Кандидат в депутати Верховної Ради від 97 одномандатного виборчого округу, “свободівець” Анатолій Фатєєв (на фото) до війни був простим інженером технічного нагляду у Броварах. Коли почалася війна, пішов на фронт, де втратив обидві ноги. Повернувшись, зрозумів, що боротьба за країну точиться не тільки на сході, а й кожного дня на мирній землі, особливо напередодні виборів до Парламенту.
KV: Розкажіть про себе і про те, як опинилися в “Свободі”.
Анатолій Фатєєв: Я народився в Казахстані, а коли мені було 8 років, батьки переїхали в Молдавію, де я жив до 30 років. У 1992 переїхав до України, в тодішній Дніпродзержинськ (нині Кам’янське) Дніпропетровської області. У мене було радянське минуле. В юнацтві був, можна сказати, бунтарем: ловив радіо ВВС і “Голос Америки”, слухав рок-музику, читав книги дисидентів. Все це сформувало в мені критичне ставлення до комунізму і марксизму-ленінізму, і спочатку я став ліберальним демократом, а згодом переконався, що демократія не допрацьовує, тому що Україна політично дуже молода, тут ще не сформована політичне середовище.
Я придивлявся, стежив, читав різну пресу. У 2010 році почув про “Свободу”, почав виписувати і читати їх часопис, вивчати їх програму, і поступово зрозумів, що цей напрямок для мене більш ідеологічно витриманий, оскільки він чіткий, цілеспрямований, це єдині державники з розумінням напрямки розвитку країни. Їх висловлювання мені здавалися іноді радикальними, але у них є стрижень – на відміну від інших, які пристосовуються до існуючої ситуації постійно.
Я пройшов Майдан, війну, а після війни вже чітко зрозумів, що “Свобода” – це єдиний напрямок, в якому я можу далі воювати за свою країну. Пам’ятаю, як знайшов місцевий осередок партії, прийшов на милицях, кажу “Хлопці, прийміть мене. Я хоч і з інвалідністю, але чим зможу – тим готовий допомогти”.
Для мене війна рано закінчилася – я пробув на фронті два місяці і вибув з лав. Але для себе за час реабілітації я подумав і вирішив, що раз я вижив, раз Бог зберіг мені життя, значить, я повинен робити щось хороше – в тому числі в політичному плані. Тут теж йде війна, тут теж є “сєпар”. А перемога в цій війні буде тільки тоді, коли є чітко організована сила. На фронті і в армії адже як: є батальйон, штаб, служби забезпечення. І в політичному житті будь-яка партія – той же батальйон, структура, що діє на тій чи іншій ділянці фронту. Для мене “Свобода” – це мій батальйон. А програма “Свободи” – це моя програма.
Мопед, який Анатолію подарували волонтери. Фото – KV
KV: Чому вирішили піти в народні депутати?
Анатолій Фатєєв: Перше, що сподвигло – підтримка товаришів з місцевого осередку партії. Вони мене наштовхнули на думку: “Ти людина чесна, принципова, гідний того, щоб піти спробувати захистити нашу країну на цьому напрямку. Тебе поважають місцеві, ти не зрадиш”. Наші хлопці повірили в мене. І я подумав: якщо не я піду – піде хтось інший, налаштований проти України. І я можу перед Богом сміливо сказати, що я не зраджу і піду до кінця.
KV: Чому 97-й округ? Які тут є проблеми?
Анатолій Фатєєв: Я живу тут, у мене тут діти, онуки, друзі, знайомі, мене тут знають люди. Я займаюся тут громадською діяльністю, я член координаційної ради АТО, мене знають всі АТОшники. Мене багато хто знає і тому багато мені вірять.
Тут проблеми ті ж, що і у всієї країни, загальні, і я, як майбутній нардеп, повинен вирішувати спільні проблеми, які також стосуються міст. Люди запитують у мене прямо, чи можу я підняти пенсію або відремонтувати дорогу. Я можу допомогти створювати на законодавчому рівні механізми, щоб ці проблеми не замовчувалися і вирішувалися якомога скоріше. Оскільки парламент контролює держбюджет, моя задача також – проконтролювати, щоб його не дерибанили.
Мені люди говорили в очі: “а кого вибирати, якщо всі йдуть туди дорватися до корита?” Мені боляче таке чути, та я відповідав: я не для того йшов на майдан, на війну, щоб дорватися до корита, і в депутати я тим більше не для того йду. Я людина самодостатня, у мене все необхідне є, більшого не потрібно: квартира від держави, мопед, який подарували волонтери, любляча сім’я, друзі. Вони і країна – на першому місці для мене. Матеріальне для мене на другому плані. Та й батьки виховали мене чесною людиною, до того ж.
