Нещодавно на спільному засіданні комітетів Верховної Ради з питань соціальної політики та з питань охорони здоров`я депутати, експерти, представники областей, пацієнтських організацій, профспілок і медичних асоціацій обговорювали ситуацію в медицині. Висновок з цієї дискусії один: діяльність МОЗа нагадує “полювання на відьом”.
Чому? Тому що воно реально воює із медичною спільнотою, вказуючи шлях, який нереально пройти – ані Міністерство охорони здоров’я, ані чинна влада для цього просто не створила умов.
Кілька фактів із засідання.
1. Медична субвенція на 2018 рік покриває тільки 67% від фінансової потреби медичних установ. Решту змушені дофінансовувати громади і місцеві бюджети.
У цей же час на первинці в 2-2,5 рази збільшилось фінансування 151 центру ПСМД, які вступили в “реформу”, і представники МОЗа у своїх виступах бачать тільки їх. Про те, що фінансування збільшилось за рахунок катастрофічного дефіциту коштів у інших закладах мова не йде.
2. Про катастрофічний дефіцит кадрів медпрацівників (зараз – понад 60 тисяч) МОЗ, засліплений власними ж “реформаторськими” ініціативами, взагалі забув. Тільки на “первинці”, яка, на думку МОЗа, вже “вступила в реформу”, не вистачає більше 7 тис. лікарів. Це ті “віртуальні” лікарі, яких пропонує вибрати МОЗ кожному українцю.
А хто буде реально нас лікувати? 25% працюючих лікарів і 13% медсестер на первинці вже досягли пенсійного віку.
Читайте: Реалії децентралізації або латана сорочка бюджету
3. Головна причина кадрового дефіциту – хронічне недофінансування галузі. Як можна залучити людей у професію і навіть утримати працюючих професіоналів, коли середня зарплата в медицині становить набагато нижче середнього рівня зарплат – лише 5,5 тис. гривень?
Як можна починати реформу, яку не можна буде завершити? 75-80% коштів з медичної субвенції йде саме на забезпечення цього жебрацького рівня заробітних плат медиків, і при цьому вистачає на 65% від потреби.
У бюджеті неможливо знайти достатньо на це коштів. А інших джерел фінансування охорони здоров`я, крім бюджету країни, “реформатори” не передбачили – як мінімум страхову медицину, коли за працюючого сплатить роботодавець, за непрацюючого – держава.
4. Реформа знаходиться в глухому куті. І вихід з цього глухого кута тільки один – негайне впровадження системи обов`язкового медичного страхування і внесення на розгляд депутатів до порядку денного наступної сесії відповідних законопроектів.
Це – тільки частина того, що обговорювали учасники, і на чому я постійно наголошую.
Читайте: МОЗ націлив свою політику на скорочення українців
Закономірно, що учасники визнали роботу МОЗ незадовільною і одночасно рекомендували Кабінету міністрів невідкладно внести на розгляд Верховної Ради кандидатуру на посаду міністра охорони здоров’я.
На жаль, на зібранні не було компетентного представника від МОЗ, який зміг би кваліфіковано відповісти хоча б на одне питання. Таке небажання МОЗ виходити на діалог із медичною спільнотою і народними депутатами для розробки і впровадження реальної медреформи нагадує “полювання на відьом”.
Складається враження, що головна мета команди “реформаторів” – не виважену цільну реформу провести, а скоротити кадри і зекономити бюджет.
Сподіваюсь, керівництво Верховної Ради, Кабінету міністрів та, МОЗ прислухається до професійних і детальних рекомендацій учасників спільного засідання комітетів і нарешті розпочне роботу, яка підніме галузь, а не втоптуватиме її ще глибше.
Читайте: Медична “реформа” від влади не реформує, а нищить. Дослідження міжнародного аудитора
http://kievvlast.com.ua/search?author_id=618
Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина”
