В останній час у Києві суттєво загострились навколозабудовні конфлікти між забудовниками і мешканцями прилеглих до будівництва будинків.
На нашу думку, значної частини цих конфліктів вдалось би уникати, якби забудовник намагався знайти порозуміння з мешканцями, тим паче, що часто головну роль у цих конфліктах відіграє суто емоційний чинник. Але для цього треба бути здатним та готовим до діалогу.
Проте, забудовники звикли дивитись на мешканців зверхньо, а активістів звинувачувати у піарі та у вимаганнях грошей.
На жаль, випадки “тупого піару”, або й навіть вимагання траплялись і це не секрет, але, якби у конфліктів не було б реального підґрунтя то такі, навіть недобросовісні, активісти не знаходили б підтримки у мешканців. Тому, проблема не у активістах, а у самих забудовниках, у тому, що частина забудов справді відверто незаконна, а у тих випадках, коли конфлікт розгорівся навколо, можливо, цілком законного будівництва, проблема – у нездатності забудовника знайти спільну мову з людьми або й взагалі у небажанні діалогу.
Замість того щоб вести такий діалог, забудовники часто-густо намагаються “пресувати” мешканців, а особливо – активістів.
Оскільки випадки відвертого фізичного насилля за допомогою найнятих тітушок набули занадто великого негативного суспільного резонансу, “грамотніші” забудовники перейшли до юридичного тиску на активістів, і на сьогодні у різних судах міста розглядається ряд позовів з боку забудовників до активістів про відшкодування начебто понесених матеріальних збитків та втрати ділової репутації і моральної цноти.
На нашу думку, це – тупиковий шлях. По-перше, все обґрунтування таких позовів часто є відверто сумнівним і, знову таки, мотивованим емоціями керівництва забудовників і намаганням у такий спосіб залякати активістів. А, по-друге, на нашу думку, навіть якщо забудовнику вдасться виграти такий суд, то це лише призведе до трагедії окремої людини і її сім’ї, які попадуть у скрутне матеріальне становище через стягнення з них значних коштів. Однак не вирішить конфлікту. Адже суть конфлікту залишиться невичерпаною.
У якості захисників мешканців в таких справах брали участь і члени нашої організації, а у справі за позовом забудовника Кисиліцина Ю. Є. до мешканців будинку по Миропільській, 29 таке представництво здійснюється і на даний час. І, знаючи історію таких судових справ та маючи досвід, ми можемо однозначно сказати: панове забудовники, треба вирішувати причину конфлікту, а не “пресувати” активістів.
Шановний “Житлоінвестбуд-УКБ”! Може, вистачить “ганяти” по судах нещасного Черняховського, адже від того, що він перестав з’являтись на акціях, акції і протести не припинилися.
Не вирішать конфлікти ні судові переслідування активістів з Микільської слобідки, ні з Волгоградської, ні будь-кого іншого. Ви можете спричинити трагедії окремих людей, але не вирішите проблеми.
Тому ми закликаємо вас, шановні (дехто не зовсім) забудовники! Якщо ви вважаєте, що ваші забудови законні – відкличте свої позови та спробуйте шукати діалог і порозуміння з мешканцями.
Адже, якщо ваша забудова справді абсолютно законна, то ми впевнені – ви зможете це донести до людей і знайти з мешканцями порозуміння і жодні активісти не зможуть вам завадити.
Чи, може, ви не впевнені у законності своє забудови? Ну, тоді інша справа!
PS: Це звернення вже направлено мною до керівництва компаній КП “Житлоінвестбуд-УКБ” Кісіліціну Юрію Єгоровичу, ДП “Укрбуд”, ТОВ “Вагра”, ТОВ “Дісбуд”, Олені Розовик та іншим відомим і невідомим нам забудовникам міста Києва.
Олександр Дядюк, голова правління ГО “Кияни об’єднуємось”
