Наприкінці січня 2024 року в Іванківській громаді, що на Київщині, зібрали першу “іванківську ластівку” – безпілотний літальний апарат типу “камікадзе”, який вдалося виготовити зусиллями й коштами місцевих мешканців. Вже зараз, у березні, десятки іванківських FPV дронів виконали свої завдання на лінії зіткнення з російським агресором. Як народився амбітний волонтерський проєкт, як іванківці збирають дрони у власних домівках, скільки це коштує та як політичні ігри впливають на благодійність КВ розповів засновник проєкту, депутат Іванківської селищної ради Олег Береговий.
КВ: Кому належить ідея створення “Іванківських ластівок” і як вона народилась?
Олег Береговий: Ідея належить мені. Думка ця прийшла мені в голову одразу, але я не знав як це реалізувати. Я чекав поки мій товарищ з Обухова реалізує таку ініціативу й перейняв його досвід. Купили готові набори з деталями, де дрон треба просто зібрати. Але мене не влаштовувала ані якість, ані ціна. Тоді я пішов своїм шляхом. На наш перший дрон ми витратили усього три дні. Для його зборки почали шукати деталі самі. Ролики в інтернеті були для конкретних комплектуючих одної марки й всі кинулись повторювати ці інструкції. Китай одразу побачив обсяги продажів, й абсолютно необгрунтовано підняв ціни на 20-30%. Я розумів, що Китай не є нам союзною країною. В один момент було очікувано, що вони підвищать ціни, або навіть взагалі припинять постачати деталі. Тому ми одразу орієнтувались на запчастини, що виробляють на території України. На щастя, такі ідейні люди є. Плати живлення ми намагались купляти українські. Я маю зв’язок з інженерами фабрик, що працюють на ЗСУ, тому було з ким радитись. Зараз не може не радувати, що наші хлопці вироблять плати керування. Це мізки дронів. Основні комплектуючі у нас українського виробництва. Нам потрібна незалежність у цьому плані. І виробників треба стимулювати, адже їм не допомагає ані держава, ані бізнес.
КВ: Скільки людей працюють над виробництвом ваших дронів й де берете на це фінансування?
Олег Береговий: Наразі в команді 5 людей, які збирають пташки. Ми не залучаємо коштів ані з бюджетів, ані з якихось програм. Це донати людей, аукціони, лотерейки, в яких можуть приймати участь прості люди. Військові відкривають збори, так звані “банки”. Співпрацюємо також з благодійними організаціями. Навіть діти з Хмельниччини збирали нам на ці запчастини, так ми змогли зібрати ще 3 дрони. Це така собі народна ініціатива. Робимо все, що в наших силах.
КВ: Чи звертались до місцевої ради за допомогою у частині фінансування?
Олег Береговий: Звертались, але там одразу виникло бюрократичне питання: як це оформити офіційно? Якби ми були великим містом, ми могли б оголошувати гранти, залучати людей, як в Хмельницькому, де виділили на це 6 мільйонів й продовжують виділяти кожну сесію. Іванківська ж громада по суті дотаційна, ми живемо тільки за рахунок податків аграріїв, в яких справи зараз також не дуже йдуть. Бюджет ми приймали з дефіцитом у частині заробітних плат. З грошима ситуація справді сумна.
КВ: Повернувшись до історії створення, звідки з’явилась назва “Іванківські ластівки”?
Олег Береговий: Назву я не патентував, але історія цікава. Коли була окупація в Іванківському районі, я мав відвезти близьких і тварин на безпечну територію, а до вечора повернутися додому, бо дійсно сподівався, що спротив буде серйозний, наше військо готове, а ми допоможемо. Але від’їхавши 100 км від дому, вже зрозумів, що повернутися не вийде. З 5 березня до 15 квітня взагалі не було зв’язку, люди не могли дізнатись про своїх рідних, що були в окупації. Народ почав панікувати, бо там, де немає реальної інформації, починає з’являтися дезінформація.Говорили й що селища вже тут немає, й що всіх порівняли з землею. Але в нас були сміливці, які ловили зв’язок десь у полях і на деревах, передавали інформацію про переміщення ворожої техніки. Коли я отримував інформацію, й викладав у соціальні мережі, називав це “ластівка передала оце, ластівка передала отаке…”. Так і повелося.
КВ: Скільки коштує зробити один такий дрон та які самі моделі виробляєте?
Олег Береговий: Зараз ми виробляємо так звані “вісімки”. Є сімки, вісімки, дев’ятки та десятки: це класифікації розмірів. Ми “влазимо” в 12 тисяч гривень. Це не те щоб конкурентна ціна, я помітив, що декого це навіть обурює – звичайно, є відчутна різниця між 12 тисячами з батарейкою й 16 тисячами без батарейки.
