Судячи з усього, передача столичною владою понад 138 га землі у районі затоки “Верблюд” в Оболонському районі в користування ТОВ “Дніпровська Рив’єра” є схемою, за якою громада Києва і держава втратили значні активи. Все почалось з виділення Київрадою в 2003 році землі ДП “Генеральна дирекція Київради по обслуговуванню іноземних представництв” (тобі це було КП) і обіцянок влади побудувати у вказаній локації багато загально корисної інфраструктури, яка принесе зиск у вигляді суттєвих інвестицій і нових робочих місць. В результаті все вилилось тільки в те, що вказане ТОВ і “Київміськбуд” збудували ЖК “Італійський квартал” і збираються там збудувати як мінімум ще один ЖК. В 2023 році суд зафіксував багато порушень, які мали місце і при виділенні цієї землі і при її забудові. Ця інформація було передана НАБУ. Наразі відповідні факти розслідуються правоохоронцями.
Як стало відомо КВ, ТОВ “Дніпровська Рив’єра наразі у судовому порядку оскаржує результати перевірки вимог законодавства при освоєнні цієї землі, яку проводили в 2019 році органи Держгеокадастру. А правоохоронці, у свою чергу, розслідують факти можливого порушення законодавства при відведенні даної землі Київрадою та вимагають від забудовників сплатити до міського бюджету Києва кругленьку суму пайових внесків – понад 42 млн гривень.
При цьому, ТОВ “Дніпровська Рив’єра” минулоріч, щоб перестати сплачувати до бюджету столиці хоча б орендну плату, змогло в судовому порядку розірвати договір оренди однієї зі “своїх” земельних ділянок – площею 8,1 га, на якій ця компанія спільно з ПрАТ “ХК “Київміськбуд” вже збудували житловий комплекс (ЖК) “Італійський квартал”. Саме при розгляді судами цієї справи з’ясувалося дже багато цікавого, що і підштовхнуло КВ проаналізувати дану історію.
З чого усе починалося
10 липня 2003 року столична міськрада рішенням №693/853 надала дозвіл КП “Генеральна дирекція Київради по обслуговуванню іноземних представництв” (“ГДІП”) виступити від імені громади Києва співзасновником спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Таке рішення було прийнято за зверненням ТОВ “Резиденшиал енд Голф Різорт”, яке мало стати співзасновником у цій компанії.
Цим же рішенням столична влада ухвалила, що в якості внеску до статутного капіталу Київрада надає новоствореній ТОВці право користування двома земельними ділянками у парковій зоні дозвілля і відпочинку на вулиці Богатирській на північ від затоки “Верблюд” в урочищі “Оболонь” в Оболонському районі – площею 89,41 га (знаходилася у користуванні вищезгаданого КП з травня 2003 року) та площею 3,72 га (закріплена за цим же КП у січні того ж року). Завдяки цій землі внесок громади в статутний фонд нової компанії мав би скласти 51%. У свою чергу ТОВ “Резиденшиал енд Голф Різорт” зобов’язалося повністю профінансувати будівництво на зазначеній землі гольф-клубу, котеджної забудови, яхт-клубу, тенісного клубу, кінноспортивної бази для обслуговування дипломатичного корпусу орієнтовною вартістю 530 млн гривень (100 млн доларів за курсом на той час).
10 вересня 2003 року було зареєстровано ТОВ “Дніпровська Рив’єра”. Його засновниками виступили вищезгадане КП і ТОВ “Резиденшиал енд Голф Різорт”. Так, “ГДІП” внесла в статутний капітал новоствореної компанії частку 13,5 млн гривень (51%) у вигляді права користування вищезгаданими ділянками площею 45,56 га та 3,72 га, а також розташованою поруч ділянкою площею 45,56 га. У свою чергу, ТОВ “Резиденшиал енд Голф Різорт” внесло 13 млн гривень (49% статутного капіталу) – у вигляді проєктної документації по будівництву гольф-клубу, котеджної забудови, яхт-клубу, тенісного клубу, кінноспортивної бази на суму 5,3 млн гривень та шляхом перерахування грошових коштів на суму 7,7 млн гривень.
