Юліє Володимирівно!
Протягом всієї виборчої кампанії я стримував в собі бажання звернутися до Вас з цим листом. По-перше, мені не хотілося, щоб він став для когось інструментом передвиборчої агітації. По-друге, було ясно, що дехто з Вашого оточення буде подавати його саме в такій якості. Але зараз слушний час, щоб поділитися своїми думками щодо ситуації в партії, зокрема в столичній парторганізації. Тим більше, що маємо свіжі підсумки діяльності нового очільника Київської “Батьківщини” Володимира Бондаренка у вигляді результатів виборів до Верховної Ради України.
Я не буду перераховувати заслуги команди ваших партійців, які працювали в керівництві міської (та більшості районних ) парторганізацій до липня цього року. Хочу лише нагадати, що ці люди всупереч винесеннему судом вироку Тимошенко, боролися за Ваше звільнення не тільки численними акціями протестів в дислокації Київ-Харків, але й постійно перебували під тиском друзів Януковича. Яким, як і деяким Вашим “соратникам”, дуже не подобалося постійне “Юлі – волю” в Києві. На відміну від величезної кількості мажоритарників, заробивших на виборах до Верховної Ради 2012 собі депутатство на гаслі “Юлі – волю”, – ці люди не чекали на якісь преференції.
Нам всім доводилося не тільки боротися з діючим режимом , але й давати відсіч бажаючим перетворити “Батьківщину”? на кишенькову структуру Арсенія Петровича Яценюка. Невже Ви не знали, як Вас “зливали” деякі керівники? Чи в 2013 році для Сергія Власенка пан Пашинський був цілком прийнятною фігурою (враховуючи скандал Власенка – Окунської, коли виявилося, що, щоби не ділити майно, Власенко здав весь будинок Пашинському, цьому огидному чоловічку)?
Невже Ви не задавалися питанням, чому деякі партійці, яких ви знали особисто, змушені були покинути Турівську? Ви не питали про це, наприклад, Ольгу Федорівну? Чому 2 роки тому Ваша найближча соратниця пішла з “Батьківщини … ? І Ви “не в курсі”, що пан Турчинов весь 2013 рік спостерігав за “злиттям партій Тимошенко і Яценюка” в кращому випадку як сторонній спостерігач?
Так зване “об’єднання” 2013 року перетворило “Батьківщину” на філію сумнозвісного НУНСу. І не тільки завдяки присутності всіх цих ляпін, ярем, авакових і т.п., а й завдяки ідеологічній розмитості, неспроможності чітко сказати суспільству: яким ми бачимо шляхи розвитку Держави та що запропонуємо людям після повалення режиму?
Єдиною можливістю оздоровити партію було чітке відмежування в березні 2014 року від людей, які або не були, або перестали бути представниками інтересів “Батьківщини”. Проте Ваші “граблі” вочевидь виявилися комфортними для Вас і Ви, Юліє Володимирівно, пообіцяли не звільняти Яценюка, якщо станете … президентом. І лишили на Турівській його людей, які продовжували “зливати” партію: займаючи посади в Штабі “Батьківщини”, ці політичні одиниці відверто працювали на штаби Порошенка-Кличка.
“Об’єднання всіх і вся” призвело до двох очевидних моментів: безлічі прихованих зрадників у виборчих штабах під час президентської кампанії та гамуз величезного негативу, який ця публіка встигла зібрати. Причому, зібрати не тільки в якості “державних керманичів”, коли Турчинова було обрано в.о. Президента …, а Яценюк очолив уряд, а і в якості інертних керівників-імпотентів під час Майдану.
В результаті рішення про “оздоровлення” було прийняте після програних президентських виборів. Але, як у нас буває, ампутацію зробили цілком здоровому органу. Тим більше, що і привід був – поганий результат на київських виборах, де до Київради пройшло 9 партій, серед яких у “Батьківщина” – 4,7% голосів та без жодного мажоритарника. Те, що ВСІ мажоритарники Києва плюнули на Вашу виборчу кампанію, на Вас не вплинуло. Правильно, з депутатами ж треба лагідно (раптом пригодяться), легше “порубати” партійне керівництво міста і районів. Тим більше, що бажаючі (в особі вихідців з партії “Реформи і порядок”) лізли наввипередки.
І, як сказав класик: “Сбилась мєчта ідіота” – Київську міську організацію нарешті віддали Володимиру Дмитровичу Бондаренку. Як пояснював мені цю логіку один з Ваших заступників – “ну, Бондаренко ж по Києву набрав більше відсотків, ніж партія”. Звичайно, коли на початку червня Київський міськвиборчком офіційно оголосив результати місцевих виборів та заявив про обрання … Кличка мером, 8% Бондаренка, якого перемогла навіть Оробець, здалися супер-результатом.
І, я так розумію, Володимир Дмитрович отримав ще й карт-бланш на зміни у міському та районних бюро міської парторганізації. Чим і скористався. Ніколи ще міська організація не бачила настільки цинічного і тупого гвалтування Статуту партії. Але найприкріше навіть не це. Частина (при чому не мала!) людей, яких затвердили в керівні органи міської та районної парторганізацій надовго там не затрималась. Ці достойні добродії десь через місяць повтікали до структури під назвою “Народний Фронт”: руїни Юлії Тимошенко їх вже не цікавили. Ну, бувають такі халепи, що поробиш…
Знову ж таки, і це півбіди, якби були зроблені хоч якісь висновки. Але ж, Юліє Володимирівно! Знов крутиться біля Вас пан Соболєв (лякаючи потеційного виборця вічно зажуреним виразом обличчя). Ви знаєте, що саме він, як голова Київського виборчого штабу кандидата в Президенти Тимошенко має нести відповідальність за Ваш провал? За те, що навіть не потрудився створити цей штаб? Ви взагалі в курсі, де зараз його зять? Ви знаєте про те, що з подачі свого тестя, цей кандидат у депутати Київради, член бюро міськпарторганізації з липня по серпень 2014 – Голуб Владислав Володимирович – щойно успішно став народним депутатом від Блоку Петра Порошенка?
