Досьє: Зеленський Володимир Олександрович

Досьє: Зеленський Володимир Олександрович


Шостий Президент України. Верховний Головнокомандуючий. Голова РНБО. Колишній КВК-шник, актор, сценарист, режисер, продюсер та екс-співвласник “Кварталу 95”.

Місце народження, освіта

Володимир Зеленський народився 25 січня 1978 року у Кривому Розі.

У дитинстві з сім’єю прожив чотири роки у місті Ерденет (Монголія), де його батько 20 років працював на будівництві гірничо-збагачувального комбінату. Закінчив там перший клас, після чого з матір’ю повернувся до Кривого Рогу.

1995 року закінчив школу №95 (потім стала гімназією) з поглибленим вивченням англійської мови. У шкільні роки займався спортом, музикою та танцями. У 16 років отримав грант на безкоштовне навчання в Ізраїлі, але ним не скористався, оскільки батько був проти.

У студентські роки захопився грою у Клубі веселих та кмітливих (КВК), створив театр мініатюр “Беспризорник” (укр. “Безпритульник”). Водночас Зеленського запросили в команду КВК “Запоріжжя – Кривий Ріг – Транзит”. Незабаром він не тільки танцював в команді, а й виконував ролі. У ній він став чемпіоном Вищої ліги КВК 1997 року.

Трохи пізніше Зеленський та його друзі  створили команду “Збірна Кривого Рогу”, а 1997 року з’явилась команда “95 квартал”. Володимир Зеленський став її капітаном, актором та автором більшості номерів.

В 2000 році закінчив Криворізький економічний інститут Київського національного економічного університету (КНЕУ) за спеціальністю “Правознавство”. За фахом ніколи не працював, за винятком двох місяців практики

Володіє російською та англійською мовами. У 2017 році почав активно вивчати українську мову, до цього у спілкуванні переважно використовував російську.

Родина

Дід – Семен Іванович Зеленський (1924 р.н.), учасник Другої світової війни, гвардії лейтенант, був командиром мінометного взводу, командиром стрілецької роти 174-го полку 57-ї гвардійської стрілецької дивізії, в 1944 році нагороджений двома орденами Червоної Зірки. Прадід Володимира Зеленського і троє братів його діда Семена були вбиті під час Голокосту.

Батько – Олександр Семенович Зеленський (1947 р.н.), математик, програміст, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри інформатики Криворізького економічного інституту (філія КНЕУ).

Мати – Римма Володимирівна Зеленська (1950 року народження), інженер, пенсіонер.

Володимир Зеленський одружився в 2003 році. Дружина – Олена Володимирівна Зеленська (у дівоцтві Кияшко, 1978 р.н.), за освітою архітектор, з відзнакою закінчила Криворізький технічний університет. Була сценаристом та автором студії “95 Квартал”. Є засновником ГО “Міжнародна неурядова організація “Саміт перших леді та джентельменів” (ЄДРПОУ 44650884) та БО “Фундація Олени Зеленської” (ЄДРПОУ 44727663).

Подружжя виховує двох дітей: дочку Олександру (2004 р.н.) та сина Кирила (2013 р.н.). 2014 року Олександра знімалася у фільмі “8 нових побачень” (співавтори фільму – “Квартал 95”) у ролі доньки головного героя. У 2016 році брала участь у шоу “Розсміши коміка. Діти” (проєкт “Кварталу 95”) та виграла 50 тис. гривень.

Хрещений батько Олександри – Сергій Кравець, чоловік Олени Кравець, акторки та адміністративного директора “Студії “Квартал 95”.

Кар’єра в шоубізнесі

З 1999 до 2003 року команда “95-й квартал” виступала у Вищій лізі КВК, учасники команди багато часу проводили в Москві, постійно гастролювали по СНД. Зеленський писав жарти для команди, а також сценарії для корпоративних свят, телепередач, концертів тощо. 

2003 року стався конфлікт “95 Кварталу” з компанією “Амік” (засновник і співвласник – багаторічний ведучий КВК Олександр Масляков). Володимиру Зеленському запропонували залишитися в КВК, але без команди – як автору і редактору. Зеленський відмовився і залишив КВК.

Після цього “95 квартал” почала давати концерти на телебаченні. Вже як “Студія Квартал-95” 2005 року команда створила шоу “Вечірній квартал”, в якому Володимир Зеленський став ідеологом, автором, режисером і провідним актором. 

З 2003 до 2011 року – керівник, художній керівник у ТОВ “Студія “Квартал 95”.

З 2003 до 2014 року написав сценарії для 15 фільмів.

З 2004 по 2019 рік зіграв ролі у 18 повнометражних ігрових фільмах та серіалах як актор. З найпопулярніших: “Кохання у великому місті”, “Ржевський проти Наполеона”, “Слуга народу”. З 2008 по 2017 рік брав участь у дубляжі 4 фільмів українською мовою.

З 2004 до 2018 року брав участь у 18 телепроєктах в Україні. Крім того, з 2006 по 2013 рік брав участь у 11 телепроєктах у Росії.

З 2008 до 2017 року був продюсером 22 фільмів.

З 23 грудня 2010 до 5 серпня  2011 року працював генеральним продюсером телеканалу “Інтер”. Упродовж своєї кар’єри виступав у численних телепроєктах, найпримітніше – у ролі актора (“Вечірній квартал”), ведучого (“Київ вечірній”, “Ліга сміху”) та судді (“Розсміши коміка”).

З 2011 по 2012 рік – генеральний продюсер ЗАТ “Телеканал “Інтер”.

З 2013 по 2019 рік – художній керівник у ТОВ “Студія “Квартал 95”.

У 2018 році зняв фільм “Я, ти, він, вона” як режисер спільно з Девідом Додсоном.

Володимир Зеленський має понад 30 нагород Національної телевізійної премії України “Телетріумф”. Також є лауреатом низки міжнародних кіно-, телефестивалів та медіафорумів.

Він зіграв головну роль у серіалі “Слуга народу”, який став лауреатом міжнародної кінопремії World Fest Remi Award (США, 2016 рік) та потрапив у четвірку фіналістів у категорії комедійних фільмів на Seoul International Drama Awards (Південна Корея). Також “Слуга народу” був удостоєний нагороди Intermedia Globe SILVER у категорії “Розважальні телевізійні серіали” на міжнародному фестивалі медіаконтенту World Media Festival у Гамбурзі (Німеччина).

Підписуйтесь на “КиївВладу”
 

Серіал “Слуга народу” фактично став найдовшою виборчою кампанією, яка забезпечила тріумфальну перемогу Володимира Зеленського на виборах Президента України в 2019 році.

Політична кар’єра, виборча кампанія

13 квітня 2016 року Володимир Зеленський та Євген Юрдига зареєстрували засновану ними політичну партію під назвою “Партія рішучих змін”. Очолив партію Євген Юрдига.

2 грудня 2017 року партію було перейменовано на “Слугу народу” (“СН”). Її очолив шкільний друг Зеленського – Іван Баканов, який з 2013 року працював юристом, потім керівником ТОВ “Квартал 95”, з 22 травня 2019 року – першим заступником голови, в.о. голови СБУ та з 29 серпня по 19 липня 2022 року – головою СБУ.

У грудні 2018 року в інтерв’ю журналісту Дмитру Гордону Володимир Зеленський повідомив про намір “Слуги народу” брати участь у майбутніх парламентських виборах.

31 грудня 2018 року, за кілька хвилин до Нового року, Володимир Зеленський на телеканалі “1+1” звернувся до українців із заявою, що братиме участь у виборах Президента України. Заради цієї події на пізніший час було перенесено традиційне новорічне привітання тодішнього (п’ятого) Президента Петра Порошенка. Наступні заяви Зеленського про технічну помилку спростувала прес-служба телеканалу, яка позначила подію як усвідомлений крок.

Більшість політичних аналітиків та оглядачів небезпідставно вважали, що похід Зеленського в Президенти – це проєкт олігарха Ігоря Коломойського, який, зокрема, володів телеканалом “1+1”, на якому ротується продукція “Кварталу 95”. І Коломойський, і Зеленський ці чутки систематично заперечували. За інформацією КВ, в проєкті “Зеленський Президент” брав активну участь і тодішній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

21 січня 2019 року партія “Слуга народу” висунула Володимира Зеленського кандидатом у Президенти. 30 січня Центральна виборча комісія (ЦВК) офіційно зареєструвала Зеленського кандидатом у Президенти України.

У першому турі виборів, який відбувся 31 березня 2019 року, взяли участь 39 кандидатів. Володимир Зеленський набрав 30,24% (5 млн 713 тис. 825 голосів), а Петро Порошенко, який балотувався на другий термін як самовисуванець – 3 млн 14 тис. 538 голосів.

У другому турі, 21 квітня 2019 року, Володимир Зеленський випередив Петра Порошенка майже втричі. За даними ЦВК, він набрав 73,22% голосів (це 13 млн 541 тис. 530 виборців). За Президента Петра Порошенка, що йшов, проголосувало 24,45% виборців або 4 млн 522 тис. 320 осіб.

3 травня 2019 року інформацію про переможця президентських виборів було розміщено у офіційному виданні Верховної Ради (ВР) – газеті “Голос України” та газеті Кабміну – “Урядовий кур’єр”.

Ще до інавгурації Володимир Зеленський прийняв вітання від заступника помічника держсекретаря США Джорджа Кента, зустрівся з міністром закордонних справ Канади Христею Фріланд, єврокомісаром з питань європейської політики сусідства Йоганнесом Ханом та з українським мільярдером Віктором Пінчуком.

ВР спромоглась визначити дату інавгурації Володимира Зеленського лише 16 травня – та призначила її на 20 травня. Це сталося після того, як посли G7 попросили Петра Порошенка передати владу, а в Україну повернувся олігарх Ігор Коломойський. Сам Зеленський спочатку наполягав на інавгурації 19 травня.

20 травня 2019 року відбулася урочиста інавгурація Володимира Зеленського і він офіційно обійняв посаду Президента України. У цей же день Володимир Зеленський склав присягу у ВР і вступив на посаду шостого Президента України. У своїй першій президентській промові він оголосив, що розпускає ВР VIII скликання, а також зажадав від народних депутатів за два місяці:

  • відправити у відставку генпрокурора Юрія Луценка, міністра оборони Степана Полторака та голову СБУ Василя Грицака;

  • скасувати депутатську недоторканність;

  • прийняти новий Виборчий кодекс із відкритими списками.

21 травня 2019 року Президент Володимир Зеленський видав указ №303/2019 про дострокове припинення повноважень ВР. Нагадаємо, 7 лютого 2016 року фракція ВО “Батьківщина” вийшла із парламентської коаліції, а наступного дня, 18 лютого, з коаліції вийшла фракція “Об’єднання “Самопоміч”. Фракція “Радикальної партії” вийшла із коаліції 24 березня 2016 року. З того моменту у складі коаліції не було 226 депутатів (тільки 215 обранців), що й стало приводом для дострокового розпуску ВР. 17 лютого 2019 року фракція “Народного фронту” заявою про вихід із коаліції намагалась відновити 60-денний відлік для віднослення “статус-кво”, але з цього нічого не вийшло.

23 травня 2019 року тодішній спікер ВР Андрій Парубій висловив своє незадоволення тим, що  новообраний Президент починає свою діяльность з порушення Конституції, а лідер “Радикальної партії України” Олег Ляшко на сторінці у Facebook звинуватив Зеленського в узурпації влади та оголосив збір підписів проти розпуску ВР. Рішення Президента розпустити Раду Ляшко назвав “неконституційним, незаконним та свавільним”. “Зеленський із президента надії швидко перетворюється на президента хаосу та розвалу держави”, – констатував лідер РПУ.

Президентський указ №303/2019 група нардепів з фракції “Народного фронту” 21 травня оскаржила в Конституційному суді (КСУ). 20 червня КСУ визнав законність указу Володимира Зеленського про розпуск Ради та призначення позачергових виборів, процес яких стартував 24 травня.

Українці обирали з 22 партій, хоча лідер “Руху нових сил” Міхеїл Саакашвілі, партії якого не було у бюлетені, в останню хвилину заявив, що його партія не братиме участі у виборах. Також виборці голосували за 199 нардепів на одномандатних округах.

Результати виборів до ВР ЦВК мала встановити до 5 серпня. По багатомандатному округу ЦВК видала результати 3 серпня. Результати виборів до ВР виявились такимиі:

  • “Слуга народу” – 254 мандати (124 – за виборчим списком, 130 – мажоритарники);

  • “Опозиційна платформа – За життя” – 43 мандати (37 – за списком, 6 – мажоритарники);

  • ВО “Батьківщина” – 26 мандатів (24 – за списком, 2 – мажоритарники);

  • “Європейська солідарність” – 25 мандатів (23 – за списком, 2 мажоритарники);

  • “Голос” – 20 мандатів (17 – за списком, 3 – мажоритарники).

Крім того, в одномандатних округах перемогли 46 самовисуванців, дехто з яких уже встиг заявити про наміри приєднатись до фракції більшості.

На виборах за виборчий список “Слуги народу” проголосувало 43,16% виборців, що дозволило зайняти крісла у сесійній залі 124 нардепам -”списочникам”. Крім них, до фракції президентської партії увійшли  ще 130 мажоритарників – народних депутатів, обраних в одномандатних округах. Разом фракція мала налічувати як мінімум 254 особи (це без урахування можливих бажаючих приєднатися до фракції з числа позафракційних депутатів). Таким чином, “СН”, маючи в Раді необхідну для прийняття рішень більшість (понад 226 голосів), отримала змогу приймати будь-які закони (крім змін до Конституції) без створення коаліції з кимось та одноособово сформувати новий уряд. В подальшому більшість “СН” у парламенті отримала стійку назву – “монобільшість”.

Перше урочисте засідання ВР відбулося 29 травня 2019 року. На цьому засіданні, крім традиційного складання присяги, “монобільшість” прийняла, в тому числі, наступні рішення: 

  • спікером парламенту був обраний Дмитро Разумков (№1 виборчого списку “Слуги народу”, тодішній голова партії), першим віце-спікером – Руслан Стефанчук, віце-спікером – Олена Кондратюк

  • прем’єр-міністром Володимир Гройсман оголосив про складання повноважень свого Кабміну перед новообраною ВР і Рада затвердила новий склад уряду на чолі з Олексієм Гончаруком; у цьому уряді посаду міністра оборони посів колишній керівник Офісу реформ при Міноборони Андрій Загороднюк; а міністром закордонних справ став Вадим Пристайко.

  • Василь Грицак був звільнений з посади голови СБУ і на його місце був призначений перший заступник – Іван Баканов;

  • Юрій Луценко залишив посаду Генпрокурора, яку обійняв Руслан Рябошапка.

Свій перший закордонний візит Президент Зеленський здійснив 5 червня 2019 року до Брюсселю, де зустрівся з керівництвом Євросоюзу, НАТО, Президентом Польщі та деякими іншими єврочиновниками, підтвердивши курс України на членство у ЄС та НАТО.

Указом від 20 червня 2019 року №417/2019 Зеленський реорганізував Адміністрацію Президента в Офіс Президента (ОП), передбачивши скорочення штатів та обмежившись функціями забезпечення діяльності Президента. Тоді ж співробітники ОП були позбавлені статусу державних службовців, чим були виведені з під дії антикорупційного законодавства.

