Як місцеві громади, бізнес і громадяни мають разом будувати стійкість у воєнний час

Місцеве самоврядування – це передусім відповідальність, а не влада. Цей вислів підкреслює головну ідею – служіння людям. Посадовець місцевого рівня – не володар над людьми, а їхній представник, менеджер і захисник інтересів. Влада за своєю природою може спокушати – статусом, впливом, ресурсами. Але в системі самоврядування справжній сенс полягає не в тому, щоб керувати, а щоб служити.

Бути головою, депутатом чи членом виконкому – це не про накази, а про обов’язки: чути людей, розв’язувати проблеми, забезпечувати прозоре використання коштів та брати на себе відповідальність за ухвалені рішення.

Місцеве самоврядування – це форма колективної відповідальності за спільний дім, а не спосіб реалізувати власні амбіції.

Ця відповідальність означає для мене передусім – чесність перед людьми, уміння відповідати за власні рішення, а не перекладати провину на інших. Це турбота про результат – не просто ухвалити рішення, а довести його до кінця. Це служіння прикладом: власною поведінкою показувати, що громада може бути охайною, чесною, згуртованою.

Відповідальність у самоврядуванні – це не формальність, а стан душі. Це той рівень влади, де ти бачиш усі наслідки своїх рішень, бо вони безпосередньо впливають на твоїх сусідів і на добробут села. Звідси починається довіра до всіх рівнів влади.

Як змінилося розуміння місцевої політики

За останнє десятиліття місцева політика стала ближчою до людей. А з початком повномасштабної війни рівень самоорганізації суспільства перевищив усі очікування. Ми побачили, що справжня сила громади – у взаємодопомозі та спільній відповідальності.

Війна зробила нас уважнішими один до одного: ми обережніше ставимося до особистих кордонів, чутливіші до потреб сусідів і побратимів, більше підтримуємо, ніж критикуємо. І це відчутно на всіх рівнях – від держави до кожного двору.

Громада почала розуміти: самоврядування – це не “вони”, а “ми”. Перехід від недовіри до партнерства – найцінніше досягнення останніх років.

У Гірській громаді довіра формується через спільну участь. Люди долучаються до благоустрою, підтримують військових та одне одного – це створює відчуття єдиної родини, де влада не над людьми, а разом із ними. Саме така людська довіра стає фундаментом, на якому тримається суспільство навіть у час війни.

Відповідальність “по-людськи”

У нашій громаді є багато прикладів, коли депутати, голова, працівники сільради, активні мешканці беруть відповідальність “по-людськи”: ремонтують дитячі майданчики, зупинки, криниці, допомагають потребуючим. Місцева влада нерідко реалізує ініціативи без використання бюджетних коштів – підтримують Сили оборони, ремонтують техніку, купують пальне. У таких моментах немає політики – є гідність, служіння і співчуття.

У перші місяці війни мешканці Гірської громади самоорганізовувалися: плели маскувальні сітки, приймали переселенців, ремонтували техніку, облаштовували укриття. Хтось допомагав продуктами, хтось пальним, хтось – просто своїми руками.

Є й мирні приклади: люди виходять разом прибрати територію, посадити дерева, відремонтувати дитячий майданчик чи ринок. Це і є справжнє партнерство між владою та людьми – коли не чекають, що “хтось зробить”, а разом беруть відповідальність за спільний дім.

Мешканці все більше цінують ресурси: сортують сміття, утеплюють будинки, встановлюють сонячні панелі. Це свідчить про зростання зрілості громади, про перехід від споживання до відповідальності. Люди розуміють: розвиток залежить не лише від влади, а й від кожного з нас.

Роль бізнесу – не лише економічна

Сьогодні підприємець не лише створює робочі місця та сплачує податки, кожен став трохи волонтером, трохи лідером і навіть психологом. Бізнес підтримує: допомагає ЗСУ, годує переселенців, долучається до соціальних ініціатив. Це вже не просто підприємництво – це громадянська позиція і моральна опора.

Наші підприємці з перших днів війни допомагають Збройним силам технікою, продуктами, пальним, коштами на дрони й амуніцію. Дехто безплатно годує військових, ремонтує автомобілі, надає житло тим, хто потребує. Інші підтримують громаду у мирних ініціативах: облаштовують дитячі майданчики, зупинки, допомагають школам, беруть участь у благодійних акціях.

Це – справжня спільна сила, яка тримає нашу громаду, а отже – й країну. 

У Гірській громаді така співпраця між владою, бізнесом і людьми стає дедалі системнішою. Ми розуміємо: розвиток можливий лише тоді, коли всі працюють разом як одна команда. Є спільні ініціативи – підтримка соціальних служб, гуманітарні проєкти, допомога літнім людям і родинам військових. Такі партнерства не лише зменшують навантаження на бюджет, а й підсилюють довіру.

Адже – ресурси обмежені, люди втомлені, а викликів багато. Але саме тут народжується справжня довіра – не з грошей чи великих проєктів, а з людяності, чесності та відкритості.

Ми намагаємось зберігати цю довіру через діалог: пояснюємо, що робимо, чому саме так, і що можемо собі дозволити. Коли підприємці не стоять осторонь, а підставляють плече, коли люди бачать, що їхній голос почутий – тоді громада тримається разом навіть у найважчі часи. 

Стійкість – це не про силу бюджету, а про силу взаємної підтримки. Коли кожен відчуває: я не один, і від мене теж щось залежить – громада витримає будь-яку бурю.

“Найважча професія – бути людиною”

Ця фраза – не просто спостереження, а філософське твердження. Бути людиною означає проявляти доброту, чесність, відповідальність, здатність до співчуття й самовдосконалення. Це вимагає щоденних зусиль.

Етична громада – це та, де рішення ухвалюються не заради вигоди, а заради справедливості, де є повага до людини, праці й землі, на якій ми живемо. Чесність стає нормою, а не винятком.

У системі «влада – бізнес – громада» важлива кожна ланка: влада має бути відкритою і відповідальною, бізнес – чесним і соціально свідомим, а громада – активною та небайдужою.

Але ключова роль належить довірі між усіма цими сторонами. Саме довіра й спільна відповідальність тримають Гірську громаду єдиною. Ми можемо мати різні думки й можливості, але коли цінності спільні – тоді є розвиток і майбутнє.

Стійкість Київщини

Стійкість нашого пристоличного регіону залежить не лише від ресурсів, а від взаємодії. Кожен має зробити своє – але з розумінням спільної мети:

1. Влада – забезпечити чесні правила, прозорість і діалог, щоб люди бачили, куди йдуть ресурси й навіщо ухвалюються рішення;
2. бізнес – залишатися соціально відповідальним, створювати робочі місця, інвестувати в екологічні та енергоощадні рішення;
3. громадяни – бути активними, берегти довкілля, допомагати одне одному.
4. разом будувати головне – довіру. Бо саме вона робить регіон справді стійким, незалежним і живим.

Раміль Мамедов, 

депутат Гірської громади, радник голови Бориспільської районної військової адміністрації