Юліє Володимирівно! А в чому полягала так звана “люстрація із себе”? Може в тому, що по декількох округах міста Києва на позачергових виборах до ВРУ “Батьківщина” не висунула кандидатів у народні депутати? Так, Солом’янський район був тупо “злитий” під Андрієвського. До речі, по 214 округу балотувався Олександр Бєрєзніков, якого свого часу з партії з ганьбою виганяли. Що з 212, 215 та з 216 округами? Чому там не було кандидатів від “Батьківщини”? Не було кого вситавити?
Я не хочу аналізувати партійний список. Але, кладучи руку на серце, невже прізвище Федорчука Ярослава Петровича повинно стояти після трьох прізвищ, які нікому нічого не говорять (список “Батьківщини”)? І 34-е місце Андрія Павловського, одного з небагатьох дійсно шанованих киянами депутатів – це теж нормально?
В партії існує погана традиція: не цінувати людей, своїх партійців. Майже перед кожним партійним з’їздом можна було побачити (дещо в стороні) групу людей, які протестували проти чергового знущання над своєю місцевою організацією. Рядові делегати з’їзду поспіхом проходили повз них, а керівники розповідали журналістам про “найнятих провокаторів”. Ми сподівалися, що після Вашого звільнення з колонії щось зміниться, тим більше, що Ви самі це декларували. На жаль, в кращій бік не змінилося нічого. Активісти Київської організації, не дочекавшись обіцяної зустрічі з Вами, теж хотіли завітати на Турівську. Але не побажали впливати таким чином на хід виборчої кампанії. Власне, можна це зробити зараз – просто, щоб висловити свою думку, яку по-іншому ніхто в Центральному Штабі чути не здатен.
Зараз, коли я пишу ці рядки, розгортається скандал в Голосіївській парторганізації. Ганебний, пов’язаний з грошима (а також з жадібністю і дурістю нового керівника – також висуванця пана Бондаренка): голова цього осередку “Батьківщини” відмовляється розраховуватися з півсотнею людей, що були спостерігачами на дільницях округу від партії.
Я не дарма згадую прізвище саме цього “достойника”. Володимир Дмитрович під час свого “утвердження” в ролі голови Київської “Батьківщини” багато розповідав журналістам, що колишнє керівництво займалося розподілом грошей та посад, а на нараді, навіть звинуватив “попередників” у недобросовісній фінансовій дисципліні. Хочу Вам доповісти, що на відміну від пана Бондаренка та його нинішньої команди, мої друзі та колеги розраховувались з людьми повністю, іноді дістаючи гроші навіть з власної кишені. Так було, зокрема, в 2012 та весною 2014, коли Центральний Штаб не розрахувався з працівниками районних та Київського міського штабів. Як кажуть, відчуйте різницю.
Мої друзі та колеги, товариші по минулій боротьбі з режимом, запропонували мені взяти участь у виборах до Верховної Ради України. Незважаючи на те, що рішення було прийнято буквально в останній момент, грошей було обмаль, а наочна агітація вийшла із запізненням, наша невеличка дружна команда зробила величезну роботу. І багато людей її оцінило. Для мене це важливо, тому що той же пан Бондаренко в липні зневажливо кинув щось на кшалт: “Та хто там вас, голів районних організацій знає!”. Ми – не “я”, а саме “ми” – набрали 2,93%, більше, ніж 1600 виборців віддали свої голоси. 2,93% – це звичайно, не 5,22, які наша потужна партія набрала по місту Києву. Але я ними пишаюсь і вдячний своїм виборцям і своїй команді.
Юліє Володимирівно! Кожного разу, коли “вичищали” чергову місцеву парторганізацію (особливо так, як це зробили в Київській МПО в липні) партія позбавлялася не тільки 2-3 партійців. В Києві, наприклад, поміняли крім 7 голів районних парторганізацій більше половини складу бюро, склад бюро районів, голів первинних організацій. У всіх ціх людей в Києві – родичі, друзі, одноклассники. Пам’ятаєте, вигадку Ваших політтехнологів – “коло друзів”? Так от, це – “коло друзів” навпаки. І воно теж значне. Так що падіння рейтингу – не тільки тому, що Турчинов, Яценюк, Аваков та т.п від імені “Батьківщини” продули Крим, опустили долар і не придушили вчасно “колорадів”. Сума факторів, Юліє Володимирівно, сума факторів, в тому числі і наш, “внутрішньопартійний”.
На цих виборах я голосував за “Батьківщину”. Тому, що це все ще моя партія, тому що в списку є люди, яких я досі шаную і поважаю. Як буду голосувати на наступних виборах – сказати не можу. Власне кажучи, думаю, що після цього листа мене і в партії довго лишати не будуть – є в нас і такі традиції. Єдине, що хотів би сказати: за проведення у новорічну ніч на Майдані лазерного шоу …, коли лазерний напис “Юлі – волю” з’явився на Консерваторії та на стеллі Незалежності, і мільйони людей у світі разом з Вашими партійцями відгукнулися на цей заклик, влада порушила проти мене кримінальну справу. Від партії я отримав в подяку почесну грамоту. Є також листівка від Вас особисто за певну роботу в грудні-січні на Майдані. Хотів би передати дані речі якщо не Вам особисто, то Вашому представнику. Щиро бажаю здоров’я Вам та Вашій родині.
Павло Аніськович, голова Шевченківської парторганізації “Батьківщина”
з 2005р – до липня 2014р.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
