Юні журналісти, переможці Міжнародного Фестивалю дитячо-юнацької журналістики “Прес-весна на Дніпрових схилах” відпочили у таборі “Верховина”.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Як у книзі про Гаррі Поттера моє нове життя почалося з залізниці. Дві сотні дітей об’єднав один потяг, який прямує з Києва до гірського табору “Верховина”. Серед цього дитячого натовпу – два десятки переможців молодіжного журналістського Фесту з різних шкіл столиці, серед яких – і вихованці ІТА “ЮН-ПРЕС” Київського Палацу дітей та юнацтва, нагороджені путівками до оздоровчого табору.
Ми їхали вночі, проте ніхто не спав, бо всі хотіли скоріше познайомитися. Страшні “дементори” не зазирали у вікна потяга, через наші щасливі розмови та сміх. Я несподівано знайшла ще вихованців “ЮН-ПРЕСу”. Потім нас зустрів “Хогвартс” – табір “Верховина”, розташований у гуцульському краю, серед гір Карпат на висоті 500 метрів над рівнем моря. Розподіляли дітей не по факультетах, але по загонах. Я потрапила у найстарший, який називався “Хоббіти”. Як і думала, наш загін став найкращим загоном зміни. Ми легко перемагали у спортивних конкурсах, вражали всіх талантами і вміннями. Але найголовніше – стали одним цілим, ніби злагоджений організм, де без одного органа, як без однієї людини – існування неможливе.
Кожного дня ми проводили час разом і були один за одного. Вожаті спілкувалися з нами нарівні, завжди підтримували й розділяли щасливі миті. Затишними вечорами “Хоббіти” співали пісні під гітару або танцювали на дискотеках.
Я навіть не встигла зловити момент, коли зміна почала закінчуватися. Ніхто не хотів повертатися й розлучатися один з одним. Зміна в таборі – це маленьке життя, наповнене магією емоцій та яскравих вражень.
Читайте: Школа майбутнього: сьогодення чи утопія?
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”