Україна й українці б’ють на сполох і мало не в набат: “Газ і електроенергія стрімко дорожчають! Вугілля купуємо в сусідній країні за скажені кошти! Ми – за крок від енергозалежності й мало не “енергокабали!”. А, може, варто спробувати шукати якісь альтернативні види енергетики, наприклад, використовуючи енергію вітра, сонця, води, а то й рослин? Поодинокі спроби є. І в Миколаєві, і в Житомирі, й іще в чотирьох містах України. До речі, 55 країн світу офіційно заявили про цілі повного заміщення вугільної та атомної енергетики.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Команда Української Кліматичної Мережі та 350.org-Україна разом із журналістами відправилися у тур до Житомира — першого українського міста, що офіційно планує перейти на 100 % відновлюваної енергії до 2050 року. Керівництво міста публічно заявило про це майже рік тому.
– Шлях до модернізації міста і його енергосистеми почався з Плану Дій Сталого енергетичного розвитку (ПДСЕР), – розповідає міський голова Житомира Сергій Сухомлин, – Тоді аби обліковувати кількість енергії, що споживає місто, запровадили одну із перших систем енергомоніторингу в комунальних закладах. І в усіх дитячих садочках і школах міста проводять комплексну модернізацію, переважно за рахунок грантових та кредитних коштів. Паралельно вже проходять перемовини з німецьким банком про залучення 12,5 млн євро додаткового фінансування для завершення комплексного утеплення всіх будівель шкіл і дитсадків Житомира. А при плануванні бюджету міської ради на наступний рік, враховуємо температурний режим закладів освіти й медицини.
Сергій Сухомлин зазначив, що місто взяло зобов’язання по скороченню викидів СО2. Тому тут активно розвивається електротранспорт. Вже зараз відкривається тендер на закупівлю 49 нових тролейбусів, адже кожен новий такий засіб споживає на 30—40 % менше електроенергії. Цього року відкрили 2 додаткових тролейбусних маршрутів і ще дві лінії плануються, аби поступово заміщувати транспорт на бензині. “Це ефективно, безпечно, зручно й екологічно Ми добре розуміємо, що екологія – важлива економія коштів міста й людей. Які в ньому мешкають”, – зазначає Сухомлин.
Від модернізації міського підприємства водоканалу прогнозують через 2 роки споживання електроенергії на 30% менше, ніж зараз. За словами пана Сергія, через зношене старе обладнання очисних споруд в Україні втрачається в середньому до 30% питної води. В Житомирі ж ці втрати сягали 55% .
За словами очільника міста, одна з найбільших “родзинок” в енергетичній модернізації міста —будівництво нової ТЕС на альтернативному паливі, що починається з вересня 2019-го. Очікується, що ТЕС вироблятиме теплову енергію за рахунок ВДЕ, і це зменшить тариф на тепло для житомирян. Це має бути дешевше, ніж використання імпортованого газу. “Це дозволить зменшити споживання газу в енергобалансі міста приблизно на 40 %”, – стверджує міський голова.
Центр Полісся може похвалитися й активним будівництвом сонячних електростанцій (як малих, приватних, так і великих). Одна з них, потужністю 11 МВт електричної енергії, яку буде зведено на комунальній установі, зможе повністю задовольнити потреби в електроенергії “Теплокомуненерго” та “Міськводоканал”. Для її будівництва місто виграло грант 3 млн євро від Республіки Словенія. Крім того місто виграло міжнародний тендер на заміну вуличного освітлення – вже майже всі ліхтарі перейшли на світлодіоди.
На полігоні відходів вже кілька років спалюють метан, виробляючи біогаз, який трансформують в електроенергію й навіть продають. До того ж, це дозволило на 50 % зменшити кількість викидів метану на полігоні.
Але все ж таки частка відновлюваної енергії у галузі електроенергетики Житомира все ще зовсім невелика, менше ніж 0,5 %. Та міський голова переконує: про 100 % ВДЕ зарано говорити зараз, попереду ще велика робота зі зменшення споживання електроенергії великими промисловими підприємствами. Коли значної економії енергоресурсів буде досягнуто, Житомир почне стрімко нарощувати кількість об’єктів ВДЕ в балансі міста.
Навчальні заклади Житомира використовують біопаливо для опалення
Ще одним кроком для переходу міста на відновлювану енергетику є розвиток потенціалу біопалива. Кілька навчальних закладів міста вже 4 роки використовують замість газу солом’яні пелети у твердопаливних котельнях. Прикладом є загальноосвітня школа №1.
У 2015 році в рамках проекту “Розвиток та комерціалізація біоенергетичних технологій у муніципальному секторі в Україні” в ЗОШ №1 Житомира було встановлено два твердопаливні котли, що працюють на альтернативному виді палива. Ще 2 такі твердопаливні котли у ДНЗ №10 та в агроекологічному коледжі. Сировину для котельні закуповують аж в сусідній області. Щоправда, постачає її та ж компанія, що й збудувала котельню. Як то кажуть — послуга “під ключ”.
Директор школи, Микола Мельник згадує, що коли прийшов на посаду ще до модернізації, траплялися випадки замерзання води у трубах. Зараз котли гріють не лише батареї, а й воду для побутових потреб. Головне, як зазначає керівник закладу, є суттєва економія на платіжках, та незалежність від викопного палива. Щорічно заміщується 138,9 тис. м³ природного газу. Котельне обладнання надане місту Програмою розвитку Організації Об’єднаних Націй в Україні (ПРООН) як технічну допомогу (вартість котлів 450,0 тис. дол. США). Частка місцевого співфінансування – 500,0 тис. грн була спрямована на підготовку відповідних будівельних майданчиків та оплату будівельно-монтажних робіт.
