Дорога до знань не буває легкою. Але якщо відчуваєшь підтримку великої родини, де, до речі, панує культ знань, крокуєшь до мети упевнено та наполегливо.
Автобус швидко їде дорогами нашого міста. Виходжу на передостанній зупинці і ще довго крокую вулицею, що носить ім’я космонавта Леоніда Денисовича Кизима. Зараз я повторюю той шлях, яким кожного дня повертається зі школи переможець обласного етапу олімпіади з математики учень 7-А класу Рувим Ковальов.
Матеріал створено в рамках Проекту Юн-Пресс-KV”
Двері будинку відчиняються, на порозі з’являється невисокий худорлявий хлопчик, якого я щодня зустрічаю в гімназії. Але якось незвично бачити його не у формі і з книжкою в руках, а у простому сіренькому джемпері та джинсах. Він дещо сором’язливо посміхається і запрошує до кімнати. Дім, у якому мешкає родина Ковальових, невеликий, але світлий та затишний.
Батько, Микола Миколайович, залізничник, мати, Юлія Анатоліївна, вчителька математики, та десятеро їхніх дітей підтримують вдома ідеальний порядок. Тут кожна річ – на своєму місці, кожен має певні обов’язки. Існує графік чергування на кухні та прибирання в домі. Тож Рувим з дитинства звик до самостійності та організованості. А ще в сім’ї панує культ знань. Старші допомагають навчатися молодшим, а складні задачі вирішують разом.
Юлія Анатоліївна згадує, як одного разу старші діти не могли розібратися з завданням, а Рувима до гурту не брали: малий ще! Хлопець закрився в іншій кімнаті й довго сидів над задачею. І врешті-решт саме він подав ідею правильного рішення.
Інтерес та здібності до вивчення точних наук у Рувима виявилися ще в початковій школі. Вже тоді він був переможцем міського етапу олімпіади. А з переходом до середньої ланки цікавість переросла у справжнє захоплення. Рувим вважає, що розв’язувати складні задачі – це не робота, а насолода. У вивченні математики йому зараз допомагає його наставник Інна Володимирівна Тиха. Вдома письмовий стіл Рувима “завалений” вщерть збірками, брошурами із завданнями, що надала йому вчителька. Поруч лежать посібники з програмування, яким Рувим теж захоплюється. В цьому році він був також учасником обласного етапу з інформатики (будучи в сьомому класі, змагався з восьмикласниками!).
Звертаю увагу на гітару, що причаїлася в кутку кімнати і згадую концерт у гімназії, де виступав Рувим. Так, він ще й у музичній школі навчається, і грає в оркестрі народних інструментів! А влітку занурюється в читання книжок.
На стіні – фото класу. Серед однолітків Рувим визнаний авторитет, і не тільки у математиці. У класі він очолює міністерство культури, у цьому році був капітаном команди КТС. Друзі відзначають його цілеспрямованість, справедливість, наполегливість та чесність.
Смачний чай, приємна розмова… Час плине непомітно. Збираюся в дорогу. Знайома автобусна зупинка. “Далеко ж ти від школи живеш”, – кажу Рувиму. “Та я звик рано прокидатися”, – відповідає хлопець. А я думаю про те, що дорога до знань ніколи не буває легкою. А Рувим іде нею упевнено та наполегливо.
Матеріал створено в рамках Проекту Юн-Пресс-KV”
Фото: artchive.ru (Тіто Саломоні “Дорога до знань”)
