Рік тому я попереджав про можливе закриття лікарень у результаті медичної “реформи” від влади. Проте МОЗ не зробив нічого, щоб це попередити, і продовжив перекладати відповідальність на інших, незважаючи на те, що підпис т.в.о. Міністра охорони здоров’я Уляни Супрун засвідчив прийнятність Бюджету на 2018 рік. У результаті – через концентрацію значного бюджету на первинці і перекидання грошей на неї з інших рівнів – закрилася лікарня у Любечі на Чернігівщині, у Запорізькій області центральна лікарня Кам’янсько-Дніпровського району заявила про закриття стаціонарних відділень, призупинці у наданні екстреної і невідкладної допомоги у цілодобовому режимі.
Ситуація зараз не просто повторюється – вона стає ще критичнішою. Аналізуючи бюджет на наступний рік, разом із своєю експертною групою зробив висновок – влада думає про піар-ефект від своєї клаптикової “реформи”, і аж ніяк про її якість. І саме через це страждають сотні лікарень, тисячі медпрацівників і мільйони українців.
Візьмемо, хоча б, прямі витрати населення на охорону здоров’я. За даними національних рахунків, за попередній рік витрати домогосподарств на охорону здоров’я підвищились на 25,2% і досягли 109,1 млрд грн. А вже за першу половину 2018 року збільшились ще на 23,57%. Вже можна сказати, що у цьому році громадяни з власник кишень (не через податки!) заплатять за медичне обслуговування понад 126 млрд грн. Українці оплачують з власних гаманців медичну галузь вже більше ніж на 60%, тоді як держава – менше, ніж на 40%!
Як владі вдалось створити такий зашморг і ще й залишитися керувати? Схема дуже заплутана. Та не для моїх експертів.
Здавалось би, заробітні плати у окремих лікарів на первинці зросли. У минулому блозі я вже писав, що їх – невеликий процент. За який же рахунок, якщо частка державного фінансування всієї галузі у відношенні до ВВП зменшилась з 3,5 до 3,1% у 2019, а доля фінансування охорони здоров’я у загальних витратах бюджету становить 8,96% (при тому, що загальні витрати зросли на 10,4%), а загальні витрати на охорону здоров’я зросли на 8,96%, тоді як інфляція складе близько 10%?
Читайте: Обіцянка МОЗу завершити реформу первинки до 2019 року залишилася тільки словами
І яким чином, за цих умов, уряду вдається при бюджеті, ще меншому, якщо порівнювати з вищевідзначеними показниками, аніж минулоріч, започатковувати нові реформаторські ініціативи? Нагадаю, це і збільшення фінансування первинки (“сімейні лікарі”) на 64,5% для продовження псевдореформи (порівняйте з ростом фінансування всієї галузі тільки на 8,96%), і 1 млрд на будівництво амбулаторій і закупівлю обладнання для сільської медицини, і 922,57 млн на оснащення екстреної меддопомоги у 6 областях, 966,785 млн – на пілотний проект з оплати спеціалізованої меддопомоги у Полтавській області, і 2 млрд грн на надання амбулаторної допомоги.
Відповім: фінансування сімейної медицини (первинки) зростає у наступному році на 64,5%, а фінансування лікарень і “швидких” – тільки на 7%. Порівняйте! Зростання фінансування не покриває навіть зростання витрат у зв’язку з підвищенням мінімальної заробітної платні на 10,8% (до 4173 грн) не кажучи вже про зростання комунальних витрат на утримання медзакладів (25-30%). А за які гроші тоді проводити лікування пацієнтів, та навіть просто закуповувати ліки за так розрекламованим гарантованим Нацпереліком? Особливо якщо взяти до уваги те, що за 9 місяців поточного року ціни на ліки зросли ще на 20%.
Інших джерел, окрім держбюджету, фінансування проведення “реформи” медицини влада не передбачила. А грошей виділяє недостатньо (для прикладу, у Великобританії на медицину виділяється 18,5% від загальних витрат держави – майже вдвічі більше, аніж в Україні). Тому, щоб показати видимість “реформ”, вона концентрує гроші на окремих ділянках всієї системи охорони здоров’я, як і минулоріч, на чому я неодноразово наголошував. Решта ж залишається недофінансованою. Як це відбувається?
У цьому році із майже 87 млрд грн на субвенції областям йшло 60,5 млрд грн – саме за ці гроші утримуються лікарні (вторинка). Решта – 26,5 млрд (трохи більше 30%) – централізувалися під керівництвом МОЗу. З них фінансувалася так звана “медреформа” – тобто, сімейна медицина.
У наступному році влада планує гіперцентралізацію – із 95,5 млрд грн планують централізувати вже на 40% більше – 37,3 млрд грн, а в області передати на 3% менше, аніж у 2018 році. При тому, що у поточному році дефіцит субвенції вже був понад 27 млрд грн (або 37% від загальної потреби), і його покриття лягло на плечі місцевих бюджетів. Через це мали і затримку у заробітних платах медиків, і їхнє масове скорочення.
Читайте: Україна залишилася без висококласних лікарів
У 2019 році ми матимемо ще більший дефіцит – 39 млрд грн (або 45% від потреби) – саме у стільки обійдуться передвиборні “реформаторські ініціативи” влади напівпорожнім місцевим бюджетам. А ще додайте до цього фінансування медицини з власних кишень українців, про яке я згадував вище – виникає питання: а що взагалі робить держава, якщо медицина не просто не стала безкоштовною, а стала більш дороговартісною?
Таким чином, не виділяючи додаткових грошей на реформу охорони здоров’я і не підвищуючи об’єм фінансування медицини до мінімально необхідного (200 млрд грн), влада намагається досягнути необхідного передвиборного “піар-ефекту”, концентруючи гроші на вигідних напрямках – підвищення зарплат окремої категорії медиків, оплата лікування окремих (найбільших) категорій пацієнтів. Та ці гроші виймаються повторно, вже не через податки, а з кишень простих українців, з бюджетів громад, перекладаючи на них утримання медзакладів і фінансування лікарів, які не беруть участь у реформі, лікування пацієнтів, які не потрапили у категорію “щасливчиків”.
Разом зі своєю експертною групою й депутатами я вже подав законопроект, який здатен реально допомогти ситуації і зняти додаткове навантаження з гаманців простих українців. Новий професіональний уряд вже зможе зробити наступний крок – змінити принцип реформування медицини з моделі “піару” на модель, в основі якої лежить науковий підхід. Впевнений, тільки разом з експертами, тільки обдумано плануючи, а не експериментуючи на людях, ми зможемо витягти українську систему охорони здоров’я з ями!
Читайте: Наша команда знає, як врятувати українську медицину
Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина”
