Майже рік у Києві існує організація “Студентський Авангард”, спрямована на фізичний і духовний розвиток молоді. До неї входять: літературний клуб “Пломінь”, при якому створено бібліотеку української літератури, кіноклуб “Європа” та військово-патріотичний Клуб. Щоразу до цих клубів приходить усе більше молодих людей.
Я вирішила розпитати засновника “Студентського Авангарду” Євгена Врядника про його дітище, та побіжно поділитися думками про проблеми молоді, мистецький пошук та особисту місію. Далі пряма мова Врядника:
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
“Літературний клуб я хотів створити дуже давно. Я сам захоплююся, скажімо, читанням зразкової літератури і, коли у мене з’явилася ідея й бажання, я вирішив створити організацію, спрямовану на розвиток молодого покоління.
Чому саме “Пломінь”? Я прочитав один із творів Ніцше і там є вірш, основний елемент природи, який у ньому згадується — це полум’я, воно асоціюється з внутрішнім животрепетним духом людини. Цей вірш написаний у нас тут на табличці, це ніби гасло нашого клубу. При літературному клубі ми створили бібліотеку, куди можуть приходити всі, кому потрібні знання і просто духовне збагачення. Завдання нашого клубу насправді дуже масштабні. Зараз спостерігається певна деградація суспільства. В принципі, пік інтелектуалізаціі припав десь на 50-ті – 60-ті роки 20-го століття, коли точилася “холодна війна”, купа різних аспектів збіглася і це посприяло різкому інтелектуальному розвитку людства. Люди 20-го століття міркували великими формами, читали аналітичні статті в газетах, писали довгі листи вели тривалу й регулярну переписку один з одним….
Середньостатистична людина як правило чітко усвідомлювала свою життєву позицію. Зараз, на жаль, спостерігається моральне падіння. Люди стають малограмотними. А все чому, тому що люди стали поглинати інформацію такими маленькими, скажімо, рваними формами. Мислити вони починають дуже примітивно. Що люди зазвичай читають? В основному це стрічка новин, у ній інформацію подано рваними частинами, які дуже легко поглинати, які часто пов’язані з якимось інстинктивними речами. Це поняття називається кліпове мислення. Від інформації, отриманої у такому вигляді, люди тупіють. Зараз середньостатистична людина книгу не читає, а якщо читає, то якусь дегеративну літературу, яка не змушує його напружуватися. Суспільство складається з маси індивидів. Індивід — це не особистість, а просто пустишка, яка нічого з себе не являє. Щоб бути особистістю, потрібно відігравати якусь роль у драмі життя. Особистість (російською “личность” походить від слова “личина”). Щоб бути особистістю, потрібно мати цю “лічину”. А більшість молоді зараз має дуже низький фізичний й інтелектуальний розвиток, вона думає про те, як звалити за кордон. А за кордоном що? Вони думають, що кордоном солодке життя, де нічого не потрібно робити…. Люди поступово стають примітивними. У 20-му столітті питання примітивності людей вирішувалося тотально. Всіх просто закидали в топку принудиловки, що породило багато проблемних форм.
Ми зараз можемо спробувати оживити молодь, створити певну культуру. Єдина можливість якось вплинути на хід речей — це створювати такі культурні проекти, товариства, які привертають і закликають до себе молодь, яка підвищує свій особистісний рівень. Тому ми хочемо подати у красивому і естетично приємному вигляді складні інтелектуальні речі, підштовхнути людей до вивчення загальногуманітарного курсу, до його осмислення і застосування у життя. Ми хочемо створити певне інтелектуальне поле, тобто певна кількість людей, зацікавлених в інтелектуальному розвитку, яке в якийсь час стане критичним і породить нову культуру.
Щодо Військово-патріотичного клубу… Наш орієнтир –це гармонійний розвиток у всіх напрямках. Тобто людина з тілом атлета, розумом мудреця і душею дитини. ВПК займається тренуванням молоді з військової справи, досить важкими і виснажливими походами, для того, щоб молоді люди стикалися з життєвими труднощами, щоб молодь розуміла, що життя – це не тільки місто, у якому люди як якісь пацюки метушаться, це не тільки твоя особиста кімната, у якій ти сидиш за комп’ютером в інтернеті. Ми хочемо показати, що життя – вкрай багатогранне, воно має різні точки напруги. Є моменти, коли просто потрібно переступити через себе. Багато людей, не стикаючись зі справжніми труднощами, вважають, що доля їх хитає, і їхнє життя до такої міри складне, що вони просто здаються. Насправді, труднощі — це щось інше. Наприклад, коли у тебе зовсім немає їжі, а тобі потрібно пройти ще 30 кілометрів, коли потрібно переламати себе, змусити себе що-небудь зробити, коли є якась небезпека, коли є якась небезпека для життя. Наша мета це всебічно розвинена людина, що породжує нову культуру.
Військово-патріотичний клуб розрахований на молодь, зацікавлену в захисті своєї країни і в особистому розвитку. Ми хочемо бачити молодих людей, підлітків, а не сорокалітніх мужиків, які у своєму віці зрозуміли, що потрібно щось робити. Адже все життя вони незрозуміло чим займалися, а тут прозріли і рвуться бігати. Ми розраховуємо на молодь, у якої ще пластичний розум, їх внутрішня натура піддається корисним змінам, вона ще , на відміну від дорослої сформованої людини, може оздоровитися. Час – це єдиний непоправний ресурс у житті людини, час тікає від нас. Час тече, люди старіють, життя проходить повз. Наш орієнтир – це створення суспільства, яке породить нові культурні форми, які будуть мати всередині себе причину жити.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
