Від KВ: цей текст Святослав Стеценко написав рівно за сім років до повномасштабного вторгнення росії в Україну. назад, 24 лютого 2015 року. Сьогодні стало відомо, що полковник ЗСУ Святослав Стеценко загинув в бою з московитами.
Навіть за рік після початку агресії Московії проти України більшість громадян України не розуміють сутності цієї війни.
Першою типовою помилкою більшості громадян України є сподівання, що Московія буде задоволена частковими поступками, що можна досягти миру за малу ціну.
Другою типовою помилкою є сподівання, що владна еліта захистить їх від московської агресії, що владна еліта готова до рішучої боротьби проти московського імперіалізму.
За таки помилки ми сплатили велику криваву ціну. Крим, Луганськ і Краматорськ, Донецьк і Слов’янськ, Ізварине і Іловайськ, донецький аеропорт і Дебальцеве, зруйновані міста і села, тисячі загиблих і понівечених нічому не навчили а ні владну еліту, а ні масу українського електорату.
Московія не задовільниться частковими поступками, вона буде нарощувати зусилля, намагатися зруйнувати саму українську державність, унеможливити створення в Україні вільного суспільства, оскільки успішне і вільне українське суспільство самим фактом свого існування зруйнує всі московські імперські потуги.
Ми не спроможні перемогти Московію за її правилами, за її схемами ведення війни.
Московія значно переважає нас ресурсами, тому для перемоги нам потрібна війна асиметрична.
Я кажу саме про тотальну війну.
Що означає тотальна війна?
Тотальна війна ведеться всією активною частиною суспільства, активна частина втягує в боротьбу з ворогом більшу частину населення.
Тотальна війна ведеться одразу в усіх сферах діяльності суспільства: світоглядна, ідеологічна, інформаційна, соціально-організаційна, економічна (господарська), воєнна.
В тотальній війні беруть участь громадянин, суспільство, держава. Держава є однією із складових тотальної війни, найбільш потужною за ресурсами, але підпорядкованою громадянину і суспільству на світоглядному, ідеологічному та соціально-організаційному рівнях.
Тотальна війна ведеться як проти зовнішнього ворога і його п’ятої колони, так і проти тих, хто в середині країни готовий поступитися ворогу задля збереження власних особистих або корпоративних переваг.
Сама збройна боротьба є лише частиною тотальної війни і спирається на світоглядну, ідеологічну, інформаційну, організаційну перевагу над ворогом.
Лише ми самі можемо перемогти, ніхто у світі не буде воювати замість нас. Слід добиватися підтримки інших країн, але бути готовими перемогти самотужки.
Щоб вести тотальну війну і перемогти в ній, ми маємо чітко визначити головні завдання у всіх сферах і послідовно наполегливо їх реалізувати.
Світоглядні: відмова від споживацтва на користь розвитку.
Ідеологічні: формування зрозумілих для активної частини суспільства сенсів, середньострокової і короткострокової програм дій на чітких ідеологічних засадах, мотиваційних гасел для широких мас.
Інформаційні: побудова потужної загальнонаціональної системи пропаганди, незалежної від фінансових груп і державного апарату.
Організаційні: утворення ідеологічних громадянсько-політичних сил і на їхній основі мережі, спроможної діяти узгоджено, приймати рішення оперативно, зосереджувати зусилля на головних напрямках швидко.Формування нових національних еліт.
Економічні: створення потужного власного військового виробництва, матеріальних запасів для збройних формувань і життєзабезпечення населення для тривалої війни, докорінні економічні реформи для максимального сприяння вільної підприємницької діяльності.
Воєнні: утворення системи масової військової підготовки, спроможної підготувати військовонавчені резерви для збройних сил, для територіальної оборони, для партизанського опору. Озброєння військовонавченого резерву. За приклад можна взяти естонський Кайтселійт, латвійський Земессардзе, літовський KASP.
Всі ці зміни має робити суспільство власними силами і ресурсами, водночас тиснути на владну еліту для залучення її ресурсів і ресурсів держави.
Що робити просто зараз? Об’єднуватися навколо ідеологічних організацій, створювати їх, озброюватися, готуватися до збройного захисту своєї родини, домівки, громади, країни.”
P.S. Останній допис Святослава Стеценко у його Facebook від 29 квітня ц.р.: “Я вірю, що душа вічна. Тому моя журба за загиблими побратимами світла. Ще потиснемо один одному руки”.
Вічна пам`ять. Слава героям! Смерть ворогам!
