Добридень, колеги! Колеги-професіонали, колеги-початківці й ті, хто лише здобуває звання журналіста. Адже журналіст – це не просто штатив для мікрофону, це людина з певним набором якостей, вмінь, навичок та вродженими талантами. Для здобуття цією професії необхідна сміливість, здатність красиво викласти літери на папір, аби сколихнути не одне серце, а також (відкриваю маленький секретик) – мати впевненість в собі. Інакше жоден політик, зірка чи інша відома людина і оком не поверне до вашого мікрофону, який дріботить через руку, яка труситься від страху. Це був довгий вступ, аби ви морально готувались до роботи над своєю самооцінкою.
Позаду мого шляху – декілька курсів, стос прочитаних книжок, робота в двох видавництвах, опубліковані статті, просування в соціальних мережах і навіть підготовка шкільних друзів до контрольних робіт з української мови.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Але я хочу зупинитися саме на роботі в другому видавництві – в юридичному. Оскільки за освітою (ну гаразд – от-от триматиму диплом в руках) я журналіст, редактор, видавець, – юридична сфера для мене, м’яко кажучи, не рідна. Хоча юристи також творчі люди, все ж конкретику, гнучку мову та простоту викладу журналісту в роботах правника побачити вкрай складно. Часом коментар юриста є чи не мукою для працівника ЗМІ. Тому інколи від всіляко намагається уникнути “складної” людини, а деякі видавництва наймають на роботу “свого” правознавця. На замітку не лише журналістам-початківцям, але й юристам: якщо Бог наділив вас здатністю стисло і зрозуміло надати юридичний коментар чи “розшифрувати” коментар колеги, то без роботи ви точно не залишитесь – ви спасіння багатьох редакцій.
Юристи окреслюють теорії і завжди залишають відступи для відсилки до законодавства. Пресі потрібне чітке “так” чи “ні” й чіткі зрозумілі факти, а не пів сотні сторінок юридичного обґрунтування. Для правознавця така дія є професіоналізмом, а для працівника ЗМІ – кілька зайвих годин копирсання в законодавчих актах. Юридичні статті чи не завжди складаються зі складних і довгих речень, підкріпленими різними формулюваннями та відсилками до статей. Переклад з “юридичної” мови на просту для журналіста часом є роботою непростою і дибки від цієї праці волосся у нього припинить ставати тоді, коли посивіє (тобто, коли працівник преси набереться досвіду).
Політикою багатьох засобів масової інформації є різнобічне висвітлення інформації та найширше розкритий прогноз розвитку подій. Та якщо вам трапиться юрист, який стверджує, що “існує лише один правильний варіант, бо це Закон” – вітаю, можливо, сьогодні ви також повернетесь додому пізніше. Адже сучасного читача задовольнить найширше розкрита відповідь журналіста, всі можливі розвитки подій, навіть абсурдні, але цілком реальні. І шукати тлумачення Закону вам доведеться або самотужки, або підключаючи більш говіркого правника.
Отже, яким чином шукати спільну мову з юристом? По-перше, найбільшою удачею буде вже найнятий в редакцію “свій” правознавець, до якого можна буде звернутись по допомогу після отримання довгих та незрозумілих коментарів. Якщо ж такого працівника в штаті немає – можна спробувати обговорити створення цієї посади зі своїм керівництвом. Варто згадати, чи немає серед ваших рідних чи друзів юриста – роботи для професіонала буде обмаль (та в тому разі, якщо він вимкне правника, а увімкне простого читача), та й юридичні питання навряд зустрічатимуться щодня (в залежності від сфері діяльності вашого ЗМІ). Увімкнувши внутрішнього психолога (який неодмінно живе в кожному журналісті), пробувати натрапити на правознавця, якому не байдуже своє ім’я та який проявить свій професіоналізм в роботі з пресою і донесе інформацію для простих людей зрозуміло. В його очах повинно бути сприйняття журналіста як колегу, а не як юридичного неука. Візьміть контакти у такого юриста та проявіть себе перед ним з найкращого боку, аби йому хотілось витрачати свій час на допомогу саме вам.
Найголовніше – все стає зрозумілим та виконується легко лише з досвідом. Працюйте з юридичними текстами, не віддавайте всю роботу правнику-помічникові в редакції, а намагайтеся розібратися в дечому самі. Також ставте багато запитань досвідченим юристам, заглиблюйте думки в сказане й аналізуйте, щось запам’ятовуйте. А ще беріться вичитувати та редагувати юридичні статті – хоча спершу для творчої особистості вони стануть найкращим снодійним, та згодом ви отримаєте задоволення від власних результатів та навчитесь розуміти речення по розміру зі сторінку.
Я намагаюся саме так робити, і, здається в мене виходить. Хоча душа лежить до творчості, до соціальних тем. Але, дякувати долі, я маю роботу й набираюся досвіду. А життя покаже.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
