Орендарі землі все більше стають ворогами аграрного розвитку країни, ворогами для українців і ворогами для держави. При орендарях неможливо відновити зрошення землі. Україна буде втрачати землю, поки будуть існувати орендні відносини. Тільки самостійне господарювання може захистити землю, зробити рослинництво прибутковою і не ризиковою діяльністю для власників землі й для держави. А поки існуватимуть орендні відносини, ми будемо відставати і деградувати як особисто, так і країною в цілому.
Випадково чи в інтересах певних осіб земельні відносини в Україні сформовані неправильно. Неправильність орендних відносин розуміють і самі орендарі (хоча про це не говорять і хочуть якомога більше поцарювати на чужій землі). Аграрна галузь в занепаді і оренда в цьому винна.
Поголів’я свиней зменшилося в 4 рази, поголів’я великої рогатої худоби в 8 разів. Ці “рази” можна продовжувати й продовжувати. Орендні відносини не спроможні це відновити, як не спроможний відновити так званий ринок землі придуманий орендарями і “проголосований” ними ж та їх лобістами і відвертими дурнями, які не зрозуміли, як їх використали.
Визначальним фактором розвиненості аграрної галузі є розвинені тваринництво, переробка сільгосппродукції, сільськогосподарське машинобудування і зрошення.
Так, дійсно, зі зрошенням у нас теж великі проблеми, і це показала ситуація цього року в південних регіонах і не тільки цього року і не тільки в південних регіонах. Тому говорити про розвиненість рослинництва та його ефективність така ж дурість як і щороку хвалитися найбільшим в історії врожаєм за часів незалежності.
Зрошення (іригація) як частина меліорації має тисячолітню історію, і в деяких країнах наявність систем зрошення – питання продовольчої безпеки. Для України зрошення – дуже актуальне питання і навіть вже проблема. За радянських часів системи зрошення були розвинутим агротехнічним явищем, яке перетворювало рослинництво в менш ризикове господарювання, а також давало можливість отримувати кращі результати від господарювання. Але зрошувальний потенціал було втрачено – орендні відносини невблаганно зруйнували не тільки тваринництво та переробку на селі.
Розібратися, яким чином можна вирішити цю проблему, які необхідно створити умови – значить почати вирішувати цю проблему.
Відновлення та розвиток зрошення можливий за певних умов.
Сучасні спроби відновити й розвинути зрошення в Україні ні до чого не призводять – відсутні умови й бажання їх створити. Бо створити такі умови – значить збагатити людей і припинити багатіння орендарів, що неможливо, коли при владі будуть орендарі та їх лобісти.
1. Зрошення – недешеве задоволення. Зрошення – довгострокова інвестиція. Тому передбачає, що ініціатором такої зрошувальної інвестиції має бути власник землі або користувач землі-орендар, який має право на тривалий термін користування землею, достатній для отримання довгострокових інвестицій.
Кредитні установи не будуть кредитувати орендарів на здійснення довгострокових інвестицій в систему зрошування – ризиковано (договори оренди можуть бути припинені раніше, ніж буде повернуто кредит) і неокупно (закінчаться договори оренди раніше, ніж буде повернуто кредит).
Банки не будуть кредитувати орендарів для купівлі землі. Власники землі не будуть масово продавати землю – цей процес може бути затягнутий у часі і не дасть кінцевого результату для мети довгострокового – кредитування для інвестиції в зрошування, а саме: концентрації землі в “одних руках”, які можна прокредитувати для зрошення.
Наділяти орендаря додатковими правами – значить порушувати всі конституційні принципи прав і свободи власника землі. Сподіватися на те, що селяни продадуть землю і у землі з’являться унітарні власники і реалізують зрошення – дурість, яка полягає в тому, що концентрація землі сама по собі протирічлива суспільному розвитку і буде вимагати націоналізації, що дуже небезпечно для тих, хто на якийсь час стане унітарним землевласником.
2. Для ефективного зрошення повинна бути консолідація землі. Прийнятий закон про консолідацію земель в інтересах орендарів має натяки антиконституційності й порушує права українців-власників землі. Тому консолідуватися можуть тільки власники землі, а на сьогодні власниками землі є безпосередньо українці з 1-2 ділянками у власності
3. Для відновлення зрошення необхідно визначити організаційні та економічні засади. Відновленням системи зрошення, її розвитком має займатися держава, адже водні ресурси належать народу України й не можуть бути монополізовані в будь-який спосіб орендарями та іншими бізнесменами. Законодавчі зміни під назвою “закон про об’єднання водокористувачів” якраз передбачають монополізацію водних ресурсів і ще більше відсторонення власників землі від самої землі замість консолідації українців навколо землі. Такі законодавчі зміни з таким намірами не дієві, а головне – антисуспільні, це викликатиме вагомий суспільний спротив.
