В Верховній Раді (ВР) зареєстрований проєкт закону, який заповнює правові лакуни в законодавчому полі та прибирає заперечення стосовно позбавлення мандатів народних депутатів, обраних від забороненої судом проросійської “Опозиційної платформи – За життя” (“ОПЗЖ”). Незважаючи на суспільній запит та політичну необхідність позбавлення парламенту від прибічників і поплічників “русского міра”, проходження законопроєкту буде складним, бо зараз його не підтримує керівництво “Слуги народу” в ВР. Та й саме позбавлення мандатів парламентарів від “ОПЗЖ” після набуття законом чинної сили може розтягнутись до двох місяців.
Про це KВ стало відомо з законопроєкту №8345 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення державного суверенітету в умовах воєнного стану”, який вчора,16 січня, отримав для ознайомлення комітет ВР з питань правової політики на чолі з Денисом Масловим (фракція “Слуга народу”).
Законопроєкт одержано ВР 10 січня. Першим автором законопроєкту є Олександр Бакумов (фракція “Слуга народу”). Крім нього ще 26 співавторів є членами фракції “Слуга народу”, чотири – з групи “Довіра”, один – з фракції “Голос”, і один – позафракційний.
Але не варто вважати цей законопроєкт консолідованою позицією “Слуги народу”. Бо, щонайменше, серед співавторів №8345 немає жодного представника верхівки “Слуги народу” в ВР, а саме:
– спікера ВР Руслана Стефанчука;
– першого віцеспікера ВР Олександра Корнієнка;
– керівника фракції “Слуга народу” Давида Арахамії (на колажі внизу праворуч);
– першого заступника керівника фракції Андрія Мотовиловця, який також очолює Київську обласну організацію “Слуги народу”;
– очільниці партії “Слуга народу”, заступниці керівника фракції, голови комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олени Шуляк (на колажи внизу ліворуч).
Навіщо цей законопроєкт
№8345 закриває правові прогалини, на які весь час посилається спікер Руслан Стефанчук, відмовляючи у внесенні до порядку денного Ради законопроєктів про позбавлення мандатів депутатів всіх рівнів, обраних від “ОПЗЖ” і інших заборонених партій.
Детальніше:
Петиція про позбавлення мандатів депутатів від ОПЗЖ очікує на розгляд Президента
В пояснювальній записці нагадується, що фракція “ОПЗЖ” де-факто перестала існувати ще в квітні минулого року, а 15 вересня 2022 року Верховний Суд остаточно припинив існування “ОПЗЖ”, яка поширювала в Україні тези російського нацистського тоталітарного режиму (справа №П/857/8/22).
“… поширювана [“ОПЗЖ”] інформація була ідентичною позиції держави-агресора, яку вона (російська федерація, – КВ) використала для виправдання свого вторгнення”, – сказано в пояснювальній записці.
В записці є явний одрук, бо в ній сказано: “Відповідно до ч. 5 ст. 81 Конституції України, у разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення”.
Насправді про цю підставу для дострокового позбавлення мандату парламентаря вказує п. 6 ч. 2 ст. 81 Конституції України, на яку далі в пояснювальній записці та самому законопроєкті посилаються його автори.
Проте, цей одрук жодним чином не впливає на суть задачі та її вирішення. Бо логічно, що “у випадку судової заборони політичної партії діяльність як самої політичної партії, так і відповідної фракції стає неможливою”.
“Заборона партії застосовується судом у зв`язку із посяганням на важливі конституційні цінності у програмних цілях та/або діяльності політичної партії. Це унеможливлює реалізацію народними депутатами України, обраними за списками такої партії, свого обов’язку перебувати у фракції політичної партії, а представницький мандат народних депутатів стає нелегітимним через юридичну (встановлену судом) компрометацію всієї політичної партії, … натомість подальше формування і вираження політичної волі громадян народними депутатами України, обраними за списками політичної партії, що заборонена судом, суперечить ідеї демократичного конституційного ладу і демократичної сутності змісту Конституції України”, – сказано в пояснювальній записці.
