В неділю, 12 лютого, в Києві відбулася четверта, фінальна гра дитячого регбійного фестивалю “Незламні” в форматі 5 на 5, в якій взяли участь 170 дітей в чотирьох вікових групах.
Про це KВ повідомили організатор фестивалю – фонд “Київ регбі юніон”.
В четвертому, фінальному турнірі взяли участь 170 дітей в чотирьох вікових групах (6-7, 8-9, 10-11, 12-14 років):
-
РК “Пантери” (Бориспіль);
-
РК “Хартс” (Київ);
-
РК “Київські Соколи”;
-
РК “Рінос” (Київ);
-
РК “Авіатор” (Київ).
До 15 років допускаються змішані команди дівчат і хлопців.
Перша гра фестивалю проводилась у грудні минулого року, в ній взяли участь близько 40 дітей. 14 січня друга гра фестивалю розпочалася з повітряної тривоги й вибухів, але одразу після завершення роботи ППО діти повернулися з бомбосховища до гри.
Прогрес який демонстрували діти з кожною новою грою можна було побачити навіть непрофесійним оком.
Кирилл Мазур, президент Фонду “Київ регбі Юніон”:
“Ми започаткували цю зимову серію дитячих фестивалів з регбі “Незламні” у грудні 2022 року. Нашою головною метою метою було зібрати дітей Києва та Київської області та подарувати їм хоча би кілька годин задоволення від гри та спілкування між собою. Ми добре усвідомлюємо, що війна накоїла у кожній українській родині. Багато дітей виїхало за кордон, подалі від жахів війни, багато хто вимушено став внутрішнім переселенцем. Доречі, за одну з команд сьогодні, грала дівчинка з Бахмута, місто, де зараз справжнє пекло на Землі. Ті хто лишився, постійно відчувають стрес, через постійні ракетні обстріли та відсутності нормального мирного життя. Сьогодні ми усі побачили дитячі посмішки, їх спортивні емоції, яскраві очі”.
Євген Зубрицький, тренер РК “Рінос”:
“Чого боятися. Ми тренуємося як тільки з’явилася можливість, десь з травня. Я буду говорити про “Київ Рінос”. Наша команда – СШ №196 на вул. Зодчих, 22. Там наша база, у нас там є штучне покриття. Я сам вчитель фізкультури та тренер. Свого часу грав в регбі. Це команда що тренується вже сьомий рік, тобто половину свого життя вони вже в спорті. Декому з них по 10-12 років. Це не перший наш турнір. В нас були виїзди у Львів і у Хмельницкий в 22 році. Ось нарешті з’явилася можливість зіграти у Києві, в домашньому турнірі. Представлені ми сьогодні трьома віковими групами. Частина наших гравців грає за команду “Серця” сьогодні. Ми постійно з цим клубом обмінюємося гравцями і тренуємося разом, проводимо спаринги. Сьогодні в школі тренується близько 25 дітей які постійно тренується, а так звісно більше”.
Брюзгін Сергій, головний тренер РК “Ірпінь”, президент Київської обласної федерації регбі:
“Відразу після Великодня у травні ми почали тренуватися. Наша тренувальна база – це Ірпінська ДЮСШ сьогодні, оскільки центральний стадіон “Чемпіон” був розбомблений. Це новий стадіон, але його рашисти дуже поскубали. Я з перших днів вторгнення був до Ірпені і до 9 березня сидів у підвалі. Спочатку не спускалися з дружиною, на 9 поверсі, але після двох прильотів квартири було знищено, дах розбомбило. Удар такої сили був, що ми автоматично з дружиною схопили собачку і до всіх наших сусідів побігли до підвалу. Приїхали волонтери та вивезли нас. А у травні вже повернувся, город встиг посадити та відновили тренування.
Сьогодні приїхало 24 дитини. Це не все, у мене було близько 45-50 дітей. Решта за кордоном зараз. Зараз потихеньку повертаються. Два хлопці були у французьких клубах – вони люб’язно взяли до себе хлопців тренуватись із повним пансіоном. Мами їх там на виноградниках працювали. Декілька наших хлопців грали зараз у групі А на юніорському чемпіонаті Європи від французьких клубів.
25 – 26 лютого у нас в Ірпені буде турнір. Можливо, на Академії ми зіграємо. Хмельницький, Одеса приїжджає. Ветерани Афганістану нас підтримують, ДЮСШ та місцева адміністрація. Символічний турнір буде у місті-герої Ірпінь”.
Олександр Примаченко, видатний український регбіст:
“Ми зараз пожвавили дитячий регбійний рух під час війни. Раніше часто проводилися турніри: кубок посла Франції, Англії, ПАР, Аргентини. Практично всі консули цих країн у минулому регбісти. Це дуже високий, міжнародний рівень турнірів. І зараз ми сподіваємось на відновлення цих активностей. Торік на канікули вивозили наших маленьких регбістів за підтримки посольств до Німеччини, Чехії, Франції”.
Олег Сморчков, власник РК “Київськи соколи”:
“Цей турнір ми проводимо на підтримку ЗСУ і головне тут зараз не місця якісь, а ігрова практика. Бо це зараз проблема. Багато клубів не можуть навіть команду виставити, збірну неможливо зібрати через війну. Тому тут такі збірні солянки грають. Звісно що для розвитку нам потрібна перемога, бо зараз дуже багато гравців і тренерів регбістів на фронті. Весь чемпіонський дитячий склад зараз за кордоном: в Бельгії, в Нідерландах, в Німеччині, Шотландії, Ірландії. Дуже нам регбійна спільнота світова допомагає, в родини дітей наших взяли. Мій син, наприклад, живе зараз в родині президента регбійного клубу Удо в Нідерландах. Я колишній військовий і разом з партнером, десантником з 95 бригади створили приватний клуб “Соколята”. Нам дуже потрібна підтримка держава і Федерація фактично самоусунулась. Все відбувається зараз за рахунок ініціативних груп. На наступний рік федерація регбі жодної заявки не зробила і фінансування нуль на змагання для київського регбі. Жодної копійки, бо вчасно не подали календарний план”.
Наталя, мати Маркуса:
“Спорт звісно травматичний й переживаємо дуже з батьком, але йому дуже подобається і це найважливіше. Він сам в Ірпені побачив об’яву про набір діток і сам захотів іти. Наші перші змагання були 19 лютого перед початком війни. І оце сьогодні наш другий турні в житті. Дуже хочеться побільше таких турнірів. 5 березня ми пішки виходили із Ірпеня і ідея виходи була саме мого синочка Маркуса. Завдяки його рішучості ми й зважились на цей вчинок”.
Олександр Потапенко, засновник фонду розвитку регбі “Київ Регбі Юніон”:
“Це дуже важливо усвідомлювати, що ти маєш майбутнє, що ти причетний до чогось важливого, тому ми зараз тут! Цей фестиваль продемонстрував яка велика кількість дітей потребує ігрової практики й ми не зупинимось. Вже на початку березня ми проведемо відкритий дитячий фестиваль, куди запросимо команду з інших міст України на стадіоні в Ірпені. Стадіон постраждав від війни, але наша гра то буде символ відновлення, символ весни, символ життя, що завжди перемагає! Запрошуємо до нашої великої родини – регбі!”.
Регбі є базовою командною грою в елітарних закритих школах англосаксонського світу, також вона є базовою для підготовки учнів у військових академіях Британії, США, Австралії й інших.
Фото: надані організаторами чемпіонату