Керівником ОП (спочатку АП) Володимир Зеленський призначив колишнього адвоката Ігоря Коломойського – Андрія Богдана.

2 вересня 2019 року Зеленський вперше провів нараду за участю новопризначеного Кабміну, керівництва ВР IX скликання, Нацбанку та правоохоронних органів. На нараді було сформульовано перелік стратегічних завдань, які можна назвати “планом Зеленського”: встановлення миру, запуск ринку землі, велика приватизація, організація концесій, боротьба з контрабандою та корупцією, залучення інвестицій, базові структурні та галузеві реформи.

Указом Президента Володимира Зеленського від 11 лютого 2020 року №46/2020  Андрія Богдана було звільнено з посади керівника ОП.

Указом від 11 лютого 2020 року №48/2020 Президент Зеленський призначив керівником ОП свого помічника Андрія Єрмака.

Громадська діяльність

Володимир Зеленський є одним із засновників ГО “Молодіжний центр “Ліга сміху” (ЄДРПОУ: 41212257).

Публічно підтримав Євромайдан. З моменту початку російської агресії в Україні сприяв діям української армії та добровольчих батальйонів, виступав з концертами перед українськими військовослужбовцями, які брали участь у боях на Донбасі. Спільно з іншими учасниками “95-го кварталу” пожертвував на потреби добробатів мільйон гривень. У своїх виступах почав висміювати російських політиків та самопроголошені республіки ДНР та ЛНР.

Водночас, “95 Квартал припускався принизливих жартів відносно учасників Євромайдану.

У зв’язку з цим у Зеленського виникли складнощі з бізнесом у росії. Зокрема, на російському телебаченні було скасовано шоу “Вечірній квартал”, а в лютому 2015 року слідчий комітет рф на запит депутата московського муніципального округу Якиманка Дмитра Захарова розпочав перевірку інформації про фінансування Зеленським дій українських силовиків. Також було заморожено роботу над сьомим сезоном популярного російсько-українського телесеріалу “Свати” (деякі ЗМІ повідомили, що причиною стали політичні розбіжності між Зеленським та російськими акторами).

Водночас Зеленський виступав проти заборони на в’їзд на Україну російських діячів культури та негативно висловлювався про пропозицію заборонити серіал “Свати” на території України.

Схеми, зв’язки, скандали

Наприкінці 2018 року в інтерв’ю Дмитру Гордону майбутній Президент Зеленський запевнив, що він не має жодного бізнесу в Росії. Вже під час виборчої кампанії журналісти “Схем” випустили сюжет про те, що у Володимира Зеленського існує бізнес на території Росії – три кінокомпанії, засновані кіпрською фірмою Green Family LTD, яка також є співзасновником ТОВ “Квартал 95” в Україні. Кінцевими бенефіціарами компанії були вказані: Володимир Зеленський, його бізнес-партнери: Андрій Яковлєв, браття Борис Шефір та Сергій Шефір, а також соратник олігарха Ігоря Коломойського – Тимур Міндіч.

Хоча раніше Зеленський й стверджував, що московський офіс з 2012 року фільми в Росії не випускає, а з 2014 – не показує, журналісти знайшли прокатні посвідчення, датовані і 2015-м і 2016-м роками. Одна з компаній – “Грін Філмс” взяла участь і успішно пройшла відбір у конкурсі на отримання державного фінансування з бюджету Росії. На запитання журналістів Зеленський із цього приводу виразних відповідей не давав. У березні 2019 року, за інформацією “Схем”, Зеленський вийшов із співвласників “Green Family LTD”.

У березні 2019 року журналісти “Слідство.інфо” опублікували матеріал про те, що кандидат у Президенти Зеленський з 2017 року володіє незадекларованою віллою в італійському місті Форте-дей-Мармі. Згідно з документами, отриманими Слідством.Інфо, у 2017 році італійська фірма San Tommaso S.R.L., задекларована Зеленським, придбала 15-кімнатний будинок у тосканському містечку Форте-дей-Мармі. За нього італійська фірма заплатила 3,8 мільйона євро. Будинок розташований усього в 600 метрах від моря.

Форте-дей-Мармі відомий в Італії як місце, де хазяйнують росіяни. Більш як десять років тому, коли серед російських багатіїв з’явилася мода купувати нерухомість у цьому містечку, російські медіа називали її “московською провінцією”, де мільярдер Олег Дерипаска наймає вчителем тенісу для своїх дітей світового чемпіона Євгена Кафельникова. Де регулярно швартується яхта власника “Челсі”, російського мільярдера Романа Абрамовича. Де їздять Rolls Royce та Bentley з російськими номерами.

Російські високопосадовці не лише відпочивають у Форте-дей-Мармі, вони також дають хабарі місцевими віллами. У квітні 2018 року російський опозиціонер Олексій Навальний публікував матеріали про те, як російський олігарх Михайло Прохоров купив віллу у Форте-дей-Мармі в російського віце-прем’єра Олександра Хлопоніна за 35 мільйонів євро. Навальний зазначав, що ціна будинку сильно завищена, що може свідчити про хабар, а не про реальну угоду.

Крім того, у Форте-дей-Мармі мав віллу колишній італійський прем’єр Сільвіо Берлусконі, великий друг володимира путіна, який нібито жив по сусідству з Романом Абрамовичем. 

24 квітня 2019 року тодішній директор Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Артем Ситник повідомив, що його відомство підозрює компанію “Кіноквартал”, засновником якої є Володимир Зеленський, у розтраті державних коштів. В НАБУ надійшла заява від організації “Союз добровольців”, за даними якої Держкіно України фінансувало 49% бюджету фільму “Я, ти, він, вона”, випущеного “Кінокварталом”. За інформацією заявників, компанія нібито зобов’язалася створити фільм українською чи кримськотатарською мовами, але цю умову не виконала.

10 липня 2019 року відбувся перший публічний скандал за участю Президента Зеленського. Під час наради у Борисполі, де відбулося подання нового голови Київської облдержадміністрації (КОДА) Михайла Бно-Айріяна (28 жовтня 2019 року залишив посаду відповідно до поданої ним заяви) Президент вступив у суперечку з раніше засудженим (за ч. 3 ст. 172 КК України) тодішнім секретарем Бориспільської міськради Ярославом Годунком, обізвав його “розбійником” і вигнав із зали.

27 серпня 2019 року виповнилося 100 днів президентства Володимира Зеленського. Перше інтерв’ю Зеленський дав із цього приводу своєму колезі з серіалу “Слуга народу” – народному артисту України Станіславу Боклану, який грав у однойменному серіалі корумпованого прем’єр-міністра.

У вересні 2019 року президент Зеленський опинився у дуже непростій ситуації, у  зв’язку із т.зв. “справою Байдена”. У ЗМІ потрапила інформація, що 25 липня 2019 року Президент США Дональд Трамп у телефонній розмові нібито вимагав від Президента Зеленського розпочати кримінальне розслідування проти свого головного конкурента на президентських виборах Джо Байдена чи його сина Хантера.

Хантер Байден обіймав посаду в раді директорів української газової компанії “Бурісма”, пов’язаної з діяльністю чиновника Злочевського, за наслідками якої Генпрокуратура вела серйозне розслідування. Екс-генпрокурор Юрій Луценко стверджував, що ця справа вартувала посади його попереднику, Віктору Шокіну.

За припущеннями ЗМІ, лідер США міг шантажувати Зеленського, оскільки за тиждень до цього дзвінка він попросив керівника адміністративно-бюджетного управління Міка Малвейні призупинити фінансування військової допомоги Україні, нібито через українську корупцію та недостатню участь країн Євросоюзу.

Зусилля Трампа та його адміністрації з нівелювання наростаючого скандалу успіху не досягли і 24 вересня 2019 року спікером Палати представників США, демократкою Ненсі Пелосі було ініційовано розслідування, що передувало офіційному оголошенню імпічменту.

1 жовтня 2019 року тристороння контактна група (ТКГ) у Мінську підписала лист до спецпредставника голови ОБСЄ у ТКГ Мартіна Сайдіка про готовність імплементації т.зв. “формули Штайнмайєра”, яка передбачає проведення виборів в окремих районах Донецької та Луганської областей (ОРДЛО), розведення військ та низку інших заходів у рамках т.зв. “Мінських домовленостей”. На підписанні цієї формули наполягала Росія, як умови зустрічі у “нормандському форматі”.

Оприлюднення цієї інформації викликало шквал звинувачень на адресу Зеленського у здачі національних інтересів путіну, змусивши його виправдовуватись на різних рівнях та у ЗМІ. Парламентські фракції вимагали від глави держави надати пояснення на закритих парламентських слуханнях. На Банковій, потім на Майдані незалежності, почалися протести національних сил.

У 2019 році політика Зеленського стосовно Донбасу залишалася відповідною його передвиборчим планам: настрій на “режим тиші”, аби “перестали стріляти”, та на закінчення війни дипломатичним шляхом. Він не залишав спроб домовитися із росіянами.

10 жовтня 2019 року в Kyiv Food Market пройшов 14-годинний прес-марафон президента Володимира Зеленського.

Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм

Наприкінці жовтня 2019 року Володимир Зеленський провів два дні у селищі Золоте Луганської області, де раніше безуспішно намагалися провести розведення сил. Зустріч із бійцями добробату “Азов”, які називали цей захід капітуляцією, до здачі незареєстрованої зброї не призвела. При цьому опонентами президента стали тодішній глава МВС Арсен Аваков та постпред Києва у ТКГ, другий Президента України Леонід Кучма. Тим не менш розведення військ було продовжено.

23 жовтня 2019 року САП зареєструвала кримінальне провадження за заявою про можливе отримання хабарів (по 30 тис. доларів) депутатами від “Слуги народу”, які входять до комітету ВР з питань фінансів, податків та митної політики. Справа в тому, що 18 жовтня через профільний комітет не пройшов законопроєкт №2047 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ліквідації корупційної схеми у сфері реєстрації інформації зі звітів про оцінку об’єктів нерухомості”, за який проголосували у повному складі представники фракції “Голос”, а “Слуги народу” дали лише п’ять голосів.

З боку Володимира Зеленського тоді було висунуто наполегливе побажання, щоб усі 11 членів президентської фракції, які не проголосували за законопроєкт, пройшли тест на детекторі брехні.

Це було тільки початком череди нескінченних корупційних скандалів, що стрясають “Слуг народу” до цього часу. 

31 жовтня 2019 року тодішній голова ОП Андрій Богдан заявив, що Володимир Зеленський почувається втомленим і сильно виснаженим, причому не стільки напруженим графіком роботи, скільки значним обсягом негативу, що циркулює у ЗМІ та соціальних мережах і цей негатив Президент Зеленський сприймає дуже болісно.

5 листопада 2019 року Указом №807/2019 Зеленський призначив своїм позаштатним радником – партнера офісу української юридичної фірми Asters у Вашингтоні Ендрю Романа Мака (там відома як фірма-лобіст і керується однокашником нинішнього глави ОП Андрія Єрмака – Сергієм Свирибою). Завдяки Маку і Єрмаку вдалося привезти в Україну голлівудського актора Тома Круза.

31 грудня 2019 року Президент  Зеленський провів телефонну розмову з володимиром путіним, під час якої привітав його “з прийдешніми святами” та “взаємним обміном” полонених, що відбувся 29 грудня. Його часто критикували за те, що в обмін на звільнених з полону, Україна відпускає осіб, яким інкримінують розстріл Небесної сотні, тероризм і військові злочини, а також реально засуджених за них. Незважаючи на те, що формально обмін було проведено між Україною та так званими “ДНР та ЛНР”, а путін себе стороною конфлікту не визнавав, було повідомлено, що “сторони” почали домовлятися про новий обмін.


15 травня 2020 року Комітет виборців України заявив, що упродовж першого року президентства Зеленського понад 30 осіб з його оточення отримали державні посади. Із них 12 безпосередньо працювали в „Студії Квартал 95“: керівник ОП Андрій Єрмак, перший заступник голови ОП Сергій Трофімов, заступник керівника ОП Юрій Костюк, перший помічник Президента Сергій Шефір, гендиректор Директорату з питань інформаційної політики ОП Ірина Побєдоносцева, голова СБУ Іван Баканов, екс-радник секретаря РНБО з питань реінтеграції і відновлення Донбасу Сергій Сивохо, радник міністра внутрішніх справ, колишній голова Служби зовнішньої розвідки України та бувший перший заступник голови СБУ Владислав Бухарєв, директор Департаменту стратегічної агентурної розвідки ГУР Міністерства оборони Олександр Пашков, голова Державного агентства України з питань кіно Марина Кудерчук, керівник Державного управління справами Сергій Борзов, член Нацради з питань телебачення і радіомовлення Тетяна Руденко, член Наглядової ради “ПриватБанку” Юлія Мецгер, державна уповноважена АМКУ Ірина Копайгора, заступник міністра внутрішніх справ Олександр Гогілашвілі, народні депутати України від “СН” Микола Тищенко, Юрій Корявченков, Олександр Кабанов, Максим Ткаченко, Олена Хоменко, Ольга Руденко, брати Руслан Стефанчук та Микола Стефанчук, Олександр Завітневич, Валерій Стернійчук, Ігор Кривошеєв, Олександр Качура, Володимир Воронов, Роман Грищук, Ірина Борзова та Олександр Скічко.

Крім того, головою АМКУ було призначено Ольгу Піщанську (зараз її “переводять” на Фонд держмайна замість Рустема Умєрова, який йде керувати Міноборони) – подругу першої леді, а також сестру керівниці італійської фірми San Tommaso S.R.L., бенефіціаром якої до 2019 року був Володимир Зеленський.

У річницю президентства Володимира Зеленського КВ проаналізувала стан виконання його передвиборчої програми та порівняла їх із розрекламованими підсумками. Висновок: більшість цих досягнень – винятковий PR, на хвилі якого прийшов до влади і Зеленський, і його партія “Слуга народу”, а нескінченні скандали та непрофесіоналізм “Зе! Команди” призвели до того, що рейтинг їхнього лідера почав неухильно знижуватись. 

До того ж, до осені 2020 року Зеленський втратив багатьох членів своєї команди:

  • 27 вересня 2019 року подав у відставку секретар РНБО Олександр Данилюк. За інформацією “Нового часу”, причиною звільнення Данилюка став конфлікт із тодішнім головою ОП Андрієм Богданом та олігархом Ігорем Коломойським. Богдан нібито намагався впливати на рішення РНБО, а Коломойський хотів наростити свій вплив на політику та отримати компенсацію за націоналізацію “ПриватБанку”.

  • Указом Президента Володимира Зеленського №776/2019 від 28 жовтня 2019 року був звільнений з посади голова КОДА Михайло Бно-Айріян, тільки но призначений 9 липня 2019 року.

  • 15 листопада 2019 року на засіданні фракції “СН” депутатів ВР IX скликання Анну Скороход (93 округ Київщини) та Антона Полякова (№206 за списком партії) виключили із її складу. Це стало першим у ВР IX скликання випадком виключення із фракції.

  • 3 грудня 2019 року на засіданні ВР офіційно повідомили про виключення із фракції “СН” ще одного депутата – Романа Іванісова, в якого “випливла” судимість за згвалтування.

  • 6 грудня 2019 року через відсутність зримих результатів в роботі з посад голів Закарпатської та Львівської ОДА було звільнено Ігоря Бондаренка і Маркіяна Мальського відповідно, які пропрацювали там всього з 5 липня того ж року. 27 червня 2020 року з посади голови Кіровоградської ОДА “за власним бажанням” був звільнений Андрій Балонь, раніше затриманий СБУ у зв’язку з вимаганням хабара.

