У медицині є поняття “золотої години” – якщо протягом перших 60 хвилин після поранення або травми пацієнту надати повноцінну медичну допомогу, то шанси на його порятунок та повноцінне одужання – найвищі. Валентин Багнюк, головний лікар КНП “Броварська багатопрофільна клінічна лікарня” з суто медичного застосування переніс цей принцип в адміністративну площину. Чим швидше ухвалюються необхідні рішення, тим більше шансів, що вони будуть втілені успішно, а робота покращиться. І врешті, ще більшій кількості людей буде врятоване життя або здоров’я.
Це інтерв’ю ми писали уривками, шукаючи хвилинні паузи серед величезної кількості невідкладних справ та рішень, які якомога скоріше потрібно ухвалити головлікарю у свій звичайний робочий день.
KВ: Ви незмінно очолюєте лікарню з 2009 року, але останні 5 років медична система, вочевидь, працює у найскладніших умовах за всю новітньої історії України. Почнемо з COVID-19: як лікарня впоралася з хвилями пандемії? Бо на початку у ЗМІ була інформація про проблеми у лікарні, про нестачу необхідного медобладнання…
Валентин Багнюк: Все вірно, на початку пандемії гостро стояло питання нестачі кисню, не вистачало апаратів ШВЛ. Але не тільки у нас – загалом по всій країні. А якщо дивитись ширше, то у всіх країнах світу. Більшість не були готові до пандемії.
Втім, дуже швидко, за рахунок бюджету міста Бровари, за кошти МОЗ, з допомогою волонтерських організацій та деяких підприємств – наших спонсорів, цю проблему ми вирішили. У 2020 році ми закупили й отримали в якості гуманітарної допомоги медичного обладнання на 19 мільйонів гривень – і це тільки те, що оформлювалося як “ковідні” закупівлі! Одних лише концентраторів та дозаторів кисню ми отримали десятки одиниць. До речі, ТОВ “Асканія Флора” допомогла частково реконструювати кисневу мережу. Завдяки цій допомозі ми швидко закрили всі болючі питання і поки пандемія тривала, нам залишалося тільки адаптуватися та оптимізувати протоколи.
Також за підтримкою МОЗ і ДП “Медичні закупівлі” лікарню було повністю обладнано генераторами на випадок відключення світла. Я порушив це питання, ще задовго до війни, й багато хто мені говорив: “А навіщо це потрібно”? Але життя, на жаль, довело, що генератори потрібні. Коли взимку через ракетні атаки не було електроенергії, наша лікарня працювала у звичайному режимі. А зараз ми за допомогою МОЗу, місцевої влади та волонтерів ще більше підсилили нашу автономність.
KВ: У лютому-березні 2022 року Броварський район був частково захоплений окупантами, місто постійно обстрілювали. Розкажіть, як ці страшні дні проживав медзаклад?
Валентин Багнюк: О 4:06 ранку 24 лютого відбувся перший обстріл військової частини в Броварах. Десь о сьомій до лікарні привезли 18 важкопоранених військовослужбовців. З перших годин повномасштабного вторгнення лікарня перейшла на “воєнний стан”. Ми розгорнули 8 операційних, реанімаційні ліжка…
Багато співробітників переїхали в лікарню жити. Я особисто прожив в цьому кабінеті три місяці, починаючи з шостої ранку 24 лютого.
Для медичного персоналу ми переобладнали деякі відділення. Вони жили там, поки Броварський район не був остаточно звільнений. До речі, і моє село, де я проживав з родиною, з 9 березня було окуповане. На щастя, мої дружина, донька та онуки встигли виїхати.
KВ: Не знаю, як правильно це спитати. Як лікарня, ваша команда з цим впоралася?
Валентин Багнюк: (мовчить) …Знаєте, тому, хто у всьому цьому винен, я бажаю хоча б на секунду відчути той біль, ті страждання, які перенесли молоді хлопці та дівчата, які стали на захист своєї Батьківщини, які продовжують битися за рідну землю. Хоча б на мить…
А тим співробітникам, які у найстрашніші дні, у найстрашніші години продовжували оперувати, лікувати пацієнтів ставити крапельниці, просто тримати за руку… я можу лише вклонитися. Я вважаю, що наша команда гідно виконала свій обов’язок. І продовжує його виконувати.
