Життя в окупованій Бучі та евакуація з неї очима очевидця

Життя в окупованій Бучі та евакуація з неї очима очевидця

На Київщині триває евакуація мирного населення з багатьох населених пунктів, які або тимчасово потрапили під контроль російських терористів, або майже знищені ними. Зокрема – з Ірпеня, Гостомеля та Бучі.


KV поспілкувалась із Борисом та Юлею, які два тижні пробули в пеклі – в центрі Бучі. На щастя, пару днів тому їм вдалось евакуюватись разом зі своєю собакою.


Борис розповів про життя в зоні активних бойових дій, про евакуацію, та дав кілька порад, які, сподіваємось, можуть стати при нагоді тим, хто потрапив під окупацію москалів.

Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
 

KV: Коли окупанти зайшли у Бучу? 

Борис: Питання не таке просте, як може здатись. Бої розпочались в перший день війни навколо Гостомеля, це зовсім поруч. Далі було багато боїв, обстрілів, ми переважно сидилі в підвалі й мало бачили, що на вулиці і хто що контролює. До того ж Буча досить довга – 9 км, й у різних районах було по-різному. Мабуть. По цій території військові дії відбувались постійно, але перед нами військ не було видно, тому важко сказати.  На другий день побачили з вікна дим від першої спаленої колони росіян, на третій чи четвертий – ще один, зовсім поруч, на сусідній вулиці. Тобто, росіяни вже проходили через Бучу, але ще не затримувались. Ще за кілька днів в будівлі місцевої влади зникли “ознаки життя”, тоді подумав, що уже остаточно відійшли…

Мені здається, сучасна війна – вона маневрена і оці кліше “захопили”, “звільнили”, вони дуже умовні. Перед евакуацією росіяни на техніці вже дуже вільно себе почували в центрі, це факт.

Життя в окупованій Бучі та евакуація з неї очима очевидця

Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм

KV: Що передувало заходу окупантів у Бучу? Чи були масовані обстріли, наприклад?

Борис: Так, коли колони наступали, вони кудись стріляли. І періодично влучали в будинки. Оскільки ми майже не виходили зі сховища і не бачили з двору центральної “Варшавської” траси (траса Київ-Ковель, – KV), то на власні очі не багато влучань в будинки бачив, близько півдесятка. Усі вони відбулись під час наступу й з боку наступу, це помітно візуально.

Читайте: Російські окупанти обстріляли пам’ятник в Бучі, переплутавши його з танком

Також атаки вертольотів. Перед боєм кілька разів було чутно гвинти і вибухи. Перше потрапляння снаряда в будинок на моїх очах відбулось десь на 5-й день війни. І потім ще кілька разів бачив влучання в житлову забудову. А, взагалі, артилерію було чутно постійно і з різних сторін. Іноді справжні канонади. Іноді було чутно літаки й вибухи бомб. Але з підвалу важко зрозуміти хто і куди стріляє чи наступає.

Життя в окупованій Бучі та евакуація з неї очима очевидця

KV: Чи бачили ви безпосередньо окупантів, чи спілкувались із ними?

Борис: Так, бачили. Не спілкувались аж до евакуації. З вікон періодично бачив рух на техніці по вулицям. Найближче – перед самою евакуацією БМП із 7 окупантами “на броні” під’їхало під міськраду. Чомусь запам’ятав “гвардійські” смужки у формі, що із 7-ми, двоє в кросівках на морозі, кулеметник явно “монголоїд”, офіцер ширший в усіх вимірах, що водій виглядає в старому “шлемофоні”, але автомати виглядали новими.

Під час виїзду дуже багато їх бачили уздовж дороги, спілкувались лиш на “блок-пості”.

KV: Скільки часу ви провели в окупації?

Борис: Скажімо так, від початку бойових дій в Бучі до виходу – два тижні. Не все це в окупації, якісь дні і наших військових на вулиці бачив. Останній тиждень – здається, точно.

KV: Де ви переховувались під час обстрілів?

