Віталій (так собі дозволяю називати, бо старший на 19 років), як і писати цей матеріал, бо був активним учасником усіх Майданів, а на останній –Гідності – виводив студентів, був битий разом із дітьми. Сьогодні пішов, попри дощову мряку, глянути, як луганський вандал понівечив на вулиці Інститутській символічний меморіал “Небесній сотні” – відновлено. Пройшовся місцями бойових, трагічних подій і вклонився хрестам, меморіальним дошкам, світлинам, на яких, як живі – загиблі молоді хлопці у трагічні дні непокори бандитській владі.
Сумно і прикро дивитися на ті символи – обшарпані державні прапори, похилилися таблички, на вінках давно вицвіли неживі квіти, а на Європейській площі, де меморіальний знак Нігояну – два прапори на іржавій арматурі, тканини потріпані та вицвілі, засохлі квіти валяються у підніжжя…
Віталій, ти мер столиці України, і, переконаний, знаєш -щоденно до цих символів Майдану приходять рідні і близькі Героїв небесної сотні, кияни, гості міста – невже важко щоденно прибирати засохлі квіти, полотняні державні прапори замінити на плащові, щоб не вицвітали і не висіли, як ганчірки та не срамили державний символ, і раз на місяць міняти вінки з декоративними квітами та українські рушники. Не соромно, що в центрі столиці отаке безладдя та зневага до пам’яті Героїв, та й іще перед Днем захисника Вітчизни, наших славних козаків?!
Якщо у мерії чи в тебе немає грошей – скажи номер своєї банківської картки, я буду щомісяця із своєї зарплати професора університету – 5400 гривень – надсилати півтора тисячі, щоб доглядали ці святі місця. Ганьба і тобі, як мерові, і твоїй бездушній команді!
Віктор Жадько, професор