Тому, щоб закрити правову прогалину (партії не існує, тобто немає кому відкликати своїх депутатів) “існує потреба в уточненні конституційного положення “шляхом покладання повноважень вищого керівного органу політичної партії щодо дострокового припинення повноважень народного депутата України на Центральну виборчу комісію”.
Тобто позбавляти мандатів парламентарів, обраних від забороненої партії, буде Центральна виборча комісія (ЦВК) – на підставі відповідного рішення суду про заборону партії та звернення Міністерства юстиції до ЦВК.
Зміни до Виборчого кодексу, чотирьох законів і бюрократична тяганина
Законопроєкт №8345 вносить зміни до чотирьох законів та Виборчого кодексу.
Ст. 21 закону “Про політичні партії в Україні” (“Заборона політичної партії”) доповнюється наступною частиною:
“У випадку набрання законної сили рішенням суду про заборону політичної партії повноваження вищого керівного органу політичної партії щодо дострокового припинення повноважень народного депутата України на підставі п. 6 ч. 2 ст. 81 Конституції України покладаються на Центральну виборчу комісію. Підставою для розгляду такого питання Центральною виборчою комісією є звернення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, яке здійснюється ним невідкладно після набрання чинності судового рішення про заборону політичної партії. Центральна виборча комісія зобов’язана розглянути таке звернення і прийняти відповідне рішення протягом п’ятнадцяти днів від дня такого звернення”.
Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань є Міністерство юстиції, в складі якого працює Департамент державної реєстрації. Міністром юстиції наразі працює Денис Малюська, а Департамент державної реєстрації очолює В’ячеслав Хардіков. Втім, незрозуміло, протягом якого періоду Мінюст має подати звернення до ЦВК.
Ст. 13 закону “Про статус народного депутата України” (“Право народних депутатів України об’єднуватися в депутатські фракції (групи”) доповнюється дев’ятим пунктом:
“У випадку набрання законної сили рішенням суду про заборону політичної партії, яка сформувала за результатами виборів у Верховній Раді України депутатську фракцію, народні депутати України, які були обрані за списками такої політичної партії, вважаються такими, що не увійшли у встановленому Конституцією і законом порядку до складу депутатської фракції, яка формується з народних депутатів України, обраних від політичної партії”.
Тобто, після набуття сили рішення суду про заборону партії, до народних депутатів, обраних від забороненої партії автоматично застосовується правило позбавлення мандату, передбачене п. 6. ч. 2 ст. 81 Конституції.
Ст. 19 закону “Про Центральну виборчу комісію” (“Повноваження Комісії щодо організації підготовки і проведення виборів народних депутатів України”) доповнюється наступною частиною:
“18) У випадку набрання законної сили рішенням суду про заборону політичної партії, керуючись п. 6 ч. 2 ст. 81 Конституції України і відповідно до Закону України “Про політичні партії в Україні”, приймає рішення про дострокове припинення повноважень народних депутатів України, що були обрані за списками цієї політичної партії;
19) У випадку набрання законної сили рішенням суду про заборону політичної партії, встановлює факт неможливості заміщення повноважень народних депутатів України, що були обрані за списками цієї політичної партії, повноваження яких достроково припинено”.
Ст. 105 закону “Про вибори народних депутатів України” (“Заміщення депутатів, обраних у загальнодержавному окрузі, повноваження яких були достроково припинені”) доповнюється четвертою частиною:
“У випадку набрання законної сили рішенням суду про заборону політичної партії, заміщення повноважень народних депутатів України, що були обрані за списками цієї політичної партії, повноваження яких достроково припинено, не відбувається”.
І такою ж частиною доповнюється ст. 190 Ст. 190 Виборчого кодексу (“Заміщення народних депутатів України, повноваження яких були достроково припинені”).