Надалі, 15 квітня 2004 року, Київрада прийняла рішення №190/1400, яким погодила надання КП “ГДІП в постійне користування двох земельних ділянок в урочищі Оболонь на вул. Богатирській, на північ від затоки Верблюд, загальною площею 47,08 га. Більша ділянка – площею 43,08 га – передавалася “для будівництва, експлуатації та обслуговування індивідуальної котеджної забудови”, менша – площею 4 га – “для будівництва головного сервісного селекційно-технологічного центру по конярству та кінному спорту. Більша половина більшої ділянки – площею 26,7 га – на момент здійснення цього землевідводу знаходилася в користуванні Національної кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка (у 70-х роках відводилася міською владою під будівництво бази натурних зйомок). А тому вказаним рішенням Київрада вилучила ці землі у кіностудії.
Того ж року, 18 листопада, міськрада рішенням №810/2020 погодила внесення змін у вищезгадане рішення про передачу ділянок в постійне користування КП “ГДІП”. Тоді столична влада фактично зробила “фінт вухами”. Так, вона ухвалила, що землю має отримати не КП, а ТОВ “Дніпровська Рив’єра”, і що це має бути не постійне користування, а оренда на 25 років (її термін надалі продовжувався).
9 березня 2006 року Київрада рішенням №191/3282 погодила продаж ТОВ “Дніпровська Рив’єра” двох вищезгаданих земельних ділянок в урочищі Оболонь на вул. Богатирській, на північ від затоки Верблюд. На той час їх площа вже була “відкоригована” – вона становила 42,3 га і 3,65 га відповідно. Як і раніше, більша ділянка мала цільове призначення “для будівництва, експлуатації та обслуговування індивідуальної котеджної забудови”, а менша – “для будівництва головного сервісного селекційно-технологічного центру по конярству та кінному спорту”. Загальна вартість продажу цієї землі мала скласти понад 96 млн гривень. Однак у результаті вона з невідомих причин так і не була викуплена і залишилася в оренді у вказаної компанії.
А вже через тиждень, 16 березня 2006-го, міськрада прийняла рішення №194/3285, яким погодила вихід КП “ГДІП” зі складу засновників ТОВ “Дніпровська Рив’єра”. Причиною цього офіційно було названо те, що міськрада не може оплатити свій внесок до статутного капіталу. Разом з тим, даним рішенням було ухвалено, що “Дніпровська Рив’єра” має право “оформити в установленому законодавством порядку право користування на умовах оренди земельною ділянкою площею 89,4 га, що розташована в урочищі Оболонь на вул. Богатирській, на північ від затоки Верблюд в Оболонському районі”, і цим правом компанія надалі скористалася. При цьому, зазначалося, що умовою є сплата нею 10 млн гривень до бюджету Києва. Крім того, даним рішенням було передбачено, що на вищезгадане КП покладено виконання функцій замовника та супроводження проєкту будівництва гольф-клубу. Тобто, установи для дозвілля дипломатів на той час уже навіть не згадувалися.
Майже через десятиліття, 16 грудня 2014-го, Київрада рішенням №713/713 погодила поділ орендованої “Дніпровською Рив’єрою” ділянки площею 43,08 га (йдеться про вищезгадану ділянку на 42,3 га, площа якої знову була “відкоригована”. – КВ). Усього ця земля була поділена на 156 ділянок. Найбільшими у цьому переліку стали ділянки площею 21,3 га, 8,1 га і 1,4 га, а решта – переважно ділянки на кілька “соток”.
Забудова та перевірки
30 серпня 2017 року між ТОВ “Дніпровська Рив`єра” і ПрАТ “Холдингова компанія (ХК) “Київміськбуд” було укладено договір будівництва комплексу малоповерхових будинків з об`єктами обслуговування та дитячим дошкільним закладом на вищезгаданій ділянці площею 8,1 га. Якими були умови цієї угоди, у відкритому доступі інформація відсутня, але відомо, що і землекористувач і “Київміськбуд” домовилися “отримати свої частини в збудованих об’єктах”.