KВ: Багато військових пройшли через лікарню?
Валентин Багнюк: Наразі дану інформацію може поширювати лише Верховний Головнокомандувач або керівництво ЗСУ.
KВ: Зрозуміло, тоді інше питання – медична сфера та самоврядування. На вашу думку, місцева влада достатньо дбає про стан охорони здоров’я в районі, і в загалом, які у вас з ними стосунки, чи є конфлікти або непорозуміння?
Валентин Багнюк: Конфліктів немає, Броварська влада – і голова, і депутати, – повністю розуміють ситуацію і наші потреби. Коли відбувалися активні бойові дії, міський голова Ігор Сапожко практично кожен день заїжджав до лікарні й всіляко допомагав.
KВ: Раніше Броварська багатопрофільна клінічна лікарня фінансувалася з бюджетів міста Бровари та Броварського району. Кілька років тому район вийшов із засновників, адже зі змінами в законодавстві за районами майже не залишилося ні повноважень, ні коштів. З якими труднощами у фінансовому плані медустанова зіткнулася після цього і чи вдалося їх подолати?
Валентин Багнюк: Зараз кошти до нас надходять від НСЗУ. Але це тільки зарплата, харчування пацієнтів та медикаменти. Все інше повинно закриватися бюджетами власників. Тобто нас повинні фінансувати місцеві територіальні громади – Броварська, Димерська, Калитянська, Калинівська та Зазимська. Але у зв’язку з тим, що деякі громади дотаційні, вони просто фізично не можуть фінансувати лікарню у повному обсязі, як це передбачено законодавством. На цьому тлі я не можу не відзначити внесок, який роблять благодійні установи та іноземні партнери України.
Ці труднощі ми долаємо за рахунок власних коштів лікарні й особливо завдяки великій допомозі зі сторони Броварської міської громади.
KВ: Схоже, що вам це вдається. За останні роки лікарня закупила та встановила купу сучасного обладнання для діагностики та операцій на сотні мільйонів гривень. Розкажіть докладніше, яку тепер медичну допомогу можна отримати у вашій лікарні з урахуванням нового обладнання.
Валентин Багнюк: Моя головна мета – забезпечувати медзаклад обладнанням таким чином, щоб його можна було без сорому назвати сучасним. Одне з останніх, що ми отримали по розподілу від МОЗ – це ангіограф. Він дуже необхідний для пацієнтів з інсультом та інфарктом, тим більш, що ми приймаємо пацієнтів практично зі всього лівого берега Київської області. Завдяки цьому апарату лікарі можуть швидко виявити місця звуження або блокування судин, точно визначити кровотечу та ефективно допомагати при гострих станах. Тільки з початку цього року ми вже врятували більше 250 пацієнтів з гострим інсультом.
В таких випадках доля пацієнта вирішується за лічені хвилини, тому лікарям надзвичайно важливо мати найкраще обладнання.
KВ: Є якісь надбання, якими ви особисто пишаєтеся найбільше?
Валентин Багнюк: Дуже багато нового, найсучаснішого устаткування у нас у відділеннях хірургії, травматології, урології, гінекології. Ми оперативно закриваємо усі потреби, пов’язані допомогою пораненим внаслідок російських терористичних атак та військовим. За 2022 та 2023 роки закупили багато діагностичного та моніторингового обладнання для контролю за станом пацієнтів, а також додаткову апаратуру та інструментарій для лікування вибухових травм, поранень від уламків.
Я можу вам перелічувати його годинами, але не думаю, що вашим читачам буде цікаво читати щось на кшталт “Реанімаційна система з фототерапією для новонароджених” або “Транспортний інкубатор з мобільним ШВЛ”. Тому я краще розповім про нашу загальну стратегію у цій сфері.
