Україна стиснута між загрозами, явними і прихованими.
Від спотворених земельних відносин загроза все більш зростає і скоро почне бути відчутною, і з прихованої перейде до явної. Штучне створення ринку землі за тими правилами, які зараз нав’язуються і, як це не дивно, підтримується псевдо-патріотами та псевдо-економістами, які бачать в позбавленні селянином так йому “ненависної” землі, різке економічне зростання від іноземних інвестицій. Ще ніколи продаж власником свого майна не було ознакою позитивного економічного процесу.
Формулювання “нам потрібен ринок землі” звучить як більш схоже на те, що “нам потрібно скупити землю”. І, було б дивним, якби селянин хотів сказати, що хоче продати землю, здихатися від неї, бо вона чорна липка смердюча багнюка, яка утримує його в Україні від чиїхось абсолютно справжніх цінностей чи мрій.
Таке однобоке бажання щодо ринку землі вимальовує незбалансовану перспективу, в якій перевага буде на стороні тих, хто хоче скупити землю.
Раніше, втрата плем’ям чи народом – та любою спільнотою людей землі, значило смерть або асиміляцію або скитання в інші несприятливі умови. За цей час нічого не змінилося.
Любе штучне формування соціально-економічних процесів призводить до швидкого порушення рівноваги, яка склалася і супроводжується певними наслідками. Штучне формування ринку землі дасть негативні наслідки.
При відкритті такого “дикого” ринку землі, незаперечним буде те, що появляться загрози підвищення мотиваційного впливу на селянина, як законними так незаконними методами, з метою примусити продати землю. Фактично з’явиться новий об’єкт для шахрайства, “вмовляння”, шантажу, тиску, персонального “рейдерства” та інших кримінальних правопорушень. В умовах існуючої правової незахищеності громадян – це матиме шалені оберти і великі негативні наслідки. В підтвердження цьому може бути те, що робиться на прикладі тільки оренди землі: земля захоплюється, угоди підробляються, нотаріуси масово вчиняють нотаріальні дії з грубими і кримінальними порушеннями, переступаючи всі нормативно-правові норми і норми моралі.
Отже, можна незаперечно говорити про те, що вже під загрозою опинилося життя і гідність, конституційні права і свободи та безпека умов життєдіяльності громадян України.
Монопольне або олігопольне захоплення землі ставить під загрозу продовольчу безпеку країни. Наслідком такого захоплення землі становиться також, і монополізація ринку продукції рослинництва та їх безконтрольний експорт. Це може спричинити неконтрольоване зростання цін на продовольство та втрати можливості розвитку тваринництва та переробної галузі. Також можливе неконтрольоване виснаження ґрунтів та негативний вплив на природне середовище. Врешті-решт, монополізація землі, монополізація виробництва та ринку рослинницької продукції, поставить під загрозу демократичні цінності, добробут, умови для сталого розвитку, конституційний лад, суверенітет та територіальну цілісність держави. Фактично, це загроза для національній безпеці – земля є сфера державної політики у сферах національної безпеки і оборони України і потребує захисту.
Відсутність захисту національних інтересів в сфері земельних відносин унеможливлює реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України.
Втім, ситуація з земельними відносинами, в певній мірі, вже ускладнена. На сьогодні існує монополізація та олігополізація ринку землі через масову, з об’єктивних причин, передачу землі її власниками, селянами, у користування за договорами оренди чи емфітевзису. Передача землі в таке користування, а також, продаж права користування нею, через продаж корпоративних прав підприємств-користувачів землею особам, не веріфікованим з точку зору національної безпеки, у тому числі іноземним особам, фактично, створює умови при яких земля може попасти і попадає у володіння і користування явно не друзів України. Які, як мінімум, таким чином хочуть забезпечити продовольчу безпеку власної країни і, як, максимум, сплановані дії на подальше “захоплення” країни через “захоплення” землю з усіма наслідками, які нестимуть загрозу національній безпеці України.
Тому, Україні необхідно як можна швидше вириватися з цих жорстких лещат. Єдина можливість – спільні дії, направлені на повернення землі селянину, повернення його до землі як власника підприємства, як працівника на своїй землі і, головне, допомога йому у цьому у вигляді від формування суспільної позитивної думки до створення державних механізмів не тільки підтримки прямого товарного виробництва, а і створення організаційних механізмів.
Нова аграрна політики, народна земельна реформа – закладають всі необхідні принципи та положення для забезпечення національної безпеки України.
Читайте: Українці зачекались на державу. Механізми державного управління в новій аграрній політиці
Роман Головін, кандидат наук з державного управління