Тому, якщо дехто з орендарів чи представників угрупувань орендарів (їхніх асоціацій і рад) говорить про національну програму про зрошення – це означає що вони прагнуть забрати ще більше прав у власників землі, забрати землю й отримати дармові гроші за рахунок українців для ведення прибуткового бізнесу орендарями та майбутніми латифундистами.
Отже, отримати умови для відновлення та розвитку зрошення при орендних земельних відносинах неможливо без порушення конституційних прав власників землі, без погіршення економіко-соціального стану українців та без ще більшого спаду економіки країни. А чекати, коли певні особи сконцентрують в своїх руках землю – значить втрачати державу. Втрачати державу не потрібно – потрібно спочатку визначити єдиний суспільно-економічний шлях розвитку земельних відносин в інтересах українців, який має прогресивність і, як не дивно, вже працює в розвинених країнах.
Є єдиний напрям дії руху і розвитку.
Власником землі є український народ, зокрема суб’єктом права власності кожної земельної ділянки сільськогосподарського призначення є конкретний громадянин-власник землі.
Швидким і ефективним варіантом відновлення та розвитку зрошення землі може бути тільки інвестування в зрошування за участі існуючих українців-власників землі й припинення спроб “віджати орендарями землю у селян”. На сучасному етапі це може робитися швидко, конструктивно й ефективно.
Простіше кажучи, необхідно здійснити інвестування в систему зрошення землі в інтересах її власників, а не так, як хочуть орендарі, щоб в їх особистих інтересах. Така інвестиція належатиме існуючим власникам землі, вона підніме прибутковість рослинництва, і знизить його ризики, і працюватиме на зростання прибутку власників землі, розвиток аграрної галузі й економіки країни в цілому.
Сприяти відновленню і розвитку системи зрошення може тільки Закон “Про прогресивні земельні відносини”, який закладає необхідну законодавчу базу для переходу до самостійного господарювання, в тому числі надає власнику землі право розривати договір оренди.
Закладені в Законі “Про прогресивні земельні відносини” підходи відкривають різні дієві можливості для фінансування інвестицій в зрошування, серед яких є пряме державне кредитування за рахунок державної повноцінної кредитної емісії без застави і під 0%, а також будь-яке комерційне довгострокове кредитування (якщо воно буде надавати кращі умови, ніж державне кредитування). В даному випадку для кредиторів мінімізовані ризики, точніше – відсутні.
Постає питання щодо організаційної форми юридичної особи, яка має бути прокредитована. Вирішення цього питання також запропоновано Законом “Про прогресивні земельні відносини”. Ефективна організаційна форма може бути створена виключно за участю власників землі. Єдиною такою організаційною формою є Товариства власників землі як юридичні особи у вигляді господарських товариств. Учасниками Товариства власників землі можуть бути власники землі – землі, зрошення якої буде здійснюватись в інтересах власників землі, українського суспільства та держави Україна.
Єдиними справжніми аграріями можуть бути власники землі, представляючи первинного сільгосптоваровиробника, зокрема через участь у Товаристві власників землі.
Саме таку організаційну форму аграрного виробництва має підтримувати держава, адже це і підтримка кожного українця-власника землі, збільшення прибутку кожному українцю, а не певному бізнесмену-орендарю.
Засуха на півдні країни чітко показала не тільки ризикованість землеробства без зрошення, а й кризу земельних відносин, в основі яких є оренда. Оренда повинна бути припинена, власники землі повинні мати право розривати договори оренди, створювати Товариства власників землі, здійснювати зрошення земель та переходити до ефективного низькоризикованого рослинництва, збільшення прибутку власників землі.
Натомість держава виділяє кошти з бюджету для орендарів-бізнесменів на покриття збитків від засухи. Фактично держава дає орендарям гроші орендодавців-власників землі, яким орендарі мають платити оренду. Ця ситуація – ще одне підтвердження ганебності орендних відносин.
Бізнес, орендарі, фермери продовжують кататися на горбу українців – і влада заохочує ці процеси.
Щоб припинити цей орендний безлад, власникам необхідно об’єднуватися. Об’єднання дасть змогу вирішити не тільки питання права власника землі розривати договори оренди й вільно розпоряджатися землею, а й забезпечить відновлення та розвиток системи зрошення, тваринництва, переробки й суттєво вплине на відновлення сільськогосподарського машинобудування.
Долучайтеся до ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ОБЄДНАННЯ ВЛАСНИКІВ ЗЕМЛІ!
Читайте: Припиняємо договори оренди землі правильно
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