Микола Васильович запевняє, перехід від газу на пелети — це надійно, вигідно і комфортно.
На Житомирщині встановлюють домашні станції за підтримки обласної влади
Тренди відновлюваної енергетики підхоплює обласна влада. В Житомирській області діє друга в Україні обласна програма підтримки домашніх сонячних станцій, за якою господарство, що встановило собі СЕС, може компенсувати до 30 % її вартості з обласного бюджету. Компенсація діє як на кредитні кошти, так і на власні вкладення.
Ідея цієї програми належить місцевому підприємцю Андрію Карташову.
На сьогодні можливостями Програми скористалися близько 100 господарств в області, з них до 45 – у Житомирі. Подібна програма вже працює на Вінничині, Рівненщині, Херсонщині.
“Раніше я вивчав інвестування в відновлювану енергетику, розраховуючи можливий бізнес для себе, – розповідає власник 30-ти кіловатної домашньої станції та ініціатор програми Андрій Карташов, – подивившись на ці батареї в Європі, я порахував і зрозумів, що встановлення домашньої СЕС для майбутнього прибутку поки дорого навіть для мене, доволі таки не бідної людини, а тим паче для українця середнього достатку. Я пішов до губернатора області з аргументами, що Житомирська область у цьому питанні “пасе задніх”. Зараз область одна із перших за кількістю малих сонячних станцій в країні. За цей рік було встановлено 39 СЕС , – розповідає підприємець.
Андрій зазначає, механізм дії Програми майже універсальний для будь-якої області України. Головне — мотивація місцевих депутатів та їх готовність проголосувати за виділення коштів на Програму з обласного бюджету.
Зараз бізнесмен сам встановлює сонячні станції по області та Україні, і запевняє, що зі здешевленням обладнання дешевшає і вартість встановлення. “Якщо ми хочемо в економічному й, насамперед, в енергетичному плані відійти від Росії, то ми маємо розвивати альтернативну енергетику”, – переконаний місцевий капіталіст (так він сам себе називає).
Міскантус як замінник газу?
У Житомирському інституті сільського господарства Полісся збереглася одна з небагатьох ділянок енергетичної культури — міскантусу гігантського. Ще у 2004 році український науковець, доцент Житомирського агроекологічного університету Олександр Зінченко, відкрив потенціал цієї культури в Україні. Зараз міскантус вважається однією із найефективніших енергетичних культур, що може заміщувати газ. Але, попри це, науковець зазначає, для подальшого розвитку енергетичних культур не вистачає інвестицій та державної підтримки. Наукові та експериментальні розробки припинено, вирощуванням міскантусу займаються лише приватні господарства.
За словами науковця, в Україні 4 млн га малородючих земель. Вони не придатні для землеробства – деградовані, надто кислі, заболочені чи забруднені. Але на них можуть рости так звані енергетичні культури. Потенційно такі рослини в Україні можуть замінити близько 20 млрд куб. м природного газу, це дві третини потреб українців. Вартість їхнього вирощування в кілька разів нижча, ніж купівля традиційного пального.
Олександр Зінченко зазначив, що біогаз можна добувати з соломи зернових культур, стебела кукурудзи, навіть з навозу, стічних вод і побутових відходів. А також із енергетичних культур: верби, тополі й міскантуса, який попри своє афро-азіатське походження, добре акліматизувався в Україні. Корені рослини сягають глибини понад 2 м – тобто вона може добувати воду з глибоких шарів і рости навіть у посушливих регіонах. У біоенергетиці використовують гібриди, які дають велику кількість біомаси. Розмножуються вони частинами кореневищ – ризомами. Механізувати посадку нескладно – для цього пристосовують картоплесаджалки. Росте міскантус на будь-яких ґрунтах, навіть дуже бідних. Єдине серйозне випробування – безсніжна холодна зима. Особливо небезпечні перші два роки, а далі рослина досить непогано переносить навіть двадцятиградусні морози. Вже з другого року починають отримувати промисловий урожай: 12–17 т/га, на третій рік – 25 т/га. Перероблений силосними комбайнами на щепу, міскантус є вже готовим паливом для промислових котелень. При спалюванні врожаю з одного гектара виділяється стільки ж тепла, скільки б дали 15-22 тис. кубометрів газу або 18- 28 т вугілля.
Якщо порівнювати з лісом, то енергетична цінність приблизно однакова. Але ліс потрібно вирощувати щонайменше 80 років, вихід деревини – 400 т з га. А ось з одного гектара міскантуса через 80 років буде близько 2000 т. Тобто, продуктивність цієї трави вища у чотири-п’ять разів. Міскантус має ще одну, надзвичайно корисну властивість – рослина здатна зменшувати радіаційне забруднення ґрунту. Він забирає з грунту цезій і стронцій. Із землі радіація зникає, а в рослині не накопичується. Але тут виникає інша проблема: куди потім подіти такі активні маси сировини? Так що вченим ще є над чим працювати! Це має величезне значення, якщо враховувати, що Житомирщина – найбільш забруднений від радіації регіон України.
На жаль, проект з висадженням міскантусу в промислових масштабах поки що терпить поразку. Хоча його активно культивують в Шепетівці й на Київщині. За словами Олександра Зінченка, “це значна капіталізація коштів! А повернути вкладені кошти можна буде лише на 6-й рік. Який бізнесмен на таке піде, тим паче у державі з нестабільною економічною й політичною ситуацією?” .
Та головне – почати діяти, й бажано, за підтримки держави!
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