Провальна політика уряду Олексія Гончарука та публікації аудіозаписів наради прем’єра з чиновниками, де він у дуже неділікатній формі відзивався про розумові здібності Президента, призвела до того, що 4 березня 2020 року ВР звільнила Кабмін Гончарука та призначила наступний уряд – на чолі з прем’єр-міністром Денисом Шмигалем, якого асоціюють з олігархом Рінатом Ахметовим 

Таким чином, перший Кабмін Президента Зеленського виявився не лише наймолодшим, а й найшвидшим. Уряд Гончарука залишив тяжку економічну спадщину – у січні 2020 року вперше з 2016 року на 0,5% скоротився ВВП, та ще й з перспективами подальшого падіння на тлі зростання зовнішнього боргового навантаження і карантину, спровокованого пандемією коронавірусу. 

Але й новий уряд, схоже, став не набагато кращий за попередній. Так, Ігор Уманський, звільнений з посади міністра фінансів менш ніж через місяць, звинуватив Шмигаля (і де-факто Гончарука) у потуранні багатомільярдним крадіжкам на схемах з ПДВ.

У складі уряду Гончарука пішов з посади і міністр закордонних справ Вадим Пристайко, який згодом працював послом України у Великобританії (до липня 2023 року). Після Пристайка посаду міністра МЗС посів Дмитро Кулеба.

Також посади лишився міністр оборони Андрій Загороднюк, якого змінив Андрій Таран. За інформацією KВ, саме бажання зняти Загороднюка з посади міністра оборони, проти чого виступали, зокрема, в США та Великій Британії, призвело до відставки всього уряду Гончарука.

11 лютого 2020 року Президент Зеленський замінив голову свого Офісу Андрія Богдана на колишнього радника – Андрія Єрмака. Причинами стали конфлікти Богдана з членами президентської команди, зокрема зі спікером ВР Дмитром Разумковим та тим самим Єрмаком. Фактично Богдан програв Єрмаку війну за контроль над Києвом та доступ до Президента. Зеленського почало дратувати захоплення Богдана владою, що він згодом і підтвердив публічно.

Все це сильно било і по іміджу, і по рейтингу як самого Зеленського, так і його правлячої команди.

За результатами соцопитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова спільно з Фондом “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва з 3 по 9 липня 2020 року, довіра до президента Зеленського тоді “пішла в мінус” – йому повністю чи частково не довіряли 49% громадян, довіряли – 44,4%. Баланс довіри та недовіри досяг мінуса в 4,6%. Баланс довіри/недовіри до ВР на чолі з тодішнім спікером Дмитром Розумковим становив – мінус 56,5%, а до Кабміну Дениса Шмигаля – мінус 50,9%

У березні 2020 року на тлі пандемії коронавірусу Президент Володимир Зеленський ініціював Програму “Велике Будівництво” (“ВБ”). Її реалізацією відало Міністерство розвитку громад та територій. У межах програми було передбачено відновлення та будування шкіл, дитсадків, спортивної інфраструктури. Курував цю будівничу аферу заступник керівника ОП Кирило Тимошенко, який зі скандалами, зокрема з розкраданням гуманітарної допомоги, але досі без наслідків для себе пішов з посади аж в січні 2023 року.

“ВБ” зазнало критики з боку журналістів як медійна піар-кампанія ОП  і Президента Зеленського, оскільки не існувало жодного урядового документа з переліком об’єктів та умов участі в конкурсі Програми. На об’єктах будівництва встановлювали рекламні вивіски, а низка українських політиків оформляли свої сторінки в соціальних мережах із використанням бренду “ВБ”. “Слуга народу” рекламувала себе на місцевих виборах 2020 року, використовуючи реалізацію програми “ВБ”, Багато об’єктів насправді збудували ще до початку програми, проте відкривали їх вже під вивісками “ВБ”. За інформації, що оприлюднила соціологічна група Рейтинг по результатам дослідження, проведеного в травні 2020 року, Програма розвитку інфраструктури “ВБ”, запущена у 2020 році Володимиром Зеленським, мала найвищу підтримку серед усіх ініціатив Президента.

Протягом 2020 року в межах “ВБ” збудували 4000 км доріг за 120 млрд гривень, проте як 2018 року на 3800 км доріг витратили 40 млрд гривень – будівництво стало втричі дорожчим. Через це програму нерідко стали називати “Велике крадівництво” (2020 року правоохоронні органи виявили 429 кримінальних правопорушень під час виконання робіт). 

Крім того, критики програми вказують і на картельну змову, оскільки значну частину тендерів вигравали тільки шість компаній, що мали на 2020 рік близько 67% усіх замовлень “Укравтодору”.

У травні 2020 року під час візиту до Національного історико-меморіального заповідника “Биківнянські могили” Президент Зеленський поспілкувався з представниками громадськості Биківні, які проводили акцію протесту проти знищення зелених насаджень. Не отримавши після спілкування з Президентом жодної зворотної реакції, у травні 2021 року ОСН “Биківня” направив йому офіційне звернення. Відповідь на нього була отримана лише у серпні 2021 року за підписом заступника голови Київської міської прокуратури Марії Вдовиченко. Однак, як зазначили в ОСН, його зміст нічим не відрізнявся від численних відписок можновладців останніх років.  В результаті кримінальні провадження залишились без руху, підозрювані особи не встановлені, а ліс продовжив знищуватись та забудовуватись.

Як наслідок, у вересні 2021 року громадськість селища Биківня Деснянського району Києва, яка продовжує багаторічну боротьбу проти вирубування та забудови Биківнянського лісу, перебуваючи на межі розпач,у поскаржилися керівництву РНБО на бездіяльність у цьому питанні Президента Зеленського та органів прокуратури.

20 липня 2020 року соцопитування показало, що виборці, як і раніше, не бачать альтернативи Володимиру Зеленському та його партії “Слуга народу”. Хоча глава держави вже не користувався беззастережною підтримкою громадян, він знову виграв би президентські вибори, але “СН” монобільшість у ВР вже б не отримала.

Указом від 14 вересня 2020 року № 392/2020 Президент Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО “Про Стратегію національної безпеки України” та затвердив її. Стратегія базується на трьох основних принципах: стримування, стійкість та взаємодія. Кінцевою метою реалізації Стратегії є утвердження вільної, багатої, безпечної країни, в якій панує право і кожен може реалізувати свої таланти та здібності, де “люди дихають чистим повітрям, п’ють чисту воду і з якою пов’яжуть долю їхні діти та онуки”.

21 вересня 2020 року Зеленський відповів на петицію політтехнолога Віктора Уколова, зареєстровану 9 липня, в якій йому пригадали обіцянку піти у відставку у разі порушення закону. Раніше, 18 квітня 2019 року у програмі “Право на владу” кандидат у Президенти Володимир Зеленський пообіцяв подати у відставку, якщо порушить закон. А 7 липня 2020 року Зеленський зізнався, що не задекларував 5,1 млн гривень доходів від погашення ОВДП та цим порушив Закон “Про запобігання корупції”. Як йшлося у відповіді на сайті Президента, слова про обіцянку залишити посаду взято з контексту розмови про неприпустимість існування корупційних схем в управлінні державою. “Моя позиція щодо цього питання залишається незмінною”, – зазначив глава держави. За його словами, порушення про яке йшлося, сталося внаслідок помилки і не пов’язане з корисливими мотивами.

14 жовтня 2020 року на своїй сторінці у соцмережі Facebook керівник Об’єднаної єврейської громади України Міхаель Ткач повідомив про акцію невідомих, присвячену Дню захисника України. “Під Офісом Президента України зараз розгорнули антисемітський банер, на якому наголошено: “Святкуємо річницю окупації та пограбування України Дніпровським єврейським кланом Вови Зеленського”, – повідомив автор поста. Поліція розпочала кримінальне розслідування.

14 травня 2021 року за підсумками засідання РНБО Президент Зеленський доручив провести повний аудит землі та нерухомості на території Конча-Заспи та Пуща-Водиці. Окрему увага мали приділити тим, у чиєму користуванні перебувають держдачі, і тому, з яких підстав ними користуються ті чи інші особи. Загалом йшлося про майже 400 гектарів заповідної землі та більш ніж 100 державних будівель та дач.

У своєму відеозверненні Президент нагадав, що наприкінці 2014 року, за часів колишнього президента Петра Порошенка та згідно з постановою уряду Арсенія Яценюка, було скасовано перелік категорій осіб, які мають право на пільгове проживання. Що, на перший погляд, виглядало непогано, а насправді – легалізувало, за вельми символічну плату, перебування на цих землях та у резиденціях низки незрозумілих осіб – колишніх суддів, прокурорів, правоохоронців, митників, податківців тощо.

Нагадаємо, у липні 2020 року програма “Схеми” радіо Свобода опублікувала журналістське розслідування щодо переїзду Володимира Зеленського із родиною на державну дачу Держуправління справами у Конча-Заспі, де проживають й інші колишні та чинні високопосадовці. У програмі з’явились докази, що для переїзду Зеленського на ремонт дачі з державного бюджету було витрачено майже 200 тис. гривень. Після виходу програми ОП підтвердив цей факт, але зазначив, що президент проживатиме на державній дачі “тимчасово”. Критику викликав той факт, що в квітні 2019 року в інтерв’ю РБК-Україна сам Зеленський, коментуючи наявність такого привілею для можновладців як державні дачі, заявляв, що не буде ними користуватися, сказавши: “нехай у цих резиденціях живуть дітки якісь. Ну якісь табори відпочинку, якісь люди, яким це дійсно потрібно. Ці резиденції – я не бачу в них взагалі ніякого сенсу”.

22 вересня 2021 року на радника, давнього партнера та друга президента Сергія Шефіра нібито було скоєно замах. Коли Шефір їхав машиною з дому на роботу, в лісі поблизу села Лісники на нього чекала засідка. З різних боків дороги була зроблена серія з 12-15 пострілів. В автомобілі зафіксовано 11 вхідних отворів. Внаслідок обстрілу поранення нібито отримав водій, сам Шефір не постраждав. У ЗМІ розглядалась версія, що замах є наслідком серйозних проблем і розбіжностей у найближчому оточенні Президента Зеленського, що сам Шефір на прес-конференції старанно заперечував.

Зазначимо, що раніше “Українська правда” повідомляла, як у серпні між Володимиром Зеленським та Сергієм Шефіром виник серйозний конфлікт, внаслідок якого останній нібито навіть забирав свої речі з Банкової. За даними видання, саме голова ОП Андрій Єрмак зумів поступово звести до нуля вплив на Президента його найближчих друзів (навіть такого близького друга як Сергій Шефір, з яким Зеленський пройшов весь шлях від створення “Кварталу 95” до свого президентства) і дійсно стати абсолютно незамінною людиною для очільника держави.

Публічною ознакою того, що Шефір втратив вагу стала відставка міністра МВС Арсена Авакова, якого той захищав до останнього. Біля Єрмака поступово ставало дедалі менше людей, які могли дозволити собі за його спиною доносити до Президента хоч якусь інформацію.

Ситуацію із замахом прокоментував у соцмережах і сам Президент, який перебував із робочою поїздкою до США: “Передавати мені привіт пострілами з лісу в авто мого друга – це слабкість” – повідомив він. Саме версія “привіту” стала офіційно “розкручуватись” ОП.

Станом на серпень 2023 року жодної інформації про перебіг розслідування замаху оприлюднено не було. Що, зокрема, підтверджує думку про те, що ніякого замаху не було – і це суто інсценування.

3 жовтня 2021 року Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів (ICIJ) після серії викриттів в 2013 і 2016 роках опублікував нові документи про власників офшорів. У них фігурували близько 35 чинних і колишніх глав держав і понад 300 чиновників. Новий витік даних отримав назву Pandora Papers. За даними т. зв. “Досьє Пандори”, офшорні компанії Володимира Зеленського та його команди з 2012 року нібито отримали 40 млн доларів від фірм, пов’язаних з олігархом Ігорем Коломойським. Це відбувалося в період, коли студія “Квартал 95”  почала співпрацювати з телеканалом “1+1”.

У 2012 році учасники “Кварталу 95” зареєстрували фірми на Британських Віргінських островах, Белізі і на Кіпрі. Системоутворюючим офшором стала досі невідома фірма Maltex Multicapital Corp, яка була порівну поділена між фірмами Зеленського, братів Сергія та Бориса Шефірів, а також сценариста і режисера Андрія Яковлєва.

За документами номінальним власником Maltex Multicapital проходив екс-голова СБУ Іван Баканов. Його підпис стоїть під “трастовою декларацією” – документом, який фіксує відносини між номінальним і реальним власником компанії. З Pandora Papers слідує, що 40 млн доларів формально були сплачені у якості внеску до статутного капіталу.

Показ розслідування про таємниці офшорного бізнесу президента Володимира Зеленського та про “брудні” гроші олігарха Ігоря Коломойського – “Офшор 95” у Києві майже зірвався після дзвінка з погрозами, що надійшов до КМДА. Той, хто дзвонив, заявив, що він із СБУ. Публікацію Pandora Papers Зеленський пояснив  давністю справи та відсутністю провини у відмиванні коштів, тобто офшори були звичайним інструментом бізнесу тих часів. Втім журналістів його коментарі не задовільнили.

8 листопада 2021 року із соціологічних опитувань, проведених наприкінці жовтня того ж року чотирма соціологічними компаніями – Центром ім. Разумкова, Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), групою “Рейтинг” та Українським інститутом майбутнього стало очевидним, що зовсім не чергова пандемія нового штаму COVID-19 впливає на зростання невдоволення некомпетентною та корумпованою владою, що веде до зниження рейтингів Президента Зеленського та його партії “СН”. Протестні настрої зростали, але тоді не досягли критичних показників.

26 листопада 2021 року у Києві, у приміщенні коворкінгу Creative State of Arsenal проходив прес-марафон глави держави “30 питань Президенту України”, присвячений екватору його каденції, який тривав 5 годин 26 хвилин.

На прес-марафоні Зеленський заявив, що він отримав інформацію про можливу підготовку державного перевороту в Україні і що до цього питання готовий долучитися олігарх Рінат Ахметов. Втім, події не сталося.

Не обійшлося й без скандалу. Зеленський голосно посварився із журналістом Юрієм Бутусовим. Запитуючи Президента, Бутусов адресував главі держави кілька звинувачень, у тому числі в незаконному призначенні на посаду керівника Комітету з розвідки чиновника часів Януковича Руслана Демченка, а також у небажанні проливати світло на ситуацію з “вагнерівцями”.

У відповідь Зеленський заявив, що журналіст Юрій Бутусов – людина, яка працювала на олігарха Ігоря Коломойського і образилася, бо не отримала посади у Міноборони. У свою чергу Бутусов наголосив, що Зеленському має бути соромно і він перекладає свою відповідальність на інших.

На додаток до цього Президент зробив заяву, що публікація Бутусова (26 жовтня 2021 року українська армія вперше за допомогою ударного дрону знищила російську гаубицю Д-30 на непідконтрольній частині Донбасу) призвела до вогню противника у відповідь і до загибелі людей. На думку Зеленського, на совісті Бутусова “смерті людей”. 

