Батько нашого Президента не був “цеховиком” і євреєм за паспортом. Він опинився за ґратами тому, що одержав від директора заводу “Молдсельхозмонтаж” дві котушки емальованого кабелю і придбав собі 64 літри спирту та два ножі. Скелети з шафи нашого Гаранта потрібно шукати в зв’язках з ОПГ Савлохова та молдовським бізнесом.
Про це КВ дізнався з повідомлення на сторінці у Facebook відомого журналіста Володимира Бойка.
“Постійно натикаюся в соцмережах на розповіді про те, що справжнє прізвище пана Президента – Вальцман, а Порошенко – це прізвище матері, яку батько Петра Олексійовича, Олексій Іванович, взяв після того, як відбув покарання за крадіжку соціалістичної власності в особливо великих розмірах. А ще різні “розслідувачі” пишуть, що батько Порошенка як будто був першим у Радянському Союзі “цеховиком” і потрапив до виправної колонії за крадіжку майна, яке очолював він Бендерський дослідно-ремонтний завод Молдавської РСР”, – написав журналіст.
Бойко приводить типову цитату з типового повідомлення, яка масово поширювалася незадовго до президентських виборів у травні: “44-річний молдавський єврей Петро Олексійович Порошенко (уроджений Вальцман, який взяв прізвище матері) – уродженець Одеської області – рветься в президенти”.
Далі наводимо слова Володимира Бойка, про те, як на його думку усе в історії Порошенка “відбувалося насправді”:
Петру Олексійовичу 49 років. І прізвища свого він ніколи не міняв, а все життя користується батьківським. Та й батько його, який, дійсно, був засуджений, до тюрми потрапив під нинішнім своїм прізвищем і з записом «українець» в 5-й графі паспорту. Причому, на момент арешту він працював не в Бендерах, а в Тірасполі, і не директором заводу, а начальником СПМК-7 (тобто будівельно-монтажної колони) тресту «Молдсільгоспмонтаж».
Насправді кримінальна справа, через яку Порошенко-старший посьорбав тюремної баланди, нічого видатного не становить. Ще в 2005 році мені вдалось розшукати й скопіювати матеріали цієї справи, яка нині зберігається в Кишиневі. Але оприлюднювати її я (прим.КВ, – Бойко) не став через сміховинність обвинувачення
Ніяким «цеховиком» батько Президента не був, а за ґратами він опинився через те, що отримав від директора заводу «Молдсільгоспмонтаж» дві котушки емальованого кабелю, які зберігав у себе в гаражі. А також – за те, що придбав у невстановленого слідством водія 64 літри спирту, «завідомо здобутого злочинним шляхом» (бо в Радянському Союзі спирт у такій кількості в законний спосіб роздобути було неможливо).
А ще О.І.Порошенко був визнаний винним у тому, що в 1968 та 1979 роках придбав два саморобних ножики, які зберігав удома, і які були визнані, прости Господи, холодною зброєю. Були ще обвинувачення в приписках, безпідставному отриманні премій і т.п., але врешті-решт Порошенко був по цих епізодах виправданий.
У порівнянні з тим, що згодом коїв цей Герой України на теренах Вінниччини, інкриміновані йому злочини – це просто дитяча забавка. Втім, за такі забавки в ті роки карали нещадно – вироком колегії у кримінальних справах Верховного Суду Молдавської РСР від 20 липня 1986 року в справі №2-121/86 Порошенко Олексій Іванович (Порошенко, а не Вальцман), українець, 11 червня 1936 року народження, був засуджений до 5 років позбавлення волі з відбуттям покарання у виправно-трудовій колонії загального режиму, конфіскацією майна та позбавленням права посідати керівні посади впродовж 5 років.
У наступному Президія Верховного Суду Молдавської РСР (цього, до речі, не знають численні коментатори «справи Порошенка») у порядку нагляду переглянула вирок і постановою від 10 вересня 1987 року №4у-155/87 зняла з О.І.Порошенка обвинувачення в крадіжці емальованого кабелю та в інших крадіжках державної власності, зменшивши строк позбавлення волі до 2 років, які О.І.Порошенко на той момент вже фактично відбув.
В матеріалах справи батько нинішнього Президента проходить під прізвищем саме Порошенко, а не Вальцман. Звісно, любителі рахувати проценти «неправильної» крові скажуть, що прізвище він міг поміняти й раніше. Дійсно, міг. Але національність – ні. Національність громадян СРСР визначалась на момент одержання ними паспорту: на вибір самого громадянина йому присвоювалась національність або батька, або матері – на все життя. Наступна зміна допускалась лише в порядку виправлення помилок у документах.
На фото – картка арештанта Порошенка Олексія Івановича, українця, 11.06.1936 року народження. А критикам Президента я порадив би поцікавитись його зв’язками з колишнім злочинним угрупованням Савлохова чи пошукати бізнес Порошенка в Молдові, ніж з’ясовувати національність прабабки.”, – підсумував Бойко.
