Перерозподіл ринку автопалива на користь монополістів супроводжується потужною піар-кампанією у ЗМІ, спрямованою на формування певної точки зору у суспільстві стосовно невеликих учасників ринку. Здебільшого інформація подається бездоказово, перекручено та маніпулятивно.
Розгляну найяскравіші міфи про малий та середній бізнес, який працює у галузі роздрібної торгівлі пальним та що насправді стоїть за цими міфами.
1. Для будівництва заправки треба 2,5 млн доларів, а “нелегалам” достатньо 30 тис. доларів.
Так ненав`язливо формується думка, що легальність може визначатися розміром вкладених фінансових ресурсів і, буцімто, ті хто вклав менше певної суми – нелегали. За такою хибною логікою, власники п`ятизіркових готелів повинні вимагати закриття всіх готелів у яких менше п`яти зірок, а фешенебельні ресторани – закриття фастфудів. А Роллс-Ройс мав би вимагати закрити всі автозаводи у світі, які виробляють дешевші автомобілі.
Хтось будує надсучасні автозаправні комплекси і завойовує прихильність споживача якістю сервісу та додатковими послугами. І це, звісно, впливає на ціну палива, бо витрати у ті ж 2,5 млн доларів включаються до кінцевої ціни продукту.
А хтось обходиться в рази меншими сумами. ВІн не включає вартість будівництва та високі експлуатаційні витрати заправного комплексу до ціни продукції – і продає паливо дешевше, хоч і позбавляє споживача додаткового комфорту та сервісу.
І той, і той мають право працювати на ринку. Справа споживача – і нікого більше – вирішувати, де йому паливо купувати.
2. Тіньовики працюють без документів і порушують правила безпеки.
Справді, малі учасники ринку не завжди можуть похизуватися повним набором документів, які придумала держава для підтвердження легальності їх діяльності. Але причина не в тому, що невеликі заправки не бажають їх отримувати, а в тому, що дозвільно-погоджувальна система влаштована так, що вони не можуть пройти всі круги пекла і не мають достатніх фінансових ресурсів для сплати хабарів на отримання необхідних дозволів і погоджень.
Другий важливий момент, про який я тривалий час говорю: за надмірними вимогами держави до цього бізнесу давно поховано головну мету – безпеку. Система заточена не на гарантування безпеки, а на отримання неправомірної вигоди чиновниками, які видають ними ж придумані дозвільні папірці.
І на роздрібному ринку автопалива нічого унікального не відбувається – це ракова пухлина всіх галузей економіки і причина того, що в рейтингах сприяння бізнесу наша країна на найнижчих щаблях, а економічний розвиток на рівні країн Африки.
Що ж до безпеки. По-перше, дозвільні папірці видані державними органами на АЗС, мають таке ж саме відношення до реального стану об`єктів та до рівня безпеки, яке колись мали талончики про проходження автомобілем техогляду до реального технічного стану автомобіля.
Друге – практика за всі незалежні роки свідчить про мізерну кількість випадків НП на АЗС взагалі. Випадки серйозних аварій з людськими жертвами якраз ставалися виключно на великих АЗС відомих брендів, які хизуються наявністю на своїх об`єктах всіх необхідних дозвільних документів.
Безпека цілком в руках власника. Це його особиста відповідальність перед законом. Жоден чиновник його не примусить дотримуватися необхідних норм, якщо він сам не здатен це зробити. І неважливо – є у нього папірці чи нема.
3. Річний обіг чорного ринку під 400 млн доларів.
Справді, бюджет втрачає податкові надходження. Це біда не тільки галузі моторного палива, а всіх галузей – через недолугу державну фіскальну політику. Але найголовніший момент – білих і пухнастих на цьому ринку немає. Всі учасники – і великі і маленькі – займаються податковими махінаціями.
Чому ж ярлик неплатників податків вішається виключно на маленькі АЗС коли навіть Google видає масу посилань на порушені кримінальні провадження щодо великих гравців ринку за несплату податків – на такі суми, що маленьким гравцям навіть не снились?