Після завершення прес-марафону співробітники президентської охорони почали блокувати неакредитованих журналістів поряд із будинком і завдали травм журналістці “Прямого” Ганні Дзьобі.

17 липня 2022 року указом №500/2022 Володимир Зеленський відсторонив Ірину Венедіктову від посади Генерального прокурора і 19 липня вніс відповідне подання до ВР.  Відповідно до указу Президента від 28 липня 2022 року №538/022 Генпрокуратуру очолив Андрій Костін, якого вважають креатурою голови ОП Андрія Єрмака.

Татаров

Найбільш одіозною фігурою з числа заступників Голови ОП Андрія Эрмака є Олег Татаров, який в ОП відповідає за керованість усіх представників силових структур. До цього працював у правоохоронних органах та на посаді заступника начальника ГСУ МВС, курирував кримінальні провадження стосовно Тетяни Чорновіл, “Автомайдану” та активістів Євромайдану. 22 січня 2014 року зник лідер “Автомайдану” Дмитро Булатов, а 30 січня його знайшли із слідами катувань. Татаров заявив, що як одну з версій зникнення Булатова слідство розглядало інсценування з метою провокації. Події 18-20 лютого 2014 року стали найкривавішими в ході Революції гідності, тоді загинули 80 активістів і 13 правоохоронців. 19 лютого 2014 року Татаров заявив, що працівники міліції не використовували вогнепальної зброї і що дехто із загиблих мітингувальників “мав поранення в потилицю”. 18 лютого 2021 року журналісти програми “Схеми” повідомили, що Татаров у розпал Революції гідності отримав звання “Заслужений юрист України” від президента-втікача Януковича за особистим поданням тодішнього очільника МВС Віталія Захарченка (також втік до РФ), внесеним 16 грудня 2013 року.

Після люстрації у 2014 році Татаров представляв інтереси “Укрбуд Девелопмент”, де працював юристом, що закінчилось низкою скандалів. У грудні 2020 року екс-президент “Укрбуда” Максим Микитась розповів про роль Татарова у банкротстві та захопленні компанії. Він звинуватив Татарова у рейдерському захопленні та подальшому розвалі компанії, вважаючи саме Татарова причиною свого арешту та кар’єрного краху.

Татарова також пов’язують з окремими членами комісії з обрання керівника САП, яка з мовчазної згоди вищих посадових осіб держави понад півтора року саботувала призначення очільника САП Олександра Клименка, колишнього детектива НАБУ, який відомий розслідуванням справи Татарова про розкрадання при будівництві житла для Нацгвардії

За повідомленням Центру протидії корупції, Олег Татаров допоміг втекти з України куму путіна Віктору Медведчуку, колишньому заступнику голови Адміністрації резидента  Януковича, Андрію Портнову та його сину призовного віку, який покинув країну 28 березня 2022 року. Крім того, Татаров намагався розблокувати заморожені в Україні рахунки Миколаївського глиноземного заводу, який належить російському мільярдеру Олегові Дерипасці.

19 грудня 2020 року детективи НАБУ під процесуальним керівництвом САП повідомили про підозру заступнику голови ОП Олегу Татарову у справі про заволодіння майном Національної гвардії України. Йому інкримінувалось надання неправомірної вигоди у складі групи осіб щодо забезпечення видачі недостовірного письмового висновку судового експерта у 2017 році, коли Татаров був юристом “Укрбуду”.

23 грудня 2020 року заступник генерального прокурора Олексій Симоненко передав кримінальне провадження за підозрою Олега Татарова від НАБУ до СБУ. У НАБУ заявили, що закон забороняє передавати підслідні йому справи іншим органам досудового розслідування та звинуватило Офіс генпрокурора у беспрецедентному в історії України втручанні у розслідування.

Як повідомляв раніше журналіст Юрій Бутусов, операцію детективів НАБУ щодо затримання заступника голови ОП Олега Татарова було зірвано, оскільки Генпрокурор Ірина Венедиктова усунула від справи Татарова всіх чотирьох прокурорів САП, які вели справу, і призначила процесуальним керівником себе, а також в.о. голови САП Максима Грищука, який раніше не займався цією справою.

“Президент Володимир Зеленський, незважаючи на підозру НАБУ, відмовляється звільняти чи хоча б усувати від роботи заступника голови свого Офісу, якого він призначив куратором роботи правоохоронних органів”, – зазначив журналіст, і додав, що напередодні ввечері р ОП Зеленський провів нараду у справі Татарова, і прийняв рішення його захищати, бо нібито НАБУ не має достатніх доказів.

Не журналісти і активісти “розхитують” вулицю, це робить влада неадекватними рішеннями. Про це в інтерв’ю Цензор.НЕТ заявив голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін. “Чи відповідає Зеленський за те, що сьогодні “штурмують” тих, хто реально садить? Так. Тому що він не звільнив Татарова, не поставив у певні межі Венедиктову, його депутати атакують Ситника і голосують жахливі закони. Список можна продовжувати. Але так, відповідальний Зеленський”, – зазначив голова ЦПК.

У червні 2021 року Віталій Шабунін ініціював петицію про звільнення Олега Татарова з посади заступника голови ОП. 18 червня ця петиція набрала 25 тисяч підписів. 6 липня Президент Зеленський надав вельми розпливчасту відповідь на петицію і Татаров свою посаду зберіг. Свого часу головред видання “Цензор.нет”, журналіст Юрій Бутусов пояснив, чому Президент Зеленський тримається за Олега Татарова.

Конфлікт із мером Києва Віталієм Кличком

12 липня 2019 року, голова Київської міськдержадміністрації-мер Києва Віталій Кличко після серії публічних атак тодішнього голови ОП Андрія Богдана, зустрівся із президентом Зеленським, де обговорив чутки про свою відставку. Зеленський підтвердив наміри розділити повноваження мера столиці та голови КМДА, проте Кличко у різкій формі не погодився і, по суті, вступив із Президентом у відкриту конфронтацію.

Напередодні свого дня народження (19 липня) мер Києва взяв відпустку та відлетів до США на зустріч із Рудольфом Джуліані – екс-мером Нью-Йорка, адвокатом президента США Дональда Трампа. Пізніше Рудольф Джуліані під час зустрічі із помічником президента Андрієм Єрмаком просив залишити Віталія Кличка на посаді голови КМДА.

3 жовтня 2019 року у першому читанні ВР прийняла за основу законопроєкт 2143-3 “Про місто Київ – столицю України”, авторство якого належить, насамперед, київському нардепу-мажоритарнику Дмитру Гуріну (218 округ, Оболонь м. Київ, фракція “СН”) та екс-голові комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики (фракція “СН”), міністру культури Олександру Ткаченку. До цього часу, після рекомендації профільного комітету ВР для другого читання, він лежить без руху у керівництва ВР. 

Проте Зеленський не поспішав приймати рішення щодо столичного голови. Пізніше, на початок 2020 року, радник Зеленського, колишній “мафовик” Андрій Єрмак, разом з екс-головою фракції “Блоку Леоніда Черновецького” у Київраді Денисом Комарницьким та нардепами від “СН” Андрієм Холодовим (№22 по списку) і Миколою Тищенком, яких він зробив новими “наглядачими” по Києву, склали успішну конкуренцію голові ОП Андрію Богдану та Олександру Ткаченку у боротьбі за крісло київського градоначальника.

16 липня 2020 року на праймеріз фракції “СН” у ВР IX скликання перемогла народний депутат Ірина Верещук, яка стала офіційним кандидатом на виборах мера Києва від цієї політичної сили. Її кандидатура консолідувала політичних експертів на думці, що команда “СН” “зливає” вибори на користь чинного мера. Втім, публічно, на з’їзді партії “СН”, що відбувся 31 серпня у КВЦ “Парковий”, де було ухвалено рішення про участь політсили в місцевих виборах 25 жовтня а також було представлено список кандидатів на посади мерів обласних центрів, Зеленський підтримав кандидатуру Верещук і побажав їй перемоги над Кличком.

23 червня 2020 року співзасновник видання КиївВлада Антон Подлуцький, майже за півроку до місцевих виборів висловив думку про те, що Андрій Єрмак (цілком усвідомлено) та Володимир Зеленський (швидше за все, несвідомо) здають Київ Віталію Кличку, який не приховує своїх президентських амбіцій. Тому вибори, якщо нічого не зміниться в їхніх підходах, прогнозовано призведуть до фіаско і для глави держави, і для поки що правлячої монобільшості, а мера Віталія Кличка відправлять підкорювати крісло глави держави, на яке Кличко націлився вже цілком серйозно.

6 листопада 2020 року на брифінгу голова Київської територіальної виборчої комісії Валентина Королькова офіційно оголосила про перемогу Віталія Кличка на місцевих виборах, що відбулися 25 жовтня 2020 року. За даними Київської ТВК, він набрав 51,03% голосів виборців (незважаючи на рекордно низьку явку, другий тур голосування, таким чином, не знадобився), що склало 365 тис. 361 людина.

З першої декади травня та до вересня 2021 року правоохоронці (СБУ, Нацполіція та ДФС) провели більше сотні обшуків у КМДА та підпорядкованих їй комунальних підприємствах, а також у їхніх комерційних контрагентів. За результатами обшуків прокуратура оголосила про підозру у корупції 23 чиновникам з оточення Кличка – 11 керівникам комунальних підприємств КМДА, 2 главам РДА та 10 директорам підрядних організацій.

Сам Кличко був обурений – він та його однодумці назвали те, що відбувається політичним тиском на мера особисто і на міську владу, у тому числі нібито через плани створення у Києві виконкомів місцевих рад, що могло вивести управління містом з-під прямого підпорядкування Банковій.

Наприклад, заслужений юрист, народний депутат ВР VI (2007-2012 рр., фракція “НУНС”, №41 за списком блоку) та VII (2012-2014 роки., фракція “Батьківщина”, №32 за списком партії) скликань, екс-голова Луганської та Закарпатської ОДА Геннадій Москаль на сторінці у соцмережі Facebook заявив, якщо Президент Зеленський зважиться порушити норми рішень Конституційного суду і призначить головою КМДА не обраного киянами мера, а іншу особу, це призведе до позбавлення волі до 8 років. “Тому радимо Президенту України Володимиру Зеленському як гаранту Конституції та законів України діяти виключно в їх рамках”, – підкреслив Москаль.

Слідом за діями правоохоронців Кличко став відчувати і іміджевий тиск. 20 травня 2021 року Володимир Зеленський на прес-конференції, присвяченій дворічному терміну свого перебування на посаді Президента, заявив, що не вважає Віталія Кличка потенційним конкурентом на майбутніх президентських виборах та вважає обґрунтованими обшуки на комунальних підприємствах столиці.

Незважаючи на свої спроби зустрітися із Володимиром Зеленським, Кличко не був запрошений на Конгрес місцевої та регіональної влади, який відбувся 3 червня 2021 року у Хмельницькій області.

29 червня 2021 року в інтерв’ю “ТСН” очільник держави сказав, що в Києві ніхто добре не займається інфраструктурою і порекомендував столичному градоначальнику Віталію Кличку звертати більше уваги на проблеми столиці та своє оточення, а не займатися президентською кампанією на фальстарті: “Мені здається, що він забув, що він мер і вирішив розпочати президентську кампанію”, – заявив Президент. Політичні експерти зробили однозначний висновок, що під Віталієм Кличком в черговий раз сильно захиталося крісло і розписали можливі варіанти його усунення.

За даними блогера та політичного експерта Кирила Сазонова, напередодні офіційного візиту Зеленського до США у серпні 2021 року Кличко зробив повторну спробу (як він уже робив у 2019 році) умовити Держдеп переконати Президента не звільняти його з посади голови КМДА. Втім, через тотальну корупцію Кличко став втрачати підтримку Заходу, про що йому недвозначно дала зрозуміти Ангела Меркель, під час її останнього візиту до Києва в якості канцлера Німеччини.

Гео Лерос

26 березня 2020 року депутат ВР IX скликання Гео Лерос (фракція “СН”, №23 за списком партії) у повідомленні на своїй сторінці в соцмережі Facebook, натякаючи на другу людину в державі – голову ОП Андрія Єрмака, написав, що в (ОП) “пригрілася людина без принципів, … зайнятий плітками і великим розпродажем, виставивши на торги все від національних інтересів, державних інститутів до посад директорів ЖЕКів, якими він також не гидує особисто займатися, що підкреслює масштаб особистості людини, яку соціальний ліфт підняв від організатора торгівлі на київських ярмарках до торгівлі державою у Мінську”.

Через три дні також на сторінці у соцмережі Facebook Лерос почав публікувати відеозаписи, на яких людина, схожа на брата Андрія Єрмака – Дениса, веде переговори про працевлаштування осіб на топ-посади у держорганах, що викликало оглушливий скандал та призвело до порушення САП кількох кримінальних справ.

У березні 2020 року САП за заявою Лероса порушила кримінальне провадження за фактом можливого скоєння корупційних злочинів при призначенні осіб на посади до органів державної влади. Практично одночасно ДБР за заявою Єрмака порушило стосовно Гео Лероса кримінальне провадження одразу за чотирма статтями КК України.

20 травня 2020 року Зеленський на прес-конференції, присвяченій першим роковинам його перебування на посаді глави держави, заявив, що знає, хто затіяв скандал із “плівками Єрмака”, на яких брат голови ОП нібито “торгує посадами”. Але поки триває слідство, Президент не готовий озвучувати імена людей, які хотіли його шантажувати.

1 червня 2020 року з трибуни парламенту депутат ВР IX скликання Гео Лерос заявив: “Сьогодні о 9:00 у мене був брифінг у НАБУ, де я надав безпрецедентні докази ТОП-корупції у місті Києві. Це ОЗУ очолює Андрій Єрмак, його кум та наш колега з фракції (Микола Тищенко – КВ) та Денис Комарницький, “який наглядає” за Києвом, та спрямовує всі “потоки” через Андрія Єрмака, що зосереджує ці кошти на місцеві вибори”.

11 червня 2020 року в інтерв’ю “Українській правді” Володимир Зеленський висловив переконання у тому, що брат керівника ОП Денис Єрмак, який став фігурантом справи про запис розмов з претендентами на державні посади, не брав грошей за призначення та назвав його балакуном, а нардепа від “СН” Гео Лероса, який опублікував записи – аферистом.

14 липня 2020 року СБУ за підозрою у шахрайстві затримала Дмитра Штанько, фігуранта у справі запису розмов брата глави ОП Андрія Єрмака. Є версія, що саме Штанько вів скандальний відеозапис розмов Дениса Єрмака.

28 серпня Офіс генпрокурора вніс до ЄРДР дані про порушення щодо Лео Героса кримінальної справи за ч. 1 ст. 212 КК України “Ухилення від сплати податків”. За інформацією Лероса, цього ж дня було порушено ще одну кримінальну справу – у зв’язку з самоуправством та підробкою документів при надбудові верхнього поверху будинку у Лабораторному провулку (Печерськ), де мешкає Лерос. 

Увечері 28 серпня 2020 року у Києві Гео Леросу спалили автомобіль. Як виявилось, камера сусіднього будинку, спрямована на місце паркування авто, два тижні тому перестала працювати в режимі запису.

1 вересня 2020 року Гео Лерос виступив із трибуни ВР з різкою критикою Президента Зеленського та його оточення, звинувативши у злитті з олігархами та корупціонерами, зраді національних інтересів та суперечності із задекларованими на виборах принципами.

