По суті українці захищають не свою землю. Цю ситуацію необхідно змінити й зробити це треба негайно! Необхідно відмінити законодавство про так званий ринок землі, яке діє в інтересах орендарів, надати право розривати договори оренди та прийняти нове законодавство “Про прогресивні земельні відносини” в інтересах українців. Тоді все стане на свої місця. Тоді Український народ дійсно захищатиме свою землю, а не землю та статки орендарів та олігархів!
Поняття “захист землі” сформувалось не сьогодні й не вчора.
Земля була й залишається первинним джерелом отримання продуктів харчування. Земля годує. Позбутися землі – значить позбутися джерела харчування. А захистити землю – означає захистити джерело існування.
Земля як економічна категорія унікальна: вона є предметом праці й засобом праці. Земля – первинна ланка виробничої діяльності. Захистити землю – це захистити право вільно працювати й формувати свій добробут.
Земля – це територія, місце проживання, місце формування добробуту. Захищати землю – значить захищати свій добробут.
За Конституцією земля є об’єктом права власності українського народу.
Землі сільгосппризначення було усуспільнено, мільйони українців стали власниками землі, мільйони українців через родинні чи економічні зв’язки пов’язані із землею. Бути власником землі – значить мати право володіти, користуватися та розпоряджатися нею.
На жаль, 95% землі сільськогосподарського призначення вже довгі роки в орендарів.
Орендарі володіють й користуються землею на підставі довгострокових договорів оренди з автоматичною пролонгацією. Частина 3 статті 131 Земельного кодексу України забороняє власнику землі без дозволу орендаря продавати землю. Фактично українець – власник землі тільки на папері – і “вирвати” землю в орендарів украй важко: усі закони “працюють” проти орендодавців, проти власників землі, проти українців.
Таку антинародну політику за роки сформувала влада й продовжує її формувати.
Орендарі одноосібно забирають усі прибутки від землі.
Оренда землі позбавила села роботи, а значить – орендарі вкрали добробут українців. Сотні тисяч власників землі поїхали в найми до закордонних власників землі, які господарюють самостійно за підтримки цілеспрямованої державної політики. У кого не має змоги виїхати – працюють задешево в наймах в орендарів. Так, власник землі – це найманий на власній землі!
По суті, українці зараз не захищають свою землю, свої прибутки, свій добробут. Українці зараз ціною свого життя та життя своїх рідних, ціною свого добробуту захищають статки, добробут й прибутки орендарів та олігархів. І усвідомлюючи це, не перестають організовано боронити свою країну. Але українці очікують від влади позитивних змін в інтересах українського народу й навіть упевнені в таких змінах.
Тож зміни мають бути негайно! Люди усвідомлюють, що “після” їх знову “розведуть”, але й готові діяти проти “розводняка” від влади “після”.
Яких ж змін очікують власники землі і що необхідно їм та членам їхніх родин?
Звісно, що власникам землі необхідне збільшення доходу від землі і не просто збільшення, а й розуміння, що вони отримують максимально ефективний дохід від неї.
Не менш важливим для власника землі й членів його родини є наявність роботи на селі – це універсальний показник позитивної реалізації добробуту як кожної сім’ї зокрема, так і громади в цілому.
При існуючій орендній формі земельних відносин власник землі чи член його родини не може себе реалізувати ні як ефективний власник, ні як ефективний працівник. Тож необхідно створити умови, при яких власник землі буде отримувати максимальний дохід, що й буде означати, що він є ефективним.
Тому вкрай необхідною є зміна форми земельних відносин, необхідний перехід до самостійного господарювання, яке вирішить не тільки питання реалізації ефективного власника, а й питання ефективного працівника.
Аксіомою є те, що найефективніші земельні відносини для отримання оптимально найбільшого прибутку від землі – це самостійна виробнича сільськогосподарська діяльність на ній (самостійне господарювання на землі).
Отже, самостійне господарювання формує ефективного власника землі – власника, який самостійно займається виробничою сільськогосподарською діяльністю на землі.
Самостійна виробнича сільськогосподарська діяльність на землі (самостійне господарювання на землі) – це використання землі її власником у власній виробничій сільськогосподарській діяльності безпосередньо чи через участь у Товаристві власників землі, метою якого є об’єднання зусиль учасників для використання землі, яка належить учасникам товариства власників землі у власній виробничій сільськогосподарській діяльності.
Разом з тим, створюючи умови для формування ефективного власника, необхідно й створити умови для ефективного обігу прав на землю, які відповідатимуть вимогам національної та продовольчої безпеки.
Ефективний обіг прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення – обіг, який передбачає перехід прав власності на земельні ділянки від одного громадянина України до іншого громадянина України, який має бажання і можливості самостійно займатися сільськогосподарською діяльністю на землі.
Формування ефективного власника за умови реалізації ефективного обігу прав на землю забезпечать формування ефективних земельних відносин.