Борис: У підвалі багатоповерхівки. На щастя, він спланований як укриття від чогось – з кількома виходами. З 14 ночей 13 спали в підвалі, в спальниках, на карематах. Навіть коли не було боїв поруч, йшли на ніч, щоб краще виспатись в більш тихих умовах. Деякі дні взагалі вийти не могли з підвалу, дуже близько були бої, просто за дверима.

Життя в окупованій Бучі та евакуація з неї очима очевидця

KV: Яка гуманітарна ситуація у Бучі? Чи є в наявності водопостачання, електрика, каналізація, їжа, медикаменти?

Борис: Останній тиждень – дуже погана. Якщо коротко – немає нічого працюючого. Зникало все поступово. Спочатку вода зникла на кілька днів, потім з’явилась. Згодом електрика, за нею знову вода. Останнім зник газ. 

В різних районах могло бути по різному. Людей при цьому в центрі досить багато, воду набирали в криниці або зливали з тепломережі. 

Ми в перший день війни набрали воду в усе що можна – більше ста літрів в квартирі було, тому відносно спокійно дочекались до евакуації. Згадували туристські лайфхаки типу, якщо гречку залити рідиною то вона за ніч приготується й без теплообробки 🙂 

Їжею сусіди активно ділились між собою. Готували в грубках на вулиці. Запас харчів тривалого зберігання в квартирі дуже допоміг, не уявляю як людям без такого було. Смартфони заряджали від ноутбука й павербанків. Дуже шкодував, що сонячна панель зламалась незадовго до цього. 

Магазини й аптеки закрились майже відразу, день на другий війни. З усіма наслідками. В міськраді перші дні роздавали якусь їжу і ліки, згодом перестали. Чув що ліки можна ще в кількох місцях отримати. З навколишніх магазинів один працював скільки міг, один роздав запаси людям, декілька не зробили нічого і їх з часом рознесли.

Читайте: У Бучі відновлено комунальні мережі і налагоджена випічка хліба, – мер Бучі Федорук (відео)

KV: Ви перебували на тимчасово окупованій території із собакою. Як вона пережила цей час? Якісь поради для людей із домашніми тваринами можете дати?

Борис: Собака лякалась пострілів майже весь час, але критичного з нею нічого не відбулось. В підвалі помітно тихіше, ніж в квартирі, там менше боялась. Водночас в підвалі ми постійно знаходилися серед людей, наше “місце” було умовно на проході. Собака нервувала, намагалася його охороняти від сусідів (через що нервували і сусіди). Спала в спальнику з нами, там ще тихіше.

Вдома, в нормальних умовах, вона зазвичай багато відпочиває, спить вдень. Тут могла спати лише вночі. Помітно було, що вона втомлюється від недосипу.

За деякий час, обжилась, гралась уже в підвалі своїми іграшками і сама тягнула в підвал при перших пострілах. Поступово звикла до частини звуків. Деякі дні була проблема вигуляти в туалет собаку, бо ми реально не могли носа на вулицю висунути. Дуже врятував великий запас корму вдома, який закупили прямо перед війною. З початком війни дістати його стало проблемно. Ділилися кормом з деякими сусідами. На вулиці з’являлось все більше покинутих собак… Але й на евакуацію багато хто з собою брав.

Життя в окупованій Бучі та евакуація з неї очима очевидця

KV: Коли вирішили виїжджати з Бучі?

Борис: До вторгнення ми до останнього не вірили що почнеться повноцінна наземна війна і що вона може йти саме по Бучі, а не деінде. Тому на старті й не поспішали евакуюватись. Хотілось ще й бути корисним, чимось допомогти.

Коли почались бої, ми таки задумались, що користь і в іншому місці можна приносити, але шансів доїхати до Києва вже було мало. В цей момент ми подумали, значить будемо війну в Бучі перебувати, почали шукати якесь волонтерство. Ще за кілька днів стало зрозуміло, що бойові дії в Бучі не зупиняються й ми практично не можемо нічого робити, навіть висовуватись. Тут ми вже зрозуміли, що треба виїжджати, далі шукали можливості. А коли стало зрозумілим, що нас швидше контролює ворог, втекти звідти намагались дуже активно… Можливість з’явилась з появою коридорів й евакуації.