Чомусь замовчується, що найбільші втрати бюджету не в роздрібній торгівлі, а в контрабанді автопалива, яке переважно є імпортним бо Україна власною нафтопереробкою може забезпечити лише мізерну частину потреб ринку. Імпорт палива повністю під контролем власників великих мереж АЗС. Чи не через це проблему контрабанди замовчують?
Ще цікавий момент. Десь із 2015 року було прийнято кілька законодавчих ініціатив, спрямованих на запобігання втрат бюджету від торгівлі автопаливом. Серед головного: було збільшено акцизи на компоненти, за допомогою яких можна виготовляти фальсифікат; ввели електронну систему адміністрування акцизу, яка повноцінно запрацювала з 1 квітня 2016 року.
Експерти “Консалтингової агенції А95” у 2017 році заявили, що обсяги тіньового обігу дизельного палива досягли показників, на які можна не зважати: у першому півріччі 2017 року вони оцінювалися на рівні 1% ринку, а”безакцизні” обсяги бензину скоротились до 8% ринку.
Читайте: Чи вдарить ліцензія по скандальній АЗС на Ревуцького?
Що ж такого трапилось наступного 2018 року на ринку, що знов заволали про “нелегалів” і почався справжній терор невеликих гравців з боку держави? Чому гіпотетичні припущення, не підтверджені перевірками ДФС, про те, що невеликі гравці ринку порушують податкову дисципліну, призвели до знищення малих АЗС, а реально існуючі кримінальні провадження про ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах великими мережами ніяк не заважають їм спокійно працювати?
4. Існує великий обсяг виробництва контрафактного палива на нелегальних НПЗ.
Ніхто не заперечує, що проблема існує. Але наскільки вона масштабна? Чому немає претензій до правоохоронних органів, які ніяк з цим явищем не борються? Тим більше, що таке виробництво дуже важко приховати – це ж не пошити кросівки ABIBAS десь у підвалі. Невже держава, маючи потужну правоохоронну систему, не здатна виявити такі виробництва?
Але головне питання: до чого тут невеликі АЗС? Чому за нелегальне виробництво фальсифікату повинні відповідати ті хто жодним чином до нього не причетний?
І ще більш важливе питання: до чого тут газові заправки? Невже є великою таємницею для відповідних державних органів те, що в гаражних умовах немовжливо підробити автомобільний скраплений газ, бо для цього треба дороге високотехнологічне заводське обладнання?
Читайте: Бензинові барони прориваються у королі
Звісно, можна припустити, що через маленькі заправки здійснюється реалізація контрафакту. І що? Ми знаємо, що через магазини електроніки продається контрабанда – чому держава не позакривала ці магазини?
5. Таких обсягів нелегального ринку, як в Україні, немає ніде у Європі.
Так, немає. Бо в Європі “нелегалів” давно легалізували через прості і зрозумілі процедури – і ринок сам розставив усе по місцях. Там і в голову нікому не прийшло, що державний апарат може використовуватися на побігеньках у монополістів для захисту їх інтересів і використовуватись як інструмент для перерозподілу ринків.
А ще в жодній країні Європи чи інших цивілізованих країнах світу на думку чиновникам не спало порушувати своїми діями основні принципи ринкової економіки – вільний доступ до ринків та вільну конкуренцію. Тому ці країни з захмарним для нас рівнем життя, а ми найбідніша країна Європи, яку з Європою пов`язує тільки географічне розташування.
Загалом, на ринку автопалива триває війна. Війна за гаманець споживача, за встановлення повної монополії великих мереж, яка дасть їм можливість продавати автопаливо споживачеві за цінами не ринковими, а взятими зі стелі. На превеликий жаль, держава не стала незалежним арбітром та регулятором, а продовжує виступати на стороні монополістів.
Читайте: Проблема “нелегальних” АЗС: навіщо чиновники роблять вигляд, що турбуються про нас
Михайло Скляр, голова ГО “Асоціація громадського захисту підприємців”
