У 1959 році у Рязанській області, тодішній перший секретар Рязанського обкому КПРС Ларіонов, у відповідь на заклик Хрущова пообіцяв збільшити за один рік заготівлю м’яса в області втричі. Керівництво країни високо оцінило таку заяву і не чекаючи результату Ларіонову було присвоєно звання Героя соціалістичної праці.
Для виправдання високого довір’я партії, в області був забитий весь приплод скота, більша частина молочного стада, прибрано до рук всю домашню скотину колгоспників але для рекорду все рівно не вистачало. Тоді було організовано закупку м’яса у сусідніх областях та в Казахстані на що витрачались кошти, виділені на будівництво шкіл та житла. Одночасно, продаж м’яса в магазинах припинився. В кінці року область переможно відрапортувала про виконання взятих на себе зобов’язань і передала в держзакупівлю 150 тис. тон м’яса, втричі більше ніж минулого року та проголосила чергову обіцянку – заготовити наступного 1959 року ще більше мяса – 180 тис. тон. Але наступного року вдалося зібрати лише 30 тис. тон. Вся скотина в області була вирізана, а на закупівлю м’яса в інших регіонах коштів вже не було. В 1960 році рекордсмен та Герой соціалістичної праці Ларіонов покінчив життя самогубством.
Коли в економіці засоби підміняють мету, це основна ознака адміністративно-командної системи як способу економічної організації суспільства. Саме такий варіант економічно-суспільних відносин нам продовжують нав’язувати наші керманичі ось уже двадцять вісім незалежних років, а ми продовжуємо дивуватись, чому країни Східної Європи пішли так далеко, а ми ні. Є ще дві важливі ознаки такої системи – це набір масштабних, як за кількістю залучених ресурсів так і за глибиною безглуздості, урядових ініціатив та наявність чітко визначеного кола винних у невдачах і провалах.
Радянська економіка, яка була жорстко затиснута в ідеологічній клітці, у спробах дістатися до марева під назвою комунізм породжувала грандіозні проекти з мізерною економічною результативністю, такі як Байкало-Амурська залізнична магістраль в нікуди, які врешті решт виснажили країну до повного її руйнування. Звісно, радянське суспільство на всіх етапах “вєлікіх строєк” чітко знало хто винен у невдачах – контрреволюціонери, куркулі, вороги народу, зрадники, шпіони, шкідники, дисиденти, спекулянти, фарцовщики та інші несвідомі елементи плюс зовнішні вороги просякнуті лютою заздрістю.
Формально, в 1991 році ми вирвались із радянщини і вона зникла разом з союзом нерушимих, але неформально нам вдалося неймовірне – ми втягли іржавий паровоз радянської економіки в XXI століття та ще й сподіваємось його розігнати до швидкості Гіперлупу. “Стою на асфальті я в лижі обутий…” це точно про нас і нашу країну.
Постає питання, яка ж грандіозна ідеологія зараз виконує роль комуністичного марева, мобілізує суспільну свідомість та виправдовує безглузде урядування?
Є така. І зветься вона – наповнення бюджету.
Наповнення бюджету у вітчизняній інтерпретації це класичний приклад підміни понять, підміни мети засобами, порушення причинно-наслідкових зв’язків, грандіозна маніпуляція суспільною свідомістю і як результат – здобуття Україною статусу найбіднішої країни Європи з гігантським зовнішнім боргом і з повним набором усіх можливих негативних метастазів які могли вразити механізм державного управління. Слава КПСС!
Бюджет країни, міста, села, підприємства, сімї це завжди результат, це наслідок здатності заробляти стільки коштів, щоб вистачало на забезпечення основних потреб і залишалось на розвиток. В основі будь якого бюджету лежить економічна спроможність. Чим вона вища – тим багатший бюджет і ніяк не навпаки. В основі економічної спроможності країни лежить підприємницька ініціатива реалізована певними людьми – підприємцями. Ці люди, а ніяк не уряди, створюють економічну потужність країни і необхідний фінансовий ресурс, створюють робочі місця та підвищують добробут населення. Уряди економічно розвинених країн зосереджують свої зусилля на створенні умов для вільної реалізації підприємницької ініціативи через впровадження ринкових принципів і механізмів, через правове забезпечення, через збалансовану податкову систему.
Жодна країна не досягла успіхів, де всі зусилля держави були направлені на максимальне вилучення коштів у підприємців під виглядом податків, а значить на позбавлення економіки можливості для розвитку. Двадцять вісім років триває економічна “продрозверстка” заради примарного бюджетного комунізму. Вилучити все! – суть стосунків влада-бізнес і цілком закономірний результат – ВВП на душу населення жалюгідні $2 500, коли, приміром, в Польщі, – яка ставила за мету не наповнення бюджету, а максимальне втягнення громадян у підприємницьку діяльність, – понад $13 000. В якій країні багатший бюджет, кращі дороги, вищі зарплати і пенсії? Відповідь очевидна.
Наповнення бюджету це відсутність мислення навіть на короткотривалу перспективу, саме тому у нас не було жодного уряду який би мав чітку стратегію дій наповнену реальними кроками, а не пустими гаслами.
Наповнення бюджету – це життя одним днем без майбутнього і запорука того, що щасливе завтра не наступить ніколи. Система, де економічно активний громадянин є об’єктом постійних претензій та тиску з боку держави і майже офіційно визнаний причиною всіх суспільно-економічних негараздів як “ворог народу” не здатна забезпечити в повній мірі фінансовими ресурсами суспільні потреби.
Фіскальна служба постійно рапортує про встановлення все нових і нових рекордів у наповненні бюджету, а стан економіки тільки погіршується і ось уже стандартних заходів не вистачає для залучення коштів до державної скарбниці. Теперішній уряд вже ініціює перевірки бізнесу з залученням до цього поліцейських органів. А потім що? В хід піде армія яка вилучить все, в останній раз наповнить бюджет, відрапортує про черговий рекорд і країну чекатиме доля Ларіонова?
Читайте: Дві економіки або присмак стабільного падіння у прірву
Михайло Скляр, голова ГО “Асоціація громадського захисту підприємців”