Цього ж дня нібито за прямою вказівкою Зеленського Лероса виключили з парламентської фракції “СН”. Причина публічно не афішувалась, але, враховуючи передісторію, була “секретом Полішинеля”. На прохання журналістів Володимир Зеленський прокоментував цю інформацію: “У мене немає жодних наказів, у мене немає жодної реакції на хабарників та зрадників цієї країни”, – заявив він. У відповідь в різкій заяві Лерос повідомив, що має намір подати чергову заяву до правоохоронних органів.

14 вересня 2020 року на своїй сторінці у соцмережі Facebook Лерос написав: “Запитайте будь ласка у Зеленського, чому він покриває хабарника від “Слуги Народу”!. Два дні тому НАБУ затримало на хабарі помічника депутата Олександра Юрченка, який взяв перші 13 тис. із 200 тис. доларів, які передбачалися нардепу за законопроєкт, пов’язаний із побутовими відходами”.

За словами Лероса, НАБУ “вело” нардепа не один місяць, назбирало достатньо доказів, проте генеральний прокурор Ірина Венедиктова “не здає” свого нардепа і блокує щодо нього санкцію. “Пані Венедиктова, у сфабрикованих справах Олега Татарова проти мене ви підписуєте санкції не читаючи, а тут блокуєте підозру нардепу, якого спіймали на хабарі”. При цьому Лерос підкреслив, що Зеленському стало відомо про це того ж дня, “але в його команді хабарників ловити не можна, тому він зараз робить усе можливе, щоб вирішувати цю справу і, як завжди, в його офісі працює режим тиші. 

“Я ще раз наголошую, що Зеленський усім бреше, розповідаючи, що при ньому зняли недоторканність з народних депутатів. Стало навіть гірше, бо санкцію може дати лише його ручний прокурор “слуга народу” Венедиктова, який це робить лише проти опонентів режиму Зеленському. Зробили всіх разом!”, – наголосив позафракційний нардеп.

4 листопада 2021 нардеп Гео Лерос у виступі на трибуні ВР (під час розгляду кадрових питань) промовив: “Здрастуйте, пане Президент (Володимир Зеленський – KВ). Бачу, Ваш Єрмак теж тут. Я хочу Вам сказати, що я не боюся говорити правду. Ви можете скільки завгодно нацьковувати на мене свої правоохоронні органи, клепати справи, але я не боюся говорити правду… Ви – головний зрадник у країні!” Після цих слів нардеп Лерос продемонстрував своє ставлення до Президента Зеленського, звернувшись до нього із непристойним жестом (показав середній палець)

За це 11 листопада 2021 слідчі ДБР вручили позафракційному нардепу Гео Леросу письмове повідомлення про підозру за грубе порушення громадського порядку у сесійній залі Верховної Ради. 

3 лютого 2023 року більшість фракцій ВР позбавила народного депутата Гео Лероса можливості приймати участь у роботі Ради. Заборона діє до кінця пленарного засідання, яке в умовах воєнного часу триває з перервами, не закриваючись. Лерос вочевидь пов’язав таке рішення парламенту з його критикою в бік голови Офісу Президента.

“Вагнергейт”

9 вересня 2020 року депутат ВР IX скликання від “Європейської Солідарності” Володимир Ар’єв опублікував текст рішення Шевченківського райсуду Києва, який зобов’язав слідчого СБУ внести до ЄРДР отримані ще 17 серпня відомості про “злив” головою ОП Єрмаком інформації щодо намірів затримання українськими спецслужбами найманців із ПВК “Вагнера”, які воювали на Донбасі.

Раніше контррозвідка СБУ виманила 33 бойовики ПВК “Вагнера”, пообіцявши їм військовий контракт у Венесуелі. Туди вони мали летіти через Мінськ і Стамбул. По дорозі до Туреччини літак мали посадити на території України (через те, що нібито виникла технічна несправність або стало погано одному з пасажирів) та затримати бойовиків, причетних до скоєння терористичних актів та військових злочинів на території України.

За день до операції заступник голови СБУ Баранецький доповів про план Президенту Зеленському. Єрмак, який був присутній при цьому, зажадав негайного скасування операції мовляв через те, що в найближчі чотири дні мав відбутися великий обмін полоненими. Проте зробити це було неможливо – “вагнерівці” вже їхали автобусом до Мінська. Зрештою, Баранецький був змушений підкоритися Президенту, який прийняв думку Єрмака, і вони домовились, що відкладуть захоплення на чотири дні. Наступного ж дня, 27 липня, ФСБ отримала всю інформацію про операцію, що готується, бойовиків затримали під Мінськом та повернули в Росію.

У березні 2021 р. в.о. голови ДБР Сухачов заявив, що відомство допитало Єрмака у справі “вагнерівців”. Під час допиту Єрмак заявив, що Президент Володимир Зеленський не давав санкції на операцію із затримання “вагнерівців”.

19 травня 2021 року було створено ТСК ВР з “питань розслідування можливих протиправних дій представників органів державної влади та інших осіб, які могли сприяти порушенню державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України і становити загрозу національній безпеці України”.

Комісію очолила заступник голови комітету – голова підкомітету запровадження цінностей та стандартів НАТО, міжнародного військового співробітництва та миротворчості комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки Мар’яна Безугла (фракція “СН”, київський округ №217 на Оболоні). Її заступником в ТСК став скандально відомий екс-заступник генпрокурора та екс-заступник голови РНБО Ренат Кузьмін (фракція “ОПЗЖ”, №35 за списком партії). Комісія була сформована на основі депутатів від “СН” і лише двоє з дев’яти її членів належали депутатським групам “За майбутнє” та Довіра.

Журналіст Юрій Бутусов вважав, що члени ТСК намагаються приховати інформацію про “Вагнергейт”, хоча йдеться про одне з ключових питань національної безпеки – можливу зраду в кабінеті Президента. “Цей зрадник міг організувати і замах, та інші злочини. Але розслідування переносять і переносять, “слуги” не поспішають”, – припускав головний редактор видання “Цензор.НЕТ”.

6 червня активісти Руху опору капітуляції: депутати ВР VIII скликання (2014-2019 рр.) Андрій Тетерук (перший заступник голови фракції “Народний фронт”, №5 за списком партії), Ігор Лапін (фракція “НФ”, округ №22 у Вінницькій обл.) та журналіст, засновник партії “Демсокіра” Юрій Гудименко подали позов до Печерського районного суду про бездіяльність Офісу Генпрокурора у справі “Вагнергейта”.

Восени 2021 року ситуація різко загострилася – 8 вересня американський телеканал CNN оприлюднив розмову з трьома анонімними “колишніми високопоставленими офіцерами української військової розвідки”, які розповіли, як працювали над підготовкою операції із захоплення членів російської приватної військової компанії “Вагнера”.

Президент Зеленський, коментуючи це повідомлення, заявив, що “ідея такої операції – це була ідея, скажімо так, інших країн, точно не України”. У CNN зазначають, що до підготовки була причетна і американська розвідка, хоча офіційно Вашингтон це відразу спростував.

Матеріал CNN дав додаткові підстави української опозиції звинуватити Банкову у приховуванні інформації про події. Зі свого боку, в ОП стверджували, що матеріал не містить посилань на факти, а його поява вигідна російським спецслужбам. 

Bellingcat теж анонсував своє розслідування у справі “вагнерівців”, і це якийсь час тримало “інтригу”, підвищуючи і без того сильну напругу в лавах президентської команди. Але публікація розслідування не додала суттєвих доповнень до вже відомих фактів і очікуваного “бомбового” ефекту не спричинило.

Як написав політичний оглядач Леонід Швець, розповідь про операцію українських спецслужб, підготовлена міжнародною групою Bellingcat і здатна, за попередніми заявами та очікуваннями (часом неприховано зловтішними), “висадити в повітря українське суспільство”, виявилася надзвичайно цікавою, але нічого подібного на вибух не сталося і статися не могло. Обіцяних прізвищ зрадників у вищому керівництві країни  оприлюднено не було, та й жодна зрада в опублікованій інформації не вгадується.

30 листопада 2021 року ВР 251 голосом підтримала проміжний звіт ТСК (проти – 46, 30 – утрималися). За словами спікера Руслана Стефанчука, звіт мав бути направлений до Офісу генпрокурора, СБУ, та ДБР “для розгляду в межах компетенцій та відповідного реагування”. Він попросив Офіс генпрокурора “взяти це питання на окремий контроль”. За словами голови комісії Мар’яни Безуглої, ТСК встановила “відсутність будь-якої документально оформленої вказівки про відтермінування з боку будь-якої посадової особи”.

4 грудня 2021 року колишні співробітники ГУР МО Роман Червінський, Юрій Семенюк і деякі інші в ефірі програми “Свобода слова з Савіком Шустером” заявили про тиск з боку Офіса Президента. “Спочатку були погрози звільненнями, кримінальними провадженнями, які передавалися нібито з ОП. Після наради в ОП нам передавалися такі “посили” – “що ви будете притягнуті до відповідальності, ви повинні мовчати”. Були пропозиції сказати, що операції не було. Саме у двадцятих числах лютого цього року ми були у керівників наших підрозділів, і вони це говорили прямим текстом, що або мовчіть… Взагалі намагалися переконати нас, мене особисто – ту людину, яка провела не менше 10 операцій – що це була російська операція. Мені було смішно, і тому я не хотів з ними про це говорити. І тому почалися погрози. Вони сказали, що вони анулюють наші паспорти, що вони почнуть кримінальне провадження” – розповів Червінський. 

Також він повідомив, що після публікації документів ГУР МО журналісткою Яніною Соколовою “майже всі розвідники, причетні до розробки операції “Авеню”, були звільнені з управління”. А тих, хто залишився, “шантажували та тиснули на них, щоб ті обмовили звільнених, в іншому випадку їх обіцяли відправити по стопах тих, кого вигнали”. Щодо матеріалів, які стосувалися проведення спецоперації, Червінський і Семенюк вважають, що документи були знищені та підроблені, щоб приховати зраду серед вищих ешелонів влади.

Влітку 2023 року Роман Червінський потрапив у гучний скандал з обстрілом аеродрому “Канатове”, внаслідок якого загинув командир військової частини і отримали поранення 17 українських військових. 24 квітня 2023 року СБУ затримала Червінського за підозрою в перевищенні службових повноважень та запроторила у СІЗО – він нібито самовільно розпочав операцію з виведення російського літака на територію України, натомість потрапив у пастку російських спецслужб.

Конституційна “криза”

27 жовтня 2020 року Конституційний Суд оприлюднив рішення, яким визнав неконституційними повноваження Національного агентства з протидії корупції (НАЗК) з контролю та перевірки майнових декларацій, відкритого цілодобового доступу до реєстру декларацій, проведення моніторингу способу життя, а також низку положень закону “Про запобігання корупції”.

Рішення КСУ викликало затяжну політичну кризу і суттєво зашкодило міжнародному іміджу України щодо виконання прийнятих на себе зобов’язань по боротьбі з корупцією. Скасувати це рішення та припинити повноваження суддів КСУ президент Володимир Зеленський хотів через ВР, але голосів за внесений їм законопроєкт у Раді не знайшовся.

Тоді Зеленський звернувся до Венеціанської комісії з проханням провести оцінку ситуації, викликаної рішенням КСУ. У Комісії висловились про те, що парламент та уряд мають поважати КСУ, але водночас і суд має чіткіше аргументувати свої рішення.

Незабаром Рада прийняла “компромісний” закон про поновлення електронного декларування, а потім повернула НАЗК повноваження перевіряти декларації топ-чиновників, депутатів, суддів.

Наприкінці 2020 року на підставі кримінально-процесуальних норм Офіс генпрокурора подав Президенту Зеленському клопотання про усунення Олександра Тупицького з посади голови Конституційного суду.

Підставою для клопотання стало те, що ДБР у досудовому порядку розслідувало можливий факт державної зради, вчинений Олександром Тупицьким. Йдеться про нібито “самовільне зайняття” главою КСУ у липні 2018 року земельної ділянки у селищі Кореїз в окупованому росією Криму. Укладання угоди за законами рф означає визнання головою КСУ юридичних повноважень росії в Криму, але сам Тупицький вчинення зазначеного правочину заперечував.

За наслідками розгляду клопотання Генпрокуратури 29 грудня 2020 року вийшов президентський указ про усунення Тупицького з посади терміном на два місяці. Але Тупицький указ проігнорував та продовжив ходити на роботу

Указом від 26 лютого 2021 року №79/2021 Президент Володимир Зеленський знову тимчасово відсторонив Тупицького з посади судді КСУ строком на один місяць.

27 березня 2021 року Володимир Зеленський скасував укази президента Януковича від 14 травня та 17 вересня  2013 року про призначення Тупицького і Олександра Касмініна суддями КСУ. 15 липня 2021 року Верховний суд (ВС) визнав це рішення незаконним і указ Зеленського про відміну призначення Олександра Тупицького КСУ скасував. В ОП заявили про наміри оскаржити це рішення .

8 квітня 2021 року, до КСУ надійшло конституційне подання 49 народних депутатів із фракцій “Європейська солідарність” та “Батьківщина” щодо конституційності указів Президента Зеленського, які стосуються Олександра Тупицького. Уповноваженим представником суб’єкта права на конституційне подання за довіреністю став нардеп Сергій Власенко (фракція “Батьківщина”, №9 за списком партії).

13 травня 2021 року слідчі ДБР провели обшук за місцем проживання Олександра Тупицького.

26 травня 2021 року Офіс генпрокурора вніс до Подільського райсуду обвинувальний акт щодо Олександра Тупицького за фактами введення суду в оману, перешкоджання виступу свідка в суді та примусу до хибних свідчень.

27 травня доступ до офіційного сайту КСУ став неможливим. 

10 червня 2021 року судді КСУ Віктор Городовенко, Ірина Завгородня, Віктор Кривенко, Олександр Литвинов, Сергій Сас та Петро Філюк заблокували діяльність КСУ з розгляду важливих суспільно-значущих справ (про медичні гарантії, про пенсійне забезпечення державних службовців, про функціонування української мови як державної). Судді в ультимативній формі вимагали забезпечити участь у судових засіданнях колишнього голови КСУ Олександра Тупицького.

У липні 2021 року Офіс генпрокурора звернувся до суду з клопотанням про обрання Тупицькому запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту у справі про несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи, що призвело до підробки інформації. 23 липня суд рішення не ухвалив і засідання переніс.

Указом від 17 серпня 2021 року №365/2021 Президент затвердив положення про проведення відкритого конкурсу щодо відбору кандидатур на посаду суддів КСУ за квотою президента, а також затвердив склад конкурсної комісії, яка відбиратиме кандидатів, визначивши термін проведення конкурсу у два місяці.

1 жовтня 2021 року за процесуального керівництва Офісу генпрокурора було завершене досудове розслідування стосовно колишнього голови КСУ Олександра Тупицького та головного бухгалтера суду за фактами несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи.

10 грудня 2021 року Держдеп США вирішив внести до свого санкційного списку Олександра Тупицького та його дружину за серйозні корупційні дії, у тому числі отримання грошового хабара під час служби в українській судовій системі.

В березні 2022 року Тупицький із порушенням обов’язкових процедур прикордонного та митного контролю виїхав за межі України і на територію країни не повернувся.У зв’язку з цим, за клопотанням прокурорів Офісу генпрокурора Олександра Тупицького було оголошено у розшук і стосовно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою”. Колишній голова КС обвинувачується у несанкціонованому втручанні в роботу автоматизованої системи “Клієнт Казначейства – Казначейство” та пособництві такому втручанню з боку головного бухгалтера КСУ (чч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 361 КК України). Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років”.