6 квітня 2018 року Департамент містобудування та архітектури Київської міськдержадміністрації (КМДА) видав ТОВ “Дніпровська Рив’єра” містобудівні умови та обмеження (МУО) на проєктування будівництва на цій землі індивідуальної котеджної забудови та головного селекційно-технологічного центру по конярству і кінному спорту. У документі уточнювалося, що цільове призначення цієї землі – “для будівництва, експлуатації та обслуговування індивідуальної котеджної забудови”, а за функціональним призначенням, відповідно до Генплану Києва, ділянка відноситься до території колективних садів та дач і частково – до території житлової садибної забудови. В МУО зазначалося, що на цій землі можна зводити будинки висотою не більше 4 поверхів (18,5 метрів).
Через два місяці, 8 червня, Державна архітектурно-будівельна інспекція (ДАБІ) надала дозвіл на будівництво на вказаній ділянці індивідуальної котеджної забудови та головного селекційно-технологічного центру по конярству і кінному спорту. Замовниками його видачі виступили ТОВ “Дніпровська Рив`єра” та ПрАТ “ХК “Київміськбуд”, а генеральним підрядником – ТОВ “Укрбуд Інвест”. Згідно з ним, забудовники отримали право зводити на цій території 14 будинків на 823 квартири (усі будинки чотириповерхові). Цей житловий комплекс, девелопером якого виступав “Київміськбуд”, отримав назву “Італійський квартал”, і наразі він повністю збудований і введений в експлуатацію.
ЖК “Італійський квартал” станом на 2021 рік (фото – “ЛУН”)
При цьому, ще під час проведення будівельних робіт, 4 грудня 2019 року, Головне управління Держгеокадастру у Київській області провело перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні землі під цим комплексом. Під час цього заходу було встановлено факти порушення вимог Земельного кодексу України, а саме використання землі не за цільовим призначенням – з огляду на те, що на ній здійснювалося будівництво 13-ти багатоквартирних житлових будинків (ще один будинок тоді не будувався) та головного селекційно-технологічного центру по конярству та кінному спорту. Перевірка виявила, що ні про яку котеджну забудову, яка передбачена функціональним призначенням землі, в даному випадку не йшлося.
За наслідками перевірки Держгеокадастр виніс припис щодо “вжиття вичерпних заходів реагування стосовно усунення виявлених порушень та приведення землекористування у відповідність до вимог законодавства”. Крім того, ТОВ “Дніпровська Рив`єра” було зобов’язано компенсувати шкоду в розмірі 683,5 тис. гривень (вочевидь, ці кошти мали бути сплачені до міського бюджету Києва. – КВ).
У відповідь на це компанія подала позов до Окружного адмінсуду Києва (ОАСК) щодо визнання протиправними дій Держгеокадастру стосовно проведення вказаної перевірки та визнати протиправним і скасувати вищезгаданий припис. Серед іншого, у ТОВ “Дніпровська Рив`єра” зазначили, що зводити 4-поверхові будинки на цій землі йому дозволило цільове призначення ділянки, яке не є тотожним її функціональному призначенню. Надалі справу було передано до Черкаського окружного адмінсуду – через ліквідацію ОАСК наприкінці 2022 року. Врешті-решт, 24 березня 2025 року черкаські служителі Феміди відмовили ТОВ “Дніпровська Рив’єра” у задоволенні його вимог. Компанія вже подала апеляційну скаргу на такий вердикт до Шостого апеляційного адмінсуду, наразі вона ще не розглянута по суті.
Останні “новинки”
У липні 2023 року ТОВ “Дніпровська Рив`єра” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Київради, в якому попросило суд розірвати договір оренди земельної ділянки під ЖК “Італійський квартал”. В обґрунтування своїх вимог у компанії вказали на те, що забудова цієї землі завершена та відповідні об`єкти прийняті в експлуатацію, однак Департамент земельних ресурсів КМДА відмовив їй у достроковому припиненні орендної угоди. Таку відмову в столичній мерії пояснили тим, що необхідно оформити право користування на ці будинки та об’єкти інфраструктури за експлуатуючою організацією – ТОВ “Ук Стар Сервіс”.
