До питання: як іменувати очільника області – губернатор чи голова облдержадміністрації?
Днями Київська область отримала нового очільника: Володимир Зеленський призначив головою Київської облдержадміністрації Олексія Чернишова, про що інформували численні засоби масової інформації. Однак в одній із публікацій мені слух різнула фраза “губернатор Київщини”.
Останнім київським губернатором був дехто Олексій Ігнатьєв. Тож згадка у пресі про призначення нового “губернатора” Київщини спонукала мене пригадати певні цікаві історичні факти.
Останній київський губернатор. Хто він?
Олексій Ігнатьєв (1874 – 1948), граф, церемоніймейстер царського двору, російський офіцер, дипломат і державний діяч. Відомо, що він був рязанським віце-губернатором (1908—1909), згодом подільським віце-губернатором (1909—1911) та губернатором (1911—1915), а у 1915—1917 роках – останнім Київським губернатором.
Виявляється, що останній київський губернатор пішов з посади 102 роки тому 03 березня 1917 року, свідченням чому є унікальний документ з Київського обласного архіву, де чітко зазначено: “Губернію Київську здав…”.
(Фонд 1716 Канцелярія Київського губернського комісара Тимчасового уряду Опис 2, спр.18, арк. 1)
І в цьому контексті хотілося б нагадати про історію існування самої Київської губернії, яка, згідно історичних документів, на початку ХХ століття була майже вдвічі більшою від нинішньої – її площа складала 50 989 км².
До її складу входили території п’яти нинішніх областей – Київської, Черкаської, Житомирської, Кіровоградської та Вінницької. Однак, за два століття свого існування губернія неодноразово змінювала і межі, і саме розташування.
В 1861 році Київський губернський статистичний комітет вперше видав “Сборник статистических сведений о Киевской губернии”, опрацювавши дані за 1859 рік. Виявилося, що в губернії: городов міст уїзних, включаючи губернський (тобто Київ) – 12, містечок – 102, сіл – 1103, невеличких поселень – 761, слобідок – 113, хуторів – 120.
Навесні 1917 року, після зречення Миколи ІІ від трону, попередні структури влади були ліквідовані.
Замість губернатора впровадили посаду губернського комісара Тимчасового уряду. Ним став Михайло Суковкін, який раніше очолював Київську губернську земську управу.
Восени 1917 року його змінив Іван Мирний, член Центральної Ради.
14 лютого 1925 року Раднарком України прийняв постанову про скасування губерній і відповідно заміну їх на округи. Відтак Київська губернія, вік якої перевалив за 200 років, припинила своє існування.
Тож, і відповідно до наведеного документа, де останній київський губернатор Олексій Ігнатьєв чітко зазначив: “Губернію Київську здав!”, а Михайло Суковкін “Губернію прийняв”, і згідно з Постановою Раднаркому України від 1925 року поняття “губернія”, “губернатор” увійшли до розряду історизмів-архаїзмів. А відтак на сьогодні такої посади, як губернатор, – не існує, а отже, доречно вживати лише: очільник області та голова Київської обласної державної адміністрації.
Цікаво було в цьому контексті також з’ясувати , а як зараз очільник області передає справи, і з’ясували, що сьогодні область взагалі передається без документів, без підписаних актів передачі та інших процедур. За словами екс-очільника Київської ОДА Михайла Бно-Айріяна , процедури передачі справ не було. Олексій Чернишов не пішов на контакт зі своїм попередником – “Ніякої процедури не було. Я намагався через помічників передати, щоб хоча б він мені зателефонував, щоб зустрітися з ним і передати йому справи. Нічого не було. Усе попідписував, випустив всі документи, платіжки і все. На цьому все й закінчилося” – прокоментував ситуацію Михайло Каренович.
Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро “Титикало та партнери”, заслужений юрист України, депутат Київської обласної ради