Антиолігархічний закон

15 квітня 2021 року під час засідання РНБО Президент Володимир Зеленський доручив своєму Офісу разом із Антимонопольним комітетом розробити законопроєкт щодо “деолігархізації” України, маючи на меті усунення впливу олігархів на політику та економіку держави.

11 травня 2021 року секретар РНБО Олексій Данилов на форумі “Україна 30. Безпека країни” повідомив: “На мою думку та за тими критеріями, які в апараті РНБО ми розраховуємо, готуючи цей документ (законопроєкт про олігархів, – KВ) , ми маємо на увазі 13 осіб, яких можемо з упевненістю віднести саме до олігархічного середовища… якщо ми не приберемо це, якщо ми не закінчимо боротьбу з п’ятою колоною, то тримати незалежність нашої держави буде вкрай складно”.

1 липня 2021 року ВР прийняла за основу законопроєкт Президента №5599 “Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну чи політичну вагу у суспільному житті (олігархів)”. За нього проголосували 275 народних депутатів (проти – 39, утрималися – 19, не голосували – 8 депутатів із 341 зареєстрованого в системі “Рада”). Пропозиція скоротити терміни підготовки до другого читання у сесійній залі була відхилена.

3 вересня 2021 року уповноважена ВР з прав людини Людмила Денісова звернулася до спікера парламенту Дмитра Разумкова з офіційним листом, у якому вказала на “невідповідність Конституції” законопроєкта №5599. В якості невідповідних норм закону Денісова відносить наділення президента та РНБО “не передбаченими Конституцією України” повноваженнями, обмеження прав людини залежно від майнового стану, опосередковане запровадження цензури у ЗМІ тощо.

20 вересня 2021 року “Слуги народу” на погоджувальній раді в ВР наполягали на якнайшвидшому включенні до порядку денного пленарних засідань цього закону. Він був включений першим номером порядку денного четверга, 23 вересня. Єдина з фракції “СН” “проти” законопроєкту проголосовала Людмила Буймістер, обрана у київському окрузі № 223 у Шевченківському районі. Як мажористарниця, вона не ризикувала втратити депутатський мандат і була готова вийти із фракції за власним бажанням.

Під час чергового пленарного засідання ВР 23 вересня 2021 року під головуванням першого віце-спікера Руслана Стефанчука під оплески та крики “ганьба!” закон був прийнятий у другому читанні та загалом.

Як і передбачалося спочатку, головну роль у боротьбі з “особами, які мають значну економічну та політичну вагу у суспільному житті”, виконуватиме РНБО. Парламентська опозиція вважала це антиконституційним – як і процедуру розгляду законопроєкту, яка передувала фінальному голосуванню у сесійній залі.

Підтримали законопроєкт “Слуги народу” (229 голосів “за”), майже вся група “Партія “За майбутнє” (18 депутатів із 22-х), майже вся група “Довіра” (15 голосів із 20-ти) та половина фракції “ Голос” (11 з 20-ти; “за” голосували депутати, що відкололися від партійного керівництва, але не вийшли з парламентської фракції та створили об’єднання “Справедливість”).

Проти проголосували 54 нардепи (“Європейська солідарність”, “Опозиційна платформа – За життя”, частина “Голосу” та позафракційних), утрималися – 27 (головним чином ВО “Батьківщина”), не голосували – 19 із 379 депутатів, зареєстрованих усі .

Зазначимо, “антиолігархічний закон” став одним з каменів спотикання у відносинах між тодішнім спікером ВР Дмитром Разумковим, Офісом Президента, а також особисто Володимиром Зеленським. У партії влади нарікали, що Разумков відхиляється від партійної лінії, вступаючи всупереч ініціативам Президента (зокрема, щодо санкцій РНБО), зокрема на те, що він відправив “закон про олігархів” на експертизу до Венеціанської комісії, хоча лідер фракції “СН” Давид Арахамія наполегливо просив цього не робити.

Це коштувало Разумкову посади: 7 жовтня 2021 року, напередодні свого Дня народження, постановою ВР, за яку проголосували 284 депутати (при 74-х голосах проти, 6-ти тих, хто утримався і 24-х, які не голосували) він був відкликаний з посади голови Верховної Ради. Засідання вів голова комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев, доповідачем проєкту постанови був екс-голова партії “СН”, перший заступник голови ВР Олександр Корнієнко.

В експертному середовищі ухвалення “антиолігархічного закону” піддали гострій критиці, як неефективний для реальної боротьби з олігархами (конкретні податкові новації боротьби з ними поки що залишилися осторонь) і назвали популістським. Його ухвалення однозначно пов’язали із замахом на першого помічника президента Сергія Шефіра.

10 серпня 2023 року Секретар РНБО Олексій Данілов в інтерв’ю журналістам повідомив, що на даний момент жодна людина ще не внесена в реєстр олігархів через війну. За його словами складно зрозуміти, що сталося з тими чи іншими активами, які знаходяться на окупованих територіях України. 

Тим не менш, один з найбільш відомих лідерів крупного бізнесу в Україні Рінат Ахметов заявив, що ухвалив вимушене рішення про вихід інвестиційної компанії SCM з медійного бізнесу. “Медіа Група Україна” відмовиться на користь держави від усіх ефірних та супутникових телевізійних ліцензій наших каналів та від ліцензій наших друкованих медіа в Україні. Ми також припинимо діяльність онлайн-медіа “МГУ”, – повідомив власник SCM. Таке рішення продиктовано набранням чинності закону “Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”.

Інтерв’ю Андрія Богдана журналісту Гордону

Увечері 14 грудня 2021 року на YouTube-каналі журналіста Дмитра Гордона вийшло велике інтерв’ю з адвокатом Андрієм Богданом, який керував Офісом Президента Володимира Зеленського з червня 2019 по лютий 2020 року. 

Головні меседжі екс-глави ОП, висловлені під час цього інтерв’ю, містили, зокрема такі тези:

  • самого Богдана, Дмитра Гордона, телеведучого Савіка Шустера, екс-спікера ВР Дмитра Разумкова та інших відомих осіб “збираються посадити”;

  • за часів Зеленського “у країні не було такої корупції” ані за п’ятого президента Петра Порошенка, ані за його попередника Януковича;

  • у нинішніх співробітників ОП, включаючи його керівника Андрія Єрмака, “немає роботи”, вони лише “квіти покладають та влаштовують якісь марші”;

  • заступник керівника фракції “СН” Микола Тищенко є важливою людиною для Зеленського; коли президенту кажуть, що парламентар сильно б’є по його іміджу, той відповідає, що нардеп — єдиний, хто його захищає; Тищенко є кандидатом у прем’єр-міністри України;

  • екс-нардепа Сергія Лещенка до команди Президента привів сам Богдан; зроблено це було через те, що посольства різних країн під час передвиборчої кампанії вважали Зеленського “людиною Коломойського”, а Лещенко мав гарну репутацію у співробітників диппредставництв;

  • в українській економіці почнеться крах, “закриватимуться підприємства, цілі галузі економіки просто зупиняться”; втім, у команді Зеленського “не розуміють всієї серйозності становища”;

  • “потрібно молитися”, щоб зима була тепла, оскільки “якщо буде -15 ºС, у газотранспортній системі не вистачатиме газу” та “почнуть замерзати якісь містечка, як Алчевськ”; слідом за цим почнеться енергетична криза через відсутність вугілля на ТЕС; промисловість у країні буде у критичному становищі через величезну різницю у цінах на газ у Європі та в Україні;

  • звільнення Богдана, Генпрокурора та половини членів Кабінету міністрів – це “заслуга Коломойського”; втім, трохи пізніше екс-очільник ОП заявив, що Зеленський його вигнав через те, що Богдан змушував Президента ретельно готуватися до виступів та прес-конференцій;

  • Арсена Авакова звільнили з посади керівника МВС через нардепа від “СН” Євгена Брагара, мати якого близька до Зеленського; зупинка парламентаря поліцейськими “за п’янку” стала “червоною ганчіркою” для Президента;

  • офшори, згадані у розслідуванні Pandora Papers, до яких причетний Зеленський, продовжували працювати у 2020-2021 роках;

  • Зеленський дуже чутливий до критики і телеканал “Україна 24”, який належить бізнесменові Рінату Ахметову, у глави держави “не вимикається взагалі”;

  • Богдан раніше поважав Зеленського і не вважає себе “лохом”, оскільки поганою людиною є не він, а той, “хто його обдурив”;

  • “Слугам народу” щомісяця платять “зарплату в конвертах”: “Умовно, депутат має зарплату, скажімо 20 тисяч гривень, неофіційну. Якщо ти не голосуєш, то тебе штрафують і твоя оплата зменшується”;

  • Богдан не знає, що сталося з Президентом за два останні роки, проте раніше той прислухався до своєї дружини Олени, а зараз вона “вже нічого не може”;

  • Богдан був у депресії два дні після прес-конференції Зеленського; глава держави не “брехав” під час прес-марафону, а “грав”;

  • в Офісі Президента процвітає корупція: “Я бачу, що навколо Зеленського всі беруть хабарі. До мене як до адвоката приходять клієнти та скаржаться, що вимагають. Санкціями загрожують усім поспіль”;

  • Зеленський може не досидіти до кінця своєї каденції, оскільки у всіх сферах – бюджетній, енергетичній, управлінській, військовій та правоохоронній – “катастрофічний дисбаланс”;

  • перемогти на президентських виборах Зеленського може той, хто “у правильний час чи правильному місці скаже правильні слова”;

  • до здобутків Зеленського можна віднести будівництво доріг країною;

  • головна помилка Зеленського – створення комфортного світу для себе, а не для інших;

  • голову фракції “СН” в ВР Давида Арахамію до команди президента привів саме Богдан; сьогодні “діти лейтенанта Арахамії”, керівника монобільшості, намагаються брати участь у багатьох бізнес-треках;

  • раніше Зеленський був людянішим: міг з’явитися на пляжі, поспілкуватися з людьми на вулиці; 

  • Богдан зробив усе для перемоги Зеленського на виборах 2019 року, проте зараз у нього “сміх крізь сльози” через те, що “нелюбий персонаж біля керма улюбленої країни летить у прірву”;

  • через якийсь час багато хто ненавидитиме Зеленського не “через те, що він щось вкрав, а через те, що він мав шанс” змінити країну на краще, але ним не скористався.

Нагадаємо, на початку грудня Богдан звинуватив Зеленського та його оточення у спробі злому свого Telegram-акаунту. Екс-глава ОП вважав, що доступ до його профілю намагалися отримати співробітники СБУ.

За рік до того, у вересні 2020 року Гордон також опублікував перше велике інтерв’ю з Богданом, у якому колишній соратник Президента розповів, що відбувалося всередині команди глави держави.

Повномасштабне вторгнення росії в Україну

Ще до початку повномасштабного вторгнення росії на територію України Президент Зеленський прийняв кадрові рішення щодо вищого військового керівництва держави, які в подальшому можливо зіграли вирішальну роль у протидії російській навалі:

  • 23 липня 2021 року указом №301/2021 Валерія Кондратюка було звільнено з посади голови Служби зовнішньої розвідки і на його місце указом №303/2021 було призначено Олександра Литвиненка, який з серпня 2019 року працював головою Національного інституту стратегічних досліджень;

  • 27 липня 2021 року указами №319/2021 Руслана Хомчака було звільнено з посади головнокомандувача ЗСУ та №322/2021 призначено на посаду першого заступника секретаря РНБО (указом №321/2021 Михайла Коваля було звільнено з посади першого заступника секретаря РНБО);

  • указом від 27 липня 2021 року №320/2021 на посаду головнокомандувача ЗСУ було призначено Валерія Залужного;

  • указами від 28 липня №326/2021 Сергія Корнійчука було звільнено з посади начальника Генерального штабу ЗСУ та указом №327/2021 на цю посаду було призначено Сергія Шаптала;

  • указами від 28 липня 2021 року №328/2021 Володимира Кравченка було звільнено з посади командувача ООС та №329/2021 на цю посаду було призначено Олександра Павлюка. 6 березня 2023 року указом №129/2023 Павлюк був введений до складу Ставки Верховного Головнокомандувача, в подальшому працював головою Київської ОДА та першим заступником міністра оборони;

  • 3 листопада 2021 року на черговому засіданні ВР відправила міністра оборони Андрія Тарана у відставку, а наступного дня 4 листопада, за особистим поданням Президента Зеленського, ВР призначила на цю посаду Олексія Резнікова.

22 лютого 2022 року Володимир Зеленський звернувся до громадян України за підсумками засідання РНБО і заявив, що рішеннями про визнання “незалежності” окупованих районів Донецької та Луганської областей росія порушує суверенітет та територіальну цілісність України та легалізує свої війська на Донбасі, які перебували на окупованих територіях з 2014 року. При цьому, як запевнив Президент, Україна віддана політико-дипломатичному врегулюванню та не піддається на провокації.

З початком російського вторгнення в Україну Президент Зеленський зайняв позицію, спрямовану на захист суверенітету України. За оцінкою численних світових ЗМІ, Зеленський прийняв на себе роль, якої від нього майже ніхто не очікував.

24 лютого, у перший день повномасштабного нападу росії на Україну, коли почалися перші перестрілки диверсантів (в тому числі безпосередньо біля Офісу Президента), охорона запропонувала Президенту подумати про шляхи евакуації, але він відмовився, заявивши, що залишиться в Києві. Про це тодішній радник ОП Олексій Арестович розповів у розмові із ведучою телеканалу “1+1” Наталією Мосейчук. Також він сказав, що всі військові, які оточували Президента в перші дні війни, були впевнені, що в ОП ніхто не виживе, але Зеленський висловив готовність залишатись на посту “до кінця, незважаючи на пропозиції іноземних партнерів залишити столицю на спеціальному літаку. 

За наслідками героїчного для країни першого року війни, відомі світові видання вшанували Президента Зеленського, присвоївши йому звання:

21 квітня 2022 року указом №266/2022 Володимир Зеленський створив Нацраду з відновлення України після війни, до складу якої увійшли віце-прем’єр-міністри та міністри,  керівник ОП і його заступники, секретар РНБО, голова НБУ та голови комітетів ВР.

Влітку 2022 року Президент Зеленський прийняв низку рішучих кадрових рішень:

  • указом № 499/2022 від 17 липня 2022 року усунув Івана Баканова  від виконання обов’язків Голови СБУ (і звернувся до ВР з відповідним проєктом постанови №7564), призначивши указом від 18 липня №504/2022 т.в.о. голови СБУ першого заступника Василя Малюка (7 лютого 2022 ВР він був призначений головою СБУ);

  • указом від 25 липня 2022 року №528/2022 звільнив з посади першого заступника секретаря РНБО Руслана Демченка, якого підозрювали в причетності до лобіювання у 2010 році “харківських угод” щодо продовження базування чорноморського флоту рф у Криму;

  • указом від 25 липня 2022 року №530/2022 звільнив командуючого ССО Григорія Галагана, який був направлений “на підсилення” до СБУ першим заступником керівника Центру спеціальних операцій “А” та, в цей же день, указом в №531/2022 призначив командуючем ССО Віктора Хоренка.