КВ: Чи є у планах збільшення штату збирачів безпілотників?
Олег Береговий: Набирати людей буде треба коли в нас буде більша кількість оборотного капіталу. Щоб робити швидко, якісно та дешево не можна працювати на китайському ринку, з якого деталі йдуть кілька тижнів й затримуються на пошті. Часто доводиться працювати з тими, хто робить на цьому бізнес, коли необхідна швидкість. Це люди, які купляють великі партії деталей з Китаю й тут перепродають з націнкою. Буде більше коштів, зможемо робити набагато більше. А кількість коштів залежать від того, як швидко люди зрозуміють, що ці дрони необхідні захисникам.
Зараз запитів більше, ніж у нас є коштів на деталі. Намагаємось бодай якось покривати потреби, рокидуємо по підрозділам. Відправляємо туди, де служать мешканці громади, це підтримує їх морально: допомога все ж таки надходить по суті від їх земляків.
КВ: З якими проблемами зіткнулись під час виробництва дронів?
Олег Береговий: Моя задача була у тому, щоб запустити це у комплексі. Щоб було багато напрямків роботи, багато людей, що збирають кошти на ці дрони по різним каналам і щоб були люди, які власне ці дрони збирають. Щоб кожен міг спробувати себе у цьому, тут немає нічого складного. Але справа не тільки у тому, щоб зібрати цей дрон. Коли ми підбирали під плату живлення відповідну плату керування, й ще не знайшли українську заміну китайскій платі живлення ми зіткнулись з проблемою: китайці роблять так, щоб їх плати працювали тільки між собою. Тобто, не можна було поставити одну українську й одну китайську плату. Вони роблять налаштування, які потребуть перепрошивки. На це пішло багато часу й спроб. Я розумів, що мені треба вчитись перепрошивати й тестувати ці дрони. Не можна відправляти на фронт щось неякісне, інакше навіщо це робити? Постійно цікавлюсь українськими розробками деталей, щоб ми повністю перейшли на деталі українського виробництва. Також думаємо про більші речі, ніж просто дрони типу камікадзе: зараз в процесі, хочемо робити дрони зі скидачами й навіть є думка про “Бабу-Ягу”, дуже потрібна вона.
На фото: Безпілотник “Баба-Яга”
КВ: Якщо фінансування дозволить розширити потужності, які б ще дрони ви б хотіли виготовляти?
Олег Береговий: Те, що ми зараз робимо, це ті, які працюють на невелику відстань у 10-15 км. Їх завантажують вибухівкою і вони працюють на ціль до самознищення. Вони здатні підняти до 1,5-2 кг. “Десятка”, яку б ми також хотіли виробляти, вже серйозніша й може підіймати до 3 кг. Завдання є різні, необхідно пропонувати бійцями різні дрони, але фінансування нас обмежує.
КВ: Скільки ластівок вже відправили на фронт?
Олег Береговий: Важко сказати конкретні цифри, адже ми звітуємо тільки за те, що зібрано на кошти мешканців Іванківської громади. Без ніякої комерції, по собівартості, з власних потужностей збираємо дрони й на прохання волонтерських організацій, але за них звітують вже вони. Але, можу стверджувати, що це вже точно кілька десятків дронів, що полетіли виконувати свою роботу. Наші ластівки працюють вже в 5-ій окремій штурмовій бригаді, в 5-тій танковій бригаді, в ТОРі, в 1-й танковій Сіверській, та інших бригадах і підрозділах, в які їх поставляють організації та підприємці.. А також ми підписуємо меморандуми про співпрацю з благодійними організаціями, зокрема БО “Для Українців”.
Фото: зібрані “Іванківські ластівки”
КВ: Який строк служби одного дрону і як він використовується?
Олег Береговий: Якщо ми говоримо про вісімки, які ми виробляємо, то це дрон “в одну дорогу”. Він полетів, виконав завдання й в ході його виконання знищився. Хлопцям іноді доводиться навіть витрачати одного дрона на одного орка, тому FPV потрібно справді багато. Краще дрон, ніж людське життя. В росії є ціла фабрика, де їх виготовляють, тому в них їх набагато більше.
