В Києві відкрилась весняна виставка “Цвіт сакури”

У четвер, 27 квітня, в Музеї сучасного мистецтва України відбулося відкриття спільної виставки двох талановитих сімей художників зі Львова та Закарпаття Дідик-Войтович. В рамках проекту “Сімейні цінності – Родинні зв’язки” експозиція “Цвіт сакури” представила роботи, які наповненні дивовижними фарбами, щирістю, гармонією і красою.

Дві сім’ї художників зі Львова та Закарпаття (Іван Дідик, Надія Дідик, Наталя Мирончук-Дідик, Іванка Войтович, Олександр Войтович) поєднали красу Галиничи і Закарпаття в одній виставці. Полотна цих живописців представлені в залах багатьох країн Європи, де воно гідно оцінені. Тепер кожен бажаючий може приєднатись до рядів шанувальників цих майстрів.

Один з авторів робіт виставки Олександр Войтович поділився з КиевVласть своїми поглядами на сучасне мистецтво і розповів про те, що його надихає до творчості.

Олександр Войтович – сучасний український художник, мешкає у Львові. Відомий своїм оригінальним трактуванням жіночого образу та історичного минулого улюбленого міста і його жителів. Здобув освіту у Львівському державному коледжі декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша та Львівській академії мистецтв. Брав участь у багатьох виставках в Україні та закордоном.

KV: Коли ви зрозуміли, що будете художником?

Олександр Войтович: Хоч я і малював в дитинстві як і більшість дітей, але усвідомлення стати художником прийшло доволі пізно, можливо через те я і не поступив з першого разу у художнє училище.

KV: Як створювалася перша картина?

Олександр Войтович: В мене є натюрморт, який я вперше намалював олійними фарбами на полотні – я пригадую це відчуття – щось магічне, неймовірне, цей запах олії і відчуття себе крутим художником.

KV:Де ви берете джерело натхнення?

Олександр Войтович: Місто надихає – вулиці, атмосфера кав’ярень, люди які п’ють каву, вино та про щось спілкуються. Але особливим джерелом натхнення є образ Жінки, її місце у цій чудовій суєті міста. Я вивчаю Її природу, та вплив на цивілізаційний процес.  Жінка в моїх творах, як позачасова особа – то в образі якоїсь Сивіли чи Давньої богині, то сучасна з усіма актуальними тенденціями нашого часу.

KV: Якісь художні чи музичні твори впливають на ваші роботи, коли ви працюєте?

Олександр Войтович: Звичайно, на всіх щось впливає, а на художника особливо. Я пройшов вже немалий шлях впливів на себе різноманітних художніх та музичних творів різних епох і це сформувало мене таким яким я є зараз. Деякі великі твори мають вплив і до тепер, але моїм своєрідним кредом завжди було – не бути ні на кого подібним. Я постійно шукаю якусь свою особливу індивідуальну стежину у творчості, що загалом і відрізняє мене у сучасному багатогранному арт процесі. І в цьому мені допомагає щось нестандартне – в музиці, картині, ситуації, людині, книзі і т.д. Саме такі моменти надихають на нові серії робіт, де домінує якийсь колір, або архітектурна форма на тлі, діалектично-філософський настрій чи буквальна відвертість.

KV: Картина якого художника у вас найулюбленіша?

Олександр Войтович: В мене не має одного улюбленого художника, тим більше окремого твору. В кожного автора є щось що може зачепити – в одного тема, в іншого манера виконання чи особливий настрій твору. Звичайно, є світові шедеври, які постійно десь “пробігають” повз мене і щось навіюють – як, наприклад, твори ранніх модерністів чи стародавнє східне мистецтво.

KV: На вашу думку, чи можливо навчити людину творчості, або це вроджений талант?

Олександр Войтович: Так, кожну людину можливо навчити малювати, але створити щось особливе не навчиш. Хороший наставник чи педагог-викладач може багато розкрити в людині та наштовхнути на творчість, але Справжня творчість – це пристрасть, глибина та інтелект! А цьому вже не навчиш, до цього треба дійти самому. Це велика праця, яка потребує немало часу та зусиль, але і цього замало якщо немає якоїсь одухотвореності, яка закладена від природи.

KV: Чия думка про вашу творчість для вас важлива (близькі, родичі, колеги)?

Олександр Войтович: Моєї дружини Іванки та людей які вже давно колекціонують мої твори чи постійно слідкують за моєю творчістю, їх думка і підтримка є для мене особливо важливою і прийнятною, крім того мені хочеться їх постійно дивувати чимось новим, свіжими ідеями – так як моя творчість допомагає багатьом дивитись на світ з іншого ракурсу. А щодо Іванки, то вона є для мене надзвичайною жінкою та художницею, яка постійно надихає мене і була перша хто переконав мене у майстерності моїх ранніх ще пошукових творів, що надало мені впевненості у моїй подальшій творчості.

