Наразі Україна протистоїть Росії – державі із значно потужнішою військовою силою, але не має достатньо озброєння та професійних військових кадрів. На думку кандидата на пост Президента від об’єднаних сил націоналістів Руслана Кошулинського, саме тому потрібно впроваджувати зміни до військового навчання та призову до армії.
Про це KV стало відомо з інтерв’ю кандидата в президенти України Руслана Кошулинського.
Зокрема, він поділився із KV своїми думками стосовно змін у моделі військового призову.
“Ми хочемо впровадити швейцарську модель, аби мати професійну оснащену армію та народне ополчення. Швейцарська модель має на увазі обов’язковий призов та тримання зброї удома. Тому в моїй програмі – “Плані докорінних перетворень” – є окремий пункт про цивільну зброю, адже кожен має право та обов’язок захищати свою країну.
Ми вимушені всіх гуртувати, бо ми проти того звіра надто маленькі, щоб дозволити нас захищати виключно Збройним силам. Нам потрібно мобілізовувати всіх, щоб ворог розумів: тільки він пробує просунутися далі, все суспільство стає і розуміє, що робити. Так зробила Швейцарія, так зробив Ізраїль.
За швейцарською моделлю для усіх чоловіків обов’язкова військова підготовка, але при цьому є професійна армія. Якщо починається наступ, кожен чоловік має розуміння, що робити і куди йти. Він знає, що він матиме зняти вказівну табличку із назвою населеного пункту, знає, де мобілізаційний пункт, хто його командир і яке буде його завдання.
У нас неодноразово були випадки, навіть не за першої хвилі мобілізації, коли взагалі чоловіки боялися підходити до автомата, бо ніхто цьому ані в школі, ані поза нею не навчав. На моїй практиці боялися підходити до гранатомета, а гармату дорослі чоловіки взагалі ніколи в житті не бачили”.
За словами Кошулинського, швейцарська модель одним з чинників має спільну ідею, коли кожен знає, як він буде захищати свою країну. Але суспільство треба підготувати до цього.
“У Швейцарії чоловіки раз на рік збираються і протягом двох тижнів проходять підготовку. І це обов’язково – де б ти не перебував, ти маєш долучитися і довести, що ти спроможний виконувати завдання і тримати зброю. Я мав на цю тему розмову із головою парламенту Швейцарії, – який сам, до речі, був командиром взводу, і це вважається нормальним. Він розповідав: мовляв, я маю підприємців, банкірів, працівників офісів. У мене вдома пістолет, у них вдома автомати. Ми збираємося кожного року на збори.
Кошулинський вважає, що готова чи не готова Україна до такої реформи, впроваджувати її необхідно.
“У нас немає іншого варіанту. Маленька чисельність населення, маленька відносно до ворожої території. Ми у порівнянні із Росією програємо ресурсно, військово та фінансово, тож щоби відстояти себе, маємо мобілізувати усіх. Війна – це також і мистецтво прорахунку. Ворог прораховує, скільки він може водночас підняти одиниць техніки, піхоти, авіації, наскільки він може просунутися уперед та які понесе втрати.
“Варто відновити допризовну підготовку у школах, але спочатку відновити матеріально-технічну базу. Не у всіх школах є навіть муляжі автомату Калашникова. А якщо мова йде про вищу військову освіту, то тут роботи набагато більше. Ми технологічно відстаємо. Дуже відстаємо. Наприклад, сьогодні тільки Житомирський військовий інститут має змогу випускати фахівців, знаних на безпілотних літальних апаратах.
Йдемо далі. На сьогодні в України немає жодного свого супутника. Немає навіть Закону про дистанційне зондування землі. Ми купуємо фотографії за кордоном. І це за часу, коли ані сільське господарство, ані рибна промисловість, ані будь-що без даних супутників не може обходитися. Але супутники країна не запускає. Не вкладають сьогодні гроші та ресурси у космічну галузь.
Минулого року бюджет космічної агенції складав приблизно 87 млн гривень – це суто заробітні плати. Просто підтримання життєдіяльності. Але я проглядав кооперацію космічної галузі, яка простягається від міста Дніпро до Львова. Сюди можна було б залучати науково-виробничі потужності країни, розвивати потенціал. Наші фахівці виграють тендери в НАСА на запуски ракет. Наші фахівці із такими знаннями працюють за кордоном, бо олігархічна влада витискає їх за межі держави.
Сьогодні хлопці-добровольці самотужки, за приватні кошти, знаходять вдосконалення техніки для ближнього бою. Зараз тільки-но започатковано розширення мережі військових навчальних закладів в кожній області, але цей процес дуже повільний. Сьогодні нам дуже потрібен молодший офіцерський склад, його немає. Командир взводу як такий відсутній, його обов’язки виконує сержантський склад.
Ми повинні підготувати людей, які хоча б частково мають знати цю справу на власному досвіді. До армії приходить молодший офіцер – “піджак” – і він не розуміє нічого. Йому відповідати за життя, за цілий взвод, одне його неправильне рішення – це чиясь загибель. Занадто багато вже людей із великими погонами. Але тому виною позиція, коли роздають посади одразу із нагородами. Нагороджувати та робити героїв будемо вже після перемоги”.
Читайте: Руслан Кошулинський: “ОТГ зробили під ”голоси“ і загнали туди людей насильно”
Фото: KV
