Кожен громадянин повинен знати історію своєї держави. Але, дивлячись на сьогодення, зрозуміло, що ми так і не навчилися робити висновки з помилок наших предків. Заповнювати ці прогалини потрібно нам, молодим. І не останнє місце в цьому відіграють військово-патріотичні збори молоді. Як, наприклад, табірний вишкіл в урочищі Холодний Яр, що на Черкащині, організаторами якого були активісти ВМР “Національний Альянс”. Цьогоріч на вишкіл приїхали 30 юнаків і дівчат з різних куточків країни. Ми відвідали історичні пам’ятки, які знаходяться на території заповідника “Холодний Яр”.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Мені стало цікаво звідки ж взялась така назва. Відповідь дав дідусь, житель села Грушківка: ” У нас ходять легенди, що колись, під час монголо-татарської навали, в цих лісах ховалася жінка Меланка Холодна разом з дітьми. До неї приєдналися інші люди і створили своє поселення яке й назвали “Холодне”. І з того часу цю місцину й почали звати Холодноярщиною”.
Одразу згадалися слова Тараса Шевченка: “Бо в день радості над вами розпадеться кара. І повіє огонь новий з Холодного Яру”.
Перевіривши цю інформацію, я натрапила на ще одну версію. Вона має кліматичне походження.В глибині лісу, у його ярах і балках збирається холодне повітря. Саме тому звідти навіть у 30-ти градусну спеку тягне прохолодою.
Можливо через це місцеві жителі назвали цю територію “Холодний Яр”.
В яку з цих версій вірити, обирайте самі.
У наметовому таборі “Холодний Яр” ми щодня проходили різні випробування, тренування, вчилися тактичній медицині, мінно-саперній справі. Намагалися вижити в лісі та орієнтуватися на місцевості, практикували тактику ведення бою в групах, ножовий та рукопашний бій, поводження зі зброєю та фехтування палицями.
Суворі інструктори виховували у нас братерський дух і привчали до дисципліни.
А після важкого дня всі збиралися біля ватри і слухали цікаві розповіді про наше історичне минуле.
Про історію урочища учасники вишколу дізнавались не лише через розповіді та гутірки, а й подорожуючи лісами Холодного Яру. Кожен учасник під час вишколу пройшов щонайменше 40 км.
Не обійшлося й без курйозів. “Коли ми заблукали у лісі й пройшли понад 30 км, – розповідає один з учасників, активіст на прізвисько Друг Балу, – Це ми пішли по воду до Собору і не дійшли, бо заблукали у лісах Холодного Яру. На годинниках було 20:00 коли ми зрозуміли, що застрягли надовго. Проблукали ми так до 5 ранку. Згодом натрапили на село, назви якого я не пам’ятаю, але це було далеко від нашого табору. Було дуже холодно. Добре, що у мене був увімкнений телефон і ми змогли зв’язатися з табором, щоб вислали допомогу. Дійшовши до точки збору, нас зустріли свої, і ми ще 2 години йшли до табору. Все ж таки ми повернулися не з порожніми руками: принесли чотири баклажки води, яку набрали в селі, де ми зупинялися. Наступної ночі теж виспатися не вдалося, бо наші інструктори вирішили зробити нам нічний алярм. Ми всі повибігали, вишикувались в колонну і йшли один за одним. І не тільки йшли, а й повзли по мокрій землі. Під ноги нам кидали страйкбольні гранати, а попереду ще й розтяжки та “невідома ДРГ”, яку ми мали “ліквідувати”. І все б було дуже легко, якби весь час в нашу сторону не кидали петарди, які дезорієнтують в просторі. Дуже важко втримати рівновагу. Але для нас це безцінний досвід”.
Попри труднощі, кожен день приносив позитив і яскраві враження. Дружня атмосфера, неймовірної краси природа, нові друзі, безцінний досвід, історичні сторінки нашого минулого, військово-патріотичне виховання – усе це чекає на сміливця який відвідає вишкіл у Холодному Яру.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”