Питання запровадження воєнного стану в країні назріло давно. Починаючи з 2014 року, після анексії Криму, Ілловайська, Дебальцева, Донецького аеропорту. Вчорашнє захоплення українських суден в нейтральних водах Приазов’я стало останньою крапкою. Я підтримаю запровадження воєнного стану.
Але є серйозне питання щодо:
– Перше – доцільності обмеження деяких прав та свобод громадян як базових демократичних стандартів. Потураються природні, основоположні та невід’ємні права людини;
– Друге – доцільності дії закону по всій території України.
Я буду наполягати на дискусії щодо обмеження прав та свобод громадян як фундаментального питання демократії, права приватної власності, свободи слова і думки.
Нагадаю лише кілька пунктів Закону України “Про правовий режим воєнного стану” щодо заходів, які можуть здійснювати органи влади:
1) використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їхньої роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю;
2) примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об’єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка;
3) запроваджувати комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування;
4) встановлювати особливий режим в’їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;
5) перевіряти документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України;
6) забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів;
7) встановлювати заборону або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан;
8) регулювати роботу підприємств телекомунікацій, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів та інших підприємств, установ, організацій і закладів культури та засобів масової інформації, а також використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для військових потреб і проведення роз’яснювальної роботи серед військ і населення; забороняти роботу приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передачу інформації через комп’ютерні мережі;
9) у разі порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану вилучати у підприємств, установ і організацій усіх форм власності, окремих громадян телекомунікаційне обладнання, телевізійну, відео- і аудіоапаратуру, комп’ютери, а також у разі потреби інші технічні засоби зв’язку;
10) усувати з посад керівників підприємств, установ і організацій за неналежне виконання ними визначених цим Законом обов’язків та призначати виконувачів обов’язків керівників зазначених підприємств, установ і організацій.
Ми повинні спочатку захистити наших громадян всередині держави, а потім розібратися з зовнішнім ворогом.
Ярослав Москаленко, парламентар, голова МДО “Київщина”