Я не розумію, навіщо мені ці мільйони могли б бути потрібні. Я був за кордоном, бачив, як живуть люди, пройшов через це, для них гроші теж не на першому місці. Наші люди ще не пройшли цей шлях.
KV: Чому вирішили піти на війну?
Анатолій Фатєєв: Я мужик, я був вихований так: коли для країни настають важкі часи, її потрібно захищати. Це було питання честі і совісті, і совість сказала, що потрібно йти на захист держави. І я розумів, що якщо я не піду на схід, на війну, війна прийде сюди, до дітей і онуків. Я пішов туди перемагати і відтіснити, викинути московських найманців.
Там, до речі, дуже сильна пропаганда: я впевнений, що якби мене так промивали телевізором, з якого ведуть мовлення про “укропів” і фашистів, із мене теж би за рік зробили “сєпара” і українофоба (сміється). Дуже сильне зомбування.
KV: Ви підтримуєте контакт з бійцями АТО. З якими проблемами вони стикаються нині?
Анатолій Фатєєв: Перш за все, з тим, що там, на війні, всі чітко і ясно: ми прикриваємо один одному спину, там один за всіх і всі за одного; а тут вони грузнуть в побуті, матеріальних і життєвих питаннях, колишнє братство розпадається. В нашій ГО було близько 70 ідейних, готових до всього бійців – зараз залишилося від сили 20, при тому, що всього в ній налічується 172 людини. Бойовий дух спадає нанівець. Мені простіше, у мене є запобіжник – ноги. Вони щодня і щоночі мені нагадує – війна не закінчилася. Не будемо перешкоджати, буде мовчазне потурання народу – країну у нас відіжмуть. Я б теж “втомився від війни”, але мені ноги не дають забути про те, що я повинен продовжувати боротися.
У 2014-2015 році стрижень серед бійців був міцний, зараз же більшість добровольців в сум’ятті, у їхніх рядах роздробленість.
KV: А як щодо рівня державної підтримки для бійців АТО, в тому числі які отримали поранення?
Анатолій Фатєєв: Вона відчувається; мені протези допомогла придбати держава, мені надали квартиру. Так, дружина бігала рік, щоб її вибити, але державна підтримка бійців, які отримали поранення і в т.ч. тих, хто отримав інвалідність, є і працює. Утім, багато бюрократичних перешкод. Але я розумію, що вони працюють як фільтр, тому що інакше до “корита соціальної забезпеченості” полізе багато тих, хто видає себе за таких, що ніби воювали на сході – а їх вже досить багато.
Бюрократичну машину можна оптимізувати, це так – як мінімум, не пускати цю справу на самоплив. Ми щомісяця збираємося на координаційній раді з хлопцями і вони виносять питання про лікування, тому що прийдеш туди або сюди – отримуєш відмову з якоїсь причини. Ми звертаємося до місцевої влади, і що можна вирішити на місцевому рівні – потихеньку, але зусиллям обох сторін вирішується. Якщо питаннями займатися, просувати їх, нагадувати владі про них – справа рухається з місця. Наприклад, завдяки депутатам-”свободівцям” ми переконали місцеву владу дати добровольцям-фронтовикам статус УБД (учасників бойових дій). Це питання вирішується помісцево, але воно не вирішене на державному рівні. Це один з напрямків моєї роботи, тому що я сам пішов добровільно і багато таких же добровольців знаю.
KV: Який ваш першочерговий пріоритет?
Анатолій Фатєєв: На даний момент я бачу реванш промосковських сил, і в першу чергу для мене важливо зупинити його і відстояти всі досягнення Революції Гідності. Вони не були розвинені при владі Порошенко, а нині треба хоча б зберегти напрацювання і напрямок нашої країни як такої, що поважає себе і своїх громадян. Потрібно на законодавчому рівні впроваджувати виховання молодих людей з ранніх років в дусі патріотизму та любові до Батьківщини. “Україна понад усе” – гасло, який повинен стати загальним для всіх. Людей, що народилися в Союзі, перевиховати складно, тому потрібно звернути увагу на молодь.
Потрібно створювати економічно сильну державу, починаючи з нижніх рівнів. Прогресивна податкова система: малі податки для малого та середнього бізнесу, великі – для великого. Спростити схему розвитку бізнесу. Податкові пільги. А олігархам, монополістам потрібно створити на державному рівні створити, навпаки, невигідні умови. Створимо умови для конкурентного середовища – зможемо почати розвиватися. У нас монополіст завищує ціни – на товари, які в Європі можуть коштувати дешевше. Взяти той же НКРЕКП: підвищують ціни на електроенергію, газ, граючи в ворота Ахметова та Фірташа. Тарифи повинні бути адекватні і порівняти з рівнем зарплат і пенсій, щоб людина, яка отримує навіть мінімум, мав гроші на проживання після оплати комунальних послуг. А для цього потрібен державний контроль.