KV: Як ваша особистість відображається в роботах?

Олександр Войтович: В експресії лінії, лаконізмі кольору, відвертості та певній провокації, а ще люблю стан такого собі споглядання чи арт медитації, що також відображає мене в деяких творах-серіях таких як Жінка і філософ чи Споглядання.

KV: Ви пишите з натури чи з уяви?

Олександр Войтович: По різному. Зараз більше з уяви, але навколишня реальність і в першу чергу люди та емоції мають прямий вплив на мою уяву!

KV: Чого на вашу думку бракує сучасним художникам?

Олександр Войтович: З одного боку сучасне мистецтво є надзвичайно цікавим та різноманітним, воно постійно відкриває нові можливості побачити світ іншими очима, висловитись нестандартними засобами. З іншого боку така свобода вираження призводить до певної розгубленості як глядача, так і самого мистецького процесу, губляться орієнтири і певні духовні цінності без яких мистецтво не може бути мистецтвом.

KV: Чи є різниця між творчими тусовками у Києві, Харкові, Львові, Одесі та  закордонними – у Лондоні, Мілані, Парижі?

Олександр Войтович: По суті різниці немає, відрізняються можливості. Кожна творча тусовка розвивається в контексті культурного та історичного середовища свого міста (країни), з його проблемами та можливостями. Часто накладається і економічно-політичний момент, що також сильно впливає на світогляд художників і настрій їх творів як, наприклад, в Україні.

KV: Як продаються роботи, де краще?

Олександр Войтович: Продаються, але не кожний день, бо це не продукт щоденного споживання, тут покупець має “визріти”, тобто зрозуміти що він хоче, увійти в смак – це ж елітний продукт, який потребує деякої підготовки! Краще продаються твори там, де зазвичай, більше грошей, хоча і не завжди так, ще має значення середовище. Наш покупець вихований у традиційних рамках і його дещо лякає контроверсійність сучасного мистецтва. Мої роботи не раз викликали резонанс і непорозуміння через деяку відвертість теми. Був навіть громадський скандал пов’язаний з моєю картиною Сієста, яка експонувалась в рамках арт-проекту в одній з кав’ярень Львова, то ж я змушений був забрати твір з виставки. Більшість звичайно стали на мій захист, але в очах консервативної частини, моя творчість тримала ярлик вульгарності. Зрештою картину Сієста придбав один лондонський колекціонер, а скандальна історія надала картині ще більшої цінності.

KV: Хто купує чи колекціонує ваші роботи?

Олександр Войтович: Іноземний західний покупець легше купує мистецтво, і не лише через можливості – його середовище більше навчило розуміти і цінувати творчість. В Україні з цим складніше, і справа часто не в грошах, а в потребі. Західний світ сформувався на мистецтві, там воно завжди було рушійною силою суспільства, науки, економіки та поглядів, тому й результат – потужні музеї, галереї, меценати та фундації. В нас також, щось подібне вже є, і є люди які потребують відчувати себе меценатом і бути причетним до самих арт процесів. Мені приємно, що деякі мої шанувальники мають у своїх колекціях вже не один десяток моїх картин, і на цьому не зупиняються.

KV: В Україні художнику реально заробляти мистецтвом?

Олександр Войтович: Звичайно, що реально. Багато залежить від самого художника, але не тільки! В Україні майже відсутній арт-ринок, мізерна кількість галерей, які б мали цікавитись та просувати сучасне мистецтво, я вже не говорю про якихось менеджерів чи арт критиків. Це все б активніше розвивалось, як би була велика купівельна спроможність українців та своєрідна “мода” купувати мистецтво. Тому здебільшого художник самотужки пробиває собі шлях, шукає простори для виставок, виходить на гранти і якось дає собі раду. Також Інтернет багато сприяє сучасному художнику у популяризації власної творчості.

KV: У яких галереях світу вже представлені колекції?

Олександр Войтович: Переважно в приватних галереях Іспанії, Франції, Великобританії та інш. Мої твори є в декількох муніципальних збірках Угорщини, Словаччини та Польщі. В Україні представлені в колекціях трьох державних музеях мистецтв та Музеї сучасного мистецтва України. Ну і звичайно велика кількість картин в приватних колекціях в багатьох країнах світу, навіть такій як Замбія.

KV: Куди ви мрієте потрапити (де мрієте виставлятись) ?

Олександр Войтович: Для натхнення мрію відвідати деякі екзотичні країни, а щодо виставкової діяльності, то, звичайно Лондон – цей Вавілон мистецтва та галерей, хоч я не раз там вже виставлявся, це місто постійно приваблює новими можливостями. Також цікавить Нью-Йорк, можливо Токіо.

Виставка “Цвіт сакури” проходить в Музеї сучасного мистецтва України (Київ, вул. Кирилівська, 41). Експозиція триватиме до 24 травня.

Фото: Егор Шевцов

КиевVласть