Для переходу до ефективних земельних відносин, розширеного переходу до самостійного господарювання необхідно законодавчо закріпити наступні певні вимоги та умови (принципи):
1. Необхідно надати власнику землі право розривати договори оренди за власним волевиявленням. Уже зараз сотні тисячі власників землі хочуть й можуть господарювати самостійно, але вони скуті довгостроковою орендою, на яку підписались під тиском чинного законодавства, погроз, обману, скрути та інших обставин. А головною причиною стало те, що держава не підказала, не організувала й не допомогла почати господарювати самостійно. Багато випадків, коли оренда підписана батьками, але діти хочуть працювати самостійно, коли власник землі усвідомив неефективність оренди й ефективність самостійного господарювання.
Самостійне господарювання ефективне й для держави. Усуспільнення прибутку від землі, зростання продуктивності та мотивацій у власника землі та членів його родини, формування умов для розширеного відтворення – це тільки частина базових підстав для надання власникам землі права розривати договір оренди землі й переходу до самостійного господарювання.
2. Сформувати та реалізовувати державну політику (програму) з підтримки організації та діяльності суспільно значимих утворень – об’єднань (кооперації) власників землі (Товариств Власників Землі). Ще більше власників землі хочуть, але не мають можливості господарювати самостійно. Ця можливість може й повинна бути реалізована. Найоптимальнішою формою організації самостійного виробництва є Товариства Власників Землі. Об’єднання (кооперація) власників землі в Товариства є зручним для реалізації державної політики та ефективним для власників з точки зору мінімізації витрат та максимізації прибутків.
3. Сформувати та реалізувати державну політику (програму) прямого державного кредитування, яким забезпечити фінансування Товариств Власників Землі.
Товариство Власників Землі за метою діяльності та способом розподілу прибутку (усуспільнюючий розподіл) належить до суспільно значимих підприємств, які мають виняткове право кредитуватися зі ставкою нижче рівня інфляції. Усі ніші підприємства повинні кредитуватися під комерційні відсотки, що визначає необхідність припинення практики кредитування “бізнесу” під “5, 7, 9” як такої, що збільшує інфляційний тиск та відбувається за рахунок пересічних громадян.
4. Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути:
– фізичні особи з єдиним громадянством держави Україна – громадянин України має право бути набувачем тільки однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше 8 гектарів (не більше максимального розміру земельної ділянки, отриманої в результаті розпаювання), що відповідає граничному обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть набуватися у власність однієї особи;
– органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені українського народу в межах, визначених Конституцією України.
5. Сформувати та реалізувати державну політику (програму) кредитування власників землі за рахунок прямого державного кредитування.
Власники землі кредитуються (0%-5% річних) в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державного кредитування для оплати заборгованості, яка виникає у разі розірвання ними договорів користування землею у вигляді різниці між отриманою сумою за договором користування та фактичною сумою за користування.
Власники землі кредитуються для споживчих потреб (0%-5% річних).
6. Сформувати та реалізувати державну політику (програму) кредитування громадян України за рахунок прямого державного кредитування (3-5% річних) для купівлі земельних ділянок в п’ятикратному розмірі нормативно-грошової оцінки.
7. Сформувати та реалізувати державну політику (програму) обов’язкового викупу земельної ділянки органами місцевого самоврядування чи органами державної влади за ціною в кратному розмірі нормативно-грошової оцінки.
8. Забезпечити повернення незаконно отриманої, без потреби отриманої, надлишково отриманої, надлишково придбаної землі.
Запропоновані принципи повинні бути покладені в основу Закону України “Про прогресивні земельні відносини”, в результаті прийняття якого:
· припиниться дискримінація власників землі її користувачами (орендарями);
· припиниться дія необґрунтованих перепон у володінні та розпорядженні землею її власниками;
· країна отримає ефективного власника землі в результаті ефективного обміну землею без втрати суб’єктності права власності на неї;
· сформуються і будуть впроваджені ринкові механізми в земельні відносини, а не в ринок землі “під орендарів”;
· відбудеться зростання доходів власників землі від землі, що їм належить;
· стане можливим об’єднання власників землі з метою повноцінного розвитку аграрного виробництва на території територіальної громади (громад);
· відбудеться справедливе усуспільнення прибутку від землі для кожного її власника;
· будуть виправлені законодавчі та судові суперечності, які діяли проти селян-власників землі;
· сформуються умови для самостійного господарювання власниками землі на ній і почнеться перехід до такого господарювання;
· сформуються сприятливі умови для капіталовкладень в аграрну галузь;
· унеможливиться будь-яка концентрація землі як негативний чинник для соціально-економічного розвитку країни;
· почнеться зростання цінності землі;
· унеможливиться загроза національній та продовольчій безпеці країни від формування ірраціональних земельних відносин;
· унеможливляться політичні, економічні, суспільно-політичні та суспільно-економічні конфлікти на ґрунті земельних відносин.
Українці в окопах та в тилу чекають на встановлення повноцінності статусу ЗАХИСНИКА СВОЄЇ ЗЕМЛІ.
Законодавчі зміни про землю – негайно!
Обов`язково для читання та використання в управлінні державою:
До уваги уряду та офісу Президента: МОБІЛІЗАЦІЯ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА!
До уваги уряду та офісу Президента: МОБІЛІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД (загальні положення)
План Зеленського: мобілізаційна економіка України вже зараз!
Для уряду та офісу Президента: Мобілізаційна економіка – загальні положення та механізми
Мобілізаційна економіка під час війни
Роман Головін, голова Всеукраїнського об`єднання власників землі
