Україна приречена, бо Совєцкій Союз викоренити, на жаль, не вдасться. Нікому. Принаймні найближчі сотню років. Папери, папери, папери – не потрібна бюрократична макулатура.
І з кожним роком їх кількість збільшується. А разом із ними збільшується кількість людей, які ці папери пишуть, реєструють, зберігають, копіюють, надсилають, отримують, візують, дироколять.
Тепер ближче до паперової реальності. Конституція України гарантує і відправляє нас до конкретного Закону. Закон України конкретизує – що саме гарантує Конституція. Постанова Кабміну розтлумачує – кому саме і за яких умов Закон гарантує те, що вже гарантовано Конституцією. Порядок (метод рекомендації) дотепно пояснює нам, як саме застосовувати Постанову, яка тлумачить Закон, що конкретизує статтю Конституції.
Втомилися? Це лише початок.
На кожному підприємстві (аби весь цей ланцюг запрацював) потрібно видати Наказ, який зобов’язує нас розробити Положення, яке передбачає існування Інструкції, яку необхідно закріпити Протоколом засідання.
Продовжувати далі не буду. Огидно. Тому що це стосується будь чого, зокрема, охорони праці.
Не вірите? Тоді те ж саме, але тепер вже з конкретикою.
Наприклад, людина працює серед шуму, і йому за це надається один день додаткової відпустки. А далі – дивіться цей паперово-законодавчий шлях.
1. Конституція України, ст. 43: Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
2. Закон “Про відпустки”, ст. 7: Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість.
3. Постанова Кабміну №1290 від 17 листопада 1997 року “Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці”.
4. Постанова Кабміну №442 від 1 серпня 1992 року “Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці”.
5. Методичні рекомендації №41 від 1 вересня 1992 року для проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Тобто, щоб людина отримала той клятий один день до відпустки проводиться атестація робочого місця: два накази, чотири протоколи, лист спостереження, фотографія робочого часу, карта умов праці.
І це ми не ще міряли сам шум! А шум можуть виміряти тільки ті, хто має на це право. Поміряли – протокол замірів.
Втомилися? І люди втомилися. Адже усе це задля того, щоб надати робітнику лише один день до відпустки. Один! День!
Якщо у когось є можливість, донесіть цю секретну інформацію до нового уряду, нового парламенту та нового президента. Може вони не знають?
“Може це було частково тому, що стільки було свиней і стільки собак. Воно не те, щоб ці створіння на свій спосіб не працювали. Як невпинно пояснював Квікун, при догляді і організуванні хутора було безкінечно багато праці. Велика частина тієї праці була така, що її інші тварини-невігласи не в силі були б збагнути. Наприклад, Квікун розказував їм, що свині посвячували багато виснажного труду таємничим речам, що називались “акти”, “звіти”, “протоколи”, “меморандуми”. Це все були великі клапті паперу, що їх треба було густо вкрити письмом, а як тільки вони були вже вкриті, їх вкидали у піч і палили”.
(“Ферма тварин”. Джордж Орвелл. 1944 рік).
Читайте: Сотні тисяч “елітних паразитів”, яких жодному президенту не знищити без великої війни
Константин Карих, блогер
Источник публикации
