Як ви думаєте, ви знаєте, що таке кохання ? Ну, на жаль, у деяких занадто романтичне уявлення про це. Квіти, цукерки, анонімні любовні записки, пісні під вікном… Але справжнє, воістину дивовижне кохання, насправді не слізно-сопливе, а віддане своїй половинці. Ну, мені так здається.
Хто не жив у селі, той не знає, що таке сільська школа. О, це окрема тема, на яку треба писати окремий твір! Так от, у одній з таких сільських шкіл, за програмою “кому треба, той вивчить”, вчилася в 6-му класі Таня. Ну, звісно, село – це місце де всі всіх знають. Тому новина про новачка розлетілась зі швидкістю… е-е-е…запряженого коня. От у місті, де у школах по 2000 учнів, новачок з 8 класу ніяк не здивував би учнів всієї школи. І в школі Києва, наприклад, він мав би поступово входити у колектив… А у селі знайомство проходить десь так:
– Привіт, я Андрій. Граю у футбол і на баяні.
– Я Степан. Граю на нервах географічки, Марії Іванівни.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
І знайомство там заводиться з усіма. Андрію було весело зі старшими, і нудно з однокласниками. Але на одному зі стандартних уроків фізкультури його здивувала така річ : дівча з 6-го класу грає у футбол проти 8 класу. Як виявилося потім, вона ще й розумніша за деяких його однокласниць. Що не дивно, бо вони вчились за програмою “А у когось та й спишу”. Ну, а Таня мала жагу до знань. А як відомо, з розумними людьми спілкуватися легше. І от між ними виникла дружба. Ну, а поясненням тому, що Таня пречудово почувалася в компанії хлопців, було її почуття гумору, кмітливість. До того, ж стосунки з дівками у неї не складалися. Або сенс “дружби” полягав у списуванні, у 2 – х крутих братах, або їй просто плювали в спину. І знаєте, після того, як Андрій, найкрутіший хлопець на селі, почав з нею зустрічатися, бажаючих набитись у подруги стало ще більше.
Але все ж, ніякі заздрощі не могли зруйнувати справжнє кохання. Обсяг роботи в селі не лізе ні в які рамки. Виконати домашку, доглянути худобу, нарубати дров… а тоді іти в інше село до дівчини…
Попри всі насміхання, кпини й перешкоди, Андрій і Таня спочатку просто дружили, потім – зустрічалися, а невдовзі після закінчення школи вони побралися, переїхали до міста, а через кілька років у них народилась донька, а потім і син.
Я так добре про це знаю, бо про їхні взаємовідносини часто говорили й досі говорять у нашій сім’ї, адже вони – мої дуже близькі родичі.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