При цьому, вочевидь, у “Дніпровській Рив`єрі” вже шкодують про це звернення до суду. Справа в тому, що під час даної справи суддя Роман Бойко встановив “обставини незаконного заволодіння правами на земельні ділянки площею 43,08 га та 4 га, розташованими в урочище Оболонь по вулиці Богатирській на північ від затоки Верблюд в Оболонському районі”.
Так, він погодився, що міськрада могла розпоряджатися ділянками шляхом їхнього внесення в статутний капітал новоствореної компанії, оскільки це передбачало створення для громади зон відпочинку та проведення дозвілля, збільшення кількості робочих місць, можливість отримання у власність громади багатомільйонного активу тощо. Разом з тим, служитель Феміди звернув увагу на той факт, що інший ексспівзасновник “Дніпровської Рив`єри” – ТОВ “Резиденшиал енд Голф Різорт” – був створений менш ніж за три місяці до прийняття міськрадою рішення про надання КП “ГДІП” згоди бути засновником нової ТОВки. Відтак, як зазначив Роман Бойко, сумнівними є загальновідомість “Резиденшиал енд Голф Різорт” та взагалі можливість інвестування цією компанією грошових коштів до статутного капіталу “Дніпровської Рив`єри”.
Крім того, суддя зазначив, що на момент створення останньої ТОВки засновником “Резиденшиал енд Голф Різорт” була компанія “Bille Continental S.A.”, яка зареєстрована у офшорній зоні – на Белізі. При цьому, мовляв, Київрада не змогла пояснити, чи була вона обізнана про створену на іншому континенті компанію, з якою вона спільно збиралася спільно забудовувати 138,7 га землі біля річки Дніпро.
“На думку суду, прийняття рішення про реалізацію проекту забудови землі у столиці на сотні мільйонів гривень із нещодавно створеним за кордоном товариством, яке не здобуло репутації надійного та добросовісного партнера не лише в світі, а й в Україні, не відповідає такому критерію належного виконання своїх фідуціарних (тобто, чесних і прозорих. – КВ) обов’язків, як розумність”, – зазначив Роман Бойко.
Крім того, у ТОВ “Резиденшиал енд Голф Різорт” не надали суду проєктну документацію на забудову десятків гектарів у столиці незважаючи на те, що служитель Феміди двічі пропонував це зробити. Натомість проєктну документацію надало ТОВ “Дніпровська Рив`єра”, однак, мовляв, “якість її виконання складно оцінити в 1 млн доларів США” (її заявлена вартість. – КВ).
Також суддя Роман Бойко зазначив, що, окрім внесення в статутний капітал “Дніпровської Рив`єри” проєктної документації, ТОВ “Резиденшиал енд Голф Різорт” повинне було також внести в цей статутний капітал грошові кошти на суму 7,7 млн гривень. Під час розгляду даної справи було встановлено, що кошти дійсно перераховувалися, однак частину цих “грошей” перераховували інші компанії із закордону (з Латвії та Швейцаріїї). На переконання судді, цей факт, у сукупності із іншими обставинами, додатково свідчить про фіктивний характер участі ТОВ “Резиденшиал енд Голф Різорт” у ТОВ “Дніпровська Рив’єра”.
Серед іншого, Роман Бойко підкреслив, що у 2005-2007 роках, коли КП “ГДІП” вже вийшло зі складу засновників “Дніпровської Рив`єри”, її одноосібним засновником стало ТОВ “Кінвуд Холдінг Лімітид”. При цьому, територіальна громада Києва передала “Дніпровській Рив`єрі” право користування землею та залишилася без корпоративних прав на цю компанію.
