Образ селищного голови у свідомості більшості пострадянських українців асоціюється з консерватизмом і патерналізмом. Тому, коли зустрічаєш на цій посаді хіпстера з фліпчартом та ідеями тотальної діджиталізації, дивуєшся і ніяковієш. Ще більше дивуєшся, коли невідповідність усталеному уявленню про голову позитивно сприймається громадою. Аби довідатися, як воно – впроваджувати електронні квитки, телефонні опитування і громадські консультаційні сесії на селі – “КиевВласть” поїхала до Немішаєвого (Бородянський район Київщини). 39-річного голову Сергія Замідру тут за очі називають “вундер-кіндером”. Він не ображається.
KV: Рік тому ви брали участь у конкурсі на голову КОДА, згодом були учасником ще кількох конкурсів на високі державні посади. Якщо б конкурс на губернатора оголосили сьогодні пішли б знову?
Сергій Замідра: Скоріш за все, ні. Я бачу, що можу реалізувати значно більше можливостей на рівні громади. На іншому рівні це було б досить складно. Мій Наставник Богдан Гаврилишин говорив: “Думай глобально, дій локально”. Сьогодні таким локальним рівнем є наша громада. І слова Вчителя цілком себе виправдовують. Як представник Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад я беру активну участь у відстоюванні інтересів сільської молоді та розвитку сільських територій у Мінмолодьспорті та профільних комітетах Верховної Ради.
KV: Під час конкурсів ви вірили у свою перемогу?
Сергій Замідра: Звичайно, я йшов на конкурс лише для перемоги. І не можу сказати, що я розчарований. Система працевлаштування у державному секторі поступово змінюється. Впроваджуються нові підходи, нові методи оцінювання. Якщо в конкурсах буде надалі ускладнюватися процедура, якщо буде мінімізуватися людський фактор, то і якість працівників органів державної влади підвищиться.
KV: Комісія Нацдержслужби, на вашу думку, працює об’єктивно?
Сергій Замідра: Сама комісія працює досить професійно. Інша річ, коли керівників на місцях обирають люди, які згодом будуть йому підпорядковані. Комісії в таких випадках формуються не Нацдержсслужби, а відповідним органом. Тут справді забагато людських факторів. А от система, яка мінімізує людський фактор, дає можливість освіжити владу.
Думаю, система державної служби має бути побудована так, щоб працювати стабільно та ефективно за будь-якого керівника. Банально, але факт: заробітні плати мають бути такі, щоб людина не замислювалася про корупцію. При цьому, заробітну плату має встановлювати місцеве самоврядування, а не держава.
KV: Чи вистачає вам повноважень на посаді селищного голови?
Сергій Замідра: Повноважень – так, але зі сторони держави не вистачає чіткого розмежування зон відповідальності. Зазвичай у нас прийнято у будь якій незрозумілій ситуації перекладати відповідальність на того, хто “молодший”. Молодшими у даній ситуації є саме місцеві ради. Бюджетна децентралізація, яка відбулася в державі наразі доповнюється перекладанням обов’язків по фінансуванню соціальних зобов’язань держави перед громадянами на місцеві бюджети. В той же час, чіткого розмежування хто за що відповідає фінансово, немає. Обласні адміністрації та ради десь далеко, районним радам простіше все опустити “вниз”. Вони уникають самостійного прийняття непопулярних рішень, хочуть здаватися “хорошими”, і саме тому сільські та селищні ради здаються людям “поганими”, бо ж не дають грошей на фінансові потреби районного рівня. В той же час, потрібно розуміти, що будь-які зобов’язання можуть виникати лише після двостороннього узгодження сторін. Коли наша позиція не збігалася з позицією району, ми автоматично робилися “поганими”.