KV: Як ви виходили з Бучі?

Борис: Ми чекали якихось офіційних рішень про коридори, оскільки самостійно кудись рушати близьке самогубству було б. Дочекались, пішли чекати автобуси, черга охочих була величезна. Напросились в приватне авто, де були вільні місця, виїхали в колоні.

Читайте: Столиця допомагає з евакуацією населення Гостомеля, Ірпеня та Бучі, – КМДА

KV: Які поради можете дати тим, хто виходить з оточення чи окупації?

Борис: Я подумав, якщо не залучений в оборону або корисну діяльність – є сенс виїжджати до окупації, наскільки можливо. Оскільки оце сидіння в підвалі тижнями, з постійним ризиком і обстрілами, воно абсолютно безтолкове. Нічого зробити не можеш в цьому стані, лиш виснажуєшся. Можливо завчасно виїхавши, був би толк якийсь і для себе і для країни.  А сам процес…  навіть не знаю.

Можливо, не нариватись на блок-постах і допомагати іншим при нагоді. 

Подумав, бо згадав, що мене окупанти змусили зняти одяг по пояс і щось розглядали на тілі, розпитували про берци (насправді, трекінгові туристичні черевики). 

Думаю, є сенс почистити телефони й речі від усього компрометуючого з точки зору окупанта. Якщо перевіряють, можуть ж і глибше поцікавитись, ніж голий торс. А про домопогу – спочатку нас незнайомі люди забрали в машину, потім ми незнайомого чоловіка забрали на ночівлю в Києві. Так усім стало краще і простіше. Взаємопідтримка точно допомагає, навіть незнайомим людям.

З порад, які можу додати постфактум: коли підсідаєте до незнайомих людей в авто на евакуацію (чи берете в своє авто незнайомців) – знайомтесь, запамятовуючи ім’я одне одного та маючи спільну “легенду”. Ми цього не зробили. Й на російському блокпосту, коли у водія спитали, хто ці люди в салоні його машини, водій не знав, що відповісти. Нервувати почали і ми, і окупанти. Врятувала імпровізація. Сказали, що ми сусіди. Після чого окупанти почали окремо питати у нас адреси, й ми називали різні, бо не знали адрес одне одного. Це теж їх нервувало. Та водій переконливо зімпровізував, що це сусідні вулиці. Зараз розуміємо, що усім спокійніше було б від початку домовитися, хто ми є одне одному, й придумати спільні відповіді на можливі питання. 

Фото: Борис

КиевVласть

Автор:
Спілкувався Олександр Кравченко
Поділитися
Поділитися
Поділитися
Рекомендуємо до перегляду
Ремонтувати шляхопровід на столичній Троєщині довірили соратнику ексмера Одеси Геннадія Труханова
Ремонтувати шляхопровід на столичній Троєщині довірили соратнику ексмера Одеси Геннадія Труханова
09:00 Столична корпорація «Київавтодор» розпочинає ремонт 25-річного шляхопроводу на вулиці Рональда Рейгана (раніше – Драйзера) над коліями швидкісного трамваю. На роботи планують витратити понад…
Київські КП нарешті “вийшли в плюс”: що було з їхніми фінансами з початку 2024 року
Київські КП нарешті “вийшли в плюс”: що було з їхніми фінансами з початку 2024 року
09:00 У останні півтора року столичні КП нарешті вирівняли свої фінансово-економічні показники. Так, на противагу 2023 року, коли загальна сума збитків цих підприємств та…
Мільйон доларів за гектар у Києві: стали відомі подробиці справи НАБУ щодо ймовірних хабарників з Міноборони
Мільйон доларів за гектар у Києві: стали відомі подробиці справи НАБУ щодо ймовірних хабарників з Міноборони
09:00 НАБУ наразі розслідує справу щодо отримання хабара посадовцями Міноборони та підпорядкованого йому ЦТУКБ за можливість забудови майже 1 га землі на вул. Симиренка,…
Banner
QlU7mDx4