Тобто, у випадку набуття сили судового рішення про заборону партії її списки автоматично анулюються. І, навіть якщо суд в своєму рішенні чомусь забуде сказати про анулювання списків, це жодним чином не вплине на їхню ліквідацію.
Таким чином, після набуття законом сили, що відбудеться на наступний день після його публікації, Мінюст повинен протягом якогось періоду подати звернення до ЦВК. А ЦВК максимум впродовж 15 діб прийме рішення про припинення повноважень нардепів від “ОПЗЖ”.
Але це не точно. Бо Кабінету міністрів, міністерствам, іншим органам центральної виконавчої влади та ЦВК надається 30 днів для приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність до нового закону.
Тобто реальне позбавлення мандатів проросійських парламентарів від “ОПЗЖ” може розтягнутись до двох місяців.
Політичне підкилим’я
Як вже було сказано, серед авторів законопроєкту №8345 немає ключових фігур “Слуги народу” в парламенті. Що вказує на прогнозований внутрішній спротив в монобільшості, верхівка якої дуже комфортно почуває себе у співпраці з “ОПЗЖ”.
Детальніше:
Керівництво “Слуги народу” продовжує рятувати нардепів від “ОПЗЖ”
Цікавою персоною є головний автор проєкту закону Олександр Бакумов. Він обрався до ВР по округу №173 (Основ’янський район і частина Слобідського району Харкова), увійшов до фракції “Слуги народу” та комітету з питань правоохоронної діяльності, а восени минулого року став членом міжфракційного об’єднання “Розумна політика” ексспікера ВР Дмитра Разумкова. Тобто задекларував свою тиху внутрішньопартійну опозиційність.
Водночас харківського мажоритарника Олександра Бакумова вважають креатурою ексміністра внутрішніх справ Арсена Авакова, бо:
-
В день написання Арсеном Аваковим заяви про відставку з поста міністра внутрішніх справ Олександра Бакумова називали серед ймовірних наступників “вічного міністра” МВС.
-
В липні 2020 року Олександр Бакумов в компанії сина Арсена Авакова та мультимільйонера-регіонала ВІталія Хомутинніка “засвітився” на дні народження свого тестя, на той момент – лідера фракції “Відродження” та заступника голови Харківської облради Володимира Скоробогача, який восени 2020 року знову обрався до Харківської облради (від “ОПЗЖ”) і 24 грудня 2022 року склав мандат.
-
Навесні 2020 року Олександра Бакумова називали серед претендентів на посаду міністра освіти й тоді ж “Автомайдан” поширив інформацію з посиланням на відкриті джерела, що:
-
покійний батько нардепа (Сергій Бакумов) понад 20 років працював у ДАІ, був радником Арсена Авакова та очолював Департамент матеріального забезпечення МВС;
-
брат Олександра Бакумова – начальник регіонального сервісного центру МВС у Харківській області;
-
дядько Олександра Бакумова – ексспівробітник ДАІ та ексзаступник згаданого регіонального сервісного центру.
Зазначимо, 14 січня в інтерв’ю НВ Олександр Бакумов дуже обережно висловився стосовно дострокового позбавлення мандатів парламентарів від “ОПЗЖ”. Мовляв, у ВР немає наразі немає права позбавити мандату народного депутата та й серед “ОПЗЖ” є “патріоти України”, та й зменшення кількості нардепів може призвести до проблем з кворумом.
Крім того, зазначив нардеп, законопроєкт може не потрапити до порядку денного без рішення керівників всіх фракцій (включаючи “Слугу народа”), Президента Володимира Зеленського та його Офіса на чолі з Андрієм Єрмаком. Але у випадку консенсусу №8345 має шанси бути прийнятим, сподівається Олександр Бакумов.
Зазначимо, серед співавторів законопроєкту №8345 є ще один член МФО “Розумна сила” з фракції “Слуга народу” – харків’янин-мажоритарник Дмитро Микиша (181 округ, Зміївський та Харківський райони Харківської обл.).
