З чого розпочинається квест? З отримання маршруту й пошуку першої локації. Парк “Київська Русь” – дуже великий і багатолюдний, тому не відставайте, побігли у пошуках відгадок разом!
Стартуємо, звісно ж, з початку – і це не каламбур, просто відправна точка: прямо біля входу до парку.
Пробігаючи повз гасло: “Укра-а-аї-і-і-н-а-а-а!” (адже на ринзі український “Лицар”), біжимо до наступної локації. Ні-ні, не хвилюйтесь, ви нічого не проґавили, просто з ідолом Перуна (який і є другим завданням у бланку і першим, виконаним нами) ми познайомилися раніше, за кілька хвилин після того, як увійшли до “Київської Русі”. Наші помаранчеві футболки вигідно підкреслюють аутентичнісь “поклоніння язичницьким богам”. Під дерев’яним Перуном хтось вже поскладав дрібні гроші, видно, загадував бажання. Грошей ми жертвувати не будемо, а от бажання загадаємо, тільки тсссс: подумки, щоб збулося.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Спускаємось плавним схилом на основну стежку і (ти ба!), праворуч два шалаші. В одній віщун, щоправда, одягом більше схожий чи то на сучасного католицького священика, чи то на середньовічного інквізитора. Але наш погляд більше приваблює сусідня юрта – ще одна точка нашого маршруту: Волхвиня Рода? Вона! Вже точно знаємо, що рун у неї було 12, про що і повідомляємо волонтерам на цій локації. Звіряємося з картою парку, нам – до стаєнь.
Їх знайти легко, прислухаймось до звуків… Чуєш, де розмірено цокотять підкови і тихо іржуть коні – там і княжі стайні! Побігли! Поки наша команда рахує мешканців цієї станції та визначає їх породи, робимо фото з конячкою, тому що таким косичкам позаздрить навіть Рапунсель! Шкода покидати таку красу, але у нас ще багато завдань, тому крокуймо далі у пошуках поселення вікінгів.
Але цього разу шлях недовгий: не встигли підійти до воріт, як примітили його – справжнісінького вікінга. Ніби з давніх саг: шкіряний одяг, хутро на поясі й “рогатий” шолом. Він точно знає, де потрібне нам шатро! Але, як виявилось, цьогоріч поселення вікінгів на території парку немає, залишився тільки наш співрозмовник, корчма “Tavern” і лодія “Князь Володимир”. О, так це ж наш наступний пункт призначення! Швиденько робимо селфі, прощаємося з “Останнім із Могікан” роду вікінгів і йдемо фотографувати лодію. Хто не знає – це корабель вікінгів, довжиною 12 метрів.
Одразу дві “пташечки” у нашому квест-бланку! Половина шляху позаду, біжимо рахувати прапори лицарів, що прибули на турнір з-за кордону. 29! Швиденько повпізнавали країни і навіть сфотографувалися з угорськими вояками, дуже вже в них костюми приваблюють, дивишся – і відчувається дух епохи Середньовіччя!
А що це за незрозумілі слова: “требушет”, “онагр”, “таран”, “монтилети”?! Зупинимось, щоб знайти відповідь і перевести подих, все ж, швидкий темп виконання завдань і безперестанне фотографування (ми ж журналісти, мусимо зафіксувати все!) у компанії з пекучим, зовсім вже літнім сонцем, даються взнаки. Але зупинятися ще не час. Виявляється йдеться про споруди для оборони від загарбників. Фото з ними зроблено, завдання виконано.
Ще зовсім трішки: вогнище, столп’я (що за технікою вкладання було ідентичним з київськими “Золотими ворітьми”) і головна юрта, вона ж – княжа! Тут нам пощастило отримати винагороду – докумекати, що ж то за три локації, які залишилися. А вони зовсім поруч одна від одної: можна стоячи на одному місці, сфотографуватися з ними усіма, достатньо тільки обертатися в потрібному напрямку.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Завершальна крапка – озеро (щоправда, більше схоже на копанку), фінішне завдання – найоригінальніше фото! А ми завершуємо наш квест щасливим сміхом, обгорілими носиками і повністю виконаними завданнями. Попереду нові маршрути!