Одночасно Володимир Зеленський указом від 18 липня 2022 року №502/2022 позбавив громадянства олігарха Ігоря Коломойського, його колишнього соратника Геннадія Корбана і народного депутата Вадима Рабіновича. Нардеп Сергій Власенко (фракція ВО “Батьківщина”) оприлюднив те, що виглядає як відповідний указ Президента. Джерела ZN.UA кажуть, що документ автентичний, а не опублікований, бо існує практика не публікувати президентські укази, що стосуються питань амністії чи громадянства (його можуть позбавити, якщо у людини є паспорт чи паспорти інших країн).

З початку 2023 року Президент Зеленський регулярно відвідує передові позиції, території, що знаходяться під ворожими обстрілами, постраждали від дій окупантів тощо. Проводячи робочі наради безпосередньо у зоні бойових дій Зеленський вигідно відрізняється від російського очільника путіна, який боїться наближатись до боїв навіть за сотні кілометрів.

5 січня 2023 року Успенський собор та Трапезну церкву в Києво-Печерській лаврі офіційно забрали з користування Української Православної Церкви (УПЦ). Раніше 1 грудня 2022 року Президент ввів в дію рішення РНБО, яким Кабміну було доручено розробити законопроєкт щодо унеможливлення діяльності в Україні афілійованих із центрами впливу в російській федерації релігійних організацій. У березні цього ж року Володимир Зеленський не став зустрічатись з Членами Священного Синоду УПЦ на чолі з митрополитом Онуфрієм, які прийшли прибули до Офісу Президента з метою донести до керівництва держави свою позицію, оскільки попередні звернення на адресу представників влади залишилися без відповіді.

9 січня 2023 року співзасновник видання КиївВлада Антон Подлуцький звернувся до Президента з петицією і проханням звернутись до ВР, щоб та розглянула законопроєкти про позбавлення мандатів депутатів від ОПЗЖ, забороненої судом ще 15 вересня минулого року. Петиція швидко набрала необхідні голоси, проте була де-факто проігнорована, хоча й у процедурному порядку.

10 січня 2023 року указом №13/2023 Президент позбавив громадянства російського шпигуна Андрія Деркача, а також проросійських колаборантів Тараса Козака, Рената Кузьміна та Віктора Медведчука. Володимир Зеленський наголосив, що внаслідок цього 13 січня ВР позбавила їх депутатських мандатів.

Судячи з відповіді на петицію від 2 лютого 2023 року , Президент не захотів звертатись до ВР з проханням розглянути проєкти законів, які позбавляють мандатів депутатів всіх рівнів, обраних від “ОПЗЖ” і інших заборонених партій. Натомість він звернувся до спікера ВР Руслана Стефанчука з проханням опрацювати викладені в петиції пропозиції та поінформувати про результати розгляду. Складається враження, що Володимир Зеленський має намір позбавляти колаборантів статусу парламентарів виключно через механізм позбавлення громадянства, а депутатів місцевих рад, обраних від заборонених партій, взагалі не хоче помічати.

неодноразово писала, що присутність нардепів від “ОПЗЖ” в ВР зумовлена позицією керівництва “СН”, якому дуже зручно працювати з проросійськими колаборантами, які підтримують будь-які сумнівні та відверто схематозні ініціативи влади. Зокрема, мова йде про законопроєкт №5655 голови партії “СН” Олени Шуляк, який був прийнятий виключно в інтересах великих забудовників за відвертої підтримки “ОПЗЖ”.

Це протирічить суспільному запиту та рішенню суду про заборону діяльності проросійської “ОПЗЖ”, чиї представники під час повномасштабного захисту від військового вторгнення російської федерації продовжують приймати закони.

23 січня 2023 року Володимир Зеленський прокоментував звільнення заступника міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Василя Лозинського, назвавши його сигналом усім, чиї дії або поведінка порушують принцип справедливості. Також він запевнив, що зараз основна увага – питанням оборони, зовнішній політиці, війні. 

“Але це не означає, що я не бачу і не чую, що говорять у суспільстві на різних рівнях. І цей тиждень буде часом відповідних рішень. Уже підготовлених. Не хочу зараз анонсувати, але все це буде справедливо. У кожній ситуації будемо детально розбиратися. Те, що стосується енергетики і закупівель. Те, що стосується відносин між центральною владою і регіонами. Те, що стосується закупівель для військових”, – додав Зеленський. 

Але вже у квітні він був знов вимушений коментувати  шалені витрати місцевих бюджетів на будівництво стадіонів, фонтанів, перекладання бруківки. А у липні суспільство захлинули скандали із заміною герба на щиті монумента “Родина мати” за 28 млн гривень та виділення 33,6 млн грн на виробництво серіалу “ПГТ Інгулець”, що коштувало посади міністру культури Олександру Ткаченку. Стало очевидним що війна, оголошена Президентом марнотратцям і хабарникам, належних обертів явно не набрала.

24 січня 2023 року Володимир Зеленський підписав законопроєкт, прийнятий ВР в грудні 2022 року, який посилює кримінальну відповідальність військовослужбовців за невиконання наказів керівництва, а також за зловживання алкогольних напоїв, наркотичних речовин, самовільне залишення військової частини, дезертирство та самовільне залишення поля бою. Цей закон був неоднозначно прийнятий у суспільстві, оскільки надав командирам усіх рівнів жорсткі важелі впливу, не посиливши їх власну відповідальність.

В зв’язку з цим Президент отримав електронну петицію №22/173526-еп “Ветувати закон №8271 щодо посилення покарання військовослужбовців”. У відповіді на петицію Володимир Зеленський зазначає, що при прийнятті рішення про підписання закону їм врахована позиція Головнокомандувача ЗСУ та командирів військових частин, які вважають, що закон дозволить не лише посилити відповідальність за вчинення кримінальних та адміністративних правопорушень, вчинених в бойовій обстановці, а й уникнути необґрунтованих втрат особового складу. Одночасно Президент поставив завдання Кабміну вдосконалити механізм застосування до військових відповідальності за військові правопорушення. 

2 червня 2023 року, після загибелі людей біля зачиненого укриття у Дніпровському районі Києва під час чергової повітряної атаки, Володимир Зеленський доручив міністру з питань стратегічних галузей промисловості Олександру Камишину провести повну ревізію всіх захисних споруд Києва. Перевіркою усіх захисних споруд всієї країни довелося займатися міністру внутрішніх справ Ігорю Клименко. У столиці загалом проінспектували всі 4 655 укриттів і сховищ. Тільки 65% були визнані придатними як укриття, ще 21%  можуть бути такими за умови облаштування. Нагадаємо, ще в квітні перевірки Національної компанії моніторингу укриттів виявили низку проблем з доступністю та якістю їх обладнання, зокрема, лише 48% з них відкривались під час повітряних тривог. 

23 червня 2023 року за дорученням Президента Зеленського було заплановано засідання РНБО, на якому, в тому числі,  планували розглянути питання подолання проявів корупції у системі правосуддя. Нагадаємо, що реформування системи правосуддя є одним з найважливіших “домашніх завдань” України, що передують вступу до ЄС. Також на злам корумпованої суддівської влади існує і суттєвий суспільний запит.

27 червня 2023 року указом  №357/2023 Президент звільнив генерального директора сумнозвісного “Укроборонпрому” Юрія Гусєва, який займав цю посаду з грудня 2020 року. Новим очільником АТ “Укроборонпром” став Герман Сметанін – керівник харківського танкового заводу ім. Малишева. Раніше, 21 березня 2023 року Кабмін перетворив державний концерн “Укроборонпром” на акціонерне товариство “Українська оборонна промисловість”, 100 відсотків акцій якого належать державі. 

У липні 2023 року Президенту представили попередні результати перевірки воєнкомів. За словами Зеленського, результати перевірки виявилися невтішними і він запевнив, що правоохоронці реалізують ці перевірки у законний спосіб, які побачить все суспільство. Перевірці передували численні звернення щодо корупції в ТЦК, “облав” на призовників, зловживань у ВЛК, перевищення воєнкомами повноважень з одночасним невиконанням планів призову.

11 серпня 2023 року Президент Зеленський провів засідання РНБО щодо результатів перевірки “військкоматів”. В результаті засідання Президент заявив: “Звільняємо всіх обласних “воєнкомів”. Керувати цією системою мають люди, які точно знають, що таке війна та чому цинізм і хабарництво під час війни – це державна зрада. Натомість воїни, які пройшли фронт або які не можуть бути в окопах, бо втратили здоровʼя, втратили кінцівки, але зберегли свою гідність і не мають цинізму, – саме їм можна довірити цю систему комплектування”, – зазначив Володимир Зеленський.

22 серпня 2023 року з релізу ДБР та Офісу Генпрокурора (ОГП) стало відомо, що ДБР спільно з іншими правоохоронними органами провело низку процесуальних дій у ТЦК та ВЛК в регіонах. Відбулися обшуки у низці ВЛК Вінницької, Черкаської та Київської областей. А  ОГП повідомив, що відбулося  200 одночасних обшуків у військкоматах – правоохоронці викрили чергові схеми ухилення від призову.

В той же день Київська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону повідомила про підозру начальнику одного з районних ТЦК Києва та т.в.о. голови ВЛК цього району. Зазначається, що підозрювані вносили недостовірні відомості щодо непридатності громадян до військової служби. Згодом такі підозри отримав цілий перелік працівників ТСК і ВЛК.

Складається враження, що саме Територіальні центри комплектації стали головною перепоною для повноцінного поповнення ЗСУ боєздатними призовниками.

27 січня 2023 року у розмові з американським сенатором-республіканцем Ліндсі Гремом Володимир Зеленський відповів на запитання щодо перспектив чергових виборів у 2024 році:

  • Президент запевнив Грема, що парламентарі готові швидко внести зміни до законодавства, до виборчого кодексу (на даний час вибори під час військового стану чинне законодавство не передбачає);

  • Україна потребує грант принаймні у 5 мільярдів для проведення виборів, оскільки відволікти ці кошти з військового бюджету неможливо;

  • необхідно забезпечити присутність західних спостерігачів в окопах на передовій;

  • країни заходу повинні забезпечити можливість голосування для українських переселенців за кордоном.

Зі слів Президента Зеленського його позиція знайшла в сенатора Грема повне розуміння.

До питання виборів Зеленський повернувся і у великому інтерв’ю, яке від дав тележурналістці Наталії Мосейчук наступного дня після Дня Незалежності – 25 серпня 2023 року.

Крім цього, Президент розповів про свою законодавчу ініціативу прирівняти корупційні злочини, скоєні під час війни, до державної зради та виказав надію, що отримає підтримку суспільства і парламенту.

Доходи, майно

Декларація про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру за 2018 рік.

Як випливає з декларації, поданої Зеленським станом на 20 травня 2019 року, сім’я шостого Президента України перед вступом його на посаду накопичила чималу кількість нерухомості. Зокрема, за місцем постійного проживання у с. Іванковичі Васильківського району Київської області, Володимир Зеленський володів домом 353,5 кв. м (придбаний у 2008 році) та земельною ділянкою 1200 кв. м (придбаною у 2009 році), які розташовані в котеджному городку “Перлина Італії”.

Також у Володимира Зеленського у власності була стлична квартира 131,9 кв. м (2006 рік) з паркомісцями 20,9 кв. м (2007 рік) та 20,7 кв. м (2007 рік), і ще дві квартири – 254,5 кв. м та 198,6 кв. м, які перебували у спільній власності з його колишніми діловими партнерами зі “Студії “Квартал 95” Сергієм і Борисом Шефірами.

Є нерухомість і в нової першої леді – дружини Володимира Зеленського, Олени. Ще до російської анексії Криму, 2013 року вона придбала в Ялті квартиру площею 129,8 кв. м з паркомісцем 16,1 кв. м.

У Києві Олена Зеленська мала право власності на житлову площу 284 кв. м (2014 рік), а також права на частину двох нежитлових столичних приміщень 337,8 кв. м (2014 рік) та 305,9 кв. м. (2017 рік), розділені разом із родиною Шефір.

З 2014 року родина Зеленських орендувала квартиру у Великій Британії 91,9 кв. м та з 2016 року, через кіпрську компанію Aldorante Limited, володіє квартирою у Києві 269,7 кв. м і паркомісцями 20,7 кв. м та 21,9 кв. м.

Через італійську компанію San Tommaso S.R.L. Зеленські володіли будинком площею 413 кв. м в Італії. Будинок коштував 88 млн 588 тис. 966 грн (у 2018 році – це 3 млн 164 тис. євро) і розташований на одному з найдорожчих та найпрестижніших курортів Форте-дей-Мармі. Сам Зеленський прокоментував купівлю італійської нерухомості ще на початку передвиборчої кампанії на пост президента: “Західну нерухомість купили через недосконалу банківську систему в Україні. Вклали (гроші, – KВ), як тільки зніматимемо новий фільм, ця вілла піде”. Але віллу виставили на продаж лише 2021 року. У вересні 2021 року журналістам видання “Країна”вдалося побувати всередині цього будинку і зробити фото та відео.

Також у власності Володимира Зеленського та його дружини було п’ять готельних номерів у Грузії: 70 кв. м, 32 кв. м, 38 кв. м, 50 кв. м та 28 кв. м, які зазначені в розділі декларації як “Об’єкти незавершеного будівництва” (дата придбання не вказана).

Нагадаємо, раніше журналісти агентства Reuters виявили, що дружина Президента, Олена Зеленська, до анексії Криму придбала за половину ринкової вартості розкішний пентхаус у Лівадії.

У списку рухомого цінного майна Володимира Зеленського – наручний годинник Rolex, Breguet, Bovet, Tag Heuer, а його дружини – годинник Breguet, Piaget, ювелірні вироби фірми Graff.

Президент України володів автомобілем Land Rover Range Rover (2016 р.в.), а його дружина – Mercedes-Benz S500 4Matic (2014 р.в.).

Згідно з декларацією Володимира Зеленського, його річний дохід у 2018 році склав 9,2 млн гривень, у тому числі: зарплата – 4,17 млн грн і дохід від підприємницької діяльності – 4,13 млн грн. Його дружина отримала за минулий рік 5,5 млн гривень доходу, у тому числі: зарплату – 1,12 млн грн, від реалізації нерухомості – 2,38 млн грн і від продажу рухомого майна – 780 тис. грн Зеленський та його дружина показали по 489,48 тис. гривень доходу від оренди.

Як нематеріальні активи Володимир Зеленський у декларації вказав 3 простих патенти, 3 патенти на корисну модель та 33 знаки для товарів та послуг.

Як відомо, патентним повіреним Зеленського тривалий період був Сергій Іонушас, заступник голови комітету ВР IX скликання з питань правоохоронної діяльності (фракція “СН”, №38 за списком партії), який обійняв крісло голови цієї комісії після того, як його попередник – Денис Монастирський замінив Арсена Авакова на посади міністра внутрішніх справ.

Згідно з декларацією, Володимир Зеленський був одним із бенефіціарів у фірмах:

  • ТОВ “Кіноквартал” (ЄДРПОУ: 35692227), профіль – діяльність з виробництва кіно-, відеофільмів та телевізійних програм;

  • ТОВ “Студія Квартал-95” (ЄДРПОУ: 34478276), профіль – інші види діяльності з організації відпочинку та розваг;

  • Aldorante Limited (Кіпр), і.н. HE306943;

  •  Vilhar Holdings Limited, і.н. HE233072;

  • Film Heritage inc (Беліз), i.н. 159643;

  • San Tommaso S.R.L. (Італія), і.н. 02439920352.