Виходячи з реалій Іванківської громади, якби на момент 24 лютого, в нас були 20-30 заряджених FPV дрони та підрозділ операторів й механіків, наступ росіян би не був таким різким. Особливо їх можна було відрізати в моменти, коли вже йшов масштабний наступ, й вони рухались колонами цілими днями. Уявіть, йде колона вантажівок, бензовоз. Дрон туди влучає, й нищиться вся колона. Але ми тоді були не готові до цього. Тому я вважаю, що ми повинні не тільки навчитися їх складати, а й навчити людей літати на них і виконувати завдання. Це має стати культурою. Нехай ці знання будуть для всіх українців, хай вони не знадобляться, але вони мають бути. Кожен має докласти зусиль до Перемоги, війна не йде “десь там”. Вона тут, кожного дня. Воює вся нація, а не тільки військо. Але, на жаль, не всі ці розуміють. Ми маємо популяризувати це, активізуватися, не можна прогавити момент. Якщо орки почнуть виробляти дрони вдома, якщо ми перші не зробимо це загальною ідеєю, то наші шанси на Перемогу суттєво знижаються. Це не погроза, це просто арифметика: їх банально більше. Треба бути реалістами й прокидатись.
КВ: Де локалізовано виробництво дронів? Якщо на території громади, чи не викликає це побоювань з боку місцевих мешканців?
Олег Береговий: Чим більше розосереджене виробництво, тим менше може бути варіантів будь-яких прильотів. Не будуть ж вони по кожній квартирі лупити. Я приношу людям запчастини, вони збирають, я їх забираю й програмую, прошиваю, тестую. З приводу реакції жителів, спочатку, була критика, що це може наражати на небезпеку й підвищувати інтерес росіян до атак на територію громади. Але виявилось, що питання тоді було не в дронах, а в місцевій політиці і дуже прикро, що під час такої жорсткої війни у людей вистачає фантазії думати про якісь вибори.
Є певні команди, що програли на минулих місцевих виборах. Я зайняв друге місце, нинішній мер перше, а інші 8 кандидатів, певно, запам’ятали це й досі хочуть свого зіркового часу. Хтось говорить що наша волонтерська діяльність це піар й цим маніпулює. Але я не можу залізти людям в голови. В нас інша мета, здобути Перемогу. Вони бояться політичної конкуренції. Але я з самого початку сказав, що мені не важливо хто ці безпілотники збиратиме, аби вони були. Якщо ми й далі так будемо всюди думати про політику, то цією політикою буде ніде займатись. Я сподівався, що після 24 лютого у суспільстві щось зміниться. Але ні, цей бруд досі є. Спілкування з волонтерами, щоб зі мною не співпрацювали: хіба це нормально?
КВ: Чи відчуваєте ви достатню підтримку своєї ініціативи серед місцевих?
Олег Береговий: У цьому плані трошки важкувато, адже ми не маємо ресурсу для якоїсь піар-кампанії. Багато хлопців з моєї команди могли б мені допомогти, але вони на фронті. Я не дуже задоволений віддачею, може й варто було ставити скриньки для зборів, але це треба було б створбвати БО. Це все часі кошти яких немає. Було принципово почати, і було б добре, щоб таких ініцатив було більше. Нагадаю, ми не отримуємо з цього жодного заробітку. Тих людей, які збирають, я обов’язково назву, можливо потім навіть зробимо сюжет з того всього, як воно починалося. Але зараз я принципово пообіцяв, що ніхто не буде знати, хто збирає, де робить і так далі, з міркувань безпеки. Мені доводиться світитися не тому, що я люблю піар, а тому, що мені треба гроші збирати.
КВ: Чи звертались до вас інші громади для обміну досвідом?
Олег Береговий: Звертався один голови громади, хотів також зробити таке виробництво, але щось пропав. Не буду казати, якої саме громади, але він подзвонив, попитав, домовились і він зник.Сподіваємось, ми ще повернемось до цього питання.
КВ: Чи задоволені ви зараз стадією, на якій перебуває ваш проєкт? Чого найбільше не вистачає?
Олег Береговий: Найважче ми вже пройшли. На початку багато доводилось спілкуватись, вчитись, домовлятись, їздити. Зараз вже трошки налагодили роботу. Найбільше не вистачає людської зацікавленості і грошей: багато пропозицій від військових, вони готові збирати кошти навіть з власних заробітних плат, щоб отримувати ці дрони. Але хіба це правильно, коли військові самі купують зброю? Я так не думаю. Сподіваємось, ситуація зміниться.
Головне у цьому всьому зробити не якусь фабрику для великого виробництва, а щоб отримати знання, як це робити. Тоді можна вже самому щось конструювати, робити якісь складніші моделі й поступово розвиватись. Ти не зможеш якісно проконтролювати роботу, якщо сам на цьому не розумієшся. Я не вірив, що це можливо, але я й сам вже зібрав кілька штук цих дронів. Все йде поступово, треба популяризувати, вчитися, виводити цю ідею в маси. За вечір одна людина може скласти два дрони за наявності усіх деталей. Це реальна допомога, яка може врятувати життя нашим віськовим й наближати нас до Перемоги.
Читайте: Маючи бюджет Києва, в плані укриттів ми б перевернули всі гори, – голова КОВА Руслан Кравченко
Фото: КВ
КиївВлада
