розташований в Бучанській громаді. Водночас Ірпінь, як вважає Шаправський, не зацікавлений інвестувати значні кошти в об’єкти поза своєю територією, оскільки “розуміє, що їм так і так потрібно буде будувати в себе власний стаціонар”.
На його думку, обидва об’єкти потребують капітального ремонту, укриттів, облаштування парковок та оновлення інфраструктури, однак Буча не має можливості вкладати кошти, оскільки не є їхнім власником.
За словами Шаправського, після деокупації регіону відбулися політичні консультації за участі представників Бучі, Ірпеня, керівника медзакладу, Міністерства охорони здоров’я та обласної влади. У результаті сторони дійшли розуміння, що передача лікарні Бучанській громаді є логічною, водночас держава за підтримки донорів має профінансувати добудову нового корпусу лікарні в Ірпені на вулиці Садовій. Передбачається, що туди згодом буде перенесено стаціонар і пологовий будинок, а заклад у Бучі функціонуватиме як міська лікарня.
“Ми знаємо, що цей процес будівництва в Ірпені триває, виділені відповідні кошти через міжнародних партнерів. Тому ми маємо все ж таки надію, що питання врегулюються в мирному руслі”, – додав секретар.
У міськраді наголошують, що нині Бучанська громада отримує скарги від мешканців на якість медичних послуг і умови праці персоналу, але фактично не може впливати на ситуацію через відсутність права власності. Саме це й стало підставою для ініціювання публічної дискусії.
“Тут не йдеться ні про рейдерство, ні про якісь війни чи протистояння, як іноді подається в емоційних заголовках. Це звичайний робочий процес і питання належного господарського управління. Логічно, щоб заклад, який знаходиться в Бучі, був бучанським. Логічно, щоб громада вкладала кошти в ті заклади, які знаходяться на її території… Сьогодні мешканці Ірпінської громади по по суті їздять у Бучу за медичними послугами”, – зазначає Шаправський.
Цікаво, що ситуацію ускладнює законодавча колізія: лікарня була зареєстрована як комунальна власність Ірпінської громади ще у 2016 році – до набрання чинності законодавства, яке регулює майнові питання при об’єднанні громад. Відтак примусова передача можлива лише через суд або добровільне рішення власника.
Нагадаємо, що це не перші майнові суперечки між Бучанської та Ірпінською громадами. Лише нещодавно громади не могли поділити водоканал і визначитися, хто ж саме має надавати послуги з водопостачання мешканцям Бучі та Ворзеля.
Напередодні повномасштабного вторгнення Бучанська громада заявила про намір від’єднати Бучу і Ворзель від «Ірпіньводоканалу» та створити власне комунальне підприємство КП «Бучасервіс». Це пояснювали прагненням до автономності й контролю над інфраструктурою, а в Ірпені такі дії одразу розцінили як спробу «рейдерського захоплення» майна і абонентів водоканалу. Сторони обмінювалися взаємними звинуваченнями у маніпуляціях, незаконному переманюванні споживачів та блокуванні роботи мереж. Конфлікт загострювався через нерозв’язане питання каналізаційних стоків і залежність Бучі від ірпінського колектора.
Зрештою в конфлікт втрутився державний регулятор НКРЕКП, який за результатами перевірки встановив відсутність у «Ірпіньводоканалу» правових підстав користуватися мережами у Бучі та Ворзелі та позбавив підприємство відповідних ліцензій у Бучанській громаді. Це рішення болісно вдарило по бюджету Ірпеня і стало одним з чинників подальших фінансових та управлінських скандалів навколо КП.
Надалі «Ірпіньводоканал» опинився в центрі судових спорів, зокрема через багатомільйонні борги перед «Київводоканалом», звинувачення у непрозорості роботи, ризиках підвищення тарифів та відсутності належної звітності. Поставити крапку в цьому питання вдалося лише у 2025 році.
Читайте: Водне перемир’я: Ірпінь та Буча перерахують абонентські борги
Фото: колаж КВ
КиївВладаІнна Міхно