Сьогодні у нас практично повне порозуміння з новим очільником Бородянської райдержадміністрації, який пройшов значну школу та добре розуміє що таке робота з усіми зацікавленими сторонами. Але в попередні роки ми з депутатським корпусом пройшли достатнє загартовування…
Після того, як наша селищна рада відмовилася минулого року фінансувати харчування дітей 1-4 класів, я перетворився у найгіршого селищного голову України. В районі на 2016 рік на все про все просили 600 тис. грн. та 1,6 млн. гривень на 2017. При цьому наш бюджет у 2015 році складав 3,7 млн гривень. До нас приїжджали журналісти з камерами, робили сюжети. Але розгніваним людям навряд чи можна пояснити специфіку бюджетного розподілу і той факт, що соціальний захист – це обов’язок району, який отримує податок на доходи фізичних осіб. І що цей податок сьогодні акумулюється на рівні району(60%), області(15%) та державного бюджету(25%). Тому, якщо в району не достатньо коштів на виконання делегованих повноважень він перш за все має звертатись до області та державного бюджету. А селище має працювати на розвиток людського потенціалу та інфраструктури. Саме тому у 2017 році ми вже передали до районного бюджету на розвиток освітніх закладів селища понад 2,2 млн. гривень. У грудні маємо вкласти ще близько 500000 гривень у реконструкцію котельні дитячого садка. Це третина нашого бюджету. Для уникнення перекладань зобов’язань з одного рівня на інший, потрібна чітка позиція держави, не інакше… Хоча насправді багато таких питань відпали б після утворення об’єднаної територіальної громади.
KV: Чи була запланована Немішаївська громада у початковому варіанті Перспективного плану формування територіальних громад на Київщині?
Сергій Замідра: Ні, разом із Бородянкою це була так звана “сіра зона”. В Київській області таких територій дуже багато. Але в цьому році Мінрегіон затвердив список потенційних центрів об’єднаних територіальних громад з включенням Немішаєва. Це питання – визначення центру майбутньої громади – часто спричинювало подвійне трактування методики. У нас були суперечки з Бородянкою з цього приводу. Там активно доводили, що ми не можемо бути повноцінним центром громади. Мовляв, дотаційні.
KV: Яким чином тоді громада потрапила до списку потенційних центрів?
Сергій Замідра: По-перше, завдяки нашій активній громадянській позиції. По-друге, завдяки достатній інфраструктурі. У нас розташовані всі структури, які дозволяють селищу отримати статус центра ОТГ. Минулого року ми навіть “відвоювали” лікарню і завершили процес її переходу у нашу комунальну власність.
KV: Чому, на Вашу думку, Київщина пасе задніх у процесі адміністративно-територіального реформування? Чи є в цьому провина сільських голів, які не хочуть втрачати свою владу?
Сергій Замідра: Питання не в сільських головах, а в загальній зацікавленості. А ще – в ініціативі. Будь-якому населеному пункту у Київській області потрібен хтось, хто був би повністю задіяний у створенні громади. Людина, яка візьме на себе організаційну складову.
KV: Чому тоді у обласної адміністрації немає зацікавлення у формуванні громад? Чому немає ініціативи?
Сергій Замідра: Чому? Та просто немає і все… Насправді питання вирішується елементарно. У кожному населеному пункті треба вибрати ключових людей, “гравців”, які впливають на розвиток населеного пункту. Сісти разом за стіл переговорів, визначити основні напрямки бачення, основні конфліктні точки. Якщо так робити усюди, це дасть змогу вирішувати все оперативно на місцях. Головне – цим має хтось займатися! Якщо у людини є інтерес, механізм можна знайти завжди. Просто треба збиратися і щось робити. А зараз зі сторони обласної адміністрації суттєвого руху як такого нема.
В адміністрації просто чекають, поки воно знизу саме об’єднається якось. А на місцях ситуація інша. Якщо на цьому рівні довго битися головою об стіну, то можна швидко втомитися. Коли люди втомлюються, у них опускаються руки. Вони не проявляють жодної ініціативи, не відстоюють свої інтереси, а чекають, коли їх кудись розподілять у ручному режимі. Або залишать все, як є. Знову ж таки, у цей процес не мають втручатися силові структури.
KV: Про що йдеться? У Немішаєва є подібний досвід?