Сучасний підхід у медицині полягає у тому, щоб робити малоінвазивні оперативні лікування, коли це потрібно. Це дуже пришвидшує одужання пацієнта і реабілітаційний період набагато менший. Ми пишаємось, що зараз проходить буквально 2-3 дні, людина вже виписується і через декілька тижнів може виходити на роботу.
І друга складова нашої стратегії – ми вже кілька років працюємо над тим, щоб кожне відділення мало повний, перелік необхідного обладнання для надання всієї допомоги пацієнтам.
Але як кажуть, немає межі досконалості, тому нам хотілось би ще один ангіограф, і в цілому більше розширити спектр обладнання у сфері малоінвазивної нейрохірургічної допомоги.
KВ: Скільки всього витрачається коштів на закупівлю обладнання?
Валентин Багнюк: Я б сказав не витрачається, а інвестується. За 2022 рік ми отримали трішки більше ніж 20 мільйонів бюджетних коштів на ці цілі. Це й обласний бюджет, і місцевий, і бюджет МОЗу. Але завдяки роботі, яку ми всі ці роки ведемо з бізнесом, волонтерами, різними організаціями, в т.ч. міжнародними, отримали ми обладнання набагато більше – понад 50 мільйонів.
Серед наших донорів, благодійників та партнерів – Посольство України у Швейцарії, Бюро ВООЗ в Україні, ООН, ЮНІСЕФ, Фонд Олени Пінчук, International Ukrainian Crisis Fund, десятки комерційних підприємств та фізичних осіб.
Я дуже дякую їм всім за ту допомогу та підтримку, яку ми отримуємо. І впевнений, разом з цими та іншими партнерами ми реалізуємо ще набагато більше проєктів на користь мешканців Броварської та інших наших громад.
KВ: Багато техніки – це чудово. Але хтось має нею керувати. У своїх інтерв’ю ви неодноразово скаржилися на відтік професійних кадрів із лікарні. Причинами називалося сильне психологічне навантаження медперсоналу та низька заробітна плата. Чи вдалося вам виправити цю ситуацію і як з цим справи станом на зараз?
Валентин Багнюк: На сьогодні ми частково вирішили цю проблему. Заробітна плата платиться згідно з законодавством, медсестрам – щонайменше 13,5 тисяч гривень, лікарям – не менше 20 тисяч. Платимо ми два рази на місяць: аванс та зарплата. До того ж ми маємо можливість виплачувати премії персоналу – за рахунок коштів місцевого бюджету та коштів НСЗУ, які ми отримуємо за їхню роботу (чим більше та ефективніше ми лікуємо пацієнтів, тим більше заробляємо). Тобто зараз ми намагаємося колектив забезпечувати по-максимуму.
До речі, буквально вчора до мене прийшли шість медсестер з іншого медзакладу. Вони вирішили перейти працювати в нашу лікарню, бо вже три місяці не отримували зарплату. А у нас – всі знають – зарплата платиться чітко, практично день в день. І це дуже заохочує бажаючих.
KВ: Окрім обладнання та кадрів, ви ще й загальні умови роботи встигаєте покращувати. Список капітальних ремонтів різних відділень лікарні за останні роки вражає. Скажіть, сприяє чи заважає виділенню коштів на ці роботи ваша посада депутата Київської обласної ради?
Валентин Багнюк: У нас дійсно є стратегічна, так би мовити “дорожня карта” щодо ремонтів та облаштування приміщень відділень. Цю роботу ми узгоджуємо з закупівлею обладнання. Наприклад, зараз ми відкрили напрям реабілітації. Відповідно, закупили апарати для реабілітації рук, спеціальні підіймачі, кабіну для підвісної терапії в комплекті з повним набором аксесуарів.
А щодо статусу… Можна сказати, що сприяє. Як депутат Київської облради, я зміг направити кошти обласного бюджету на необхідні ремонти у лікарні. Але треба розуміти, що це завжди співфінансування – гроші облбюджету плюс місцеві кошти. Тобто практично завжди місто дофінансовує ті чи інші роботи.
