Стрімко збігають роки. Усе менше залишається тих, хто наближав Перемогу. Виросли вже правнуки героїв, які щедро полили своєю кров’ю священну Батьківщину, врятували її від нацизму. Та війна продовжує боліти незагоєною раною у пам’яті фронтовиків…
Згадує ті тяжкі часи і Надія Яківна Хоцінська, яка в роки війни працювала на контрольних пропусках регулювальником-ревізором.
Народилася 20 січня 1927 року в с. Красний Луч Луганської області. Звідти й вирушила крокувати дорогами війни, ділити усі її тяготи нарівні з чоловіками.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Довгий і важкий життєвий шлях пройшла Надія Яківна. Після демобілізації в 1946 році вийшла заміж і переїхала з чоловіком до Ружина Житомирської області. Там довгий час працювала майстром на швейній фабриці.
Має багато грамот і відзнак різних рівнів за участь у Другій Світовій війні, зокрема, і медаль за відвагу. Уже більше 20 років проживає в місті Тараща. Щиро радіє своїй люблячій родині – донечкам, онукам, правнукам. Гордиться ними, адже виховала у доброті й повазі.
Тож бажаємо Надії Яківні Хоцінській, аби ще не одну річницю Великої перемоги вона зустрічала. Щоб іще нащадки мали нагоду слухати спогади живого свідка тих далеких воєнних часів. Здоров’я вам, добра, злагоди й благополуччя!