Серед співавторів є скандальний Олександр Трухін, якого рік тому було виключено з партії та фракції “Слуга народу”.
Серед співавторів присутні також “Слуги народу”: мажоритарниця від 96 округу (Буча, Бородянка, Вишгород, Славутич Київської обл) Ольга Василевська-Смаглюк та ексголова комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Андрій Клочко.
Втім, наявність “фрондерів” серез авторів законопроєкту не свідчить про його бунтівний характер. Про певну узгодженість з “центрами прийняття рішень” свідчить велика кількість серед співавторів тих, хто проголосував у другому читанні за містогвалтівний законопроєкт №5655 лідерки “Слуги народу” Олени Шуляк.
Детальніше:
Петиція про вето на містогвалтівний законопроект №5655 набрала 25 тисяч підписів
Крім того серед співавторів законопроєкту чимало мажоритарників, які традиційно більше прислухаються до Банкової, ніж до керівництва фракції, а також людей, які є земляками Володимира Зеленського та його представниками ще не виборах Президента.
Тобто, судячи з авторського склада законопроєкту, він, попри спротив керівництва “Слуги народу” та бездіяльність спікера ВР, може пройти профільний комітет та узгодження у суміжних комітетах.
Зазначимо профільний комітет за питань правової політики очолює Денис Маслов – земляк Володимира Зеленського, його довірена особа на виборах Президента в ТВО №26 ( Дніпро). Тоді ж довіреною особою кандидата в Президенти в ТВО №27 став Тимур Лонгиненко – працівник ТОВ “Авін Трейд” Дениса Маслова. За даними аналітичної системи Youcontrol, 50% ТОВ “Авін Трейд” доі належать громадянину російської федерації Панкаджу Відіартхі, який мешкає в Верхньодніпровську Дніпропетровської області.
І наостанок – співавтори законопроєкту, які не є та не були членами фракції “Слуга народу”. Серед них чотири представника депутатської групи “Довіра”:
-
Лариса Білозір, 15 округ (Мурованокуриловецький, Томашпільський, Тульчинський, Чернівецький, Шаргородський райони Вінницької обл.), яка на засіданні профільного комітету підтримала до другого читання законопроєкт №5655, а також є невісткою експарламентарки та співачки Оксани Білозір.
-
Володимир Арешонков, 64 округ (місто Коростень, а також Коростенський, Лугинський, Овруцький і Олевський райони Житомирської обл.), парламентар попереднього скликання ВР по цьому ж округу від “БПП”. До того – перший заступник Житомирської облради, голова Коростенської райдержадміністрації, заступник міського голови Коростеня, проректор Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, начальник управління освіти та науки Житомирської ОДА, начальник відділу у справах національностей, міграції та релігії Житомирської ОДА, заступник Коростенського міського голови. Почесний громадянин Коростеня. Був членом СДПУ(о), в 2006 році балотувався до ВР останнім номером (225) списку проросійського блоку “Не так!” на чолі з першим Президентом Леонідом Кравчуком.
-
Павло Бакунець, 122 округ (Жовківський і Яворівський райони Львівської обл.), до того міський голова Яворіва (обраний від “Самопомочі”), до того рік був в.о. міського голови – секретарем Яворівської міськради.
-
Андрій Кіт, 126 округ (міста Моршин і Стрий, а також віжповідні райони Лвівської обл.), народний депутат ВР попереднього скликання по цьому ж округу від від “БПП” (квота “УДАРу”).
П’ятий співавтор законопроєкту (не “слуга народу”) – відомий киянам Андрій Осадчук (фракція “Голос”), який до обрання в ВР в вересні 2019 року працював секретарем постійної комісії Київради VIII скликання (2015-2020) з питань дотримання законності, правопорядку та запобігання корупції (“Об’єднання “Самопоміч”, пізніше – “Київська команда”).
Фото: колаж KВ
