Через важкі двері ви увійдете кудись, та куди саме, не встигнете помітити, бо у вас під ногами миттєво закрутиться кілька котів. Наступну годину мусите весь час дивитися під ноги, бо ризикуватимете наступити на котів, кішок і кошенят найрізноманітніших розмірів, кольорів і нахабності. А ще наступну годину ви тільки і робитимете, що будете гладити, обіймати і фоткати котів.
У притулку всі котики розділені на три групи височенними парканами. Це аби уникнути бійок і конфліктів.
Перша група – це кошенятка, мамусі і хворі. Вони самі лізтимуть до рук. Кошенят багато, деякі настільки малі, що поміщаються на долоні. Вони постійно виглядають так, наче їх щойно помили і вся шерсть прилипла до тільця. Вуха малечі здаються найбільною частиною тіла.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Друга група – це просто коти. Вони, хоч самі не так активно лізуть на руки, але люблять, аби їх погладили. З якоюсь кішкою навіть можна розмовляти, кажеш “мняяяв” – і вона відповідає тим самим.
Третя група – колишні розбишаки. Їх так просто не погладити, бо ви будете для них порожнім місцем. Хіба хтось глипне на вас зеленющими очиськами і повернеться дупою. Та вони КОЛИШНІ, тож загалом просто трохи незалежніші від інших.
Коти мають свій притулок – сарайчик, де лежать старі матраци і подушки. На стіні – карпатський лижник. Він виконує дві функції – утеплює сарай і захищає пінопласт від котячих пазурів.
Котомісто розташоване на території Київського зоопарку і загалом має такий вигляд, наче будівельники на пустищі раптом захотіли домашнього затишку. Притулок розташований поза територією вольєрів (тобто, відійшовши від котиків, ви не наштовхнетесь на слона), і виглядає, наче оазис на будівництві.
У 2010 році Спілка вільних журналістів “Природа над усе” звернула увагу на знищення котів у столичному Зоопарку. Журналісти пішли до директора зоосаду, і той дозволив їм взяти котів у свої руки. Навіть віддав невеличкий шмат території на задвірках зоопарку. Журналісти зібрали котів, вилікували їх від хвороб, простерилізували, побудували високі паркани, аби котейки не втекли жити до тигрів, оббили сарайчик лижниками і тепер мають 78 пухнастих жителів котомістечка. Притулок знаходиться за адресою Зоологічна 4а. Нових котів туди не приймають, бо все тримається на волонтерах, яких не густо.
Тепер коти мають кілька десятків квадратних метрів травички і кущів та веселу компанію, аби жити, доки їх не заберуть господарі. А господарі мають знайтися, бо ж яка то людина без м’якого додатку в постіль?
Ось так ми, юні журналісти ІТА “ЮН-ПРЕС”, в День захисту тварин познайомилися з чудовим “Простором любові” – “Котомістом”, з його хвостатими мешканцями та його засновницею, журналісткою, письменницею Ангеліною Яр та волонтерами-янголами котів Олегом і Марією.
Саме Ангеліна Яр стала засновницею “Котоміста.
“Іноді люди самі приносять під двері кошенят, але це краще, ніж знаходити їх десь на вулицях холодними та голодними”, – розповідає пані Ангеліна, – “Іноді коти й самі заходять до нас, перелазячи через паркан і знаходять собі притулок.”
Усі коти у містечку стерилізовані й мають щеплення. На це йде чимало коштів, але є добрі люди, які допомагають.
Найбільше мені запам’ятався кіт Манул, він був “важаком” їх вольєру та виглядав дуже важливо та велично. А зустрічав і проводжав нас дуже дружелюбний і грайливий кіт Ізюм. Він весь час ходив по-під ногами та намагався звернути на себе увагу.
Материал подготовлен в рамках Проекта “Юн-Пресс-KV“
Я вважаю, що такі місця як “Котомісто” дуже важливі для тваринок та для самих людей. Тут коти можуть знайти притулок, отримати ветеринарну допомогу та бути завжди ситими й приголубленими. А ще тваринки можуть знайти собі дім та нових господарів, які будуть їх любити і оберігати.
Юлія Гузь, Анна Герасимець