Сергій Замідра: Коли я став селищним головою, формування ОТГ було на етапі домовленостей між Немішаєвом і Козинцями. Ми звернулися з пропозиціями до інших населених пунктів, але процес узгодження депутатами інших громад сильно затягнувся. Козинці змінили рішення на користь Ірпеня. Ми збиралися з активістами Немішаєва та Микулич і приймали спільні рішення по ініціюванню формування громади. Вирішили не чіплятися за назву. Необов’язково громада має називатися Немішаївська. Якщо Микуличі в центрі – нехай собі буде Микулицька. Насправді від того, де буде центр, для нас не змінюється нічого. У Клавдієво також громадськість вирішила підтримати потенційну ініціативу Микулич, щоб швидше створити громаду. У Микуличах пройшли громадські слухання, опитування, а коли вже все йшло до сесії сільради, в переддень прийшов лист-попередження з підписом голови СБУ Києва і Київської області. В ньому мова йшла про те, що в Київській області створюється громада, яка планує існувати якимось таким хитрим чином, що це може викликати протестні настрої населення. Цей лист із адміністрації розіслали по всьому району. Депутати це все прочитали перед сесією. І що їм залишалося робити, коли в СБУ почали роз’яснювати про небезпеку створення громади? Звичайно, вони не прийняли рішення про можливе об’єднання.
Потім у нас з цього приводу був брифінг у Верховній Раді. Ми разом з секретарем із Клавдієва і ще одним депутатом з Микулич відстоювали спільну позицію: об’єднання громад має бути добровільним. СБУ не мусить втручатися у формування громад у Київській області. Згодом питання якось знялося, маю здогадки щодо інтересантів цієї спецоперації, але лишу їх при собі. Проблема в дуже млявому поступі реформи – про це важливо говорити.
KV: Тобто, саме через відсутність зрушень у реформі у вас зв’язані руки?
Сергій Замідра: Так, її невиконання дуже стримує розвиток. Давайте відверто – у нас в області мало кадрів, які працюють якісно над тою чи іншою політикою. У нас все пишеться за “совковими” принципами. Системності нема. Вміння писати проекти – досить рідкісна штука, не кажучи вже про їх впровадження. До того ж, є такі речі, які ми хочемо розвивати на рівні громади, але не маємо повноважень щодо фінансування.
Приклад – наша молодіжна програма, на яку ми виділили 50 тисяч гривень. Районна профільна програма практично не фінансується. Нам сказали, що ми не можемо платити за цією статтею, тому що це – прерогатива району. Через це наші молодіжні заходи перетворюються на культурні. Так, ми шукаємо механізми, але щоб їх реалізовувати, нам треба назвати слона мишею. Якби була громада, ми б уже могли вчитися працювати у нових умовах, які є всеодно невідворотними. А особливо – у питаннях молодіжної політики, які у нас в селищі знаходять потужний відгук.
KV: Про які саме молодіжні ініціативи йде мова? У вас в селищі взагалі багато молоді?
Сергій Замідра: Так, у нас одних тільки студентів-аграрників близько півтори тисячі. Два гуртожитки. Хоча в контексті розвитку ми спочатку робимо ставку саме на шкільну молодь. У нас є свій молодіжний парламент. Це – позашкільне самоврядування. Школа – це прерогатива району, тому ми зазвичай розвиваємо дозвілля. Тим паче, вікова категорія 13-18 років – це просто ідеальний кластер для громадської роботи.
Наш молодіжний парламент після свого створення відразу взявся за організацію кінопоказів. Зараз ведуться переговори зі студією Довженка, – у них є хороші україномовні фонди. Готуються телемости, велопробіги, спортивні заходи. Державний інститут сімейної та молодіжної політики спільно з нашою селищною радою у 2017 році реалізував соціальний проект “Формування обгрунтованої молодіжної політики в умовах децентралізації на прикладі селища Немішаєве”. Одна з наших шкіл подалася на проект демократичної школи.
У березні наша селищна рада отримала грант у рамках Спільного проекту Європейського союзу та Ради Європи для створення платформи взаємодії влади та різних поколінь громади селища у розмірі 12 тис. євро. Це суттєво розширило наші можливості.
KV: Як ви реалізуєте ці кошти?
Сергій Замідра: Ці кошти використовуються на декілька напрямків. Наприклад, на формування та запуск молодіжного парламенту та Ради старійшин. Стартувала та діє школа журналістики, де діти вчаться самі робити сюжети. Купили телевізори для шкіл та коледжу, щоб транслювати їхні творчі доробки. Це буде наше місцеве медіа.