Також у суді встановили, що на цій ділянці з 1979 року (станом на 2006 рік) знаходився Головний сервісний селекційно-технологічний центр по конярству та кінному спорту “Конепром” Міністерства аграрної політики України (Державний селекційний центр з конярства). При цьому, спочатку Київрада за згодою вказаного міністерства, погодила перенесення споруд кінно-спортивної бази на іншу ділянку орієнтовною площею 3,99 га також на території урочища Оболонь, а потім – на ділянки загальною площею 20,54 га на вул. Павла Дибенка, 9 та вул. Богатирській (біля озера Редькине) в тому ж Оболонському районі. Судом було з’ясовано, що будівництво нового комплексу кінно-спордивного клубу повинне було бути здійснене повністю за рахунок коштів ТОВ “Дніпровська Рив`єра”.
Разом з тим, у 2016 році будівлі та споруди цього центру на ділянці, де потім буде збудовано ЖК “Італійський квартал”, були демонтовані. Однак на запитання суду щодо будівництва нового комплексу кінно-спортивного клубу у “Дніпровській Рив`єрі” під час засідань не надали жодної чіткої відповіді. При цьому, суду стало відомо, що ні на вул. Павла Дибенка, 9, ні на вул. Богатирській нової кінно-спортивної бази не було збудовано. Таким чином Роман Бойко дійшов висновку, що вже тривалий час будівлі кінно-спортивної бази є зруйнованими (без доказів відшкодування вартості будівель або побудови нового відповідного центру в іншому місці), що може свідчити про завдання матеріальних збитків державі.
Також суддя підкреслив, що ТОВ “Дніпровська Рив`єра” не змогло б отримати цю землю в оренду під забудову багатоквартирними будинками, окрім як тим способом, яким це було зроблено. Причиною цього, як зазначив Роман Бойко, було в т.ч. те, що на ній знаходилися об’єкти нерухомості (конюшні). У зв’язку з цим, мовляв, доцільність відведення цієї землі обгрунтовувалась будівництвом гольф-клубу і яхт-клубу для дипломатів, а також головного сервісного селекційно-технологічного центру по конярству і кінному спорту (на початку цієї історії також було обіцяно і тенісні корти, а в 2006 році була інформація про будівництво п`ятизіркового готельного комплексу із фітнес-центром, СПА і конференц-залами), що сприятиме надходженню інвестицій до бюджету Києва та створить нові робочі місця. Проте, натомість земля була поділена та частинами забудовується малоповерховими житловими будинками.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що всі дії Київради і КМДА стосовно створення “комунально-приватної” компанії, в якій 51% корпоративних прав належали б територіальній громаді Києва, та внесення до її статутного капіталу права користування значним об’ємом землі були спрямовані виключно на безоплатне одержання права оренди десятків гектарів у столиці під житлову забудову без викупу такої землі.
“Внаслідок сукупності наведених дій відбулось безплатне відчуження права оренди спірної землі та втрата територіальною громадою Києва можливості отримання десятків мільйонів доходу від здійснення господарської діяльності ТОВ “Дніпровська Рив’єра”. Також не було досягнуто мети вилучення спірної землі у 2002 році із користування інших осіб – не було збудовано громадських об’єктів для обслуговування дипломатичного корпусу, не збільшилось кількості робочих місць. Наразі право Київради розпоряджатись цими ділянками є обмеженим з огляду на будівництво на ній об`єктів житлової забудови, що позбавляє місто можливості отримати кошти від продажу такої землі або відсотку площ нерухомості від забудовника”, – зазначив суддя Роман Бойко.
8 грудня 2023 року Господарський суд Києва повністю відмовив ТОВ “Дніпровська Рив’єра” у задоволенні його вимог до міськради. Того ж дня, суд виніс окрему ухвалу по цій справі, якою було вирішено повідомити Національному антикорупційному бюро (НАБУ) про усі вищезгадані факти.
Скріншот окремої ухвали
Однак надалі, 5 червня 2024-го, Північний апеляційний господарський суд задовольнив скарги ДП “ГДІП” (на той час це підприємство значилось державним. – КВ) і ТОВ “Дніпровська Рив’єра” і скасував судовий вердикт першої інстанції. Спроби Київради оскаржити це рішення “в касації” були безуспішними – 4 вересня 2024 року Верховний суд України залишив відповідну скаргу без задоволення.
