У наймолодшому місті Європи Славутичі відбувся ХXVI– Міжнародний Фестиваль дитячої творчості, телебачення та преси “Золота осінь Славутича”, учасниками якого були й юні журналісти ІТА “ЮН-ПРЕС” .
Уявіть, що ви опинилися у країні ваших бажань, де здійснюються мрії. Тут вас оточують вірні друзі і творчості не має меж. Це країна безтурботного дитинства, де живе прекрасна чарівниця ЗОСя…
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
…Водій тисне на педаль і автобус плавно гальмує. Із салону виходять діти різного віку з валізами. Волонтери зустрічають їх бадьорими кричалками та посмішками на обличчі. Саме так почалася ювілейна двадцять п’ята “Золота осінь Славутича”, або, як її називають участники – “ЗОСя”.
Цього року в ЗОСі взяли участь 400 гостей із шести країн світу: Казахстан, Китай, Польща, Білорусь, Голландія й Україна. Юні журналісти, телеоператори, фотокореспонденти, редактори і журналісти дитячих газет, теле- та радіо-програм, лідери учнівського самоврядування, а також творчі колективи та виконавці уже двадцять п’ятий рік поспіль приїздять із різних куточків України та світу до міста Славутич. На юних журналістів тут чекала цікава, але зовсім не проста конкурсна програма. Столична дитячо-молодіжна преса була представлена редакціями газет “Міст М” і “Юн-прес-інформ” Київського Палацу дітей та юнацтва та газети “Класс” школи №85. У номінації фото від Києва змагалися фотокори команд “Битий піксель” КПДЮ, “Класс” ЗОШ №85 і “Світлячок” Центру військово-патріотичного та спортивного виховання молоді “Десантник”. Відеофільм подавали команди Київського Національного університету культури й мистецтв і команда Limpid Look Production.
На ЗОСю учасники приїхали не з порожнімими руками, а з готовим випуском своєї газети, фільму чи фоторепортажу на тему “Моя мрія – моя відповідальність”. Друге завдання – буквально за одну добу зняти цікаву стрічку, десяток вражаючих фото, або ж зверстати нову газету, тему якої отримують при жеребкуванні.
Журналістів збирають восени…
Незважаючи на труднощі, все це робилося з явним задоволенням та завзяттям, адже, як кажуть в народі, курчат рахують восени. Золота Осінь Славутича тривала чотири яскраві дні, центр міста не стихав до пізньої ночі – на двох великих сценах відбувалися концерти дорослих і юних співаків і танцюристів. А з екранів лилася ретроспектива фестивалю. До учасників фестивалю й славутчан звертаються знакові особистості Фесту, люди, які стояли біля витоків директор фестивалю організатор – Людмила Заїкіна, автор гімну ЗОСі Сергій Котовський, керівник проекту Олександр Линкевич, мер Славутича Юрій Фомічев, і, звісно ж, людина, яка горить і живе цим фестивалем, його організатор і багаторічний директор Ніна Єрьоміна.
– ЗОСя для мене – це відчуття супервідповідальності, – каже пані Ніна, – Відчуваю драйв, бо я дуже люблю ЗОСЮ. Неймовірно атмосферно, хочеться щоб участникам сподобалося все, що ми придумали, вся наша команда!
На ЗОСі було дві найяскравіші новини-події. Перша: Поліна Гавриленко, яка дванадцять років була обличчям “Золотої осені”, брендом Фестивалю, передала свій фестивальний вінок і символ влади новій “ЗОСеньці”, переможниці конкурсу “Міс ЗОСя” Єлизаветі Дудкіній. І друга – виступ на центральній площі міста народної артистки України Джамали.