З останнього – провели капремонт операційного відділення, інсультного, відремонтували перший поверх лікарні. За програмою “Велике будівництво” повністю зроблений ремонт приймального відділення та відділення екстреної спеціалізованої медичної допомоги. Також нещодавно оновили обладнання для нейросудинного відділення, відділення для новонароджених, пологове відділення, хірургію. Досягнень насправді багато, і це дуже тішить.
KВ: Один із ваших структурних підрозділів, центр “Дитяча лікарня”, облаштують сонячними панелями. Профінансувати цей проєкт вдалося через отримання гранту з Польщі. Розкажіть докладніше, як вам удалося “вибити” цей грант і яку ще допомогу вам вдається долучити?
Валентин Багнюк: В отриманні грантів нам дуже допомагають наші партнери з волонтерських та громадських організацій, які з нами плідно співпрацюють. У цьому випадку Польща дала 30 тисяч євро, а ще 10 тисяч (тобто 400 тисяч гривень) виділить Броварська міська громада. Думаю, що вже за місяць ці сонячні панелі будуть встановлені.
І користуючись нагодою, хочу висловити безмежну подяку волонтерам та благодійникам – всім, хто нам допомагає. Кожен день ми отримуємо обладнання, ліки, багато чого іншого. Дякую всім, хто долучився до цієї дуже важливої справи.
KВ: І при цьому всьому декілька років тому ви заявляли, що вас намагались отруїти ртуттю. У коментарях ви досить обережно казали, що пов’язуєте напад зі своєю діяльністю на посаді головного лікаря.. Зараз ви вже можете назвати замовників цього замаху?
Валентин Багнюк: Так, тоді було відкрито кримінальне провадження, і в мене є офіційний статус постраждалого у цій справі. Що стосується замовників – я, звісно, можу підозрювати деяких осіб, але це так і залишиться тільки моїми думками, тому що розслідування справи не було доведене до кінця і наразі по суті “поховане”.
На жаль, потрібно визнати й те, що під тиском я знаходжусь постійно. Практично кожен рік мене пробували зняти з посади різними, у тому числі брудними способами. Постійно влаштовуються провокації, створюються якісь псевдо громадські організації для боротьби “за все добре проти всього поганого”, а насправді їх діяльність зводиться до того, щоб писати скарги проти мене особисто у всі можливі інстанції, включно до Президента.
KВ: Між іншим, щодо скарг. Дням у ЗМІ з’явилася публікація про те, що дитяче інфекційне відділення в Броварах нібито реконструює фірма, що фігурує в кримінальному провадженні. І нібито ви маєте до цього якесь відношення…
Валентин Багнюк: Ви правильно сформулювали – нібито. Коли хтось намагається здійснити чергову спробу тиску на мене, використовуються будь-які засоби. У тому числі відверта брехня. Ані я особисто, ані Броварська лікарня до цього проєкту наразі не мають жодного відношення. Ми отримувач. Третя сторона. Тендер провів департамент регіонального розвитку Київської ОДА.
Я розумію, що це проблема. І ми зараз разом з владою міста намагаємось знайти вихід з цієї ситуації. Зокрема, залучити в процес міжнародних донорів. Але намагатися звинуватити в цьому мене – це просто смішно.
KВ: А яка причина цього всього? Чому відбуваються такі атаки?
Валентин Багнюк: Причина банальна: на моє місце хочуть посісти інші люди, в яких є свої плани на лікарню. А моя робота – щоб мешканці Броварів та наших громад могли отримати максимально якісні та доступні медичні послуги, будь-яку медичну допомогу в нашій лікарні.
І це не просто слова. Ми на цьому не піаримось, але за останні роки ми провели таку роботу, що сьогодні можемо надавати майже весь перелік медичних послуг. В нас, за угодою з НСЗУ, немає лише напряму онкології та трансплантації. І то, маємо окремі напрацювання та досвід у цих сферах.
KВ: Навздогін – чи часто в цілому надходять скарги від населення на діяльність ваших лікарів чи закладу? Як ви реагуєте на такі звернення?
Валентин Багнюк: По-перше, на нашому сайті вже багато років є спеціальна форма, за допомогою якою кожен бажаючий може залишити свій відгук про нашу роботу, залишити скаргу на дії лікаря.
