Хто я? Над цим питанням треба подумати. Почну зі свого імені – Владислава.
Владислава – це слов’янське ім’я, яке означає “та, що володіє славою”.
Владислава — впевнена в собі, цілеспрямована і заповзятлива натура з активною життєвою позицією. Вона не залежить від думки оточуючих її людей і від обставин. Швидше навпаки, така дівчина буде вперто йти до своєї мети, а долати перешкоди вона буде неординарними і несподіваними способами.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Саме це я прочитала, коли вперше стало цікаво що означає моє ім’я.
Я вважаю себе хорошою людиною. Не настільки, щоб віддати останнє, але хорошою в сенсі, що допоможу настільки, наскільки вистачить зусиль. Я не ангел, але й не демон. Я – звичайна людина.
Я надійна подруга, хороша донька (хоча часом псую нерви батькам), старанна студентка. Багато хто, прочитавши ці слова, можуть сказати : “Ну просто пай-дівчинка”. Але це не зовсім так.
У мене є свої мрії та прагнення, свої принципи та ідеали, свої переваги та недоліки. Я – людина, яка має свої сумніви.
Я людина, яка думає, яка розмірковує про сенс життя. Але головне: я прагну зробити своє життя таким, яким саме я хочу його прожити. Щоб воно не здавалося тьмяним і нецікавим, я сама наповнюю його змістом! Я дію, а не стою на місці!
Це мій шлях. Моє життя. Але його не можна відокремити від життя інших, адже саме з багатьох “я” складається цілий світ. Тому, можливо, я — частинка світу?
Хто я ще? Ну, те, що людина, так це 100 %. Дві руки, дві ноги, все за стандартом.
Хто я? Дівчина. Істота навіжена, шкідлива і не в міру вперта. Але я добра. Хто я? Особистість. Особистість, яка шукає себе, розвивається. Гучна заява? Можливо.
“Що я люблю і що ненавиджу?” Хмм… Я не шукаю відповіді на це питання, однак чітко усвідомлюю речі, які викликають у душі протилежні відчуття. Я не вмію придушувати свої миттєві рефлекси, не в змозі закривати очі на те, що мене відкрито дратує. Нізащо не захочу вдати задоволення, коли всередині шторм. Мій характер – це бомба уповільненої дії. І це не мої слова. Я трохи егоїстична, різка, доволі імпульсивна, не завжди думаю про те, що говорю. Але я говорю правду. І багатьом ця моя риса не подобається. Я не зла, і не жорстока, однак точно не альтруїстка.
Так що ж я люблю? Люблю, коли не надягають маски крутості і не вдають з себе розумніших, ніж є насправді. Люблю, коли говорять правду, якою б вона не була. Люблю і водночас ненавиджу критику. Ніколи не дозволяла критикувати себе незнайомим людям, адже вони не знають мене і не мають на критику в мій бік ніякого права. Я люблю приємні слова в свій бік, але не в захваті, коли говорять, що я красива і розумна (ало, люди, це ж очевидно, я і без вас це знаю. Так, з самооцінкою у мене все чудово). Також люблю впевнених у собі людей (але не нарцисів).
Я обожнюю тварин. Особливо котів. Люблю квіти – букети, вазони, не важливо. Обожнюю дивитись на зоряне небо. Відчуття неначе я в космосі зовсім одна, а навколо – лише вони, зірки. Люблю запах повітря після грози. Воно чисте і дихається легко. Люблю дивитись на море, слухати шум хвиль. Люблю солодке, дуже сильно. Люблю стояти біля плити, коли готує мама, і нюхати запах їжі. А після слів “Пахне? Ну то не нюхай, а йди за тарілками” біжу стрімголов за своєю. Люблю особисті перемоги і коли останнє слово залишається за мною.
Люблю читати книги. Михаїл Булгаков, Микола Гоголь, Джоан Роулінг, Стівен Кінг, Майкл Льюїс, Джордж Мартін, Еріка Леонард Джеймс… і це не весь список. Люблю музику. На сьогоднішній день моїм улюбленим співаком є MELOVIN. Люблю дивитись комедії та жахи. Інколи “тягне” на драми та мелодрами. Люблю друзів “на все життя” (хоча у мене таких поки що немає). Люблю свою сім’ю.
А тепер про те, що ненавиджу. Я не люблю, коли мене ображають, тобто називають такою, якою я не є. Ненавиджу хворіти.
Мені не подобається, коли сміються над помилками інших. Адже будь-яка помилка — це не біда, а безцінний досвід. Ненавиджу брехню і лицемірство. “Королів” і “королев”, які в житті ще нічого не досягли, а вже строять із себе незрозуміло що.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Що ще я не люблю? Овочі. Але є виключення. Також дешеві понти. Просто бісять. І люди, які їх використовують здаються просто смішними. Ненавиджу, коли лізуть в душу і коли намагаються зробити з мене ідіотку. Не люблю, коли не дзвонять і не пишуть, хоча обіцяли. Не люблю, коли близькі люди та друзі віддаляються, не говорячи причину.
Зневажаю людей, які жорстоко поводяться з тваринами — б’ють їх або ображають. Впевнена, вони можуть заподіяти зло і людям. Ненавиджу, коли не отримую відповідей на свої питання і злюсь, коли не можу дати їх сама.
Я майже завжди пунктуальна, тому не дуже люблю поспішати, наздоганяти та запізнюватися (навіть якщо це відбувається рідко). Ненавиджу підкорятися і від когось залежати. Також намагаюся уникати нудних і докучливих людей.
Мабуть, на цьому перелік моїх “люблю-ненавиджу” можна закінчити. Як бачите, у мене досить непростий характер.
Владислава Олійник, 2 курс оптико-механічний коледж КНУ ім. Т. Шевченка
