“Одним з викликів є зростання рівня бідності в Україні, який за період широкомасштабної військової агресії росії проти України збільшився майже в 5 разів. Війна відкинула Україну у рівні бідності на 16 років назад”, – про це повідомила міністр соціальної політики України Оксана Жолнович під час обговорення побудови нової моделі соціального діалогу в Україні.
Захід відбувся 10 травня 2023 року у комітеті Верховної Ради (ВР) з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів і був визначений, як робоча зустріч за участі з керівництва комітету, Міністерства соціальної політики, Міністерства економіки та Національної служби посередництва і примирення (НСПП), професійних спілок.
Це знаковий захід в умовах багаторічного конфлікту між профспілками та головою цього комітету Галиною Третьяковою через численні її ініціативи по звуженню та скороченню трудових прав та обмеження діяльності профспілок. Зазначене протистояння поглиблювалося з перших днів роботи цього комітету й набуло міжнародного розголосу на рівні Міжнародної організації праці, Європейської конфедерації профспілок і стало предметом розгляду в органах Європейського Союзу, про що ми неодноразово писали на сторінках KВ.
Що спонукало керівництво одіозного комітету під керівництвом Галини Третьякової організувати цю зустріч – бажання сформувати підвалини соціального миру чи тиск міжнародних інституцій?
На сьогодні комітету конче потрібно спасати свою репутацію в очах Європейського політикуму, бо саме українській соціальній політиці й процесу адаптації українського законодавства до вимог Євросоюзу виставлено євро-екзаменаторами найнижчу й найгіршу оцінку. Причому мова йде не тільки про Європейська Комісія аналітичний звіт стосовно узгодження законодавства України з нормативно-правовою базою ЄС (acquis), і про старі провали з виконанням про виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом за 2022 рік.
Які посили зробила влада до профспілок?
– потрібен перехід від філософії патерналізму в соціальній політиці до відповідальності за власне життя та добробут;
– збільшується кількість людей, що декларують потребу у додатковій підтримці і, разом з тим, констатуємо брак ресурсу для задоволення абсолютно усіх запитів;
– повернення українців, які виїхали через війну за кордон;
– економічна незалежність громадян, в тому числі осіб з інвалідністю, кількість яких через російську агресію зростає щодня;
– організація належної поствоєнної адаптації демобілізованих військовослужбовців у мирне життя;
– нагальна необхідність змінювати пенсійну систему України. Впровадження потребує накопичувальна пенсійна система;
– створення механізму регресних позовів до країни-агресора щодо відшкодування завданих збитків життю та здоров’ю громадян України та запровадження системної демографічної політики;
– Кабмін з міжнародними експертами напрацьовує Національну стратегію доходів;
– окремої уваги потребує державна політика у сфері праці з урахуванням міграції населення в умовах війни;
– планується передбачити відповідальність юридичних та фізичних осіб за нанесену шкоду життю та здоров’ю;
– заплановано оновити Закон України “Про колективні трудові спори” та законодавство про соціальний діалог в Україні, а також привести трудове законодавство у відповідність до викликів воєнного часу.
Що просили профспілки
– варто розпочати роботу з актуалізації Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні, укладеної на 2019-2021 роки;
– потребує відновлення робота Національної тристоронньої соціально-економічної ради (діяльність паралізована з серпня 2022 року);
– більш тісної взаємодії із соціальними партнерами, зокрема, на етапі розробки проектів законів та підзаконних актів;
– долучити соціальних партнерів також до напрацювання профільних розділів в плані відбудови України;
– поступового скорочення обмежень прав працівників у період воєнного стану;
– включення до умов договорів з післявоєнної відбудови України положень, що дозволять відновити трудовий потенціал країни, забезпечити гідні умови праці, створити нові робочі місця;
– посилити соціальний діалог на рівні галузей з метою відродження в країні високотехнологічного виробництва;
– об’єднання зусиль щодо посилення безпеки і здоров’я працівників на роботі, зокрема, в частині організації комплексних програм психологічної реабілітації;
– необхідність створення в Україні Інспекції праці європейського зразка, роль якої полягатиме у контролі виконання законодавства про працю у країні, що відбудовуватиметься.
Найбільш розгорнуто Оцінку ситуації та пропозиції Профспілки металургів і гірників України викладені в інформації до виступу Голови Профспілки металургів і гірників України Олександра Рябко.
Чи зарито “сокиру війни”?
Вишенькою на торті цієї зустрічі була промовиста оцінка з боку заступника Голови Федерації профспілок України Олександра Шубіна. “Не кожна країна може похвалитися наявністю соціального діалогу в період війни і це визнається нашими колегами за кордоном. Лідерство у цьому процесі займає Комітет. Майже жоден законопроект не проходить без створення відповідної робочої групи, де представлені сторони соціального діалогу, експерти”, – наголосив пан Шубін.
Чи є зазначена оцінка загальною чи суб’єктивною не вдалося з’ясувати, бо на сайті Федерації профспілок України надзвичайно стисло повідомлено про цю подію і відсутня позиція ФПУ по сутності обговорюваних питань. Сайт другого за величиною всеукраїнського профоб’єднання Конфедерації вільних профспілок України – КВПУ взагалі “не помітив цю історичну подію”..
Попередній висновок щодо планів соціального діалогу
Відсутній навіть намір створити консолідовану Дорожню карту адаптації українського трудового законодавства до кращих практик Європейського Союзу, як того вимагає статус України як кандидата в члени ЄС.
Не передбачено проведення соціального аудиту вже прийнятих законів в соціально-трудовій сфері на відповідність міжнародному праву, зокрема вимогам конвенцій і рекомендаціям Міжнародної організації праці, Європейській соціальній хартії.
Без уваги залишилося питання впливу соцдіалогу на зменшення критичного зростання бідності, передусім серед працюючих і ветеранів праці через знецінення зарплат і пенсій.
Не визначено консолідовані пріоритети законотворчої роботи на період воєнного стану та розвитку після Перемоги.
Можливо в соціальному діалозі будуть наступні реальні кроки?
Наразі жодна з ініціатив озвучених під час робочої зустрічі не містила строки їх реалізації чи хоча б бажані дати старту з виконання пропозицій. А з у рахуванням того, що більшість профспілкових прохань-пропозицій вже давно з бородою, то є висока ймовірність, що ця борода посивіє раніше за результат.
І чи взагалі здатні в нас сторони соціального діалогу до європейського соцдіалогу? А чи спроможні депутати цього скликання стати позитивно продуктивними вже на фініші своєї каденції??
Яку ж тоді очікувати оцінку Євросоюзом наших результатів щодо соціально-трудової євроінтеграції і як змінюватимуться наші шанси стати повноправним членом Європейського Союзу?
Сергій Кондрюк, експерт з питань соціально-трудових відносин