Кожне таке звернення ми ретельно розглядаємо, по кожному випадку розпочинається внутрішнє розслідування. Якщо скарга підтверджується, то оголошуються догани. Було й таке, що доводилося звільняти медперсонал, який дійсно був винний. Коли ж ми встановлюємо, що скарга не підтвердилася, і це достеменно доказано, то даємо офіційну відповідь – провини лікарів немає. Але не всі, на жаль, хочуть це чути.
Є такі випадки на превеликий жаль, ми нічим не можемо допомогти: нещодавно надійшла скарга: “помирає дитина, її не взяли в реанімацію і вона задихається”. Мені телефонують: “Як так?! Дитина помирає, який кошмар”! Я розумію, що такого просто не може бути! З’ясовується, що “дитині” 36 років, це онкохворий в останній стадії з метастазами по всьому тілу… Цього чоловіка напередодні виписали з клініки, під нагляд сімейного лікаря, а мати після цього привезла його до нас. На жаль, це такий випадок, коли ми не можемо нічого змінити.
До того ж бувають і провокації, а особливо в останній час.
KВ: Зрозуміло, що коли мова йде про власне здоров’я або про здоров’я близької людини, складно втримати емоції, якщо допомога була надана невчасно або неякісно…
Валентин Багнюк: Ви абсолютно праві. Але питання взагалі не у скаргах як таких. Для нас – це інструмент для оперативного реагування на проблеми, якщо вони є.
Просто коли людям боляче, маю на увазі не тільки фізично, вони набагато частіше йдуть до соціальних мереж та висловлюють свій біль або невдоволення. Натомість позитивні відгуки публічно ось так пишуть на кілька порядків рідше. Умовно кажучи, на одну публічну подяку у будь-якої державної або приватної установи буде 100 скарг. І це звичайна справа.
При цьому через ту саму форму або особисто, або у вигляді листів ми щомісячно отримуємо десятки й десятки подяк. Люди дякують лікарям, які врятували або просто професійно і якісно зробили діагностику та вилікували пацієнта.
Якщо аналізувати це у сукупності зі скаргами, я бачу, що вже багато років динаміка в нас позитивна. Тобто кількість реальних скарг знижується, а кількість подяк зростає. При тому, що люди взагалі не надто схильні дякувати за просто якісну щоденну роботу.
KВ: Якість послуг залежить від професіоналізму колективу. Вочевидь, він зростає. Але все ж хотілося дізнатися, чого не вистачає команді й вам особисто?
Валентин Багнюк: У нас здебільшого молодий колектив: за останній час він значно омолодився і це дуже добре. Багато молоді. Інтерни проходять в нашій лікарні практику, а потім майже всі залишаються у нас працювати. Вони постійно вдосконалюють себе, вивчають щось нове, в їх очах помітна справжня жага знань. Але, крім молоді, у нас дуже багато й досвідчених фахівців – кандидатів, докторів наук, професорів. Наші спеціалісти тісно співпрацюють з ведучими лікарнями країни та світу, наприклад, з відомою німецькою клінікою “Шаріте” ми проводимо відеоконференції, консультуємо один одного.
Уявіть, з всесвітньо відомою “Шаріте” працюють не з Одеси, Харкова чи Києва, а з Броварів!
Мене особисто дуже тішить, що молоді фахівці легко працюють з іноземними колегами на англійській. Постійно беруть участь у тренінгах, консультуються щодо складних випадках у лікуванні, тому що навчання – то є безперервний процес в будь якому віці та статусі.
А не вистачає нам, як і всім, миру, нашої Перемоги, закінчення багаторічних криз – ковідних, економічних та інших. А головне, своєчасного контролю за своїм здоров’ям з боку пацієнтів. Дуже хочеться, щоб люди більше уваги приділяли профілактиці захворювань, а не потрапляли до нас в останню мить, коли одужання є синонімом чуда. І коли так станеться, тоді наші молоді лікарі матимуть можливість спокійно освоювати нові напрямки у медицині, шукати способи лікування поки що невиліковних хвороб, і в цілому розвивати медицину у нашій країні. Все це тільки у наших руках.