Відповідно до декларації, Олена Зеленська є колишнім бенефіціаром ТОВ “Зеларі Фіш” (зараз “Норін плюс”). До квітня 2019 року Зеленський володів 15% у фірмі “Фіш Хаус”, а його дружина – 25% у “Зеларі Фіш” (перереєстровано в ТОВ “Норін плюс”, ЄДРПОУ: 40185673), профіль – переробка та консервування риби, ракоподібних та молюсків.

Ці підприємства засновані найбільшим торговцем рибою та морепродуктами, нині – депутатом ВР ІХ скликання, обраного за списком партії “Слуга народу” (№42), головою комітету ВР з питань бюджету Юрієм Арістовим. За інформацією “fttc.com.ua” Зеленський та його друзі інвестували у рибний бізнес Юрія Арістова, коли його компанія “Океанаполіс” перебувала під слідством прокуратури та була об’єктом спроби рейдерського захоплення.

За даними аналітичної системи Youcontrol, у березні 2013 року Володимир Зеленський був зареєстрований у Києві як фізособа-підприємець, профіль – театральна діяльність. Реєстрацію припинено.

Також, за даними аналітичної системи Youcontrol, Володимир Зеленський є колишнім бенефіціаром:

  • ТОВ “Квартал 95” (ЄДРПОУ: 37663088), профіль – діяльність з виробництва кіно-, відеофільмів та телевізійних програм;

  • ТОВ “Драйв продакшн” (ЄДРПОУ: 37772581), профіль – діяльність з виробництва кіно-, відеофільмів та телевізійних програм;

  • ТОВ “Студія Квартал-95 (ЄДРПОУ: 32633808), профіль – розробка будівельних проєктів;

  • ТОВ “Квартал Концерт” (ЄДРПОУ: 36519591), профіль – театральна діяльність;

  •  ТОВ “Анімаційна студія 95” (ЄДРПОУ: 39858644), профіль діяльність з виробництва кіно-, відеофільмів та телевізійних програм;

  • ТОВ “Квартал ТВ” (ЄДРПОУ: 40555143), профіль – діяльність зі створення та трансляції телевізійних програм;

  • ТОВ “Інвест аніма” (ЄДРПОУ: 41207687), профіль – відтворення записів з носія;

  • ТОВ “Гауді студіо” (ЄДРПОУ: 38290560), профіль – діяльність з виробництва кіно-, відеофільмів та телевізійних програм;

  • ТОВ “Фіш-Хаус” (ЄДРПОУ: 35691092), профіль – ресторани та послуги з доставки продуктів харчування;

  • ТОВ “Продюсерський центр “Ліга сміху” (ЄДРПОУ: 41196327), профіль – інша професійна, наукова та технічна діяльність, не включена до інших категорій.

За даними газети “Комерсант”, на час президентського терміну Володимир Зеленський позбувся від усіх бізнес-активів, передавши основну частину бізнесу братам Сергію та Борису Шефірам.

Декларація про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру за 2019 рік.

Відповідно до декларації за 2019 рік, Олена Зеленська втратила право власності на частину нежитлового приміщення у Києві площею 305,9 кв. м, яким вона володіла з 2017 року разом із родиною Шефір.

Об’єкти незавершеного будівництва – п’ять готельних номерів у Грузії: 70 кв. м, 32 кв. м, 38 кв. м, 50 кв. м та 28 кв. м, які перебували у спільній власності Володимира Зеленського та його дружини, були перереєстровані на белізську фірму Film Heritage inc, в.з. 159643 (бенефіціаром раніше значився Володимир Зеленський), яка надала подружжю Зеленським право користування цим майном.

Цінні папери задекларовані так: з 2012 року Олена Зеленська продовжує володіти 10% акцій Aldorante Limited (Кіпр), і.н. HE306943 та з 2019 року стала власником ще 30% акцій цієї компанії.

З 2019 року і Володимир Зеленський, та Олена Зеленська (кожен) стали власниками двох пакетів із 98 держоблігацій України на суму 25 тис. 862 гривні кожен.

З 2019 року жодних корпоративних прав у Зеленських немає. Олена Зеленська стала бенефіціаром у компаніях: Aldorante Limited (Кіпр), і.н. HE306943 та Film Heritage inc (Беліз), і.н. 159643, а також San Tommaso S.R.L. (Італія), і.н. 02439920352.

У декларації за 2019 рік на нематеріальні активи – знаки для товарів та послуг (№18, №20, №25, №26, №36 за списком 10-го розділу декларації) якими раніше Зеленський володів одноосібно, з’явилися співвласники: Андрій Яковлєв, Наум Боруля, Андрій Чівурін, а також брати Сергій та Борис Шефіри.

Права на нематеріальні активи – знаки для товарів та послуг (№№ 37-39 за списком), №521917 та №524966, якими Зеленський володів з 2014 року, а також №537492, яким він володів із 2015 року – у списку декларації вже не значаться 

Натомість у 2019 році зареєстровано права Володимира Зеленського на два нові знаки для товарів та послуг (№37 та №38 за списком) №258572 та №258573.

За підсумками 2019 року Володимир Зеленський отримав дохід у розмірі 15 млн 89 тис. 748 гривень: 3 млн 773 тис. 993 грн – зарплата в ТОВ “Квартал 95”, 5 млн 480 тис. грн – виплати від ПрАТ “СК “Уніка”, 1 млн 53 тис. 250 грн – від підприємницької діяльності, 1 млн 588 тис. 966 грн – від здачі майна в оренду, 231 тис. 175 грн – інвестиційний прибуток від цінних паперів, 1 млн 248 тис. 355 грн – відсотки, 208 тис. 727 грн – президентська зарплата, 245 тис. 890 грн – від відчуження корпоративних прав, 2 млн 548 тис. 918 грн – повернення вартості ОВДП з урахуванням курсових різниць.

Дохід Олени Зеленської у 2019 році склав 13 млн 481 тис. 720 гривень: 1 млн 588 тис. 966 грн – від здачі майна в оренду (точно як у чоловіка), 231 тис. 175 грн – інвестиційний прибуток від цінних паперів (як і у Володимира Зеленського), 4 млн 423 тис. грн – від відчуження рухомого майна, 2 млн 197 тис. 556 грн – зарплата у ТОВ “Квартал 95”, 112 тис. 916 грн – страхові виплати від ПрАТ “СК “Уніка”, 2 млн 379 тис. 600 грн – від здачі майна в оренду, 143 грн – відсотки, 254 грн – від відчуження корпоративних прав, 2 млн 548 тис. 918 грн – повернення вартості ОВДП з урахуванням курсових різниць (точно, як і у чоловіка).

Грошові активи Володимира Зеленського на кінець 2019 року склали: на банківських рахунках – 5 млн 73 тис. 664 грн, 446 тис. 990 доларів та 240 євро, а також готівкою: 150 тис. гривень, 112 тис. доларів та 6300 євро. 401 тис. 815 гривень він перерахував як авансовий податковий внесок на рахунок Оболонського ГУ ДПС.

Олена Зеленська зберігала накопичення лише на банківських рахунках у сумі 97 тис. 514 грн та 14 тис. 246 доларів. 810 тис. 711 грн вона перерахувала як авансовий податковий внесок на рахунок Оболонського ГУ ДПС.

Фінансові зобов’язання щодо отриманих позик: з 2017 року мав Володимир Зеленський перед Film Heritage inc (Беліз) у розмірі 1 млн 775 тис. 935 фунтів стерлінгів, а Олена Зеленська з 2019 року – перед Сергієм Шефіром у розмірі 5 млн гривень.

У 2019 році Володимир Зеленський здійснив такі витрати: 567 тис. 875 грн – на оплату консультаційних послуг, 11,5 млн грн – внесок у виборчий фонд кандидата в Президенти, 2 млн 584 тис. 693 грн – купівля ОВДП.

Декларація про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру за 2020 рік.

У декларації за 2020 рік зі списку об’єктів незавершеного будівництва вибули всі об’єкти незавершеного будівництва – п’ять готельних номерів у Грузії: 70 кв. м, 32 кв. м, 38 кв. м, 50 кв. м та 28 кв. м, раніше перереєстровані на белізську фірму Film Heritage inc, і.н. 159643 (бенефіціаром якої раніше був Володимир Зеленський).

Будинок-вілла площею 413 кв. м в Італії, яким через компанію San Tommaso S.R.L. 2018 року володів Володимир Зеленський, а з 2019 року – його дружина, у декларації за 2021 рік уже не значиться.

У липні 2020 року Зеленський продав будинок та земельну ділянку в Іванковичах за 13 млн 560 тис. гривень дружині депутата ВР IX скликання Юрія Киселя (заступник голови фракції “СН”, №43 за списком партії, голова транспортного комітету ВР), що відобразив у повідомленні про суттєві зміни від 7 липня 2020 року.

Після цього президентська родина переїхала на державну дачу №29 Державної установи охорони здоров’я “Будинок відпочинку “Конча-Заспа”, де у 2004-2014 роках жив третій президент Віктор Ющенко. Тоді утримання цього об’єкту щорічно обходилося держбюджету в 30 млн гривень, що за тодішнім курсом становило 3,75 млн доларів. У декларації цей об’єкт зазначено як право користування дачним будинком, будинком відпочинку, чайним будинком, гаражем, КПП та барбекю площею 4011,1 кв. м.

2020 року Володимир Зеленський зареєстрував ще 15 нематеріальних активів – знаків для товарів та послуг. Причому два з них (№39 та №52 за списком 10-го розділу декларації) за №269677 та №1515851 зареєстровані у спільній спільній власності з Андрієм Яковлєвим, Наумом Борулею, Андрієм Чивуріним, а також братами Сергієм та Борисом Шефірами.

У 2020 році Володимир Зеленський отримав дохід у розмірі 19 млн 89 тис. 72 гривні: 336 тис. грн – президентська зарплата, 8 тис. грн – роялті від ТОВ “Драйв Продакшн”, 239 тис. грн – роялті від ТОВ “Кіностолиця”, 4 тис. грн – роялті від ТОВ “Квартал ТВ”, 4 млн 382 тис. 832 грн – роялті від ТОВ “Квартал 95”, 203 тис. 703 грн – від надання майна в оренду Борисову Антону Юрійовичу, 206 тис. 639 грн – інвестиційний прибуток від цінних паперів, 238 тис. 298 грн – банківські відсотки; 12 млн 114 тис. грн – від продажу будинку та 1 млн 356 тис. 600 грн – від продажу земельної ділянки Кисіль Валентині Дмитрівні.

Олена Зеленська отримала 3 млн 637 тис. 754 гривні: 206 тис. 639 грн – інвестиційний прибуток від цінних паперів (точно як і Володимир Зеленський), 952 тис. 900 грн – зарплата у ТОВ “Квартал 95”, 33 тис. 922 грн – страхові виплати від ПрАТ “СК Уніка”, 2 млн 443 тис. 27 грн – від надання майна в оренду ТОВ “Квартал 95”, 1 тис. грн – роялті від ТОВ “Медіа Френдс” та 60 грн – відсотки у ОТП Банку”.

Грошові активи Володимира Зеленського на кінець 2020 року становили: 5 млн 760 тис. 548 грн, 22 тис. 743 доарів та 386 тис. 82 євро на банківських рахунках. Олена Зеленська зберігала на банківських рахунках 50 тис. 250 грн, 18 тис. 782 доларів та 4 тис. 479 євро.

Готівкові заощадження: 100 тис. гривень, 615 тис. доларів та 7 тис. євро задекларовано як спільну спільну власність подружжя.

Фінансові зобов’язання збереглися лише у Володимира Зеленського – перед Film Heritage inc (Беліз) за позикою 2017 року у розмірі 1 млн 775 тис. 935 фунтів стерлінгів.

У переліку витрат Володимир Зеленський відобразив:

  • добровільний внесок на спорудження пам’ятника першому українському космонавту Леоніду Каденюку на суму 250 тис. гривень;

  • валютообмінні операції у Латвії у сумі 11 млн 489 тис. 603 грн;

  • дві валютообмінні операції в Україні на суму 13 млн 433 тис. 122 грн та 116 тис. 802 грн

У двох повідомленнях про суттєві зміни у майновому стані від 11 вересня 2021 року Володимир Зеленський зазначив дохід від погашення вартості ОВДП з відсотками у розмірі 2 млн 780 тис. 695 грн та придбання 100 цінних паперів Мінфіну на суму 2 млн 734 тис. 500 гривень. Дата обох операцій – 3 червня 2021 року.

Як писав “Фокус” з посиланням на “УП”, у січні 2022 року, дружина Володимира Зеленського – Олена разом із дітьми, батьками та друзями протягом півтора тижня відпочивала на Сейшельських островах у супроводі держохорони..

За даними ЗМІ, у лютому 2022 року Український інститут інтелектуальної власності (“Укрпатент”) зареєстрував три нові товарні знаки на ім’я Володимира Олександровича Зеленського. Як повідомляє видання dev.ua,  президент України отримав свідоцтво на торгову марку “Рассмеши комика” (рос. мов.) – на додачу до зареєстрованої ще у грудні 2012 року україномовної ТМ “Розсміши коміка”.

3 березня 2022 року ВР прийняла Закон №2115-IX “Про захист інтересів суб’єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни”, яким відтермінувала строк подання документів, що вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або електронній формі, на строк до трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період обов’язку подати документи. Враховуючи положення Закону, НАЗК підготувало роз’яснення від 07 березня 2022 року № 4 щодо застосування його окремих положень, відповідно до яких під час дії воєнного стану не обов’язково подавати декларації будь-якого виду.

Видання “Главком“, спираючись на дані держпорталу публічних коштів (від відповіді на запит видання керівництво ДУСі ухилилось) написало, що у 2022 році Президент Зеленський отримував 22,54 тис. грн заробітної плати на місяць, а його загальний  дохід у 2022 році становив 270,48 тис. грн. Той самий заробіток очільник держави мав у 2021 році.

Останнє оновлення: 05.09.2023 року

Фото: колаж KВ

КиївВлада

Рекомендуємо до перегляду
Друга спроба: метро на Виноградар за майже 14 млрд гривень домовились будувати до травня 2027 року
Друга спроба: метро на Виноградар за майже 14 млрд гривень домовились будувати до травня 2027 року
09:00 Днями перспектива завершення будівництва метро на Виноградар ще трішки віддалилася від мешканців цього житлового масиву, хоча їм і не звикати. КП “Київський метрополітен”…
“Башта на кону”: Київрада ризикує пам'ятником архітектури заради житлової багатоповерхівки
“Башта на кону”: Київрада ризикує пам’ятником архітектури заради житлової багатоповерхівки
09:00 Столичні депутати погодили поновлення договору оренди земельної ділянки на вул. Старонаводницькій, 2-А, завдяки чому ТОВ “ЖК Старонаводницький” зможе будувати там 24-поверховий будинок з…
Київрада “зарезервувала” для підлеглих Непопа понад 13 млрд гривень на закупівлю “пільгового” житла
Київрада “зарезервувала” для підлеглих Непопа понад 13 млрд гривень на закупівлю “пільгового” житла
09:00 Столична міськрада затвердила цільову програму забезпечення житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на 2025-2027 роки. На її реалізацію передбачено більш ніж вдвічі…
Banner
QlU7mDx4