Між тим, 10 липня 2024 року Головне слідче управління Нацполіції України відкрило кримінальне провадження №12024000000002015 за вищевказаними фактами. Наразі невідомо, чи була така справа порушена за результатами вказаного звернення суду до НАБУ, але усі наведені у судових ухвалах по цьому слідству факти раніше були описані у вищезгаданій судовій справі. Фігурантам даного провадження попередньо інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 Кримінального кодексу (КК) України – зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки. Остання судова ухвала по цій справі датована 11 лютого 2025 року.
Крім того, у червні 2024 року Оболонська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Києва із позовом щодо стягнення з ТОВ “Дніпровська Рив`єра” і ПрАТ “ХК “Київміськбуд” 42,4 млн гривень пайових внесків у розвитку інфраструктури столиці. Правоохоронці зазначають, що компанії вже завершили будівництво свого ЖК “Італійський квартал”, але досі не сплатили кошти пайової участі, не дивлячись на відповідні вимоги Департаменту економіки та інвестицій КМДА. У свою чергу, відповідачі вважають, що вони взагалі не повинні сплачувати такі внески, адже вони здійснили “будівництво об`єктів соціальної інфраструктури, об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики”, зокрема водопровідної мережі до цих будинків. Тобто, мовляв, зробили усе те, на що міська влада повинна була б витратити пайові внески.
Наразі ця справа ще не розглянута судом, адже у ній триває комплексна судова будівельно-технічна експертиза, яка має встановити, скільки насправді коштів мали б сплатити забудовники і чи мають вони взагалі щось сплачувати.
Що стосується інших ділянок, які свого часу отримало від Київради ТОВ “Дніпровська Рив`єра”, то їхня доля склалася по-різному. Так, на низці ділянок, які були утворені в результаті поділу землі площею 43,08 га, компанія планує звести ЖК “Італійський квартал-2” (у т.ч. на ділянці площею 21,3 га). За даними порталу “ЛУН”, на зведення 25 будинків в рамках цього комплексу вже отримано дозвільні документи, але роботи ще не почалися. Девелопером цього проєкту також виступає “Київміськбуд”.
ЖК “Італійський квартал-2” з розташованим по обидві боки ЖК “Італійський квартал” (карта “ЛУН”)
А ось у випадку з ділянкою площею 89,4 га, то ТОВ “Дніпровська Рив’єра” мала б орендувати її до 2030 року, але, схоже, компанія її ніяк не використала – принаймні, поки що у тій місцевості немає жодних інших комплексів або комерційних об’єктів на цій території.
Фігуранти – хто вони?
За даними аналітичної системи Youcontrol, із 2008 року засновником ТОВ “Дніпровська Рив’єра” є кіпрська компанія “Кінвуд Холдінг Лімітед”. При цьому, власником останньої у 2016-2017 роках була громадянка Росії Оксана Ігнатьєва, а у 2017-2018-их – громадянка Білорусі Людмила Шевцова. Наразі же кінцевим бенефіціаром “Дніпровської Рив’єри” є мешканець міста Дніпро Василь Усенко, а керівником – Ірина Сінкевич.
Останні двоє деякий час були керівниками або офіційними власниками компаній, які система Youcontrol відносить до т.зв. “групи родини Райнер” (наприклад, ПрАТ “Київський шовковий комбінат” і ТОВ “ХІГ”). Ця група об’єднує близько трьох десятків суб’єктів господарювання, що зайняті у сферах нерухомості, будівництва, торгівлі, агропромислового комплексу, ІТ та інших. Головні активи групи – ТОВ “Хімлаборреактив” та ТОВ “ХЛР” (спеціалізуються на постачанні медичних препаратів та обладнання для організацій бюджетної сфери). Також члени родини Райнер є учасниками Британської компанії “International Development Resources” (IDR), що займається розробкою програмного забезпечення комплексних цифрових рішень для бізнесу. Ключовими особами даної групи є Рональд і Марк Райнери (батько і син – громадяни Великої Британії, які почали свою діяльність в Україні ще в 2010 році.
