Продовжуючи гарні традиції, відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко відкриває читачам KV найсмачніші заклади столиці. Сьогоднішня подорож – до “Мусафіру”. Справжній кримсько-татарський колорит, найякісніші продукти, приготування на хоспері з теплом і любовю до своєї справи, вишуканий сервіс та щирі посмішки – ось секрет успіху цього чарівного місця.
– Інн, маєш обов’язково відвідати зі мною кримсько-татарську кухню! – зауважує при зустрічі моя знайома з татарським корінням.
– Та я залюбки! Якраз думала написати про цю – таку популярну зараз в Києві кухню, – погоджуюся я. А який саме ресторан ти пропонуєш?
Через тиждень після розмови Оля замовляє столик в Мусафірі і ми відправляємося на кримсько-татарський обід. Я вже була там одного разу, але якось похапцем все відбулося, що навіть не розпробувала всю ту смакоту, яку там готують!
На вході нас зустрічає чудова дівчина Нейле – адміністратор ресторану і давня подруга та знайома Олі.
– Добре, що ми замовили столик, тут просто яблуку ніде впасти, – дивуюся я!
– У нас завжди так! Лише зранку не дуже багато людей, а потім до вечора все overbook! – підкреслює Нейле.
Насправді, кафе Мусафір на Саксаганського має невеличку площу, і дійсно, без попереднього замовлення потрапити до нього дуже складно. Але з 2017 року, через такий великий попит, власники відкрили ще одну локацію в самому центрі напроти ЦУМ. Там 3 поверхи і майже кожен день звучить жива кримсько-татарська музика.
– Я чомусь люблю саме цей ресторан. Він більш затишний і домашній, – стверджує Оля.
– До речі, я чула, що ресторан було відкрито в Києві після того, як він був закритий в Бахчисараї кримською “владою”? – запитуюся я Олю.
– Так, це правда, Нейле може розказати тобі більше про всі перипетії закладу, – додає моя знайома.
Тим часом нам приносять безкоштовно у якості аперитиву хумус з коржиком і меню. Я розумію, що хочу спробувати все! Величезний вибір чебуреків, янтиків, піде, мантів і кебабів! Чебуреки і янтики можна замовити з яловичиною, бараниною, сиром, бринзою, грибами, їхня ціна від 29 до 31 грн за штуку.
Ми намагаємося вибрати самі популярні страви, і запитуємося про це Ревана. Він радить взяти на перше Юфак Аш (74 грн) – традиційний кримськотатарський суп з дрібними пельменями з яловичини, яких має поміщатися мінімум 20 в одну столову ложку. За традицією, такі пельмені ліпить вручну невістка, щоб нагодувати чоловіка та батьків. Для Олі замовляємо Кайнатма Шорба (75 грн) – суп із баранини з овочами і спеціями.
В якості других страв беремо Імам Байилди з м’ясною начинкою (112 грн) – цілий баклажан начинений і запечений, Сарму (69 грн) – м’ясний фарш з рисом, загорнутий у виноградне листя.
– Я завжди думала, що це Долма? – запитуюся у Ревана.
– Ні, в кримсько-татарській кухні це Сарма, а Долма – це перець фарширований м’ясом та рисом, – посміхається Реван.
Реван вимушений був переїхати з Криму до Києва у 2014 році через анексію Кримського півострова. Звичайно, сидіти без роботи не схотів і не зміг і подався працювати до Мусафіру. Він виконує свою роботу з любов’ю – це видно одразу неозброєним оком.
– Давай ще спробуємо один якийсь янтик, – пропоную я Олі. Я колись куштувала цю страву в маленькому кафе біля Житнього ринку в себе на Подолі, здається воно називалося Софра, і була просто в захваті!
– Так, цих кафе вже декілька в місті, вони дуже популярні, бо чебуреки і янтики печуть там саме кримські татари і ціни на них ну просто смішні, – зауважує Оля.
Ми вирішили порівняти, наскільки янтики в Софрі відрізняються від янтиків у Мусафірі і замовили один із бараниною і зеленню.
Поки нам готують страви, Оля розказує мені свою історію.
– Мій прадід жив із сім’єю на Татарці. До революції там було поселення татарських лікарів. Він був дуже талановитим хірургом. Потім, після революції 1917 року вони втратили все що мали… Мені у спадок від прадіда та мами дісталася любов до східної кухні та різної східної атрибутики, – розповідає Оля.
Ми приступаємо до нашої їжі, і я розумію, чому в ресторані так багато людей! Страви просто хочеться з’їсти з руками – кухня настільки смакує по-домашньому, що я впевнена – кожен відвідувач пригадує в цей час бабусині обіди або вечері.
Особливо мені дуже до вподоби прийшовся баклажан з м’ясною начинкою! Ну і янтик, звичайно, виявився не менш смачним ніж в Софрі.
– Ми просто мусимо завершити наш обід кавою по кримсько-татарськи, – зауважує Оля, яка, між іншим, є професійним технологом з обсмажування кави, відповідно знається на каві як ніхто інший!
– Я так розумію, що це та сама кава по-турецьки? – цікавлюся я.
В цей час до нас підходить Реван і пропонує декілька варіантів кави, яка готується в турочці на піску. Ми замовляємо одну з кардамоном, одну з какао та корицею.
Каву приносить Нейле, з чарівною і неймовірно красивою посмішкою. Мені здається, всі чоловіки задивляються не неї. Я цікавлюся у неї, в чому секрет такої смачної кухні Мусафіру, випадково не в її вроді?
– Насправді, особливого секрету немає. Ми готуємо їжу в хоспері, продукти купуємо на гарних столичних ринках, а м’ясо халяль закуповуємо у друзів, які мають ферму під Києвом, – пояснює Нейле.
Ми більш ніж задоволені, ледь тягнемо свої тіла до виходу, на виході з Мусафіру дівчатка у національному вбранні широко нам посміхаються і просять приходити ще.
– Давай наступного разу в той інший Мусафір, що на Хмельницького – хочеться тепер ще кримських музиків послухати, – пропоную я.
– Так, і можна просто прийти на чебуреки, шкода, що ти їх не спробувала! Це просто хіт продажів тут. Нейле говорила мені, що коли був лише один Мусафір, вони ліпили їх по 300 штук на день! – дивує мене Оля.
Ми прощаємося. Я розумію, як моя любов до кримських татар збільшилася ще на декілька унцій, і я не дивуюся, чому так багато киян кожного дня прямують до Мусафіру! Ставлення до відвідувачів, вишуканий східний сервіс, просто неперевершена якість страв і демократичні ціни – це те, що завжди приваблює людей повертитися до таких закладів знову і знову. Тому мерщій до Мусафіру, хто ще не був і не забувайте стежити за сторінкою СмакуйзІннаГордієнко на Фейсбуці та Інстаграм – @inna_yummi.
