Економіка країни, її структура та її реалізація порушені, що вимагає перехід до мобілізаційної економіки на всіх рівнях публічного управління. Серед мобілізаційних завдань органів місцевого самоврядування є забезпечення, розширення та організація нових виробництв для реалізації виконання існуючих та майбутніх мобілізаційних завдань.
Місцеве самоврядування – одна з найважливіших ланок державного (публічного) управління, на яку саме зараз може бути покладено виконання більшості мобілізаційних завдань, що повинні виконуватись і тепер, і в майбутньому.
Керівництву більшості територіальних громад так і не зрозумілі їхні функції, як незрозуміло і для чого створені територіальних громад, для чого передали землю в громади (я думаю, що ті, хто передавав землю в громади й самі не зрозуміли, для чого вони це робили) та як владі діяти в інтересах громади. Проте вони (велика кількість керівників територіальних громад) швидко навчилися гарно діяти у власних інтересах та інтересах наближених до себе людей – і продовжують цю антинародну діяльність.
Президент Володимир Зеленський уже давав завдання органам влади створювати певну кількість підприємств у кожному регіоні, але це завдання не виконано. Загальна причина провалу президентського завдання очевидна – некомпетентність влади всіх рівнів, а точніше – відсутність теоретичних основ принципів реалізації такої “подачі” Президента й нерозуміння ґрунтовності необхідних змін в економічних процесах та відносинах власності. Ті ж самі причини в нерозвиненості децентралізації.
На фоні неорганізованості влади ми бачимо винятково самоорганізацію учасників громади (жителів), які організовано, але, на жаль, кустарно виготовляють продукти харчування (ту ж саму тушонку), швейні вироби, збирають продукти, забезпечуючи харчування, та виконують інші мобілізаційні завдання. Але так довго тривати не може: особистий ресурс громадян обмежений. Усі процеси мають бути регламентовані та забезпечені організаційно, матеріально та фінансово зі сторони влади.
Нульове розуміння владою комунальних процесів, процесів управління власністю, місцевими ресурсами та можливостями призводить до фактичного занепаду громад, а в існуючий ситуації сприяє розвитку безпекових загроз.
Неповноцінна реалізація можливостей місцевого самоврядування, як в матеріальному, так і управлінському плані, повинна бути припинена. Громади повинні бути керованими, а органи ОТГ повинні керувати. Органи управління громадами могли б узяти на себе багато управлінських функцій з метою забезпечення життєдіяльності громади – і це б стало мобілізаційним управлінням.
Безумовно, що є керівництва громад, які вболівають за громаду й хочуть давати їм розвиток, відкинувши всі свої меркантильні інтереси. Таких керівників буде ставати все більше, але на цей природний шлях розвитку немає часу, й тому необхідне втручання державного управління через реалізацію в країні мобілізаційної економіки. Основою мобілізаційної економіки в громадах має стати комуналізація.
Комуналізація – це процес, направлений на організацію, ефективну діяльність та розвиток громади в усіх суспільних аспектах її життєдіяльності. Комуналізація розширює та зміцнює матеріальну основу місцевого самоврядування, що не може не вплинути позитивно на процеси всередині громади та в Україні в цілому.
Якщо детально, то комуналізація – це створення комунальних підприємств або підприємств розширеної кооперації за участю учасників (жителів) громади для забезпечення виробничо-побутової діяльності.
Для здійснення процесів комуналізації громада повинна мати право реалізовувати процеси природньо-економічних концентрацій та монополій.
Матеріальною основою місцевого самоврядування та комуналізації є комунальна земля, й громада повинна самостійно господарювати на ній. Це забезпечить громаді дуже суттєве зростання прибутку від землі й подальший перерозподіл отриманих ресурсів для виконання завдань мобілізаційної економіки. Також це можливість в подальшому організації тваринництва та переробки її продукції.
Органи місцевого самоврядування можуть організовувати й інші виробничі процеси харчових та промислових галузей і торгівлі як через комерційну діяльність комунальних підприємств, так і через розширену кооперацію учасників громади.
Цікавим для громади має бути створення на комунальних принципах чи принципах розширеної кооперації харчових комбінатів, які б у першу чергу організовано забезпечували процеси харчування в дошкільних та шкільних закладах, а також в інших місцях громадського харчування.
Окрім тих повноважень, які є у громад зараз, влада мала б наділити їх, а точніше, поділитися з ними правами та функціями органів державної влади з чітким регламентуванням цих прав та функцій.
Таким чином центральна влада делегувала б місцевим органам влади забезпечення життєдіяльності громад, у тому числі в питаннях продовольчого забезпечення, забезпечення виробничої діяльності, правоохоронних заходів та охорони здоров’я.
Органи місцевої влади повинні негайно отримати право:
– розривати договори оренди комунальної землі для переходу до самостійного господарювання й формування продовольчої безпеки;
– проводити комуналізацію закладів торгівлі (у тому числі й аптек) з метою уникнення спекуляцій та забезпечення населення товарами;
– узяття під контроль та управління базами та мережами зі зберігання та продажу нафтопродуктів;
– узяття під контроль та управління місцями організованого зберігання зерна та зернопродуктів;
– узяття під контроль тваринницьких, переробних та інших підприємств харчової промисловості;
– право організовувати комунальні підприємства з виробництва товарів та надання послуг.
Органи центральної влади повинні сформулювати мобілізаційні завдання для територіальних громад й надати необхідні можливості для їхнього виконання.
Необхідно було б також законодавчо визначити (переглянути) й умови користування, володіння та розпорядження комунальним майном.
Разом з отриманням усіх цих прав та можливостей місцеве самоврядування отримує й мобілізаційні завдання, що не заперечує реалізацію розширених власних ініціатив.
Для здійснення мобілізаційних завдань центральні органи влади повинні забезпечити органи місцевого самоврядування правовими, економічними та фінансовими механізмами, а органи місцевого самоврядування мають організувати всі необхідні процеси на місцях.
Отже, суть мобілізаційної діяльності полягає в тому, що влада, як на місцях, так і центральна влада, повинна “брати у свої руки” процеси життєдіяльності в громадах та в країні в цілому.
Важливо для ознайомлення та використання в управлінні державою:
План Зеленського: мобілізаційна економіка України вже зараз!
До уваги уряду та офісу Президента: МОБІЛІЗАЦІЯ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА!
Для уряду та офісу Президента: Мобілізаційна економіка – загальні положення та механізми
Мобілізаційна економіка під час війни
Роман Головін, голова Всеукраїнського об`єднання власників землі