Але найцікавішим є той факт, що у 2003-2005 роках офіційним керівником “Дніпровської Рив’єри” була Оксана Войцехівська – дружина Павла Кривоноса (на колажі ліворуч), який очолює ДП “ГДІП” з 1992 року. Дане підприємство, як зазначалося вище, раніше знаходилося в підпорядкуванні Київради, але в 2011 році розпочався процес його переходу в управління Державного управління справами (ДУС), який тривав до 2013 року і був ініційований тодішнім прем’єр-міністром Миколою Азаровим. ДУС – це орган, який “здійснює матеріально-технічне, соціально-побутове, інше забезпечення діяльності Президента України, Ради національної безпеки і оборони України, Офісу Президента та інших створених ним консультативних, дорадчих та допоміжних органів і служб”. Його очільником з грудня 2020-го є Ігор Лисий.
Як повідомляла КВ, “ГДІП” і раніше фігурував у різних скандалах щодо забудови столичних земель. Наприклад, це підприємство, ще будучи комунальним, у 2013 році отримало землю на бульв. Дружби народів, 13-А для будівництва дипломатичних представництв та резиденції послів іноземних держав, але в 2017 році, вже будучи державним, віддало її під житлову забудову компанії із орбіти ексдепутата Київради Миколи Негрича (VII і VIII скликання, обирався від “УДАРу” і “Солідарності”). Цим фактом надалі зацікавилися правоохоронні органи, які на нетривалий час навіть добилися арешту земельної ділянки. Але зупинити будівництво вони не змогли – роботи в ЖК “Aria”, який зводиться на цій землі, фактично вже на фінішній прямій.
Читайте: ГБР хочет помешать Николаю Негричу построить ЖК на бульваре Дружбы народов, 13-А
Що стосується ПрАТ “ХК “Київміськбуд”, то Головою його правління – Президентом із лютого 2024 року є Василь Олійник. До нього дану компанію очолював Ігор Кушнір (з квітня 2012-го по грудень 2023-го, на колажі праворуч), за якого і будувався ЖК “Італійський квартал”. Кушнір неодноразово отримував на свою адресу звинувачення, у т.ч. – в значному збагаченні на сумнівних підставах.
“Київміськбуд” наразі переживає сумні часи. Кілька років тому держава де-факто доручила добудувати йому ЖК збанкрутілого “Укрбуду”, але виконати ці зобовязання ПрАТ не змогло, і наразі майже всі ці комплекси “заморожені”. Минулоріч Київрада погодила виділення “Київміськбуду” близько 2,56 млрд гривень на вирішення його фінансових проблем, проте станом на сьогодні ці гроші у бюджеті міста ще не передбачені. Втім, забудовник вже затвердив новий Статут та Положення про Наглядову раду, який начебто мають вирішити усі негаразди.
Головою Наглядової ради цього акціонерного товариства є заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень Владислав Андронов (з лютого 2024-го), який на посаді очільника вказаної ради змінив першого заступника Віталія Кличка – Миколу Поворозника. Андронов за розподілом обов’язків заступника голови КМДА контролює діяльність Департамента комунальної власності КМДА, який де-юре є “розпорядником” 80% акцій “Київміськбуду” і яким з 5 листопада 2014 року керує Андрій Гудзь.
Департамент земельних ресурсів КМДА з 29 червня 2021 року очолює Валентина Пелих. Посаду директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА з 1 листопада 2016 року обіймає Олександр Свистунов. Із квітня 2021-го роботу обох цих структурних підрозділів столичної мерії в якості заступника голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень контролював Петро Оленич, аж поки у березні 2025-го не був звільнений після отримання підозри у справі щодо можливих махінацій зі столичними комунальними ділянками.
Наразі сферу земельних відносин столиці теж контролює вищезгаданий Владислав Андронов, а ось за діяльність “містобудівного” департаменту відповідальний заступник голови КМДА Вячеслав Непоп.
Фото: колаж КВ
Олександр Глазунов
КиївВлада