І, звичайно ж, традиційні заходи фестивалю: урочиста хода учасників фестивалю центральною вулицею міста й традиційне кольорове братання. Це можливість для усіх згадати дитинство та розфарбувати друзів в усі кольори веселки. На центральну площу міста виносять велике полотно з логотипом фестивалю та багато банок з фарбою, для того, щоб кожен присутній міг залишити свій відбиток руки на полотні Зосі. Зрозуміло, що лише полотном та рукою ніхто не обмежується. От і ходять потім цілий день сині, зелені, червоні та різнокольорово розмальовані люди (вік, місце проживання і соціальний статус ніякого значення не мають). Тут немає ворожнечі і неприязні, тому що сюди приходять дружити, знайомитися, брататися. Братання! Яскраве, барвисте (в буквальному розумінні цього слова). Тут легко знайти друзів. Просто підійди, постав відбиток долоньки на обличчі, одязі будь-якої людини. Ні, це не просто “виляпування” фарби по брущатці, забруднення нових джинсів, за які можна одержати “втик” від мами, це не просто стадо недоумкуватих з розмальованими “фейсами” – це щось більше. Це фестивальне життя, яким живемо всі ми. Кожного разу, коли ти залишаєш комусь на спомин свої “лапки”, ти віддаєш свою енергію, своє тепло, маленьку частинку себе. Руки, одяг і обличчя можна відмити або відіпрати, а ось величезне фестивальне полотно, буде дбайливо зберігатися у фестивальному музеї. І, може, на черговому ювілейному фесті ми побачимо всі 30 полотен разом.
Цьогоріч на ЗОСівське братання приїхала дружина президента України Марина Порошенко і губернатор Київщини Олександр Горган. Вони також узяли участь у веселощах і теж були розфарбовані. Поважні гості залишили відбитки своїх долонь на спеціальній дощечці, яка згодом стане частиною арт-обєкту “Визначні постаті ЗОСі”.
А потім – безсонна ніч . Ми навіть не мали змоги відвідати крутий майстер-клас від Ігоря Дармостука, шеф-редактора “КиївВласть”. Хоча й хотілося, але боялися, що не встигнемо з газетою, або “піде геть думка”, яких і так не густо.
І, нарешті, оголошення результатів Фестивалю!
У номінації “Друковані ЗМІ” гран-прі виборола газета “ІрпіньTime” Національного університету державної фіскальної служби України, на І місці – газета “Класс” ЗОШ №85, м. Київ. Серед фотографів перемогу здобули команди “Прес-центр “ТСН”, м. Кривий Ріг і “Битий піксель”, КПДЮ. Серед телевізійників кращими виявилися Творче об’єднання “Дитяча планета ЗМІ” Дитячого естетико-натуралістичного центру “Камелія”, м. Бровари та
Limpid Look Production, м. Київ. Перемога в номінації “Медіа-проект” дісталася команді “Юність” з м. Христинівка, Черкаської області та студії дитячого кіно і телебачення “Стильні штучки”, м. Старокостянтинів.
Серед вокалістів кращими стали: Анастасія Купріянцева, поп-фольк гурт “Ляльки Корпорейшен”, м. Мінськ, Білорусь, Софія Юхнович, Народний художній колектив “Острів дитинства” зі Львова, зразковий ансамбль народної пісні “Святкi”, м. Мінськ, і Корень Анастасія, м. Павлоград, Казахстан. У номінації хореографічне мистецтво найвищу майстерність показали: ансамбль сучасної хореографії “Фламінго”, м. Київ, КПДЮ, ансамбль народного танцю “Барвінок”, с. Софіївська Борщагівка, зразковий хореографічний ансамбль “Славутич”, м. Славутич та ансамбль пісні і танцю “Полтекс”, м. Лодзь, Польща.
Матеріал створено в рамках Проекту”Юн-Пресс-KV”
На п’ятий день знову гуде мотор автобусів, забираючи дітей додому… Слізні прощання, фотографії на пам’ять та щирі обійми. І вже звична за ці чотири дні кричалка: “ЗОСя – це супер, ЗОСя це – клас, ЗОСя – це те, що об’єднує нас!”
Ми з нетерпінням чекатимемо на наступну ЗОСю.
Юлія Позніхиренко, Вероніка Тригуб
