26-28 червня у Макарівському районі біля столиці пройшов щорічний фестиваль аеростатів “Мамо, я вдома”. Протягом трьох днів поціновувачі яскравих вражень здійснювали мандрівки на повітряних кулях. Редакції КиевVласть також вдалось торкнутись неба і побачити, наскільки дивовижна Україна з висоти пташиного польоту. Усе найцікавіше дивіться у нашому ексклюзивному фоторепортажі.
Щорічний сімейний фестиваль “Мамо, я вдома” дарує унікальний шанс стати частиною захоплюючої подорожі на повітряній кулі. Цього року, подія мала дещо камерний формат через карантинні обмеження — було вирішено зробити попередню реєстрацію як учасників польотів, так і гостей фестивалю. Таким чином, організатори могли регулювати кількість відвідувачів та забезпечувати всі необхідні умови для безпечного відпочинку.
Після приїзду на локацію, учасники проходять обов’язковий загальний інструктаж, де організатори та пілоти розповідають, яким чином відбуватиметься підготовка до польоту.
Підготовка: як виглядає повітряна куля із середини та чому слід одягати головний убір
“Найважливіше для вдалого польоту — це оптимальна температура повітря. Адже коли занадто тепло, кулі не можуть злетіти”, — розповів пілот фестивалю Мирослав. Поки сонце поступово опускається, а літні сутінки приходять на зміну спекотному дню, чекаємо подальших інструкцій і споглядаємо процес “створення” куль. Традиційно, аеростат складається з корзини, де власне і перебувають мандрівники, і величезної кулі, наповненої гарячим повітрям.
Здалеку, наповнення кулі гарячим повітрям нагадує процес створення мильних бульбашок. Чим більше повітря потрапляє всередину, тим більшою стає куля. Однак, підійшовши ближче, можна побачити міцні мотузки, з яких складається внутрішній каркас гігантської “мильної бульбашки”. На цьому етапі, мабуть, кожен відчув себе Алісою з країни Див, адже зазирнувши (або навіть зайшовши) всередину кулі, відчуваєш себе ну дуже маленьким.
Безпосередньо перед самою посадкою, пілот проводить більш детальну настанову стосовно правил поведінки та безпеки на кулі. Головне — триматись за спеціальні мотузки і не чіпати “отой чорний шланг”, який веде до балонів з пропан-бутаном. Вже у корзині починаєш розуміти, навіщо наголошували на головному уборі у рекомендаціях до польоту. Полум’я, яке нагріває кулю зігріває водночас і її пасажирів (навіть влітку). Тому, подумки подякувавши собі за спостережливість, дістаєш білий капелюх і готуєшся до найдивовижнішої пригоди у своєму житті.
Політ: як не боятись висоти і чому кулі не літають надто високо
Старт кулі не можна порівняти з іншими видами повітряного транспорту. З одного боку, ти очікуєш моменту “підняття шасі” або різкої невагомості. З іншого боку, готуєшся до поштовху чи легкої турбулентності. Насправді, відчуття більш природні та гармонійні, аніж на злітній смузі. Уявіть собі, що ви підстрибуєте високо-високо, а замість приземлення, підкорюєте гравітацію і прямуєте у небо.
Наш пілот розповів, що ті, хто бояться висоти часто обирають політ на кулі як спосіб боротьби зі страхом. Якщо вже так вийшло, що картинка поступово зникаючої з-під ніг землі вас лякає, варто зосередитись на горизонті, та не дивитись у самісінький низ. Тоді з’являється враження подорожі на повітряному ліфті, або ж на крилах пташки.
За весь час польоту, куля тримає висоту близько 400-500 метрів. Для збільшення висоти, необхідно частіше нагрівати кулю, що пропорційно віднімає дорогоцінні хвилини польоту. До того ж, кількасот метрів вгору перетворять пейзажі довкола у картинку з Google Maps. Натомість, політ над верхівками дерев дарує незабутні відчуття вільного польоту.
З кулі можна також було роздивитись будинки найближчих селищ і високоповерхівки столиці. Здавалось, ось-ось зітреться лінія горизонту, а світ довкола перетвориться на розкішне панно зелені. Цей момент стає чимось сакральним і чарівним, лише між тобою і небом.
Приземлення: чому це одна з найулюбленіших частин польоту
Коли ти летиш на повітряній кулі, приземлення здається таким же простим, як і старт. Тим не менш, до приземлення слід готуватись заздалегідь. Спочатку, обрати відкритий простір без дерев. Далі, відбувається поступове зниження, тож “гальмування” здійснюється по дугообразній траекторії.
Під час максимально низької точки коло землі, варто трошки зігнути ноги і триматись за поручні. Після першого приземлення, куля не зупиняється, а продовжує плавно пересуватись по полю. Кожен раз коли корзина торкається землі та відстрибує від неї нагадує атракціон. Стає зрозуміло, чому цей момент прогулянки запам’ятовується найбільше.
Коли торкаєшся землі вперше після польоту, хочеться знову підстрибнути і піднятися високо в небо. Душа ще десь мандрує поміж хмар. І так хочеться сказати, “Мамо, зустрічай, я вдома”.
Фото, відео: Наталія Грінченко