Крім того, ми розробляємо Етичний кодекс громади, запровадили систему бюджету участі. Організували декілька тренінгів. 12 проектів пішли на конкурс, із них 7 буде реалізовано. Серед них є проекти по інклюзії, інфраструктурі, спортивні.
Прописали систему “Місцевий референдум”. Це система автоопитування, для якої вже закупили сервер, комутатор. Запустили у себе механізм стратегічних сесій, де збираємо представників громади у форматі “Світового кафе” і саме громадськість визначає, які в нас є нагальні питання та бажані шляхи вирішення. Така стратегічна сесія потрібна для того, щоб нагадати голові, виконкому та депутатам, чого потребує громада в першу чергу.
Цьогоріч за наказом громади після стратегічної сесії вирішили питання пільгових перевезень до райцентру. І ця практика дуже добре себе зарекомендувала. Ми створили свій електронний квиток – соціальну картку немішаївця.
KV: Яким чином вона працює?
Сергій Замідра: Це проект для компенсації пільгового проїзду. Ми платимо не за якоюсь прорахованою “зверху” формулою, а за конкретні поїздки конкретних людей, які скористалися своїм правом пільгового проїзду. Сам проект нам обійшовся у 10 тисяч гривень, а економія склала понад 290 тисяч. У транспорті стоять сканери. Цю картку отримали близько 600 людей.
У районі попередньо розраховували суму компенсації за узагальненою формулою. За даним розрахунком ми повинні були перерахувати зі свого бюджету 277 тисяч гривень.
Ми знімаємо показники сканера щомісяця і приблизно бачимо картину. До кінця року сума буде добігати десь до 40 тисяч гривень.
Районна адміністрація визнала позитивний факт впровадження картки та готова в подальшому застосовувати даний механізм і на інших маршрутах. Ми вже ділимося досвідом з громадами з Київської, Житомирської та Херсонської областей. Схожий механізм запроваджується у Вознесенську. У них складніша процедура з прив’язкою картки до 1С.
KV: Яким ви бачите ідеальне Немішаєве через 10 років?
Сергій Замідра: По-перше, в складі об’єднаної територіальної громади. Ідеальне Немішаєве через 10 років це, безперечно, молодіжна громада. Немішаєве, Микуличі, Клавдієве, Бабинці, можливо, Козинці. Рада, скоріш за все, у селі Микуличі. Це – географічний центр, і так буде зручніше всім.
Немішаївська громада – це комфортне місце для проживання, роботи та відпочинку. Якщо забудова, то тільки комфортна для всіх жителів селища. До того ж, тут буде працювати сусідній індустріальний парк “Мироцьке”. Він ще не запущений, але у нас з ними меморандум про партнерство. Ми комплексно розглядаємо питання розвитку.
Діджиталізація проведена настільки, наскільки це можливо. До речі, ми ще цього року планували зробити у своїх парках WiFi, але деякі депутати думають, що скоро відпаде у цьому необхідність, бо всюди буде 4G. Наступного року, думаю, владнаємо.
Лікарня доповниться великим басейном та перетвориться в повноцінний медично-реабілітаційний центр. Очищені водойми дозволять зробити одну з кращих спортивно-рекреаційних зон регіону. Наші діти будуть підкоряти спортивні вершини не лише у єдиноборствах (де ми вже одні з перших в світі), але й у водних видах спорту.
Культурні заходи та фестивалі селища дозволять громаді долучитись до кращого мистецтва поруч з домом. З 2016 року в селищі щоліта проводиться Фестиваль театрів поза сценою Osten Saken Off-stage festival.
Тому через 10 років Немішаєве – це селище комфортного проживання та відпочинку та інтелектуальний центр Київщини.
KV: Хто голова громади через 10 років?
Сергій Замідра: Хтось із представників нашого нинішнього молодіжного парламенту.
KV: А через п’ять?
Сергій Замідра: В межах громади є молоді лідери, які могли б бути дієвими керівниками новоствореної громади. Якщо говорити про мене – я теж планую балотуватися на виборах до громади. Головне не в тому хто керівник громади, а наскільки вона швидко та активно розвиватиметься.
Фото: соціальні мережі, та “КиевВласть”