KV: Чому люди повинні голосувати за націоналістів?
Анатолій Фатєєв: Ніхто не зможе поставити потужний щит проти реваншизму, крім “Свободи”: це єдина вольова партія, якій це під силу. Я не вірю, що молоді команди, що створюються штучно, зможуть протидіяти цьому реваншу. Я бачу перебіжчиків: побачили, як у однієї політсили рейтинги вскочили – і метнулися туди, всунув. У Парламенті потрібна сила, у якої буде чітка, принципова позиція.
KV: Чи потрібні Україні Євросоюз і НАТО?
Анатолій Фатєєв: Звичайно, тому що глянемо правді в очі: ми зараз слабкі, ніби мале дитя, тільки народилися, плюс зараз Україна розхитують зсередини. Ми повинні побудувати сильну країну, так, але до того моменту нам треба рухатися в бік країн Європи, НАТО, тому що це щит, під яким можна сховатися до тих пір, що ми міцніємо. Жодна з країн Європи самостійно не вистоїть проти Росії, але разом вони – сила. Але для того, щоб до них потрапити – а це непросто – потрібно прийняти європейські умови, і я можу сказати: вони кращі, прогресивніші. Як простий інженер-будівельник за фахом, наведу приклад: ми відносно недавно перейшли від радянських на нові державні будівельні норми, наблизивши до європейських, і порівняйте новозбудовані будівлі з хрущовками. Різниця очевидна. І так потрібно переходити всюди – а після переходу закріпити результат і розвивати. У нас дуже багато сфер, де ми можемо вирватися вперед, але ці сфери в занепаді: літакобудування, вертольотобудування. Українець Сікорський винайшов вертоліт, але в Україні вертольоти практично і не будуються, поки все навколо користуються його напрацюваннями та розвивають їх. Нам не можна відставати, світ і так пішов далеко вперед.
KV: Чи продовжують “свободівці” їздити на фронт і передавати солдатам речі першої необхідності і медикаменти?
Анатолій Фатєєв: У порівнянні з 2014-2015 роками стали рідше бувати на передовій. Цьому є пояснення: у свободівців теж знизився рівень життя, ми менше збираємо допомоги, ніж раніше. Серед нас немає олігархів або просто заможних. Пересилаємо гроші, купуємо щось, але чесно – все складніше фінансово, збідніли. Населення теж зараз допомагає менше. У нас є в “Свободі” Льоня Забара, він їздить на фронт і передає зібрану допомогу. Ось як виходить: раніше волонтери АТОшникам допомогу збирали, тепер АТОшники стоять в наметах, збирають допомогу і везуть волонтерам.
Та й волонтери багато втомилися, теж можна зрозуміти. Плюс, рівень патріотизму впав, немає у людей такого ж сильного пориву допомагати бійцям, як раніше.
Багато українців зараз працює за кордоном – очевидно, тому, що там вони можуть заробляти більше. Чи можливо їх повернути сюди і що для цього потрібно зробити?
Для того, щоб повернути українців з-за кордону, потрібно хоча б умовно наблизити рівень наших зарплат до європейських, тому що ми розуміємо: рівень Німеччини і Франції для нас поки недосяжний. Це не можна зробити одним помахом. Але ми можемо на державному рівні допомогти працівникам вкладати зароблені гроші в свою справу тут. Вони навчилися там працювати, вони знають, як займатися своєю справою, але вони сюди не хочуть, тому що тут чиновники, пожежники, поліцейські, все кришують, всім на лапу дай. Потрібно прибрати цю складову, а також надати їм, в залежності від обраної галузі і відповідно терміну окупності, певні пільгові канікули – від року до п’яти. Держава може надати допомогу на цьому рівні. Їм потрібно дати зрозуміти, що тут теж можна заробити.
Туди ж їдуть кращі. Мені далеко за прикладом ходити не треба: я знаю двох дівчаток-волонтерок, працьовиті, патріотки – але тут їм нічого не світило, вони тут не потрібні. І вони поїхали в Польщу. У нас створюються штучні умови, щоб ми були бідними і не мали змоги розвиватися. А у нас є всі задатки, щоб бігти попереду.
KV: Говорячи про війну на сході, як її закінчити – зброєю або дипломатією?
Анатолій Фатєєв: Обидва напрямки. Я б ще додав економіку, тому що без розвиненої економіки в країні не буде сильної, боєздатної армії, високотехнологічної зброї. І ще важлива наявність патріотичного виховання.
Читайте:
95 округ має три основні проблеми, – кандидат Олександр Кириченко
Чому Біла Церква має голосувати за націоналістів, – кандидат Вадим Кошель
Фото: коллаж KV
