На сьогоднішній день один гектар чорнозему спроможний давати від 15 до 25 тис. гривень прибутку щороку. А скільки отримуєш ти, у вигляді орендної плати за богом дану тобі землю? Розумію, соромно сказати.
Після розпаювання колгоспів, замість організованої спільної роботи зі своєю землею і своїм майном, селянам нав’язали оренду. Селян цинічно надурили, пообіцявши великі доходи від оренди та роботу на селі з високою платнею за неї.
Держава мала б супроводжувати ефективність процесів після розпаювання колективного майна – підтримати, організувати і роз’яснити селянам, що краще бути власниками аграрного виробництва на свої землі, а не віддавати землю і майно в оренду.
Держава повинна була і профінансувати при потребі спільно-колективні аграрні підприємства селян. Але цього не сталося. Держава кинула селян у вирій ринкових відносин, де вони програли оренді і жадібним фермерам, орендарям та олігархам.
Зараз селяни без роботи і без землі. Фактично, через оренду у селян вже забрали землю – селяни не мають відношення ні до її обробітку, ні до врожаю з неї. Земля належить селянам тільки на папері. Без землі селянин нічого не вирішує і тому не має роботи. Це необхідно змінювати. Час селянам повертати землю собі.
Землю селянину потрібно обробляти самостійно. І кращого способу, як робити це в об’єднанні з таким ж самими селянами не придумано, весь розвинутий світ в досягненні кращих результатів об’єднується.
В багатьох країнах Європи саме за об’єднавчим принципом існує так зване фермерство. Фермери за кордоном – це ті ж самі селяни в Україні. Вони об’єднуються, обробляють землю, спільно володіють тваринництвом і переробкою.
Та порівняння з Європою, мабуть, і недоречне – є приклади наших дідів, які спільно обробляли землю. І не тільки обробляли, але і захищали її. Кожне село було товариством власників землі, вільних власників – села формувалися тільки за суспільним об’єднавчим принципом навколо спільного обробітку землі.
І кожна спроба відібрати в українців землю закінчувалась боротьбою українського селянства за неї. Повстання в Україні в 21 сторіччі через землю безумовно неприпустимо. Та і ситуація не настільки критична. Просто необхідно зрозуміти, що селянин уособлення українського народу, як єдиного власника української землі.
Читайте: Повернення ресурсів українському народу
А те, що в Україна називають фермерами, – то такі ж орендарі, як і агрохолдинги, які хочуть тільки збагачуватися. Щороку купуючи нові машини і квартири, фермери, орендарі вимушені приховувати статки від селян і задобрюючи кашею на свято села чи паскою на Великдень. В той же час селянин не має змоги задовольнити нагальні побутові чи медичні потреби.
Більшість політиків вважають селян дурними, нездатними об’єднатися, нездатними зрозуміти, що в об’єднанні ефективність, висока продуктивність та непорівняльні можливості організації аграрного виробництва.
Ці горе-політики вважають селян бидлом, нездатним бути власниками аграрного підприємств і управляти ним. Ці політики-крадії хочуть, щоб земля була відібрана у селян за копійки, як у тих, які не мають права жити окрім як рабами-заробітчанами.
Такі політики є двох типів: які за вільний ринок землі та ті, які за оренду і “чорний” викуп землі під прикриттям мораторію на продаж землі.
Повернути землю собі – це значить:
1. Створити в селі Товариство власників землі, яке буде обробляти землю селян-учасників товариства. Фактично це самостійний обробіток землі її власником через участь у Товаристві власників землі. На початку існування Товариства можна наймати підрядні організації для обробітку землі.
2. Почати отримувати в Товаристві власників землі в 2-4 рази більші доходи від землі, ніж те, що отримує селянин від оренди.
3. Вимагати змін до законодавства, яке б передбачало право селянина-власника землі за його бажанням припинити достроково будь-який договір користування землею – чи то оренди, чи то емфітевзису.
4. Вимагати організації державного фінансування товариств, як єдиних суспільно-значимих аграрних виробництв.
5. Створювати і розвивати тваринницьку і переробну інфраструктуру на селі і бути її співвласником і отримувати ще більше доходів як справжні господарі.
6. Створювати власноруч нові робочі місця з гідною оплатою праці.
7. Вимагати від держави забезпечити дешеве споживче кредитування учасників Товариств власників для задоволення нагальних споживчих проблем, які накопилися за десятки років знущальної оренди.
Читайте: Яким має бути закон про обіг сільськогосподарської землі
Запропонована мною Народна земельна реформа – це та можливість, яка за ініціативою селян спроможна повернути землю селянину, повернути землю Українському народу та створювати добробут для селян і містян України.
На сьогоднішній день тільки кілька партій відстоювали продовження мораторію на продаж земель. Але це ще не значить, що ці партії захищають право українського народу, право селянина, бути уособленням українського народу, як власника української землі.
Саме підтримка партією позицій, що тільки українець може бути власником землі, що тільки селяни-власники землі може бути власником аграрного виробництва дає змогу партії називатися захисником української землі та українського селянства і тільки це є фактом, який підтверджує відстоювання партією інтересів українців, а не бізнесу чи будь-якого капіталу. Такі позиції є і моїми.
Перед тим, як голосувати за партію чи кандидата, треба визначитися, що їхня позиція співпадає з озвученою мною і підтриманою вами. А інше, будь то мовчання і відмовчування, чи якесь “бекання” і “мекання” про фермерів і добрих орендарів – шлях до поглиблення кризи, втрати народовладдя, втрати національних українських інтересів і держави.
Час діяти – ставати реальним власником землі, працювати на ній, отримувати справжні доходи, творити спільну країну для українців, а не олігархів та бізнесменів.
Ми є влада!
Читайте: Народна земельна реформа: як не дати вкрасти українську землю за лаштунками мораторію
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
